Рішення

від 24.12.2020 по справі 414/2379/20

КРЕМІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 року м. Кремінна

Справа № 414/2379/20

Провадження № 2/414/538/2020

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Безкровного І.Г.,

за участю секретаря с/з Нагорянської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Боровенської сільської ради Кремінського району Луганської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася до Кремінського районного суду Луганської області з позовом до Боровенської сільської ради Кремінського району Луганської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування позову зазначається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на території Російської Федерації померла ОСОБА_3 , де остання постійно проживала, і після смерті якої відкрилася спадщина. За її життя ще під час проживання у м. Сєвєродонецьк Луганської області ОСОБА_3 залишила заповіт від 29.11.2010, яким заповіла позивачу земельну ділянку загальною площею 5,1646 га, що розташована на території Боровенської сільської ради Кремінського району Луганської області.

Про існування вказаного заповіту позивачу нічого не було відомо, при посвідченні заповіту позивач була відсутня, а за життя ОСОБА_3 нічого не розповідала з цього приводу позивачу. Лише у липні 2020 року через соціальні мережі позивача розшукала знайома померлої, яка проживала по сусідству із ОСОБА_3 в Російській Федерації, та повідомила, що після смерті ОСОБА_3 залишилися документи на ім`я позивача, серед яких був заповіт на земельну ділянку. Через деякий час зазначена знайома вислала позивачу документи поштою, зокрема заповіт, свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , а також державний акт на право власності на земельну ділянку.

Після отримання вказаних документів 04.11.2020 позивач звернулася до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак їй було відмовлено, оскільки вона пропустила строк для прийняття спадщини.

Позивач вважає, що пропустила зазначений строк із поважних причин, оскільки про існування заповіту вона дізналася лише в липні 2020 року від знайомої померлої, яка проживає в Російській Федерації, до цього часу позивачу нічого не було відомо про існування заповіту.

ОСОБА_1 наголосила, що близько спілкувалася із ОСОБА_3 під час проживання останньої в м. Сєвєродонецьк Луганської області, однак у 2012 році ОСОБА_3 виїхала на постійне місце проживання до Російської Федерації і саме з цього часу позивач втратила із нею зв`язок. Про смерть ОСОБА_3 позивачу до липня 2020 року ніхто не повідомляв.

Посилаючись на викладене, позивач просила суд визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю два місяці із дня набрання відповідним рішенням суду законної сили.

24.11.2020 судом було відкрите провадження у вказаній цивільній справі та призначено її розгляд в порядку загального позовного провадження (а.с. 14-15 т. 1).

07.12.2020 судом було закрите підготовче провадження у справі та задоволені клопотання позивача про витребування доказів у приватного нотаріуса Кремінського районного нотаріального округу Луганської області Тимошенка М.М. та виклик свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 26-27 т. 1)

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, останній через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи за їх відсутності, в якій також зазначив, що позовні вимоги вони підтримують у повному обсязі та відмовляються від виклику свідків.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, голова Боровенської сільської ради Кремінського району Луганської області Середа О. надала суду заяву про розгляд справи за відсутності представника сільради та просила розглянути справу за наявними матеріалами.

Свідки у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які містяться в матеріалах справи як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Якутськ Республіки Саха (Якутія) Російської Федерації померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки площею 5,1646 гектарів із кадастровим номером 4421680400:07:002:0044, що розташована на території Боровенської сільської ради Кремінського району Луганської області (а.с. 7, 9).

29 листопада 2010 року приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Глаговською О.В. був посвідчений заповіт, згідно з яким ОСОБА_3 , громадянка Російської Федерації, заповіла позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вказану земельну ділянку, що належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку від 29.01.2009. Зазначений заповіт був зареєстрований у реєстрі за № 1250 та є чинним, що також підтверджується витягом зі Спадкового реєстру № 62329703 від 04.11.2020 (а.с. 8, 12).

04 листопада 2020 року ОСОБА_6 звернулася до приватного нотаріуса Кремінського районного нотаріального округу Луганської області Тимошенка М.М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак позивачу письмовим роз`ясненням нотаріуса № 252/01-16 від 04.11.2020 було повідомлено про неможливість видати свідоцтво, оскільки позивачем був пропущений шестимісячний строк для прийняття спадщини. Також нотаріусом було повідомлено позивачу про те, що після смерті ОСОБА_3 спадкова справа не відкривалася, інші спадкоємці за отриманням спадщини не зверталися, що також підтверджується витягом зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 62329681 від 04.11.2020, а також листом нотаріуса № 290/01-16 від 17.12.2020 (а.с. 11, 13, 33).

