Рішення

від 14.12.2020 по справі 910/11741/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.12.2020Справа № 910/11741/20 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали

позовної заяви УПРАВЛІННЯ ПОЛІЦІЇ ОХОРОНИ З ФІЗИЧНОЇ БЕЗПЕКИ В М. КИЄВІ

до відповідача-1: ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРПЛАСТИК"

відповідача-2: ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "АГРОКОМПЛЕКС"

про стягнення 453 255,70 грн.,

за участю представників:

від позивача: Горбач І.В.;

від відповідача-1: Вяльченко Д.В.;

від відповідача-2: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

УПРАВЛІННЯ ПОЛІЦІЇ ОХОРОНИ З ФІЗИЧНОЇ БЕЗПЕКИ В М. КИЄВІ звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача-1: ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРПЛАСТИК" та відповідача-2: ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "АГРОКОМПЛЕКС" про солідарне стягнення заборгованості за послуги охорони та пені за прострочення платежу у розмірі 453 255,70 грн., з яких: 440 935,00 грн. - основної заборгованості, 12 320,70 грн. - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем-1 умов Договору № 50-Д/2015 від 31.12.2015 про забезпечення охорони фізичної особи підрозділами поліції охорони в частині повної та своєчасної оплати послуг з охорони, які надавалися позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2020 залишено без руху позовну заяву, надано позивачу строк для усунення недоліків, який становить десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання у справі призначено на 07.10.2020. Крім того, вказаною ухвалою було встановлено строк відповідачам, який становить 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подачі до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, а також усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову (в тому числі контррозрахунку позовних вимог).

06.10.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

07.10.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

07.10.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача-1 надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 відкладено розгляд справи на 02.11.2020.

Судове засідання, призначене на 02.11.2020, не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Приходько І.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 призначено судове засідання на 25.11.2020.

12.11.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

16.11.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача-1 надійшли: заява про роз`яснення судового рішення, клопотання про витребування доказів, відзив на проект непідписаної позовної заяви (уточнений), зустрічна позовна заява.

У судовому засіданні 25.11.2020 представник позивача надав додаткові пояснення, підтримав позовні вимоги, заперечував щодо задоволення клопотання відповідача-1 про залишення позовної заяви без руху, заперечував щодо поновлення відповідачу-1 строку для подання відзиву, заперечував щодо роз`яснення відповідачу-1 ухвали Господарського суду м. Києва-від 08.09.2020 про відкриття провадження у справі №910/11741/20, а також заперечував щодо поданої відповідачем-1 зустрічної позовної заяви, поклався на розсуд суду щодо клопотання відповідача-1 про витребування доказів.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні 25.11.2020 підтримав подані клопотання та просив суд залишити позовну заяву без руху, в чому останньому судом було відмовлено в зв`язку з необґрунтованістю та безпідставністю. Разом з цим, представник відповідача-1 просив суд поновити процесуальний строк на подання відзиву на проект непідписаної позовної заяви (уточнений) по даній справі (у разі його пропуску), в чому останньому було відмовлено та залишено відзив на проект непідписаної позовної заяви (уточнений) на підставі ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, без розгляду.

При цьому судом було враховано факт того, що ухвала Господарського суду міста Києва від 08.09.2020 про відкриття провадження по справі №910/11741/20 направлялася рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштових відправлень за №0105475086178 на адресу ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРПЛАСТИК", зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом з цим, згідно відомостей з офіційного веб-сайту Укрпошта , поштове відправлення за №0105475086178 було вручено адресату, про що здійснено відмітку від 15.09.2020: "Відправлення вручено", що представником відповідача-1 не заперечується.

18.09.2020 на адресу суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з приміткою: відправлення вручено 15.09.2020 .

Відповідно до положень частини 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За таких обставин, останнім днем строку для подачі відзиву було 30.09.2020.

