Рішення

від 11.11.2020 по справі 761/20110/18

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/20110/18

Провадження № 2/761/448/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року Шевченківський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Волок А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації ІНФОРМАЦІЯ_4 , Приватного акціонерного товариства Телерадіокомпанія Люкс , Публічного акціонерного товариства Національна Суспільна Телерадіокомпанія України про захист ділової репутації; спростування недостовірної інформації,

в с т а н о в и в :

В травні 2018р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідачів: ГО ІНФОРМАЦІЯ_4 , ПрАТ Телерадіокомпанія Люкс , ПАТ Національна Суспільна Телерадіокомпанія України , в якому просив суд:

1) Визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності інформацію щодо ОСОБА_1 , поширену ГО ІНФОРМАЦІЯ_4 у програмі ІНФОРМАЦІЯ_6 № НОМЕР_1 і розміщену в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 і ІНФОРМАЦІЯ_1 на офіційному каналі проекту Вihus.Іnfo за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 , зокрема на відеозаписі починаючи з 13 хв. 34с. по 13 хв. 54 с., починаючи з 14 хв. 19 с. по 14 хв. 44 с., починаючи з 15 хв. 28 с. по 15 хв. 46 с., починаючи з 20 хв. 16 с. по 20 хв. 21 с., починаючи з 20 хв. 41 с. по 23 хв. 43 с., а також розміщений в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_14 текст наступного змісту:

ІНФОРМАЦІЯ_15 ;

2) Визнати неправомірним показ, відтворення і розповсюдження ГО ІНФОРМАЦІЯ_4 та зобов`язати вилучити зображення ОСОБА_1 в мережі Інтернет за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 і на офіційному каналі проекту Вihus.Іnfo за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 зокрема на відеозаписі від ІНФОРМАЦІЯ_5 з 13 хв. 34 с по 13 хв. 54 с., починаючи з 14 хв. 19 с. по 14 хв. 44 с., починаючи з 15 хв. 28 с. по 15 хв. 46 с., починаючи з 20 хв. 16 с. по 20 хв. 21 с., починаючи з 20 хв. 41 с. по 20 хв. 43 с., а також розміщене в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_14;

3) Визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності інформації щодо ОСОБА_1 , поширену ПрАТ Телерадіокомпанія Люкс ІНФОРМАЦІЯ_1 у відеосюжеті ІНФОРМАЦІЯ_6 , розміщеному в мережі Інтернет на сайті ІНФОРМАЦІЯ_7 : ІНФОРМАЦІЯ_8 ; та на каналі телеканалу 24 на сайті ІНФОРМАЦІЯ_9 з 14 хв. 21 с. по 14 хв. 39 с., починаючи з 15 хв. 02 с. по 15 хв. 28 с., починаючи з 16 хв. 14 с. по 16 хв. 31 с., починаючи з 17 хв. 41 с. по 18 хв. 00 с., починаючи з 21 хв. 28 с. по 21 хв. 29 с., починаючи з 21 хв. 37 с. по 21 хв. 42 с., починаючи з 21 хв. 48 с. по 21 хв. 53 с.;

4) Визнати неправомірним показ, відтворення і розповсюдження ПрАТ Телерадіокомпанія Люкс та зобов`язати вилучити зображення ОСОБА_1 розміщене в мережі Інтернет за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8 ; та на каналі телеканалу ІНФОРМАЦІЯ_8 на сайті Youtube ІНФОРМАЦІЯ_16 починаючи з 14 хв. 21 с. по 14 хв. 39 с., починаючи з 15 хв. 02 с. по 15 хв. 28 с., починаючи з 16 хв. 14 с. по 16 хв. 31 с., починаючи з 17 хв. 41 с. по 18 хв. 00 с., починаючи з 21 хв. 28 с. по 21 хв. 29 с., починаючи з 21 хв. 37 с. по 21 хв. 42 с., починаючи з 21 хв. 48 с. по 21 хв. 53 с.;

5) Визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності інформації щодо ОСОБА_1 , поширену ПАТ Національна Суспільна Телерадіокомпанія України ОСОБА_1 розміщене в мережі Інтернет на сайті телеканалу UA:ІНФОРМАЦІЯ_17 починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_11 по 13 хв. 54 с., починаючи з 14 хв. 19 с. по 14 хв. 44 с., починаючи з 15 хв. 28 с. по 15 хв. 46 с., починаючи з 20 хв. 16 с. по 20 хв. 21 с., починаючи з 20 хв. 41 с. по 20 хв. 43 с.;

