Рішення

від 24.12.2020 по справі 910/15334/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.12.2020Справа № 910/15334/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалова О.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВІТАМІНКИ ПЛЮС

до Фізичної особи - підприємця Арутюнова Юрія Сергійовича

про стягнення 7 057,16 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю ВІТАМІНКИ ПЛЮС (далі - позивач) з позовом до Фізичної особи - підприємця Арутюнова Юрія Сергійовича (далі - відповідач) про стягнення 7 057,16 грн (6 462,54 грн заборгованості за поставлений товар, 594,62 грн пені) за договором поставки від 13.06.2019 № 13/06.

Господарський суд міста Києва ухвалою суду від 16.10.2020 позовну заяву залишив без руху.

22.10.2020 позивач на виконання вимог ухвали засобами поштового зв`язку подав заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Господарський суд міста Києва ухвалою суду від 23.10.2020 відкрив провадження у справі № 910/15334/20 та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначив сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, ухвала суду від 23.10.2020 згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105475099997 отримана позивачем 03.11.2020. Відповідачу ухвалу суду від 23.10.2020 було надіслано 26.10.2020 поштовим відправленням № 0105475100014 на адресу згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернуто до суду 12.11.2020 з зазначенням причини повернення адресат відсутній за вказаною адресою .

Відповідно до п. 5 ч. 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

22.12.2020 позивачем долучено документи по справі.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, жодних заяв про зміну місцезнаходження відповідача до суду не надходило.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частинною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

15.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю ВІТАМІНКИ ПЛЮС (постачальник за договором, позивач) та ФОП Арутюновим Юрієм Сергійовичем (покупець, відповідач) був укладений договір поставки №13/06, в порядку та на умовах якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти і оплатити товар.

Відповідно до п. 1.2 договору узгоджено, що кількість, асортимент і ціна товару узгоджуються сторонами згідно з умовами цього Договору та відображаються у видаткових накладних на кожну партію товару. Видаткові накладні, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін (крім тих випадків, коли покупцем надається довіреність), додаються до цього договору і є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 2.5 договору, ціна одиниці товару та загальна вартість партії товару вказані в рахунку-фактурі або видатковій накладній, які є невід`ємною частиною цього договору.

За умовами п. 2.2 договору, покупець зобов`язаний здійснювати оплату вартості кожної партії Товару протягом 7 (семи) календарних днів з моменту поставки партії.

У п. 3.5 договору зазначено, що товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем за кількістю та якістю з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін видаткової накладної.

Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов договору позивачем за видатковими накладними № 139 від 31.01.2020 на суму 573,54 грн, № 150 від 31.01.2020 на суму 4784,50 грн, № 183 від 06.02.2020 на суму 1821,54 грн, № 204 від 10.02.2020 на суму 2564,88 грн (фактично поставлено товар на суму 2453,88 грн), № 205 від 10.02.2020 на суму 183,86 грн, № 238 від 16.02.2020 на суму 1091,71 грн, № 237 від 16.02.2020 на суму 1647,26 грн, копії яких долучені до справи, та які підписані, скріплені печатками обох сторін без зауважень, поставлено товару на загальну суму 12 556,29 грн.

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманого товару за вказаними видатковими накладними здійснив частково на суму 6093,75 грн, що підтверджується копіями банківських виписок з рахунку позивача, наданих суду.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманого по договору товару не виконав належним чином та в повному обсязі, заборгованість відповідача за поставлений основний товар, за розрахунком позивача, склала 6462,54 грн. Також за прострочення оплати вартості товару позивач нарахував до стягнення з відповідача 594,62 грн пені.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, судом встановлено наступне.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають з договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Наявними у матеріалах справи видатковими накладними підтверджується виконання позивачем своїх зобов`язань за договором з поставки товару відповідачу загальною вартістю 12556,29 грн, а платіжними документами та пояснення позивача встановлено факт оплати відповідачем коштів у сумі 6093,75 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, за відсутності доказів повної оплати вартості отриманого товару, у т.ч. станом на час розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений товар у сумі 6462,54 грн вартості товару, що залишився неоплаченим, є обґрунтованими та доведеними, доказів зворотного суду не надано.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 594,62 грн, нарахування якої здійснено за прострочення по кожній видатковій накладній.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач товар, поставлений позивачем, оплатив частково, відтак допустив порушення зобов`язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 5.4 договору передбачено, що у випадку порушення покупцем порядку та строків оплати, передбачених п. 2.2 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості з оплати за товар за кожен день прострочення платежу, але не більше вартості замовлення.

Здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку пені, судом встановлено, що позивачем до періоду прострочення виконання зобов`язання за накладними №№ 139, 150, 183 включено дні фактичної часткової та повної оплати.