При цьому, 06.10.2020 та 07.10.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача-1 надійшли два клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про залишення позовної заяви без руху, без будь-яких посилань на необхідність продовження процесуальних строків для подання відзиву. Однак, лише 16.11.2020 до Господарського суду міста Києва від відповдача-1 надійшов відзив на проект непідписаної позовної заяви (уточнений) по даній справі (у разі його пропуску) .

Доводи відповідача стосовно того, що отримане ним поштове відправлення з копією позовної заяви та відповідними додатками не містило в собі реальної копії позовної заяви не доведені належними та допустимими доказами. Будь-яких змістовних відмінностей або розбіжностей між копією позовної заяви, що була отримана відповідачем, та оригіналом позову стороною не наведено. При цьому суд зауважив, що у випадку виникнення сумнівів щодо відповідності отриманої копії позовної заяви її оригінальному примірнику, відповідач-1 не був позбавлений права ознайомитись з матеріалами справи в порядку, визначеному нормами господарсько-процесуального судочинства.

Також представник відповідача-1 у судовому засіданні від 25.11.2020 підтримав клопотання про роз`яснення положень ухвали Господарського суду м. Києва від 08.09.2020 про відкриття провадження у справі №910/11741/20, у задоволенні якого судом відмовлено. Крім того, відповідач-1 надав усні пояснення щодо поданої зустрічної позовної заяви. Підтримав клопотання про витребування доказів та просив долучити до матеріалів справи документи на підтвердження направлення іншим учасникам справи відзиву та копії зустрічної позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 зустрічну позовну заяву ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРПЛАСТИК" у справі 910/11741/20 повернуто заявнику на підставі частини 6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 клопотання відповідача-1 про витребування доказів задоволено частково. Витребувано у позивача та відповідача-2 у строк до 14.12.2020 - розрахункові документи в оригіналах або в належним чином засвідчених копіях, що підтверджують здійснення часткових оплат спірної заборгованості за договором про забезпечення охорони фізичної особи підрозділами поліції охорони №50-Д/2015 від 31.12.2015 (платіжні доручення, банківські виписки тощо).

04.12.2020 до суду надійшла довідка позивача, в якій вказано, що будь-яких платежів у рахунок оплати спірної суми наданих відповідачу-1 послуг за визначений період на банківський рахунок позивача не надходило.

08.12.2020 до суду надійшли три апеляційні скарги, подані відповідачем-1 на вищезазначені ухвали суду від 25.11.2020.

14.12.2020 до суду надійшло клопотання відповідача-1 про направлення всіх матеріалів справи №910/11741/20 до Північного апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного розгляду, поданої відповідачем-1 апеляційної скарги на ухвалу суду від 25.11.2020, якою відмовлено у поновленні процесуального строку на подання відзиву та залишено відзив без розгляду.

У судовому засіданні 14.12.2020 представник відповідача-1 підтримав подане клопотання про направлення всіх матеріалів справи до суду апеляційної інстанції та просив зупинити провадження у справі на підставі п. 17.12. Перехідних положень ГПК України.

Судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-1, зважаючи на відсутність об`єктивних правових підстав, які б унеможливлювали розгляд справи по суті заявлених позовних вимог у судовому засіданні 14.12.2020.

При цьому судом враховано, що у відповідності до пункту 17.10. Перехідних положень ГПК України у разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, передбачені пунктами 1, 6-8, 10, 12-14, 17, 19, 21, 31-33 частини першої статті 255 цього Кодексу (крім ухвал про відмову у прийнятті або повернення зустрічного позову, про відмову у прийнятті або повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження), чи подання касаційної скарги на ухвали суду апеляційної інстанції (крім ухвал щодо забезпечення позову, зміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал) - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються всі матеріали.

В інших випадках - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги. У разі необхідності суд апеляційної або касаційної інстанції може витребувати також копії інших матеріалів справи.

Подання апеляційних або касаційних скарг на ухвали суду першої або апеляційної інстанції не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом, крім випадків, коли до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються всі матеріали справи (п. 17.11 Перехідних положень ГПК України).