6) Визнати неправомірним показ, відтворення і розповсюдження ПАТ Національна Суспільна Телерадіокомпанія України та зобов`язати вилучити зображення ОСОБА_1 , розміщене в мережі Інтернет на сайті телеканалу UA:ІНФОРМАЦІЯ_17 починаючи з 13 хв. 34 с. по 13 хв. 54 с., починаючи з 14 хв. 19 с. по 14 хв. 44 с., починаючи з 15 хв. 28 с. по 15 хв. 46 с., починаючи з 20 хв. 16 с. по 20 хв. 21 с., починаючи з 20 хв. 41 с. по 20 хв. 43 с.;

7) стягнути з ГО ІНФОРМАЦІЯ_4 , ПрАТ Телерадіокомпанія Люкс , ПАТ Національна Суспільна Телерадіокомпанія України солідарно на свою користь грошові кошти у сумі 60000,0 грн., в якості відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідачем ГО ІНФОРМАЦІЯ_4 було підготовлено, використано та поширено ІНФОРМАЦІЯ_5 в мережі Інтернет за відповідним посиланням на каналі YouTube інформацію щодо нього у програмі ІНФОРМАЦІЯ_6 . В подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_1 цим ж відповідачем зазначену програму було поширено на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_12, відповідачем ПрАТ Телерадіокомпанія Люкс на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_13 та на каналі YouTube за відповідними посиланнями, а відповідачем ПАТ Національна Суспільна Телерадіокомпанія України - у відеосюжеті, розміщеному на сайті телеканалу UA:Перший ІНФОРМАЦІЯ_10. Зазначає, що у цих відео протиправно, через проведення прихованої зйомки, використано його зображення і запис голосу, невірно зазначено посаду. Вважає, що діями відповідачів порушено його особисті немайнові права, гарантовані ст. ст. 201, 269, 270, 297, 299, 290, 307, 308 ЦК України.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01 червня 2018р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

09 серпня 2018р. та 11 жовтня 2018 р. відповідачами ПАТ Національна Суспільна Телерадіокомпанія України та ГО ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно було подано відзиви на позов (а.с. 36-43, 67-78).

22 та 26 березня 2019 р. стороною позивача були подані заява про долучення письмових доказів та відповідь на відзив.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 червня 2019 р. було закрито підготовче судове засідання та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

В призначені судом дати та час розгляду справи по суті позивач та його представник неодноразово не з`являлись. Відповідачами подано заяви про розгляд справи без їх участі.

Суд, розглянувши подані докази, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що ІНФОРМАЦІЯ_18 за зазначеними в позовній заяві адресами (посиланнями) було поширено програму ІНФОРМАЦІЯ_21 № НОМЕР_1 . У зазначеній програмі, серед іншого, міститься коментар позивача наступного змісту:

…ІНФОРМАЦІЯ_19… .

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У відповідності з ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Конституцією України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (ст. 34).

Разом з тим, відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб. Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про інформацію , інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до ст. 2 цього Закону основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

Згідно ст. 59 Закону України Про телебачення і радіомовлення телерадіоорганізація, зокрема, зобов`язана: а) дотримуватися законодавства України та вимог ліцензії; в) поширювати об`єктивну інформацію.

За змістом ст. 277 ЦК України, кожному гарантується право на захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Статтею 201 ЦК України, встановлено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

Статтею 30 Закону України Про інформацію , встановлено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду при розгляді справ суди застосовують Європейську Конвенцію з прав людини (далі - Конвенція) і практику суду як джерело права.

Так, статтею 10 Конвенції встановлено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Право на свободу вираження поглядів є не лише основною засадою демократії, але і передумовою здійснення багатьох інших прав і свобод, що гарантуються Конституцією.

В рішенні у справі Карплюк проти України (№ 30582/04, 32152/04, 06 жовтня 2015р.), ЄСПЛ зазначає, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції свобода вираження поглядів стосується не тільки інформації чи ідей , які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає демократичного суспільства . Як передбачено в статті 10, ця свобода має винятки, які, проте, повинні чітко тлумачитись, та потреба в таких обмеженнях має бути переконливо встановлена.

В рішенні у справі Ляшко проти України (№ 21040/02, 10 серпня 2006р.) Європейський суд з прав людини зазначає, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. При цьому, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки.

В рішенні у справі Перна проти Італії (Case of Perna v.Italy, № 48898/99) та у справі Ляшко проти України (параграф 41), ЄСПЛ зазначив, що журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій.

Згідно з п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009р. Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до п.15 цієї ж Постанови Пленуму Верховного Суду України при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно вимог ст. ст. 76-80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається зі змісту програми ІНФОРМАЦІЯ_20 НОМЕР_3 оскаржувані, як недостовірні, позивачем фрагменти складаються або з діалогів журналіста та позивача або коментарів самого позивача. В діалогах журналіст ставить питання, а позивач надає на них відповіді. У фрагменті тексту статті, яку було опубліковано на веб-сайті: ІНФОРМАЦІЯ_14/ і який позивач вважає таким, що містить недостовірну інформацію, авторський текст представлено у формі узагальнень змісту цитат-коментарів самого позивача, які наводяться відразу після узагальнення.