Так, у п. 1.9 постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань роз`яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Здійснивши власний розрахунок пені, суд дійшов висновку про обґрунтованість нарахування пені у розмірі 593,35 грн. В решті суми заявленої пені суд відмовляє у зв`язку з безпідставністю нарахування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 6462,54 грн, пені у розмірі 593,35 грн. У решті суми заявлених вимог належить відмовити у зв`язку з безпідставністю та необґрунтованістю.

Судові витрати по сплаті судового збору з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивачем також заявлено клопотання про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, й витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати (окрім судового збору), пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Положеннями ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених ним витрат позивач долучив до матеріалів справи:

- копію договору про надання про надання професійної правничої допомоги б/н від 01.07.2020, укладеного між Адвокатським об`єднанням Легум Інтерпрес та Товариством з обмеженою відповідальністю ВІТАМІНКИ ПЛЮС ;

- копію акту про надання професійної правничої допомоги від 31.08.2020 на суму 3000,00 грн;

- копію свідоцтва ОСОБА_1 серії РН № 1362 від 23.02.2018 про право на заняття адвокатською діяльністю;

- ордер на надання правової допомоги серія ВК № 1010961 від 02.10.2020;

- платіжне доручення № 730 від 08.09.2020.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2020 між Адвокатським об`єднанням Легум Інтерпрес (Адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВІТАМІНКИ ПЛЮС (Клієнт) було укладено договір про надання професійної правничої допомоги б/н, за змістом якого адвокатське об`єднання зобов`язується надати клієнту та/або визначеним ним фізичним особам правничу допомогу (в тому числі, в разі необхідності, вжити заходів до надання клієнту правової допомоги іншим спеціалістом у сфері права), а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору, за надання правничої допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокатському об`єднанню гонорар з розрахунку 1000 (одну тисячу) гривень за один час роботи.

За результатом надання правничої допомоги складається Акт, що підписується сторонами, та в якому вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням правничої допомоги, кількість витраченого часу на надання правничої допомоги та її вартість (п.3.10 договору).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем було подано Акт про надання професійної правничої допомоги від 31.08.2020 на суму 3000,00 грн.

Як вбачається з Акту про надання професійної правничої допомоги від 31.08.2020, у переліку змісту (видів) правничої допомоги зазначено, що виконавцем були надані послуги:

- аналізу наданих документів для підготовки позову про стягнення з ФОП Арутюнова Ю.С. заборгованості (договору № 13/05 від 12.06.2019 , первинних документів та ін.), надання замовнику усних консультацій щодо порядку подання позову та розгляду справи) у кількості 0,5 год, вартістю 500,00 грн;

- здійснення розрахунку пені за прострочення оплати товару за договором № 13/06 від 13.06.2019 у кількості 0,75 год витраченого часу, всього на суму 750,00 грн;

- підготовки тексту позовної заяви про стягнення з ФОП Арутюнова Ю.С. заборгованості, пені у кількості 1,5 год витраченого часу, всього на суму 1500,00 грн;

- виготовлення копій та завірення додатків до позовної заяви у кількості 0,25 год витраченого часу, всього на суму 250,00 грн.

Водночас, предметом позову у даній справі є стягнення з Фізичної особи - підприємця Арутюнова Юрія Сергійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВІТАМІНКИ ПЛЮС заборгованості за поставлений товар, пені за договором поставки № 13/06 від 13.06.2019 .

Таким чином, включення позивачем до розміру заявлених витрат на оплату послуг адвоката 500,00 грн вартості аналізу наданих документів для підготовки позову про стягнення з ФОП Арутюнова Ю.С. заборгованості за іншим договором - № 13/05 від 12.06.2019, який не є предметом дослідження у справі № 910/15334/20 та в матеріалах справи відсутній, є безпідставним.

Враховуючи викладене, перевіривши обсяг наданих адвокатом послуг та враховуючи часткове задоволення позову, за відсутності заперечень відповідача та заяви про зменшення розміру заявлених вимог, суд дійшов висновку про те, що позивачем надано необхідні та достатні докази на підтвердження понесених ним судових витрат на оплату правової допомоги в розмірі 2499,40 грн. (3000,00 грн * 99,98%) - 500 грн).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 237-240, 248-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Арутюнова Юрія Сергійовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВІТАМІНКИ ПЛЮС (02222, м. Київ, вул. Миколи Закревського, 20, офіс 22, код 42368632) основний борг у розмірі 6462,54 грн (шість тисяч чотириста шістдесят дві гривні 54 коп), пеню у розмірі 593,35 грн (п`ятсот дев`ятсот три гривні 35 коп), судовий збір у розмірі 2101,62 грн (дві тисячі сто одна гривня 62 коп.), витрати на оплату правової допомоги в розмірі 2499,40 грн (дві тисячі чотириста дев`яносто дев`ять гривень 40 коп).

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 24.12.2020.

Суддя О.Г.Удалова