Згідно п. 17.12 Перехідних положень ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі до перегляду ухвали у справі в порядку апеляційного чи касаційного провадження, якщо відповідно до підпункту 17.10 цього підпункту до суду апеляційної чи касаційної інстанції направляються всі матеріали справи.

Частиною 1 статті 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд зазначає, що провадження у даній справі відкрито 08.09.2020. При цьому, єдиною підставою для відкладення розгляду справи 25.11.2020 було часткове задоволення клопотання відповідача-1 та витребування у позивача та відповідача-2 розрахункових документів в оригіналах або в належним чином засвідчених копіях, що підтверджують здійснення часткових оплат спірної заборгованості за договором (у разі наявності).

04.12.2020 на виконання ухвали суду надійшла довідка позивача, в якій вказано, що будь-яких платежів у рахунок оплати спірної суми наданих відповідачу-1 послуг за визначений період на банківський рахунок позивача не надходило.

При цьому, станом на 14.12.2020 подані відповідачем-1 апеляційні скарги судом не досліджувались, а матеріали справи не направлялися до суду апеляційної інстанції у зв`язку з технічною неможливістю, пов`язаною з фактом перебування судді Приходько І.В. у відпустці у період надходження апеляційних скарг до суду першої інстанції.

Враховуючи фактичну наявність матеріалів справи у суді першої інстанції, з огляду на достатність доказів та зважаючи на сплив процесуальних строків, передбачених законодавством для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про відсутність об`єктивних підстав для зупинення провадження у справі та необхідність закінчення розгляду справи у судовому засіданні 14.12.2020.

Окремо суд враховує, що у судовому засіданні 25.11.2020 судом було залишено без розгляду саме відзив на проект непідписаної позовної заяви (уточнений) . При цьому, положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема статтями 178, 251 Кодексу, відповідач наділений правом подання відзиву виключно на позовну заяву. В свою чергу, процесуальні норми не передбачають право сторін на подання до суду проектів позовних заяв, проектів відзивів та відзивів на проекти позовних заяв відповідно. У зв`язку з наведеним, поданий відповідачем-1 відзив на проект непідписаної позовної заяви (уточнений) не створює юридично-правових наслідків у вигляді реального та ефективного захисту власних інтересів під час судового провадження, оскільки не направлений на реалізацію стороною своїх процесуальних прав та обов`язків, визначених ГПК України.

При цьому суд зазначає про безпідставність доводів відповідача-1 стосовно порушення права сторони на апеляційне оскарження, зважаючи на факт того, що положення пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України визначає одну з основних засад судочинства - забезпечення права на апеляційний перегляд справи, і таким чином закріплює гарантії перевірки в апеляційному порядку судової справи в цілому та у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні 14.12.2020 надав додаткові пояснення, заперечував проти зупинення провадження у справі, наполягав на тому, що клопотання, подані відповідачем-1 направлені виключно на безпідставне затягування розгляду справи. Просив задовольнити позов повністю.

Представник відповідача-2 у судове засідання 14.12.2020, як і у попередні судові засідання, не з`явився. Про причини неявки суд не повідомив. Про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 була надіслана рекомендованим листом з повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0105477200733 на офіційну адресу місцезнаходження відповідача-2, яка зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: Україна, 04201, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПЕТРА ПАНЧА, будинок 11, офіс 109.

Повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105477200733 підтверджується, що відповідач-2 отримав ухвалу суду 07.12.2020, однак жодних заяв та клопотань по суті спору не заявив, повноважного представника у судове засідання не направив.

У даному випадку судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України).

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 виходив з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

В свою чергу, станом на день вирішення даного спору відзиву, або будь-яких інших заяв по суті спору, так само як і доказів повного або часткового погашення заборгованості, контррозрахунку позовних вимог, відповідач-2 до суду не подав.

Разом з цим, згідно з ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи сплив процесуального строку, передбаченого для розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, приймаючи до уваги, що відповідач-2 не подав до суду відзив на позов, не заявив інших заяв та клопотань по суті спору, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

31.12.2015 року між Управлінням поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві (позивач, охорона) та Публічним акціонерним товариством УКРПЛАСТИК (станом на момент розгляду даної справи найменування - ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УКРПЛАСТИК") (відповідач-1, замовник) було укладено договір № 50-Д/2015 про забезпечення охорони фізичної особи підрозділами поліції охорони (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору позивач прийняв на себе зобов`язання щодо забезпечення охорони (особистої безпеки) особи ОСОБА_1 , а відповідач прийняв зобов`язання оплатити надані послуги.

Пунктом 2.6. Договору передбачено, що оплата замовником за виконання заходів охорони Особи згідно з цим договором здійснюється в національній валюті, на умовах попередньої оплати щомісяця до 10 числа кожного місяця у вигляді внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок охорони у розмірі 100% від суми вартості послуг охорони, визначеною згідно з дислокацією об`єкта охорони (додаток 3 до Договору) та протоколом узгодження договірної ціни (додаток 2 до Договору). Остаточний розрахунок проводиться протягом 5 банківських днів від дня підписання сторонами акту виконаних робіт.

Акт виконаних робіт підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця і по закінченню дії договору. Підписаний сторонами Акт про надання послуг є підтвердженням надання послуг виконавцем замовнику. Акти надаються виконавцем до 15 числа місяця, наступного за звітним, акт про надання послуг складається і підписується сторонами протягом 2 робочих днів з дня його отримання (п. 2.11 Договору).

Суд зауважує, що спір у даній справі стосується виключно оплати наданих позивачем договірних послуг з охорони, факт надання яких оформлювався сторонами шляхом беззаперечного підписання актів прийому-здачі наданих послуг на підставі абзацу 2 пункту 2.11 Договору. Матеріали справи не містять доказів того, що у спірний період сторонами підписувалися акти виконаних робіт на виконання пункту 2.10., абзацу першого пункту 2.11. Договору.

Договір укладається терміном на 1 місяць та набуває чинності з моменту його підписання сторонами та виставлення службового наряду охорони (акт про виставлення службового наряду охорони, додаток 5). Якщо за 10 днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається продовженим на тих самих умовах на той же строк (пункти 14.1., 14.2. Договору).

Сторонами не заперечується, що з 24.07.2020, на підставі листа Відповідача-1 №10/1-38 від 14.07.2020 дію Договору було припинено.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що, за доводами позивача, відповідач-1 порушив умови Договору в частині повної та своєчасної оплати послуг з охорони, які надавалися позивачем у період з березня по липень 2020 року, внаслідок чого виникла заборгованість, на суму якої позивачем також нарахована пеня за порушення виконання грошового зобов`язання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Укладений сторонами Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору позивачем у спірний період березень-липень 2020 року були надані відповідачу-1 відповідні послуги з охорони, про що складені наступні двосторонні акти прийому-здачі наданих послуг:

- акт №000000306 за березень 2020 року від 31.03.2020 на суму 159 075,00 грн.;

- акт №000000471 за квітень 2020 року від 30.04.2020 на суму 113 900,00 грн.;

- акт №000000579 за травень 2020 року від 31.05.2020 на суму 115 940,00 грн.;

- акт №000000668 за червень 2020 року від 30.06.2020 на суму 104 040,00 грн.;

- акт №000000800 за липень 2020 року від 06.07.2020 на суму 12 240,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що вищезазначені акти були складені, підписані та скріплені печатками позивача та відповідача-1. Будь-яких зауважень або заперечень відповідача-1 з приводу якості та обсягу наданих послуг матеріали справи не містять.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що у спірний період позивачем були надані, а відповідачем-1 прийняті договірні послуги з охорони на загальну суму 505 195,00 грн.

Як було вищезазначено, спір у даній справі стосується виключно оплати наданих позивачем договірних послуг з охорони, підтвердження надання яких оформлювалося сторонами шляхом беззаперечного підписання актів прийому-здачі наданих послуг на підставі абзацу 2 пункту 2.11 Договору.

Матеріали справи не містять доказів того, що у спірний період сторонами підписувалися будь-які акти виконаних робіт, наявність яких передбачена пунктом 2.10., абзацом 1 пункту 2.11. Договору лише у випадку понесення позивачем витрат на: харчування, забезпечення проїзду та проживання особового складу наряду охорони, здійснення заходів оборони поза визначеного Договором періоду тощо. При цьому, відшкодування таких витрат можливо виключно у випадку підписання відповідної додаткової угоди до згідно п. 2.8. Договору. Про існування такого роду додаткової угоди сторонами також не зазначено.

Разом з тим, пунктом 2.6. Договору передбачено, що оплата послуг здійснюється відповідачем на умовах попередньої оплати щомісяця до 10 числа кожного місяця у вигляді внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок охорони у розмірі 100% від суми вартості послуг охорони, визначеною згідно з дислокацією об`єкта охорони (додаток 3 до Договору) та протоколом узгодження договірної ціни (додаток 2 до Договору). Остаточний розрахунок проводиться протягом 5 банківських днів від дня підписання сторонами акту виконаних робіт.

Судом встановлено, що усі наявні у справі Акти прийому-здачі наданих послуг так само не містять відомостей про те, що послуги з охорони надавалися позивачем поза визначеного Договором періоду, а також даних про те, що позивачем були понесені додаткові витрати, в тому числі, на: харчування, забезпечення проїзду та проживання особового складу наряду охорони, здійснення заходів тощо. З огляду на наведені обставини, повний (а відтак і остаточний) розрахунок мав бути здійснений відповідачем-1 виключно шляхом внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок охорони у розмірі 100% від суми вартості послуг охорони до 10 числа кожного місяця, в тому числі зважаючи на факт того, що доказів понесення позивачем будь-яких додаткових витрат під час надання послуг матеріали справи не містять. Таким чином, умова Договору щодо остаточного розрахунку протягом 5 банківських днів від дня підписання сторонами акту виконаних робіт не має застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки у суду відсутні відомості щодо укладення між сторонами додаткової угоди до Договору, якою б погоджувалося відшкодування замовником додаткових витрат згідно пунктів 2.8.,2.9 Договору. Так самоу матеріалах справи не має жодних відомостей щодо підписання сторонами будь-яких актів виконаних робіт у спірний період, зокрема, на виконання пункту 2.10., абзацу першого пункту 2.11. Договору.

Натомість, акт про надання послуг у відповідності до абзацу 2 пункту 2.11. Договору лише підтверджує факт реального надання послуг, розрахуватися за які замовник мав на умовах попередньої оплати щомісяця до 10 числа кожного місяця у вигляді внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок охорони у розмірі 100% від суми вартості послуг охорони, оскільки сторони визначили, що обсяг таких послуг має встановлюватися завчасно, з застосуванням дислокації об`єкта охорони (додаток 3 до Договору) та протоколу узгодження договірної ціни (додаток 2 до Договору).

Зважаючи на порядок розрахунків, встановлений сторонами у розділі 2 Договору, суд дійшов висновку про те, що порушення грошового зобов`язання з оплати договірних послуг з охорони відбувалося відповідачем-1 кожен місяць спірного періоду, починаючи саме з 11 числа кожного окремого (звітного) місяця, оскільки матеріали справи не місять доказів підписання сторонами акту виконаних робіт, тоді як підписання акту прийому-здачі наданих послуг лише підтверджує факт вже фактично наданих послуг, які повинні були бути повністю оплачені замовником станом на момент підписання акту наданих послуг у відповідності до положень Договору.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм статей 901-907 Цивільного кодексу України.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. (стаття 901 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що на виконання умов договору позивачем було надано, а відповідачем-1 прийнято послуги з охорони на загальну суму 505 195,00 грн.

Разом з цим, матеріали справи свідчать про те, що відповідачем-1 були оплачені надані позивачем послуги лише частково на суму 64 260,00 грн. 19.03.2020 (згідно виписки з особового банківського рахунку позивача).

При цьому, матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження повної або часткової оплати відповідачами залишку заборгованості у розмірі 440 935,00 грн.

Враховуючи викладене та зважаючи на відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження повного або часткового погашення спірної заборгованості, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність факту наявності основної заборгованості у розмірі 440 935,00 грн.

Обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідачем не наведено.

З огляду на вищезазначене, враховуючи, що суду не надано належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача стосовно невиконання грошового зобов`язання з оплати наданих договірних послуг, тоді як доказами які містяться в матеріалах справи, підтверджено належне виконання позивачем договірних обов`язків, суд дійшов висновку про те, що факт наявності боргу у відповідача-1 за Договором в сумі 440 935,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, а тому зазначена сума підлягає стягненню на користь позивача.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 11.2 Договору передбачено, що за кожний день прострочення платежів за здійснення заходів охорони замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу.

Посилаючись на даний пункт Договору, позивачем заявлено до стягнення 12 320,70 грн. пені.

При цьому, датою початку нарахування пені за порушення відповідачем-1 грошового зобов`язання за послуги з охорони, які надавалися у березні 2020 року, позивачем визначено 05.04.2020. Проте, судом встановлено, що порушення грошового зобов`язання відповідачем-1 у зазначеному місяці відбулося з 11.03.2020, оскільки станом на 10.03.2020 замовником не було внесено на розрахунковий рахунок охорони попередню оплату у розмірі 100% від суми вартості послуг охорони. Відомості про підписання акту виконаних робіт, яким зафіксовано додаткові витрати у зазначеному місяці матеріали справи не містять, у зв`язку з чим підстави для остаточного розрахунку протягом 5 банківських днів від дня підписання такого акту відсутні.

Датою початку нарахування пені за порушення відповідачем-1 грошового зобов`язання за послуги з охорони, які надавалися у квітні 2020 року, позивачем визначено 05.05.2020. Проте, судом встановлено, що порушення грошового зобов`язання відповідачем-1 у зазначеному місяці відбулося з 11.04.2020, оскільки станом на 10.04.2020 замовником не було внесено на розрахунковий рахунок охорони попередню оплату у розмірі 100% від суми вартості послуг охорони. Відомості про підписання акту виконаних робіт, яким зафіксовано додаткові витрати у зазначеному місяці матеріали справи так само не містять.

Датою початку нарахування пені за порушення відповідачем-1 грошового зобов`язання за послуги з охорони, які надавалися у травні 2020 року, позивачем визначено 05.06.2020. Проте, судом встановлено, що порушення грошового зобов`язання відповідачем-1 у зазначеному місяці відбулося з 11.05.2020, оскільки станом на 10.05.2020 замовником не було внесено на розрахунковий рахунок охорони попередню оплату у розмірі 100% від суми вартості послуг охорони. Відомості про підписання акту виконаних робіт, яким зафіксовано додаткові витрати у зазначеному місяці матеріали справи так само не містять.

Датою початку нарахування пені за порушення відповідачем-1 грошового зобов`язання за послуги з охорони, які надавалися у червні 2020 року, позивачем визначено 05.07.2020. Проте, судом встановлено, що порушення грошового зобов`язання відповідачем-1 у зазначеному місяці відбулося з 11.06.2020, оскільки станом на 10.06.2020 замовником не було внесено на розрахунковий рахунок охорони попередню оплату у розмірі 100% від суми вартості послуг охорони. Відомості про підписання акту виконаних робіт, яким зафіксовано додаткові витрати у зазначеному місяці матеріали справи так само не містять.

Датою початку нарахування пені за порушення відповідачем-1 грошового зобов`язання за послуги з охорони, які надавалися у липні 2020 року, позивачем визначено 09.07.2020. В свою чергу, сторонами не заперечується, що з 24.07.2020, на підставі листа Відповідача-1 №10/1-38 від 14.07.2020 дію Договору було припинено, тоді як актом здачі-прийому наданих послуг від 06.07.2020 сторони зафіксували часткове надання послуг у липні 2020 на суму 12 240 грн.