Судом встановлено, що позивач не є родичем померлої ОСОБА_3 , а також не проживала та не була зареєстрована із нею за однією адресою на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України (в редакції на час виникнення відповідних правовідносин) спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У відповідності до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно з п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про спадкування № 7 від 30.05.2008 особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 23.08.2017 у справі № 1320цс17 та від 06.06.2018 у справі 592/9058/17-ц, який суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин з огляду на положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Отже, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон надає йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

При цьому коло причин, що можуть свідчити про поважність пропуску спадкоємцем строку подання заяви про прийняття спадщини, законом не визначене, а отже суд у кожному конкретному випадку з урахуванням наданих доказів та обставин справи визначає, чи є достатні підстави для визначення додаткового строку для подання такої заяви.

Водночас суд враховує, що необізнаність спадкоємця про існування заповіту, яка за своїм характером не є тотожною таким обставинам, як відсутність інформації про смерть спадкодавця або спадкову масу, може визнаватися поважною причиною пропуску ним строку для прийняття спадщини, враховуючи свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права, а також беручи до уваги перевірку вжиття нотаріусом заходів в межах заведеної спадкової справи щодо наявності заповіту та роз`яснення всім спадкоємцям права подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017, а також у постановах Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 315/765/14-ц та від 26.06.2019 у справі № 565/1145/17.

Як зазначається у позові, причиною пропуску позивачем шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини є те, що про існування заповіту вона дізналася лише в липні 2020 року від знайомої померлої, яка проживає в Російській Федерації, до цього часу позивачу нічого не було відомо про існування заповіту, так само і про смерть ОСОБА_3 позивачу нічого не було відомо. При цьому судом також було встановлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилася.

Суд констатує, що поважність причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини позивачем обумовлюється необізнаністю позивача про існування заповіту, якому нотаріусом не було повідомлено про наявність такого заповіту, у той час як доказів зворотного суду не надано. Таким чином, позивач була позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права у відповідності до чинного законодавства.

Згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Також відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права

Прецедентна практика ЄСПЛ містить принцип належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах: Беєлер проти Італії , Онер`їлдіз проти Туреччини , Megadat.com S.r.l. проти Молдови , Москаль проти Польщі ). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, що зачіпають майнові інтереси

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 09.10.1979 у справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30.05.2013 у справі Наталія Михайленко проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції майном визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні законне сподівання на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі Стретч проти Сполученого Королівства (пункт 32). Законне сподівання на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має законне сподівання , якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі Копецький проти Словаччини (Kopecky v. Slovakia).

Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосовний у практиці Європейського суду, отримане (хоча і не оформлене належним чином) спадкове майно охоплюється поняттям майно в розумінні ст. 1 Першого протоколу.

У той же час, відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Більше того, згідно зі стандартом, розробленим у практиці ЄСПЛ на підставі висновків у його рішеннях, для встановлення відповідності певного заходу принципу правомірності позбавлення володіння слід проаналізувати три критерії: 1) чи є такий захід правомірним (передбачається національним законодавством); 2) чи має позбавлення власності суспільний (громадський) інтерес; 3) чи є такий захід пропорційним поставленій меті (забезпечує справедливу рівновагу між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини). Якщо хоча б одного із зазначених критеріїв не буде дотримано, то ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до третього критерію, уніфікований підхід ЄСПЛ до оцінки вимог, закріплених у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, ґрунтується також на критерії справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право власності, та інтересами особи, яка так чи інше страждає від такого втручання (рішення від 23.09.1982 року справі Спорронг і Льоннрот проти Швеції ). Зазначений критерій передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення. ЄСПЛ вважає, що будь яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. Справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе індивідуальний і надмірний тягар (рішення у справі Трегубенко проти України ).

Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи має значення лише за умови, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.

Суд враховує, що наслідки пропущення позивачем строку для прийняття спадщини будуть непропорційними, оскільки вона втратить право на спадкування майна, що залишилося після смерті спадкодавця, який висловив своє волевиявлення у формі заповіту, складеного на ім`я позивача.

За таких обставин, оскільки судом було встановлено, що позивач пропустила встановлений законодавством строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 із поважної причини, суд вважає за необхідне задовольнити позов повністю та визначити позивачу додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини тривалістю у два місяці.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-82, 89, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Боровенської сільської ради Кремінського району Луганської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити повністю.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тривалістю у два місяці з дня набрання цим рішенням суду законної сили.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Кремінський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів із дня складення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Боровенська сільська рада Кремінського району Луганської області (ідентифікаційний код 04337819; місцезнаходження: Луганська область, с. Боровеньки, вул. Миру, 31-А).

Суддя І.Г. Безкровний