Рішення

від 14.12.2020 по справі 621/2547/20

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

621/2547/20

2/621/969/20

РІШЕННЯ

іменем України

14 грудня 2020 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області:

головуючий - суддя Овдієнко В. В.

секретар судового засідання - Запорожець М. Б.

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2

відповідач - територіальна громада, в особі Слобожанської селищної рада Зміївського району Харківської області, представник відповідача - Слобожанський селищний голова Діхтяр Д. М.

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до територіальної громади, в особі Слобожанської селищної ради Зміївського району Харківської області про визнання права власності у порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

17.09.2020 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до територіальної громади, в особі Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області з наступними вимогами: визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування, після смерті матері ОСОБА_3 .

На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в сім`ї ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_4 28.10.1977 його мати уклала шлюб з ОСОБА_6 та змінила прізвище на ОСОБА_7 . 23.03.1993 шлюб між ними був розірваний. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла.

Окрім нього, у його матері інших дітей не було, на час її смерті живих батьків також не було.

06.05.1999 мати склала на його користь заповіт, який було посвідчено приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Сапком М. Г. та зареєстровано в реєстрі за № 388.

На момент смерті мати була власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 2,9730 га (кадастровий номер 6321755600:02:002:0234).

Після смерті матері, в установлений законодавством України шестимісячний термін, він

звернувся в Зміївську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, а в подальшому отримав свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку.

Житловий будинок був наданий матері за місцем роботи в 1966 році радгоспом "Шебелінський". З того часу мати постійно проживала в будинку до моменту своєї смерті. Мати приватизувала будинок згідно рішення виконкому Зміївської районної ради народний депутатів № 175 від 21.05.1991. Право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, згідно свідоцтва про право особистої власності, було зареєстровано Зміївським БТІ 18.02.1993 під реєстровим № 65.

Однак, щодо житлового будинку з господарськими будівлями він отримав відмову державного нотаріуса Зміївської державної нотаріальної контори у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок його матері ОСОБА_3 не було підписано посадовою особою органу, що видав документ та не було скріплено печаткою цього органу.

Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 21.09.2020 відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання в залі суду на 23.10.2020.

13.10.2020 від представника відповідача - Слобожанського селищного голови Діхтяря Д. М. до суду надійшла заява, в якій просив провести слухання справи за відсутності представника селищної ради та прийняти рішення на розсуд суду (а. с. 34).

23.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.11.2020.

19.11.2020 в зв`язку з перебуванням судді на лікарняному відкладено судовий розгляд.

14.12.2020 під час судового розгляду представник позивача ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Спірним є право власності у порядку спадкування на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_3 .

Як вбачається зі свідоцтва про одруження Серія НОМЕР_2 , свідоцтва про народження Серія НОМЕР_3 , Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00021042683 від 21.09.2018, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є сином ОСОБА_3 , 1938 року народження (а. с. 5, 6).

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_4 шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 було розірвано 23.03.1993 (а. с. 7).

Батько позивача ОСОБА_4 , 1937 року народження, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_5 (а. с. 7).

Мати ОСОБА_1 - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_6 (а. с. 13).

Зі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що на підставі заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Сапком М. Г. 06.05.1999, зареєстрованого у реєстрі за № 388, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , є її син ОСОБА_1 спадщина, на яку видано свідоцтво складається з земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 2,9730 га (кадастровий № 6321755600:02:002:0234, що розташована на території Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 15, 16).

За відомостями: свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 17.02.1993 (яке не підписане посадовою особою органу, що видав документ, та не скріплене печаткою цього

органу ), технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , списку перейменування вулиць, домової книги для прописки громадян, які проживають в будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 за життя була власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_2 (а. с. 10-14, 19-21).

З довідки завідуючої Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області Чернолясової Т. В. № 91/02-14 від 23.01.2018 вбачається, що 01.08.2012 заведено спадкову справу № 369/2012 (номер справи у Спадковому реєстрі 53179404) щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 , що мешкала в АДРЕСА_2 . Відповідно до цієї справи спадкоємцем померлої ОСОБА_3 є її син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що мешкає в АДРЕСА_3 (а. с. 17, 18).

З листа завідуючої Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області Чернолясової Т. В. № 385/02-14 від 05.04.2018 вбачається, що відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 з тих підстав, що свідоцтво про право власності не має юридичної сили, оскільки не підписане посадовою особою органу, що видав документ, та не скріплене печаткою цього органу (а. с. 17, 18).

З листа Слобожанської селищної ради Зміївського району Харківської області № 3908/02-22 від 08.10.2020, рішення Харківської обласної ради № 1316-VII від 28.05.2020, Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що з 31.08.2020 Комсомольська селищна рада Зміївського району Харківської області перейменована на Слобожанську селищну раду Зміївського району Харківської області (а. с. 34, 35, 36).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Пунктом 2 Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України "Про застосування норм цивільного законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12.06.2009 передбачено, що відповідно до ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. ст. 317, 319, 321 ЦК України право власності є непорушним, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідністю зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідністю зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У відповідності з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частинами 1, 2 статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Відповідно до ч. 2 ст. 1274 ЦК України, спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до п. 4.15, 4.18 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Отже, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Позивачем надано докази того, що він є спадкоємцем за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 матері ОСОБА_3 , прийняв спадщину у встановленому законом порядку шляхом подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

ОСОБА_8 є єдиним спадкоємцем за заповітом після померлої ОСОБА_3 , прийняв спадщину та одержав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на нерухоме майно, щодо якого були наявні правовстановлюючі документи (земельна ділянка), однак не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на спірний житловий будинок через відсутність належним чином оформленого правовстановлюючого документа.

За таких обставин, позовна заява ОСОБА_1 є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Сторонами вирішено питання щодо розподілу судових витрат у добровільному порядку, тому з урахуванням характеру спірних правовідносин та дотримуючись принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вирішення питання щодо розподілу судових витрат між сторонами відповідно до ст. 141, 142 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 76-82, 89, 259, 263-265, 268, 273, 274, 352, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 матері ОСОБА_3 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 .

Відповідач - територіальна громада, в особі Слобожанської селищної рада Зміївського району Харківської області, місцезнаходження за адресою: 63460, Харківська область, Зміївський район, смт Слобожанське, вул. Миру, буд. 7, код ЄДРПОУ: 04397508.

Повне рішення складене 24.12.2020.

Головуючий: В. В. Овдієнко