Рішення

від 22.12.2020 по справі 316/157/20

ЕНЕРГОДАРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 316/157/20

Провадження № 2/316/400/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2020 р. м.Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області

у складі головуючого судді Бульби О.М.

за участю секретаря судового засідання Черкашиної О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Енергодара цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Зв`язок плюс про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, зміну формулювання та дати звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільнені, вихідної допомоги та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

27.01.2020р. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Енергодарського міського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Зв`язок плюс (далі - відповідач, ТОВ Зв`язок плюс ) в якій, після уточнення позовних вимог заявою від 19.05.2020р. (а.с.35), просить суд: визнати незаконним і скасувати наказ №150к від 31.10.2019р. директора Товариства з обмеженою відповідальністю Зв`язок плюс про звільнення з роботи ОСОБА_1 ; зобов`язати директора товариства з обмеженою відповідальністю Зв`язок плюс внести відповідні записи до трудової книжки ОСОБА_1 з зазначенням підстави звільнення частину 3 статті 38 КЗпП України; зобов`язати Товариства з обмеженою відповідальністю Зв`язок плюс нарахувати та сплатити заробітну плату за 18.09.2019р. у розмрі 487 грн. 30 коп.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Зв`язок плюс на її користь середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.09.2019р. по 19.05.2020р. у розмірі 80 891 грн. 80 коп.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Зв`язок плюс на її користь вихідну допомогу при звільненні у розмірі 30 699 грн. 90 коп.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Зв`язок плюс на її користь моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Зв`язок плюс на її користь понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 681 грн. 60 коп.

В обґрунтування вимог позову позивач зазначила, що з 03.08.2018р. перебувала у трудових відносинах з ТОВ Зв`язок плюс та працювала на посаді майстра з експлуатації та ремонту машин і механізмів. 13.09.2019р. головний інженер ОСОБА_2 повідомив трудовий колектив про розірвання договору на виконання технічного обслуговування ліфтів між ТОВ Місто для людей Енергодар і ТОВ Зв`язок плюс , і запропонував робітникам звільнитися за угодою сторін з 17.09.2019 року, так як не має об`єктів обслуговування і об`єму робіт. Аналогічні відомості в той же день повідомив і директор товариства ОСОБА_3 .

Вона, як і інші працівники, відмовились звільнятися за угодою сторін, оскільки була заборгованість по заробітній платі, вирішили почекати 17.09.2019р., так як в цей день, зі слів директора товариства ОСОБА_3 , обіцяно було призвести погашення заборгованості.

16.09.2019р. відбулась передача ключів від машинних приміщень ліфтів, засобів зв`язку, журналів фіксування заявок від мешканців багатоповерхових будинків фірмі Сансет , і з цього часу її та інших працівників відсторонили від роботи, так як не має об`єктів обслуговування та доступу до робочого місця.

18.09.2019р. вона зателефонувала директорові ТОВ Зв`язок плюс ОСОБА_3 , і попередила що 9 робітників будуть звільнятись з роботи з підстав порушення власником законодавства про працю.

Заява на звільнення була нею направлена на юридичну адресу відповідача 18.09.2019р., а вже 19.09.2019р. направлена заява, в якій просила вважати вимогу про звільнення за ст.39 КЗпП України помилковою, а вважати вірною ч.3 ст.38 КЗпП України, тобто за ініціативою працівника за невиконання працедавцем законодавства про працю.

Проте, наказом №150к від 31.10.2019р. її звільнено з роботи 18.09.2019р. на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України, тобто за прогули без поважних причин. Копія наказу була направлена їй відповідачем лише після звернення зі скаргою про порушення трудового законодавства до Головного управління Держпраці у Запорізькій області 25.10.2019р., 26.11.2019р.

Вважає наказ незаконним, таким, що порушує її трудові права та інтереси.

Крім того посилається в позові на не нарахування та виплату заробітної плати за 18.09.2019р. у розмірі 487 грн. 30 коп., оскільки в довідці №73 від 22.11.2019р., виданої їй відповідачем, зазначена інформація про 12 робочих днів відпрацьованих нею у вересні 2019р. Але фактично у цьому місяці за період з 01.09.2019р. по 18.09.2019р. нею було відпрацьовано 13 робочих днів.

