Постанова

від 23.12.2020 по справі 618/144/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

23 грудня 2020 року

м. Харків

справа № 618/144/19

провадження № 22-ц/818/4525/20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Пилипчук Н.П. ,

суддів: Тичкової О.Ю., Кругової С.С.,

за участю секретаря судового засідання : Плахотнікової І.О. ,

Учасники справи:

позивач : ОСОБА_1 ,

відповідач: приватне підприємство сільськогосподарська виробнича фірма АГРО ,

третя особа - Дворічанська районна державна адміністрація Харківської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми АГРО , третя особа - Дворічанська районна державна адміністрація Харківської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,

за апеляційною скаргою приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми АГРО в особі генерального директора Лапта Т.М. на рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 01 червня 2020 року, ухвалене суддею Гнізділовою Ю.М., в залі суді в смт Дворічна,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПП СВФ Агро , третя особа - Дворічанська районна державна адміністрація Харківської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Обгрнутовуючи свої позовні вимоги посилалась на те, що під час реалізації своїх прав власника земельної ділянки, а саме наміру укласти договір оренди землі, позивачеві стало відомо, що земельна ділянка площею 4,7200 га, кадастровий номер 6321882500:06:000:0014, яка належить йому відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 210986, виданого на підставі розпорядження голови Дворічанської райдержадміністрації від 12 січня 2005 року № 5, вже перебуває в оренді сільськогосподарської виробничої фірми АГРО відповідно до договору оренди землі № б/н від 12 січня 2009 року, укладеного між ним та зазначеною виробничою фірмою. Участі в укладенні вказаного договору він не брав, що свідчить про грубе порушення норм Закону України Про оренду землі та ЦК України.

Просив суд визнати договір оренди земельної ділянки площею 4,7200 га, кадастровий номер 6321882500:06:000:0014 № б/н, укладений 12 січня 2009 року між приватним підприємством сільськогосподарською виробничою фірмою АГРО та ОСОБА_1 недійсним, витребувати з користування у ПП СВФ Агро вказану земельну ділянку на користь позивача. Крім того, просив стягнути з відповідача понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору та витрат, пов`язаних із проведенням технічної експертизи документів

Рішенням Дворічанського районного суду Харківської області від 01 червня 2020 року року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі № б/н від 12 січня 2009 року, укладений між ОСОБА_1 та приватним підприємством сільськогосподарською виробничою фірмою АГРО щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 4,7200 га з кадастровим номером 6321882500:06:000:0014, яка розташована на території Кутьківської сільської ради Дворічанського району Харківської області .

Зобов`язано приватне підприємство сільськогосподарська виробнича фірма АГРО повернути ОСОБА_1 , земельну ділянку площею 4,7200 га з кадастровим номером 6321882500:06:000:0014.

Стягнуто з приватного підприємства сільськогосподарська виробнича фірма АГРО , на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1536 (однієї тисячі п`ятисот тридцяти шести) гривень 80 (вісімдесяти) копійок та суму витрат, пов`язаних із проведенням судово-технічної експертизи документів у розмірі 9 420 (дев`ять тисяч чотириста двадцять) грн 00 коп., всього суму у розмірі 10 956 (десять тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Рішення мотивовано тим, що договір оренди землі № б/н від 12 січня 2009 року піддавався зміні і на даний час встановити, які саме початкові умови він містив - неможливо, тому підпис ОСОБА_1 який стоїть в договорі на підтвердження погодження сторонами його умов, не може свідчити, що його волевиявлення було вільним і відповідало його внутрішній волі, а тому наявні підстави для визнання даного договору недійсним.

В апеляційній скарзі генеральний директор ПП СВФ Агро просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказує на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права. Зазначає, що договір оренди землі, що укладено між позивачем та ПП СВФ Агро виконується обома сторонами вже понад 4 роки. Вказує, що відповідач виконував та виконує договір оренди землі належним чином та в повному обсязі, умов договору відповідач не порушує. Відповідач своєчасно сплачує орендну плату, а позивач її приймає, претензій до відповідача з боку позивача щодо договору використання земельної ділянки і сплаті орендної плати не було. Наголошує, що факт існування договірних відносин між сторонами підтверджується довідкою про нарахування та виплату орендної плати, довіреністю позивача про виплату орендної плати відповідачем та іншими доказами. Зазначає, що суд не надав належної оцінки заяві позивача по реалізації ним повноважень власника земельної ділянки про те, коли йому стало відомо про зареєстрований договір оренди з відповідачем та якими доказами це підтверджується. Вказує, що висновком судово-технічної експертизи документу № 12465/2681/2682 від 20 лютого 2020 року не встановлено, що спірний договір ОСОБА_1 не підписував. Отже матеріалами справи не спростовано, що спірний договір оренди земельної ділянки було підписано особисто позивачем. Суд першої інстанції помилково послався на постанову Верховного Суду України від 23 грудня 2019 року у справі № 152/1500/17, оскільки обставини справи не є тотожними. Також вказує, що судом першої інстанції не було враховано постанову Верховного Суду від 01.07.2020 року у справі 618/138/19, оскільки вона відноситься до подібних правовідносин. Вказує, що судом були порушені норми матеріального права, а саме ст. 203, 215 ЦК України. Також посилається на те, що позивачем було пропущений строк позовної давності, оскільки такий строк почав свій перебіг ще з 2014 року, а не з дати, коли позивач вирішив укласти договір із фермерським господарством ЯГІДКА+ , як помилково вважав суд першої інстанції.

Особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази.

Від представника ОСОБА_1 адвоката Данко В.В. надійшла до суду заява, в якій він просить суд відкласти розгляд справи, посилаючись на зайнятість у інших справах.

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні, а явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Представник позивача зазначає, що причиною неявки до суду апеляційної інстанції є надання переваги участі у розгляді іншої справи.

При цьому представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Данко В.В. не надав належних та допустимих доказів обставин, на які посилається, навіть не зазначив участь у якій справі стала перешкодою явці до апеляційного суду. Тому перевірити ці доводи не є можливим.

Оскільки поважність причин неявки представника відповідача судом апеляційної інстанції не встановлена, заявник мав право реалізувати своє право на викладення відповідних аргументів у відзиві на апеляційну скаргу та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України) суд визнає повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає розглядові справи.

Вказана позиція апеляційного суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Статтею 215 Цивільного кодексу України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у статті 203 Цивільного Кодексу України , зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 210986 від 05 серпня 2005 року, виданого на підставі розпорядження голови Дворічанської райдержадміністрації від 12 січня 2005 року № 5, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,7200 га, яка розташована на території Кутьківської сільської ради, КСП Хвиля Революції , кадастровий номер земельної ділянки - 6321882500:06:000:0014 (а. с. 50).

Згідно з договором оренди землі № б/н від 12 січня 2009 року, орендодавець - ОСОБА_1 з одного боку, та орендар - приватне підприємство Сільськогосподарська виробнича фірма АГРО , в особі генерального директора Роздимахи М. А., з другого боку, уклали договір відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,7200 га, у тому числі рілля 4,7200 га, кадастровий номер 6321882500:06:000:0014 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кутьківської сільської ради Дворічанського району Харківської області (а. с . 74 - 79).

Згідно з актом визначення меж земельної ділянки в натурі від 15 листопада 2007 року, орендодавець ОСОБА_1 , власник земельної ділянки № НОМЕР_1 (рілля) за державним актом ЯБ210986, з одного боку, та орендар - ПП СВФ Агро , в особі директора ОСОБА_2 , з другого боку, склали акт про визначення меж вказаних земельних ділянок загальною площею 4,72 га, у тому числі ріллі - 4,72 га в натурі із земель власності, яка розташована на території Кутьківської сільської ради (а. с. 77).

Відповідно до акта прийому-передачі земельної ділянки від 18 жовтня 2012 року, встановлено межі та передано в оренду земельну ділянку загальною площею 4,72 га, з них орні землі - 4,72 га, кадастровий номер 6321882500:06:000:0014, яка належить ОСОБА_1 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку ЯБ210986, земельна ділянка розташована на території Кутьківської сільської ради, колишнє КСП Хвиля революції має 7 шт. поворотних точок. Земельна ділянка передається в такому стані - придатна для сільськогосподарського використання (а. с. 77, зворотній бік).

Згідно з довідкою щодо нарахування та виплати орендної плати по договору оренди землі № 6 від 20 березня 2019 року у період з 2012 до 2018 роки ОСОБА_1 виплачувалась орендна плата у натуральній та грошовій формах. (а. с. 34).

Відповідно до платіжного доручення № 15419 від 28 жовтня 2015 року, ПП СВФ АГРО перераховано ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3 600 грн (а. с. 135 - 136).

Відповідно до платіжного доручення № 5131 від 16 вересня 2016 року, ПП СВФ АГРО перераховано ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 4 000 грн (а. с. 137 - 138).

Відповідно до платіжного доручення № 7025 від 12 грудня 2016 року, ПП СВФ АГРО перераховано ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1 879 грн 58 коп. (а. с. 139 - 141).

Відповідно до платіжного доручення № 5080 від 20 жовтня 2017 року, ПП СВФ АГРО перераховано ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 6 900 грн (а. с. 142 - 143).

Відповідно до платіжного доручення № 4250 від 26 жовтня 2018 року, ПП СВФ АГРО перераховано ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1 980 грн 52 коп. (а. с. 144 - 145).

