Рішення

від 18.12.2020 по справі 234/14095/20

КРАМАТОРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 234/14095/20

Провадження № 2/234/3869/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2020 року місто Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Данелюк О.М.,

за участю секретаря судового засідання Антоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу №234/14095/20 за позовною заявою:

ОСОБА_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1

до

Корпорації Індустріальна спілка Донбасу , що знаходиться за адресою: Донецька область м. Краматорськ вул. Орджонікідзе, 6.

про стягнення нарахованої, але не виплаченої вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Обставини справи:

12.10.2020 року до Краматорського міського суду Донецької області звернувся позивач із позовом до відповідача про стягнення нарахованої, але не виплаченої вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Позов обґрунтовує тим, що з 26.09.2016 року до 01.05.2020 року він працював в Корпорації Індустріальна Спілка Донбасу . 30.04.2020 року його було звільнено на підставі п. 1 ст 36 КЗпП України. У день звільнення відповідачем було видано трудову книжку, а також довідку про заборгованість та середню заробітну плату № 55 із зазначенням усіх нарахованих сум, які належать йому у зв`язку зі звільненням. На дату звільнення йому було нараховано: 80873,95 грн. - заробітна плата за березень 2020 року, 107338,70 грн. - заробітна плата за квітень 2020 року, 434 012.50 грн. - грошова компенсація за дні невикористаної відпустки грошова компенсація за дні невикористаної відпустки, 322 747.89 грн. - вихідна допомога у розмірі двох середніх заробітків у зв`язку із припиненням трудового договору за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП (відповідно до Наказу № 24-тр від 30.04.2020 року). Після звільнення, відповідачем вплачено на користь позивача лише заборгованість по виплаті заробітної плати за березень-квітень 2020 року в сумі 188 212.65 грн. Заборгованість з виплати складової заробітної плати - грошової компенсації за дні невикористаної відпустки у розмірі 434 012.50 грн. та вихідної допомоги у розмірі двох середніх заробітків у зв`язку із припиненням трудового договору за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП (відповідно до Наказу № 24-тр від 30.04.2020 року) в сумі 322 747.89 грн. відповідачем не виплачена. 23.07.2020 року він звернувся до Краматорського міського суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Відповідача заборгованість з виплати складової заробітної плати у вигляді грошової компенсації за дні невикористаної відпустки у розмірі 434 012.50 грн. та вихідної допомоги у розмірі двох середніх заробітків у зв`язку із припиненням трудового договору за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП (відповідно до Наказу № 24-тр від 30.04.2020 року) в сумі 322 747.89 грн.; середній заробіток за весь час затримки починаючи з 01.05.2020 року і по день видачу судового наказу виходячи із середнього (середньоденного) заробітку 9 545.93 грн. за 1 день. Ухвалою від 25.08.2020 року (справа № 234/11808/20) у видачі судового наказу в частині стягнення вихідної допомоги у розмірі двох середніх заробітків у зв`язку із припиненням трудового договору за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП (відповідно до Наказу № 24-тр від 30.04.2020 року) в сумі 322 747.89 грн. було відмовлено в порядку ст. 161 ЦПК України та запропоновано звернутися до суду в порядку позовного провадження.

25.08.2020 року (справа № 234/11808/20) Краматорським міським судом видано судовий Наказ про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості з виплати складової заробітної плати у вигляді грошової компенсації за дні невикористаної відпустки у розмірі 434 012.50 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені з 01.05.2020 року по 25.08.2020 року в сумі 744 582,54 грн. Наказ набрав законної сиди 23.09.2020 року. Таким чином, станом на дату подання цього позову залишається не стягнутою сума вихідної допомоги у розмірі двох середніх заробітків у зв`язку із припиненням трудового договору за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП (відповідно до Наказу № 24-тр від 30.04.2020 року) в розмірі 322 747.89 грн. Середньоденна заробітна плата розрахована Відповідачем та зазначена у Довідці № 55 від 01.05.2020 року середня (середньоденна) заробітна плата за останнім місцем роботи заявника складала 9 545.93 грн. (без відрахування податків та обов`язкових платежів - 15 % ПДФО та 1.5% військового збору).

Просить стягнути з Корпорації Індустріальна Спілка Донбасу на його користь:

- заборгованість з виплати вихідної допомоги у розмірі двох середніх заробітків у зв`язку із припиненням трудового договору за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП (відповідно до Наказу № 24-тр від 30.04.2020 року) в сумі 322 747.89 грн.

- середній заробіток за весь час затримки починаючи з 26.08.2020 року і по день ухвалення судового рішення виходячи із середнього (середньоденного) заробітку 9 545.93 грн. за 1 день.

Ухвалою суду від 16.10.2020 року задоволено клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою суду від 16.10.2020 року провадження по справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 11.11.2020 року.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, надали заяву про слухання справи в їх відсутність, позовні вимоги просили задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечують.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, повісткою. Клопотання про відкладення розгляду справи не надав. Відзив на позовну заяву також до суду не надходив. У зв`язку з чим зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, слідує, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Відповідно до копії трудової книжки та наказу № 66-тр від 20.09.2016 року ОСОБА_1 з 26.09.2016 року до 01.05.2020 року працював в Корпорації Індустріальна Спілка Донбасу заступником директора виконавчого.

01.05.2020 року позивача було звільнено з Корпорації Індустріальна Спілка Донбасу відповідно до наказу №24-тр від 30.04.2020 року за ст. 36 ч.1 КЗпП України.

Згідно довідки № 55 від 01.05.2020 року заборгованість Корпорації Індустріальна Спілка Донбасу по заробітній платі перед ОСОБА_1 становить 944973,04 грн.: 80873,95 грн. - заробітна плата за березень 2020 року, 107338,70 грн. - заробітна плата за квітень 2020 року, 434 012.50 грн. - грошова компенсація за дні невикористаної відпустки грошова компенсація за дні невикористаної відпустки, 322 747.89 грн. - вихідна допомога у розмірі двох середніх заробітків у зв`язку із припиненням трудового договору за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП (відповідно до Наказу № 24-тр від 30.04.2020 року) та його середньоденна заробітна плата складає 9545,93 грн..

Судовим наказом Краматорського міського суду від 25.08.2020 року з Корпорації Індустріальна Спілка Донбасу на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість з виплати складової заробітної плати у вигляді грошової компенсації за дні невикористаної відпустки в розмірі 434012,50 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку з 01.05.2020 року по 25.08.2020 року включно в сумі 744582,54 грн., а разом - 1178595,04 грн.

Ухвалою Краматорського міського суду від 25.08.2020 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу в частині стягнення з Корпорації Індустріальна Спілка Донбасу вихідної допомоги в розмірі 322747,89 грн..

Ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст.4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно ч.1 ст.9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема, до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить-рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі №1-5/2012, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237 -1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Відповідно до п. 3 розділу 3 Постанови КМУ від 08.02.1995 року № 100 вбачається, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі

Виходячи з наданої відповідачем довідки № 55 про заборгованість по заробітній платі позивачу, його середньоденна заробітна плата складає 9545,93 грн..

Відповідно до статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1, 5, 6, 7 ст 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідачем до суду не було надано відзиву на позовну заяву, тому суд приймає до уваги письмові докази позивача.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 26.08.2020 року по 18.12.2020 року складає в сумі 782 766,26 грн. (9545,93 грн. х 82 дн. (робочі дні починаючи з 26.08.2020 року до 18.12.2020 року).

Втім, відповідно до Постанови Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц, останній зазначив, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, і вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 322 747.89 грн., тому суд дійшов висновку про стягнення за статтею 117 КЗпП за час затримки розрахунку при звільненні позивача відшкодування саме у сумі 322 747.89 грн., тобто в розмірі самої заборгованостіз виплати вихідної допомоги.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково та з відповідача необхідно стягнути на користь позивача заборгованість з виплати вихідної допомоги у розмірі двох середніх заробітків у зв`язку із припиненням трудового договору за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП (відповідно до Наказу № 24-тр від 30.04.2020 року) в сумі 322 747.89 грн., середній заробіток за весь час затримки починаючи з 26.08.2020 року і по день ухвалення судового рішення в сумі 322 747.89 грн..

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 6454,96 грн., оскілки позивач був звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст.4, 10, 12, 76, 137, 141, 144, 263-265, 280, 354 ЦПК України, ст.ст.47, 116, 117 КЗпП України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Корпорації Індустріальна спілка Донбасу про стягнення нарахованої, але не виплаченої вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.

Стягнути з Корпорації Індустріальна спілка Донбасу (ЄДРПОУ 24068988; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 6) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 :

-заборгованість з виплати вихідної допомоги у розмірі двох середніх заробітків у зв`язку із припиненням трудового договору за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП (відповідно до Наказу № 24-тр від 30.04.2020 року) в сумі 322 747.89 грн. (триста двадцять дві тисячі сімсот сорок сім грн. 89 коп.);

-середній заробіток за весь час затримки починаючи з 26.08.2020 року і по день ухвалення судового рішення в сумі 322 747.89 грн. (триста двадцять дві тисячі сімсот сорок сім грн. 89 коп.)

Стягнути з з Корпорації Індустріальна спілка Донбасу (ЄДРПОУ 24068988; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 6) на користь держави судовий збір у сумі 6454,96 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Краматорським міським судом за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Рішення складене в одному екземплярі в нарадчій кімнаті.

Суддя Краматорського

міського суду О.М. Данелюк