Таким чином, зважаючи на умови п. 2.6. Договору судом встановлено, що порушення відповідачем-1 виконання грошового зобов`язання з внесення на розрахунковий рахунок охорони попередньої оплати у розмірі 100% від суми вартості послуг охорони за кожен окремий місяць відбулося раніше тих дат, які позивач визначив початковими датами нарахування пені.

Разом з тим, визначення будь-якої дати початку обчислення пені в межах шести місяців нарахування штрафної санкції, є правом позивача та жодним чином не порушує прав відповідача в цій частині.

У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Зважаючи на обов`язок суду з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, суд здійснив перевірку наданого позивачем розрахунку штрафних санкцій у межах заявленого періоду та дійшов висновку про те, що сума пені у розмірі 12 320,70 грн. не перевищує арифметично вірного та обґрунтованого розміру пені, а відтак зазначена сума штрафних санкцій підлягає стягненню на користь позивача за порушення відповідачем-1 грошового зобов`язання.

Разом з тим, судом встановлено, що 26.11.2019 року між Управлінням поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві (Кредитор), Публічним акціонерним товариством УКРПЛАСТИК (Боржник) та Приватним акціонерним товариством "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "АГРОКОМПЛЕКС" (поручитель) було укладено Договір поруки №4.

Відповідно до п 1.1. Договору поруки №4 Поручитель зобов`язується у повному обсязі відповідати перед Кредитором за виконання всіх зобов`язань Боржника, що виникли з Договору№ 50-Д/2015 від 31.12.2015р. (основний Договір), який був укладений між Кредитором і Боржником.

Відповідно до п 2.1. Договору поруки №4 зобов`язанням, що забезпечуються цим Договором, є зобов`язання Боржника перед Кредитором щодо своєчасного і повного розрахунку за послуги, отримані за Основним договором.

Відповідно до п 2.2. Договору поруки №4 строк виконання зобов`язань Боржника за основним Договором визначено основним Договором.

Згідно п 3.1. Договору поруки №4 Поручитель та Боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором за належне виконання Боржником забезпеченого зобов`язання, зазначеного в п. 4 цього Договору.

Пунктом 3.2. Договору поруки №4 визначено, що Поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов`язання, за Основним Договором в повному обсязі.

Відповідно до п 4.1. Договору поруки №4 Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язання Боржником, згідно основного Договору, що визначена в порядку, встановленому основним Договором, а також за відшкодування Кредитору збитків.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем направлялася претензія від 21.07.2020 на суму 440 935,00 грн. на адресу обох відповідачів.

Доказів повного або часткового погашення суми основного боргу відповідачами не надано.

Умовами Договору поруки № 4 сторони передбачили, що Поручитель забезпечує виконання зобов`язання за основним Договором у повному обсязі. Таким чином, відповідач-2 відповідає перед позивачем у тому ж обсязі, що і відповідач-1, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, оскільки інше не встановлено договором поруки у розумінні положень ст. 554 ЦК України.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідачі не надали суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.

Судовий збір покладається на відповідачів в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРПЛАСТИК" (Україна, 02002, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄВГЕНА СВЕРСТЮКА, будинок 1, ідентифікаційний код 00203588) та ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ "АГРОКОМПЛЕКС" (Україна, 04201, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПЕТРА ПАНЧА, будинок 11, офіс 109, ідентифікаційний код 13669236) на користь УПРАВЛІННЯ ПОЛІЦІЇ ОХОРОНИ З ФІЗИЧНОЇ БЕЗПЕКИ В М. КИЄВІ (Україна, 03065, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВАСИЛЯ ЧУМАКА, будинок 8А, ідентифікаційний код 40109105) суму основного боргу у розмірі 440 935,00 грн., пеню у розмірі 12 320,70 грн., та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 798,84 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 24.12.2020.

Суддя І.В. Приходько