Відповідно до платіжного доручення № 3793 від 12 вересня 2019 року, ПП СВФ АГРО перераховано ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3 000 грн (а. с. 146 - 147).

Відповідно до платіжного доручення № 1086 від 26 березня 2019 року, ПП СВФ АГРО перераховано ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 4 000 грн (а. с. 148 - 149).

Згідно з відомістю ПП СВФ Агро (жовтень 2014 року) ОСОБА_1 отримав 544 кг кукурудзи в рахунок оплати за оренду земельних паїв (а. с. 150 - 151).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документів № 12465/2681/2682 від 20 лютого 2020 року за цивільною справою № 618/144/19, у наданому договорі оренди землі № б/н від 12 січня 2009 року, укладеному між ОСОБА_1 та ПП СВФ АГРО , друкований текст на першому аркуші та друкований текст на другому аркуші виконані за допомогою різних друкуючих пристроїв: текст на сторінках першого аркуша виконано за допомогою електрографічного друкуючого пристрою - лазерного (світлодіодного) принтера або багатофункціонального друкуючого пристрою у режимі принтера, текст на сторінках другого аркуша виконано за допомогою дуплікатора - різографа. У наданому договорі оренди землі, друкований текст першого аркуша та друкований текст другого аркуша виконані у різний час. У наданому договорі оренди землі проводилась заміна аркуша. (а. с. 96 - 104).

Згідно з договором оренди землі від 28 березня 2017 року ОСОБА_1 надав, а фермерське господарство ЯГІДКА+ , в особі голови Мосєєвої Кристини Павлівни прийняло у строкове платне володіння і користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка належить орендодавцю на підставі державного акту серії ЯБ № 210986, яка знаходиться на території Кутьківської сільської ради Дворічанського району Харківської області, загальною площею 4,7200 га, у тому числі рілля - 4,7200 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 6321882500:06:000:0014 (а. с. 115 - 124).

Відповідно до рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 34639403 від 05 квітня 2017 року, ОСОБА_3 відмовлено у державній реєстрації договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6321882500:06:000:0014, яка розташована на території Кутьківської сільської ради Дворічанського району Харківської області (а. с. 114).

Суд першої інстанції вважав встановленим підміну першої сторінки договору, в якому містяться не тільки істотні умови договору оренди землі, якими відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди, а також орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а й дата його складання.

Враховуючи, що спірний договір оренди землі піддавався зміні суд першої інстанції вважав, що на даний час неможливо встановити, який зміст істотних умов існував при його укладенні, на підставі чого зробив висновок, що підпис позивача в договорі на підтвердження погодження сторонами його умов не може свідчити, що його волевиявлення було вільним і відповідало його внутрішній волі.

З цих підстав суд першої інстанції вказав, що згідно згаданого висновку судової експертизи спірний договір оренди землі є підробленим, а заміна частини тексту договору без взаємної згоди сторін вказує на порушення права позивача щодо вільного визначення умов договору.

На час розгляду справи суд внаслідок цього порушення не зміг встановити, який вигляд мав перший аркуш до його заміни, на момент підписання сторонами договору оренди земельної ділянки, жодна із сторін до суду його не надала.

Суд дійшов висновку про відсутність волевиявлення орендодавця на укладання з відповідачем спірного договору оренди, що суперечить ч. 3 ст. 203 ЦК України .

Суд першої інстанції при ухваленні рішення врахував правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року (справа № 479/1049/16-ц, провадження № 61-43242св18), де зазначено, що установивши під час розгляду справи факт відсутності волевиявлення орендодавця на укладення спірного договору оренди землі на умовах, що в ньому викладені, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову та визнання такого договору недійсним на підставі ст. ст. 203 , 215 ЦК України та застосування наслідків його недійсності.

Крім того, суд першої інстанції вважав доведеним розмір судових витрат на проведення судово-технічної експертизи, вартість якої була сплачена позивачем на рахунок Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Заслуженого професора М. С. Бокаріуса у сумі 9 420, 00 грн (а. с. 127).

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками районного суду, які не відповідають обставинам справи та нормам цивільного процесуального права, внаслідок чого суд помилився із застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. ст. 12 , 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України , саме на момент вчинення правочину, у даному випадку, з огляду на підстави розглянутого судом позову - за відсутності волевиявлення.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України ).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України ).

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 вищезазначеного Закону договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

У даній справі сторони не домовлялись про нотаріальну форму договору оренди землі, вона була укладена у передбаченій законом простій письмовій формі.

Всупереч положенням ст.ст. 89 , 263 ЦПК України та у контексті заявлених підстав недійсності договору оренди, з урахуванням згаданих вище висновків судового експерта від 20.02.2020 щодо друкування текстів на першому та другому аркушах договору у різний час та що у наданому на дослідження договорі перший аркуш замінювався, - суд першої інстанції не встановив, що така заміна аркушів договору відбулася до його підписання позивачем, що є необхідною умовою для висновку про відсутність у неї волевиявлення на укладення спірного договору оренди землі та для того, щоб така заміна мала юридичне значення для застосування правил п. 3 ч. ст. 203 та ст. 215 ЦК України . Сама по собі заміна першого аркуша договору з його істотними умовами без встановлення того факту, що ця заміна відбулася вже після підписання договору позивачем не свідчить про обман з боку відповідача чи про незаконність його намірів.

Стаття 103 ЦПК України визначає правила призначення експертизи судом:

1. Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

2. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

Виходячи зі стандарту доведення поза розумним сумнівом, який ґрунтується на загальних засадах цивільного законодавства: справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України ) позивач мав у даній справі довести, якщо він прямо не заперечує свій підпис під спірним договором оренди, той факт, що заміна першого аркуша спірного договору оренди з істотними умовами відбулася до підписання спірного договору. Відповідно до згаданої норми ст. 103 ЦПК України для з`ясування таких обставин необхідні висновки експертизи давності документа, яка є одним з видів технічної експертизи документів, що здійснюється фізико-хімічними методами за допомогою порівняння зразків (п. 3.2.4 науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом МЮ України 08.10.1998 № 53/5, у ред. Наказу МЮ України 26.12.2012 № 1950/5).

Наведене свідчить, що позивач всупереч передбаченому нормами ст.ст. 12 , 81 ЦПК України процесуальному обов`язку не довела, що вона підписала спірний договір оренди в іншій редакції, ніж він наданий до суду першої інстанції.

Крім того, суд першої інстанції не надав належної оцінки наданому відповідачем на підтвердження своїх заперечень проти позову документів - відомості про отримання позивачем від відповідача у 2012 - 2018 роках орендної плати за земельну ділянку, що свідчить про наявність між сторонами договірних відносин.

У статті 204 ЦК України визначено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Наведені докази про отримання орендної плати свідчать, що сторони перебували у договірних відносинах стосовно оренди землі позивача, а висновок судово-технічної експертизи документів № 12465/2681/2682 від 20.02.2020 року не є достатнім для спростування змісту спірного договору та презумпції його правомірності.

У розумінні ст.ст. 76 , 103 ЦПК України , належним і допустимим доказом відсутності волевиявлення позивачки в укладенні договору оренди, на що вона посилалася у підставах свого позову, є висновок судової почеркознавчої експертизи щодо належності підпису під договором, що відповідає змісту правової позиції, яка була висловлена при аналогічних обставинах справи у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року (справа № 479/1049/16-ц, провадження № 61-43242св18) і тому відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд має враховувати ці висновки щодо застосування відповідних норм права, а не правові висновки Верховного Суду України, викладеному у постанові від 12.09.2011 у справі № 6-25цс11 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 14-503цс18, які не є релевантними до обставин цієї справи, оскільки суд першої інстанції не встановив, що підпис під спірним договором оренди не належить позивачці-орендодавцю.

Тому колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги стосовно того, що у цій справі не було проведено необхідної експертизи.

Положеннями п. 1.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 № 53/5 , визначено, що основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису. Такою експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукописного тексту під впливом будь-яких факторів, що заважають (природних: хворобливий стан, хронічні захворювання, вікові зміни; тимчасових зовнішніх: незвичне тримання засобу для писання, незвична поза, обмеження зорового контролю тощо; тимчасових внутрішніх: алкогольне сп`яніння, фармакологічні, наркотичні засоби тощо; штучних: викривлення письма зміненими рухами); визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо).

Наявний в матеріалах справи висновок експерта за змістом наведеної норми ч. 6 ст. 81 ЦПК України не може у достатній мірі свідчити про відсутність у позивача волі на укладення спірного договору, оскільки експертом не було встановлено у який проміжок часу відбулася заміна аркушів договору.

Зазначені висновки апеляційного суду відповідають висновкам, що містяться у постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 618/135/19.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановлення нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 371, 374, п. 4 ч. 3 ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми АГРО в особі генерального директора Лапта Т.М. - задовольнити.

Рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 01 червня 2020 року - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми АГРО , третя особа - Дворічанська районна державна адміністрація Харківської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми АГРО , ЄДРПОУ 30877035, судові витрати, пов`язані із сплатою судового збору за подання апеляційної скарги, в сумі 2 305 (дві тисячі триста п`ять) грн 20 (двадцять) копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - Н.П.Пилипчук

Судді - О.Ю. Тичкова

С.С. Кругова