Суд вважає, що в частині визнання недостовірними питань журналіста у фрагментах програми або авторських узагальнень в тексті статті позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки є за змістом та формою оціночними судженнями.

Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Відповідно до ст. 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Щодо визнання недостовірною прямої мови позивача, суд зазначає, що ним не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про її недостовірність або про факти будь-якого монтажу з боку відповідачів.

Також, суд зазначає, що позивач не виконав свого процесуального обов`язку в частині надання доказів стосовно власників веб-сайтів та каналів відеохостингу YouTube через які було поширено програму та опубліковано статтю із оскаржуваним фрагментом. У п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи №1 від 27 лютого 2009р. зазначено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про авторське право і суміжні права автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір, а власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу. З наданих позивачем доказів вбачаються лише припущення стосовно можливих реєстрантів доменних імен: ІНФОРМАЦІЯ_12 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . Враховуючи норми ч. 6 ст. 81 ЦПК України щодо неможливості ґрунтування доказування на припущеннях, вимоги ст. 13 ЦПК України щодо диспозитивності цивільного процесу, а також відсутність будь-яких інших доказів в матеріалах справи, суд позбавлений можливості визначити, хто є власником (власниками) зазначених в позовній заяві веб-сайтів.

Так само, позивач не надав суду будь-яких доказів стосовно порушення особистих немайнових прав, завдання шкоди відповідним особистим немайновим благам або перешкоджання йому повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

В частині визнання неправомірним показу зображення позивача та позовних вимог щодо його видалення, на думку суду, оскільки в даному випадку зйомка проводилась відкрито на вулиці, з метою висвітлення суспільно-значимої теми щодо використання пішохідної зони парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення Феофанія для проїзду автотранспорту, який належить ПАТ Миронівський хлібопродукт радника Президента України (на момент поширення) - згода позивача на проведення вказаних дій не була обов`язковою. Адже, ч. 1 ст. 307 ЦК України, яка регулює захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок, передбачає виключення і припускає наявність згоди учасників зйомки при даних обставинах. Позивачем не надано належних та допустимих, згідно процесуального закону доказів проведення прихованої зйомки. При цьому, ст. 308 ЦК України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки регулює використання зображення особи при створенні і використанні фотографій та інших художніх творів. Програма ІНФОРМАЦІЯ_21 , на думку суду, не є фотографією або іншим, саме художнім твором.

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995р. Про судову практику в справах про відшкодуванню моральної шкоди , відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В п. 11 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що критична оцінка певних фактів і недоліків, думки та судження, критичні рецензії творів не можуть бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно ст. ст. 16, 23, 280 ЦК України вимоги щодо моральної шкоди є похідними від вимог щодо визнання поширеної інформації недостовірною, такою що принижує честь, гідність та ділову репутацію, завдає шкоди особистим немайновим правам.

Враховуючи вищенаведені обставини, а також те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів про факт нанесення, розмір моральної шкоди та її причнно-наслідкового зв`язку із поширеною інформацію суд вважає позовні вимоги в цій частині такими, що не підлягають задоволенню.

При ухваленні рішення суд також враховує, що позивач на момент поширення програми та публікації статті із оскаржуваними фрагментами був заступником директора із загальних питань Інституту еволюційної екології НАН України Парк Феофанія . Тобто являвся публічною особою. Зайняття такого посту надає громадськості широкі межі свободи вираження поглядів і пильний контроль за його діяльністю. Межі допустимої критики щодо публічної особи ширші, ніж межі критики щодо приватної особи. На відміну від останньої, публічна особа неминуче та свідомо відкриває себе для пильного вивчення своїх слів та дій з боку журналістів та широкого загалу, а тому повинна проявляти більшу толерантність (рішення ЄСПЛ у справі ТОВ Інститут економічних реформ проти України ).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то з відповідачів не підлягають стягненню на користь позивача понесені останнім судові витрати.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 3, 28, 32, 34, 68 Конституції України; ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до цієї Конвенції; ст. ст. 13, 15, 16, 23, 201, 277, 280, 297, 299 ЦК України; ст. 30 Закону України Про інформацію ; Постановою Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи від 27 лютого 2009р. за № 1, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Громадської організації ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ 40067390, місцезнаходження: м. Київ, вул. Костянтинівська, 73), Приватного акціонерного товариства Телерадіокомпанія Люкс (код ЄДРПОУ 20765851, місцезнаходження: м. Львів, площа Галицька, 15), Акціонерного товариства Національна Суспільна Телерадіокомпанія України (код ЄДРПОУ 23152907, місцезнаходження: м. Київ, вул. Іллєнка Юрія, 42) про захист ділової репутації; спростування недостовірної інформації залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 21 листопада 2020р.

Суддя: