Постанова

від 23.12.2020 по справі 618/146/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

23 грудня 2020 року

м. Харків

справа № 618/146/19

провадження № 22-ц/818/4527/20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Пилипчук Н.П. ,

суддів: Тичкової О.Ю., Кругової С.С.,

за участю секретаря судового засідання : Плахотнікової І.О. ,

Учасники справи:

позивач : ОСОБА_1 ,

відповідач: приватне підприємство сільськогосподарська виробнича фірма АГРО ,

третя особа - Дворічанська районна державна адміністрація Харківської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми АГРО , третя особа - Дворічанська районна державна адміністрація Харківської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним ,

за апеляційною скаргою приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми АГРО в особі генерального директора Лапта Т.М. на рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 15 червня 2020 року , ухвалене суддею Гнізділовою Ю.М., в залі суді в смт Дворічна,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПП СВФ Агро , третя особа - Дворічанська районна державна адміністрація Харківської області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Обгрнутовуючи свої позовні вимоги посилалась на те, що під час реалізації своїх прав власника земельної ділянки, а саме наміру укласти договір оренди землі, позивачеві стало відомо, що земельна ділянка площею 5,3558 га, кадастровий номер 6321882500:06:000:0078, яка належить йому відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 211786, виданого на підставі розпорядження Дворічанської районної державної адміністрації від 12 січня 2005 року № 5, вже перебуває в оренді сільськогосподарської виробничої фірми АГРО відповідно до договору оренди землі № 100 від 15 січня 2014 року, укладеного між ним та зазначеною виробничою фірмою. Участі в укладенні вказаного договору він не приймав, що свідчить про грубе порушення норм Закону України Про оренду землі та ЦК України.

Просив суд визнати договір оренди земельної ділянки площею 5,3558 га, кадастровий номер 6321882500:06:000:0078, № 100 укладений 15 січня 2014 року між приватним підприємством сільськогосподарською виробничою фірмою АГРО та ОСОБА_1 недійсним, витребувати з користування у ПП СВФ Агро вказану земельну ділянку на користь позивача. Крім того, просив стягнути з відповідача понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору та витрат, пов`язаних із проведенням технічної експертизи документів.

Рішенням Дворічанського районного суду Харківської області від 15 червня 2020 року року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі № 100 від 15 січня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та приватним підприємством сільськогосподарська виробнича фірма АГРО , юридична адреса: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр-т Гвардійський, буд. 10-Б, офіс 2, ЄДРПОУ 30877035, щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 5,3558 га з кадастровим номером 6321882500:06:000:0078, яка розташована на території Кутьківської сільської ради Дворічанського району Харківської області, .

Зобов`язано приватне підприємство сільськогосподарська виробнича фірма АГРО повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 5,3558 га з кадастровим номером 6321882500:06:000:0078.

Стягнуто з приватного підприємства сільськогосподарська виробнича фірма АГРО , юридична адреса: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр-т Гвардійський, буд. 10-Б, офіс 2, код ЄДРПОУ 30877035, на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1536 (однієї тисячі п`ятисот тридцяти шести) гривень 80 (вісімдесяти) копійок та суму витрат, пов`язаних із проведенням судово-технічної експертизи документів у розмірі 9 420 (дев`ять тисяч чотириста двадцять) грн 00 коп., всього суму в розмірі 10 956 (десять тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

В апеляційній скарзі генеральний директор ПП СВФ Агро просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказує на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права. Зазначає, що договір оренди землі, що укладено між позивачем та ПП СВФ Агро виконується обома сторонами вже понад 4 роки. Вказує, що відповідач виконував та виконує договір оренди землі належним чином та в повному обсязі, умов договору відповідач не порушує. Відповідач своєчасно сплачує орендну плату, а позивач її приймає, претензій до відповідача з боку позивача щодо договору використання земельної ділянки і сплаті орендної плати не було. Наголошує, що факт існування договірних відносин між сторонами підтверджується довідкою про нарахування та виплату орендної плати, довіреністю позивача про виплату орендної плати відповідачем та іншими доказами. Зазначає, що суд не надав належної оцінки заяві позивача по реалізації ним повноважень правочностей власника земельної ділянки про те, коли йому стало відомо про зареєстрований договір оренди з відповідачем та якими доказами це підтверджується. Вказує, що висновком судово-технічної експертизи документу 10320/2679/2680 від 13 лютого 2020 року не встановлено, що спірний договір ОСОБА_1 не підписував. Отже матеріалами справи не спростовано, що спірний договір оренди земельної ділянки було підписано особисто позивачем. Суд першої інстанції помилково послався на постанову Верховного Суду України від 23 грудня 2019 року у справі № 152/1500/17, оскільки обставини справи не є тотожними. Також вказує, що судом першої інстанції не було враховано постанову Верховного Суду від 01.07.2020 року у справі 618/138/19, оскільки вона відноситься до подібних правовідносин. Вказує, що судом були порушені норми матеріального права, а саме ст. 203, 215 ЦК України. Також посилається на те, що позивачем було пропущений строк позовної давності, оскільки такий строк почав свій перебіг ще з 2014 року, а не з дати, коли позивач вирішив укласти договір із фермерським господарством ЯГІДКА+ та відмови в реєстрації договору оренди 04.04.2018 року, як помилково вважав суд першої інстанції.

Особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази.

Від представника ОСОБА_1 адвоката Данко В.В. надійшла до суду заява, в якій він просить суд відкласти розгляд справи, посилаючись на зайнятість у інших справах.

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні, а явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Представник позивача зазначає, що причиною неявки до суду апеляційної інстанції є надання переваги участі у розгляді іншої справи.

При цьому представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Данко В.В. не надав належних та допустимих доказів обставин, на які посилається, навіть не зазначив участь у якій справі стала перешкодою явці до апеляційного суду. Тому перевірити ці доводи не є можливим.

Оскільки поважність причин неявки представника відповідача судом апеляційної інстанції не встановлена, заявник мав право реалізувати своє право на викладення відповідних аргументів у відзиві на апеляційну скаргу та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України) суд визнає повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає розглядові справи.

Вказана позиція апеляційного суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Рішення мотивовано тим, що договір оренди землі № 103 від 15 січня 2014 року піддавався зміні і на даний час встановити, які саме початкові умови він містив - неможливо, тому підпис ОСОБА_1 який стоїть в договорі на підтвердження погодження сторонами його умов, не може свідчити, що його волевиявлення було вільним і відповідало його внутрішній волі, а тому наявні підстави для визнання даного договору недійсним.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 211786 від 10 серпня 2005 року, виданого на підставі розпорядження Дворічанської районної державної адміністрації від 12 січня 2005 року № 5, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,3558 га, яка розташована на території Кутьківської сільської ради Дворічанського району Харківської області, колишнє КСП Хвиля Революції , кадастровий номер земельної ділянки - 6321882500:06:000:0078 (а. с. 7).

Згідно з договором оренди землі № 100 від 15 січня 2014 року, орендодавець - ОСОБА_1 з одного боку, та орендар - приватне підприємство сільськогосподарська виробнича фірма Агро , в особі генерального директора Паталахи М. Д., з другого боку, уклали договір відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 5,3558 га, у тому числі рілля 5,3558, кадастровий номер 6321882500:06:000:0078 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кутьківської сільської ради Дворічанського району Харківської області (а. с . 48 - 51).

Відповідно до акта прийому-передачі земельної ділянки від 15 січня 2014 року, цього числа встановлено межі та передано в оренду земельну ділянку загальною площею 5,3558 га, з них орні - 5,3558 га, кадастровий номер 6321882500:06:000:0078, яка належить ОСОБА_1 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку ЯБ № 211786, земельна ділянка розташована на території Кутьківської сільської ради, колишнє КСП Хвиля революції , має 6 шт. поворотних точок. Земельна ділянка передається в такому стані - придатна для сільськогосподарського використання (а. с. 53).

Згідно з актом визначення меж земельної ділянки в натурі від 15 січня 2014 року, орендодавець ОСОБА_1 , власник земельної ділянки № НОМЕР_2 (рілля) за державним актом ЯБ 211786, з одного боку, та орендар - ПП СВФ Агро , в особі генерального директора ОСОБА_2 , з другого боку, склали акт про визначення меж вказаних земельних ділянок загальною площею 5,3558 га, у тому числі ріллі - 5,3558 га в натурі із земель власності, яка розташована на території Кутьківської сільської ради (а. с. 52).

Згідно з довідкою щодо нарахування та виплати орендної плати за договором оренди землі № 2 від 20.03.2019 у період з 2014 до 2018 роки ОСОБА_1 виплачувалась орендна плата у натуральній та грошовій формах. (а. с. 42).

Відповідно до відомості ПП СВФ Агро (липень 2014 року) ОСОБА_1 отримав 1,330 кг вершкового масла на суму 99 грн 75 коп. в рахунок оплати за оренду земельних паїв (а. с. 140).

Відповідно до відомості ПП СВФ Агро (серпень 2015 року) ОСОБА_1 отримав 1000 кг озимої пшениці на суму 2850 грн 00 коп. в рахунок оплати за оренду земельних паїв (а. с. 141).

Відповідно до відомості ПП СВФ Агро (квітень 2016 року) ОСОБА_1 отримав 5 шт. соняшникової олії на суму 150 грн 00 коп. в рахунок оплати за оренду земельних паїв (а. с. 142).

Відповідно до відомості ПП СВФ Агро (2016 рік) ОСОБА_1 отримав 100 кг муки на суму 700 грн 00 коп. в рахунок оплати за оренду земельних паїв (а. с. 143-144).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документів № 10320/2679/2680 від 13 лютого 2020 року за цивільною справою № 618/146/19, друкований текст на першому аркуші та друкований текст на другому аркуші, наданого на дослідження Договору оренди землі № 100 від 15.01.2014, укладеному між Дулкаєм В. Ф. та ПП СВФ Агро , виконані за допомогою пристроїв з різними способами друку, а саме, текст на сторінках першого аркуша виконано за допомогою електрофотографічного друкуючого пристрою(-їв) - лазерного (світлодіодного) принтера(-ів) або багатофункціонального друкуючого пристрою(-їв) у режимі принтера, текст на сторінках другого аркуша є копією, виконаною струминно-крапельним способом за допомогою копіювального апарата(-ів) або багатофункціонального пристрою(-їв) (БФП - принтер-сканер-копір) у режимі копіювання. Друкований текст першого аркуша та друкований текст другого аркуша договору виконані в різний час. В наданому на дослідження договорі перший аркуш змінювався (а. с. 76 - 84).

Згідно з договором оренди землі від 23 березня 2018 року ОСОБА_1 надав, а фермерське господарство ЯГІДКА+ , в особі голови Мосєєвої Кристини Павлівни прийняло у строкове платне володіння і користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка належить орендодавцю на підставі державного акту серії ЯБ № 211786, яка знаходиться на території Кутьківської сільської ради Дворічанського району Харківської області, загальною площею 5,3558 га, у тому числі рілля - 5,3558 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 6321882500:06:000:0078 (а. с. 95 - 108).

Відповідно до рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 40485535 від 04 квітня 2018 року, ОСОБА_1 відмовлено у державній реєстрації договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6321882500:06:000:0078, яка розташована на території Кутьківської сільської ради Дворічанського району Харківської області (а. с. 94).

Статтею 215 Цивільного кодексу України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у статті 203 Цивільного Кодексу України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд першої інстанції вважав встановленим підміну першої сторінки договору, в якому містяться не тільки істотні умови договору оренди землі, якими відповідно до ст.15 Закону України "Про оренду землі" є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди, а також орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а й дата його складання.

Враховуючи, що спірний договір оренди землі піддавався зміні і на даний час неможливо встановити, які саме початкові умови він містив, суд прийшов до висновку, що підпис ОСОБА_1 в договорі на підтвердження погодження сторонами його умов не може свідчити, що її волевиявлення було вільним і відповідало її внутрішній волі.

З цих підстав суд першої інстанції вказав, що згідно згаданого висновку судової експертизи спірний договір оренди землі є підробленим, а заміна частини тексту договору без взаємної згоди сторін вказує на порушення права позивача щодо вільного визначення умов договору.

На час розгляду справи суд внаслідок цього порушення не зміг встановити, який вигляд мав перший аркуш до його заміни, на момент підписання сторонами договору оренди земельної ділянки, жодна із сторін до суду його не надала.

Суд дійшов висновку про відсутність волевиявлення орендодавця на укладання з відповідачем спірного договору оренди, що суперечить ч.3 ст.203 ЦК України.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення також врахував правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року (справа №479/1049/16-ц, провадження №61-43242св18), де зазначено, що установивши під час розгляду справи факт відсутності волевиявлення орендодавця на укладення спірного договору оренди землі на умовах, що в ньому викладені, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову та визнання такого договору недійсним на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України та застосування наслідків його недійсності.

Суд вважав доведеним розмір судових витрат, оскільки відповідно до рахунку №1183 від 5 червня 2019 року вартість експертизи без ПДВ №12066 у відношенні ОСОБА_1 /ПП СВФ "АГРО" становить 9 420,00 грн (а.с.91).

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Перелік доказів визначено у ст.76 ЦПК України. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Про вимоги щодо належності, допустимості, достовірності, достатності доказів вказано у ст.ст.77-80 ЦПК України.

У ч.1 ст.81 ЦПК України визначено про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України).

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.14 вищезазначеного Закону договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

У даній справі сторони не домовлялись про нотаріальну форму договору оренди землі, вона була укладена у передбаченій законом простій письмовій формі.

Всупереч положенням ст.ст.89, 263 ЦПК України та у контексті заявлених підстав недійсності договору оренди, з урахуванням згаданих вище висновків судового експерта №12066/144 від 11 січня 2020 року щодо друкування текстів на першому та другому аркушах договору у різний час, що у наданому на дослідження договорі перший аркуш замінювався, - суд першої інстанції не встановив, що така заміна аркушів договору відбулася до його підписання ОСОБА_3 , що є необхідною умовою для висновку про відсутність у неї волевиявлення на укладення спірного договору оренди землі та для того, щоб така заміна мала юридичне значення для застосування правил ч.3 ст.203 та ст.215 ЦК України. Сама по собі заміна першого аркуша договору з його істотними умовами без встановлення того факту, що ця заміна відбулася вже після підписання договору ОСОБА_3 не свідчить про обман з боку відповідача чи про незаконність його намірів.

Статтею 103 ЦПК України визначені правила призначення експертизи судом.

Виходячи зі стандарту доведення поза розумним сумнівом, який ґрунтується на загальних засадах цивільного законодавства: справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України) позивач мав у даній справі довести, той факт, що заміна першого аркуша спірного договору оренди з істотними умовами відбулася до підписання спірного договору. Відповідно до згаданої норми ст.103 ЦПК України для з`ясування таких обставин необхідні висновки експертизи давності документа, яка є одним з видів технічної експертизи документів, що здійснюється фізико-хімічними методами за допомогою порівняння зразків (п.3.2.4 науково=методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом МЮ України 08.10.98 №53/5, у ред. Наказу МЮ України 26.12.2012 №1950/5).

Наведене свідчить, що позивач, всупереч передбаченому нормами ст.ст.12, 81 ЦПК України процесуальному обов`язку, не довела, що ОСОБА_1 підписав спірний договір оренди в іншій редакції, ніж він наданий до суду першої інстанції (а.с.48-49).

За таких обставин належним і допустимим доказом не підписання спірного договору на підтвердження відсутності волевиявлення сторони на такі дії, у розумінні ст.ст.76, 103 ЦПК України, є висновок судової почеркознавчої експертизи, що вбачається зі змісту правової позиції, яка була висловлена при аналогічних обставинах справи у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року (справа №479/1049/16-ц, провадження №61-43242св18). Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги стосовно того, що у цій справі не було проведено необхідної експертизи.

Оскільки суд першої інстанції не встановив, що підпис під спірним договором оренди не належить ОСОБА_4 орендодавцю, то у суду не було підстав для застосування відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України згаданої правової позиції касаційного суду для обґрунтування висновків про доведеність позову.

Положеннями п.1.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 №53/5, визначено, що основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису. Такою експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукописного тексту під впливом будь-яких факторів, що заважають (природних: хворобливий стан, хронічні захворювання, вікові зміни; тимчасових зовнішніх: незвичне тримання засобу для писання, незвична поза, обмеження зорового контролю тощо; тимчасових внутрішніх: алкогольне сп`яніння, фармакологічні, наркотичні засоби тощо; штучних: викривлення письма зміненими рухами); визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо).

Наявний в матеріалах справи висновок експерта виходячи зі стандарту доведення поза розумним сумнівом, за змістом наведеної норми ч.6 ст. 1 ЦПК України не може у достатній мірі свідчити про відсутність у ОСОБА_1 волі на укладення спірного договору, оскільки експертом не було встановлено у який проміжок часу відбулася заміна аркушів договору.

З огляду на те, що при ухваленні оскарженого рішення судом першої інстанції було допущене неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам по справі, то колегія суддів, на підставі п.п.1, 3 ч.1 ст.376 ЦПК України задовольняє апеляційну скаргу, скасовує оскарження рішення та відмовляє у задоволенні позову.

Судові витрати по справі вирішуються відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.

Керуючись п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.141, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми АГРО в особі генерального директора Лапта Т.М. - задовольнити.

Рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 15 червня 2020 року - скасувати, ухвалити нове.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми АГРО , третя особа - Дворічанська районна державна адміністрація Харківської області,,про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми АГРО , ЄДРПОУ 30877035, судові витрати, пов`язані із сплатою судового збору за подання апеляційної скарги, в сумі 2 305 (дві тисячі триста п`ять) грн 20 (двадцять) копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - Н.П.Пилипчук

Судді - О.Ю. Тичкова

С.С. Кругова