У зв`язку з тим, що в день звільнення з нею не було проведено остаточний розрахунок по заробітній платі, просить стягнути з відповідача середньомісячну заробітну плату за час затримки розрахунку, та вихідну допомогу при звільненні, яка виплачується працівникові у випадку звільнення за ч.3 ст. 38 КЗпП України.

Також зазначає, що порушення її права на своєчасне отримання заробітної плати призвело до душевних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, які полягали у постійному страху залишить без засобів існування та стресі, що позбавило її стану внутрішнього рівноваги та сенсу соціального буття і завдало почуття незахищеності. Моральну шкоду оцінює в 5 000 грн.

Ухвалою суду від 29.01.2020р. відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.21).

Ухвалою суду від 28.07.2020р. підготовче судове засідання закрито та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с.45).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, просить розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує, про що повідомила суд письмово ( а.с.43).

У судове засідання представник відповідача повторно не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, заяв або клопотань про відкладення слухання справи до суду не надав. Судові виклики направлялися відповідачу на юридичну адресу підприємства, проте до суду він так і не з`явився, в матеріалах справи маються відповідні відмітки у рекомендованому повідомленні та поштовому повідомленні на конверті (а.с.49,52).

Відповідно до ч. 3 ст.131 ЦПК України , учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Враховуючи, що представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з`явився в судове засідання без поважних причин, суд, відповідно до ст. 280 ЦПК України , може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України , у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні у справі матеріали, суд дійшов наступного висновку.

Частина шоста ст. 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Крім того, пунктом шостим ст. 51 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від незаконного звільнення.

Таким чином, трудове законодавство не тільки зазначає перелік підстав розірвання трудового договору, але й встановлює юридичні гарантії забезпечення прав працівника від незаконного звільнення.

Відповідно до ст.55 Конституції України та ст.4 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у тому числі трудових. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України та КЗпП України.

Стаття 36 КЗпП України визначає підстави припинення трудового договору якими, крім іншого, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41).

Так, згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

В той час, згідно з пунктом 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Судом встановлено, що наказом №26к від 02.08.2018р. ОСОБА_1 була прийнята на роботу до ТОВ Зв`язок плюс на посаду майстра з експлуатації та ремонту машин і механізмів з 03.08.2018р., що підтверджується трудовою книжкою (а.с.6).

Відповідно до наказу 150к від 31.10.2019р., ОСОБА_1 була звільнена 18.09.2019р. на підставі п.4 ст.40 КЗпП України - за прогули без поважних причин (а.с.13).

Направлення ОСОБА_1 заяви про звільнення від 18.09.2019р. та заяви про уточнення підстави звільнення від 19.09.2019р. на адресу ТОВ Зв`язок плюс підтверджується самою заявою ( а.с7) та поштовими відправленнями (а.с.8,9).

Також підтвердженням подання позивачем заяви про звільнення саме за ініціативою працівника є лист Головного управління держпраці у Запорізькій області від 21.10.2019 №08/02.8-05/9006 (а.с.16). Відповідно до його змісту було розглянуто звернення ОСОБА_1 стосовно порушення законодавства про працю в ТОВ Зв`язок плюс та встановлено, що у своїх заявах працівники просили звільнити їх з роботи за ст. 39 КЗпП України в зв`язку з порушенням власником законодавства про працю, однак ст. 39 КЗпП України передбачає розірвання строкового трудового договору за ініціативою працівника. Оскільки працівники ТОВ Зв`язок плюс були прийняті на роботу на невизначенй строк, звільнити за цією статтею КЗпП України не можливо.

Крім того, під час проведення заходу державного контролю в ТОВ Зв`язок плюс були виявлені інші порушення законодавства про працю, а саме: заробітна плата на підприємстві виплачується з порушенням строків виплати заробітної плати, остаточні розрахунки в день звільнення не проводяться.

Згідно довідки відповідача зарплата позивача в розрахунковому періоді складала: серпень 2019р. - 6 976 грн. 15 коп., вересень 2019р. - 4 719 грн., середньоденна заробітна плата - 487 грн. 30 коп. ( а.с.10).

Відповідно до виписки з рахунка приватного клієнта ОСОБА_1 , за період вересень - листопад 2019р. їй були перераховані: 19.09.2019р. заробітна плата за червень-липень 2019р. в сумі 9 475 грн. 71 коп., аванс за серпень 2019р.- 503 грн.12 коп., 18.10.2019р. заробітна плата за серпень 2019р. - 8 220 грн. 38 коп., 30.10.2019р. аванс за вересень 2019р. - 1 006 грн. 25 коп., 25.11.2019р. заробітна плата за вересень 2019р. - 2 792 грн. 54 коп., розрахункові за жовтень 2019р. - 6 175 грн. 96 коп. (а.с.18).

Судом встановлено, що відповідач не виконував вимоги законодавства про працю, а саме не виплачував позивачу своєчасно та регулярно в повному обсязі заробітну плату, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість з заробітної плати перед позивачем, а тому не викликає у суду сумнівів щодо бажання позивача бути звільненим за ч.3 ст. 38 КЗпП України, а посилання у заяві від 18.09.2019р. на ст. 39 КЗпП України є помилковим.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для звільнення позивача на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України суд виходить з наступного.

Згідно ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Таким чином, звільнення робітника за прогули є одночасно дисциплінарним стяганням і тому до нього треба застосовувати статі 147-149 КЗпП України .

Так вказані положення КЗпП України визначають, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (ст. 149 КЗпП України ).

В матеріалах справи відсутні докази з яких вбачається, що був дотриманий порядок застосування такого дисциплінарного стягнення як звільнення робітника за прогули (акти про відсутності на робочому місці, письмові пояснення про причини невиходу на роботу, повідомлення працівника про застосування стягнення у вигляді звільнення).

Відповідно до вимог ч.3 ст.235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Як роз`яснив Верховний Суд України в п.18 своєї постанови №6 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , суд не вправі визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.

При цьому, згідно з п.2.26 ст.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства Юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 року, записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. При розірванні трудового договору з ініціативи працівника з причин, за яких законодавство пов`язує надання певних пільг і переваг, запис про звільнення вноситься до трудової книжки із зазначенням цих причин.

Отже, враховуючи те, що звільнення позивача за п.4 ст. 40 КЗпП України не відповідає дійсній причині звільнення та було проведено відповідачем з порушенням вимог трудового законодавства, суд вважає за необхідне визнати наказ директора ТОВ Зв`язок плюс №150к від 31.10.2019р. незаконним та скасувати, зобов`язати ТОВ Зв`язок плюс змінити формулювання причини звільнення позивача, зазначивши в ньому причиною звільнення - за ініціативою працівника у зв`язку з порушенням законодавства про працю, відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України. Суд не може покласти обов`язок внести зміни до трудової книжки саме на директора ТОВ Зв`язок плюс , оскільки позивачем не надано доказів, що це входить до його посадових обов`язків, відсутні відомості про відповідальну особу за ведення трудових книжок.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплати заборгованість у розмірі 487 грн. 30 коп. за відпрацьований робочий день 18.09.2019р., то ця вимога задоволенню не підлягає, оскільки не підтверджується жодним доказом, посилання позивачки на відпрацьовані робочі дні, зазначені у довідці від 22.11.2019р., є помилковим, оскільки в ній зазначені робочі дні, які беруться для розрахунку середнього заробітку, а не фактично відпрацьовані працівником робочі дні.

У зв`язку з припиненням трудового договору внаслідок порушення відповідачем законодавства про працю, відповідно до ст.44 КЗпП України, ст. 27 Закону України Про оплату праці , Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 №100, вихідна допомога становить - 30 699 грн. 90 коп. з розрахунку: 487 грн. 30 коп. (середньоденна заробітна плата) х 21 (робочі дні) х 3 ( три місяця).

Розглядаючи вимогу про стягнення з відповідача середньої заробітної плати за час затримки розрахунку, в цій частині підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу .

Відповідно до ст.116 КЗпП України , при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст.117 КЗпП України , в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу , при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до роз`яснень викладених в п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці №13 від 24.12.1999 р., суд, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем розрахунок з позивачем, згідно виписки з рахунка ( а.с.18), було проведено 25.11.2019р., тому саме за період з 19.09.2019р. по 24.11.2019р. підлягає розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку. Так, середньоденна заробітна плата складає 487 грн. 30 коп., в періоді з 19.09.2019р. по 24.11.2019р. 46 робочих днів, сума середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільнені позивач, буде дорівнювати 22 415 грн. 80 коп., виходячи із розрахунку: 487 грн. 30 коп. х 46.

Позивач, заявляючи про стягнення з відповідача на свою користь сум середнього заробітку за час затримки розрахунку та вихідної допомоги, не врахував, що розрахунок розмірів зазначено позивачем без утримання з цих сум необхідних податків та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до змісту пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 р. Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, а отже, суд, в резолютивній частині рішення, визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн, суд дійшов наступного висновку.

Як визначено у ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В пункті 13 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995р. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , зазначено, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст.237-1 КЗпП, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин.

Проте, крім того, що предметом даної справи є проведення позивачу виплат середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, що передбачено ст.117 КЗпП України, яка за своєю суттю є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, позивачем, крім словесних посилань, не надано суду будь-яких доказів на підтвердження понесення ним моральних страждань та їх обсяг, тяжкість вимушених змін у його житті, втрати нормальних життєвих зв`язків, понесення додаткових зусиль для організації свого життя, тощо.

Згідно положень ст.81 ЦПК України, позивач повинен довести суду обставини на які він посилається (ч.1), доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6).

У зв`язку з зазначеним, суд дійшов висновку, що вимоги позову, в цій частині, задоволенню не підлягають.

В силу ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840 грн. 80 коп.

На підставі ст.ст. 43,45 Конституції України, ст.ст.36, 38, 40,44, 47, 51, 116,117,147, 235 КЗпП України, постанови Верховного Суду України № 6 Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992 року, постанови Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 р. Про практику застосування судами законодавства про оплату праці, ст.ст.12, 13, 41, 76,81,89, 141, 247, 259, 263-265, 280-282,352, 354, 355,430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Зв`язок плюс про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, зміну формулювання та дати звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільнені, вихідної допомоги та моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ №150к від 31.10.2019 року директора Товариства з обмеженою відповідальністю Зв`язок плюс про звільнення з роботи ОСОБА_1 за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Зв`язок плюс внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1 , зазначивши підстави звільнення частину 3 статті 38 КЗпП України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Зв`язок плюс (код ЄДРПОУ 31836801, вул. Олександрівська,буд.32, с. Сонячне, Запорізький район, Запорізька область, 69093, р/р 26008025718001) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.09.2019 року по 24.11.2019 року у розмірі 22 415 ( двадцять дві тисячі чотириста п`ятнадцять) грн. 80 коп., утримавши з нього необхідні податки та інші обов`язкові платежі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Зв`язок плюс (код ЄДРПОУ 31836801, вул. Олександрівська,буд.32, с. Сонячне, Запорізький район, Запорізька область, 69093, р/р 26008025718001) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , вихідну допомогу при звільненні у розмір 30 699 (тридцять тисяч шістсот дев`яносто дев`ять) грн. 90 коп., утримавши з неї необхідні податки та інші обов`язкові платежі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Зв`язок плюс (код ЄДРПОУ 31836801, вул. Олександрівська, буд.32, с. Сонячне, Запорізький район, Запорізька область, 69093, р/р 26008025718001) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , суму судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити

Допустити негайне виконання рішення суду в частини стягнення заробітної плати за один місяць.

Рішення в частині стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5, п.п. 15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Енергодарський міський суд Запорізької області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О. М. Бульба