Рішення

від 14.12.2020 по справі 916/2239/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2239/20

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Кравець В.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: Бернатович О.О. в порядку самопредставництва ;

Від відповідача: Фомічова А.О. на підставі ордеру;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства „Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України» до товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Одеса» про розірвання договору та стягнення 58 908,87 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) (далі по тексту - ДП „Адміністрація морських портів України» ) звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Одеса» (далі по тексту - ТОВ „Торговий дім Одеса» ) про розірвання договору №2777-П-ОДФ-19 від 16.12.2019р., укладеного між сторонами по справі, та стягнення заборгованості у загальному розмірі 58908,87 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 58 567,32 грн., пені у розмірі 273,24 грн., трьох відсотків річних у розмірі 68,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом наявності передбачених законом підстав для розірвання договору про допуск до об`єктів портової інфраструктури з огляду на втрату відповідачем статусу портового оператора. При цьому, ДП „Адміністрація морських портів України» було також наголошено, що ТОВ „Торговий дім Одеса» не здійснює жодної господарської діяльності у порту, у нього відсутні технологічно пов`язані об`єкти портової інфраструктури, складські площі, приміщення, обладнання, техніка, штат працівників, інші спеціалісти портової галузі, дозвільні документи тощо, що, за переконанням позивача, свідчить про наявність правових підстав для розірвання договору №2777-П-ОДФ-19 від 16.12.2019р. Позовні вимоги ДП „Адміністрація морських портів України» до ТОВ „Торговий дім Одеса» про стягнення заборгованості у загальному розмірі 58908,87 грн. обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором №2777-П-ОДФ-19 від 16.12.2019р. в частині оплати вартості наданих позивачем послуг у травні та червні 2020р.

ТОВ „Торговий дім Одеса» повністю заперечувало проти задоволення заявлених позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Зокрема, відповідачем було наголошено про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості за надані на підставі договору №2777-П-ОДФ-19 від 16.12.2019р. послуги, оскільки фактично вказаний договір припинив виконуватися сторонами з лютого 2020р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

16.12.2019р. між ДП „Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України» (Адміністрація) та ТОВ „Торговий дім Одеса» (Користувач) було укладено договір про допуск до об`єктів портової інфраструктури №2777-П-ОДФ-19, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого предметом договору є надання Користувачу послуг з користування об`єктом портової інфраструктури, яка закріплена за Адміністрацією та знаходиться на її балансі, з метою можливості забезпечення максимально ефективного виробничого процесу. Користувач сплачує плату Адміністрації за надані Послуги в порядку та на умовах, передбачених ним договором.

Відповідно до п. п. 2.1-2.3, 2.8 договору про допуск до об`єктів портової інфраструктури №2777-П-ОДФ-19 від 16.12.2019р. вартість послуг, особливості порядку розрахунків визначено в додатку № 1-2, який є невід`ємною частиною цього договору. Податок на додану вартість нараховується відповідно до чинного законодавства України. Оплата за користування об`єктом інфраструктури здійснюється на підставі рахунку Адміністрації та акту наданих послуг. Користувач повинен підписати отриманий від Адміністрації акт наданих послуг протягом 3 (трьох) робочих днів з дати оформлення такого акту. Якщо у цей строк Користувач не повернув підписаний акт наданих послуг або не надав свої зауваження, цей акт наданих послуг вважається сторонами погодженим (підписаним).

Згідно з п. 3.1 договору про допуск до об`єктів портової інфраструктури №2777-П-ОДФ-19 від 16.12.2019р. Адміністрація має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору (або його розірвання) у випадку погіршення стану об`єкта інфраструктури, неналежного використання або невиконання умов цього договору.

Умовами пп. 3.4.1-3.4.3 п. 3.4 договору про допуск до об`єктів портової інфраструктури №2777-П-ОДФ-19 від 16.12.2019р. Користувач зобов`язаний здійснювати оплату за користування об`єктом інфраструктури на умовах, у порядку та у строки встановлені цим договором; здійснювати цільове використання об`єкту інфраструктури; експлуатувати об`єкт інфраструктури відповідно до технічних та експлуатаційних характеристик, зазначених в технічному паспорті на даний об`єкт, вимог пожежної та техногенної безпеки, екологічних і санітарних норм, вимог охорони праці.

Згідно з п. п. 8.1, 8.3 договору про допуск до об`єктів портової інфраструктури №2777-П-ОДФ-19 від 16.12.2019р. цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2020 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Дія договору вважається продовженою на кожний наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до останнього дня терміну дії договору жодна з сторін письмово не повідомила іншу сторону про припинення даного договору. Цей договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди до цього договору.

Відповідно до п. 9.4 договору про допуск до об`єктів портової інфраструктури №2777-П-ОДФ-19 від 16.12.2019р. договір припиняється достроково у випадку: домовленості сторін про припинення дії договору - з дати досягнення сторонами такої домовленості або з дати, зазначеної в самій домовленості; за рішенням суду - з дати набрання сили відповідним рішенням суду; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України та цим договором.

02.03.2020р. ДП „Адміністрація морських портів України» звернулось до ТОВ „Торговий дім Одеса» із пропозицію розірвати договір №2777-П-ОДФ-19 від 16.12.2019р. у зв`язку із відсутністю договорів оренди, концесії об`єктів, серед яких є причал, та припиненням з 26.02.2020 р. договору № 105-11-АМПУ-19 від 27.12.2019р. про забезпечення доступу портового оператора до причалу, а також необхідністю звільнення додаткових виробничих площ на території транзитно-вантажного терміналу філії (з метою удосконалення та прискорення процедур оформлення великовантажних транспортних засобів), а також про відсутність підстав для надання послуг за умовами договору №2777-П-ОДФ-19 від 16.12.2019р.

Листом від 30.04.2020р. ДП „Адміністрація морських портів України» , посилаючись на припинення договору №105-П-АМПУ-19 від 27.12.2019р. про забезпечення доступу до причалу, укладеного між ДП „АМПУ» та ТОВ „Торговий дім Одеса» , а також виключення останнього із Реєстру морських портів України, що, відповідно, має наслідком неможливість відповідача здійснювати господарську діяльність на території порту, було повідомлено ТОВ „Торговий дім Одеса» із посиланням на умови договору №2777-П-ОДФ-19 від 16.12.2019р. про його припинення з 10.05.2020р. Крім того, листом від 02.06.2020р. ДП „Адміністрація морських портів України» було повідомлено відповідача про припинення дії договору №2777-П-ОДФ-19 від 16.12.2019р. з 01.06.2020р.

Листом від 27.05.2020р. Одеською митницею Держмитслужби було повідомлено ДП „Адміністрація морських портів України» , що відповідно до ст. 30 Митного кодексу України та для забезпечення вимог Порядку про створення зон митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 22.05.2012р. N 583, про скасування 27.05.2020р. рішення про створення зони митного контролю від 21.12.2019р. № 50000/0465 за адресою: вул. Андрієвського, 2, м. Одеса, 65003, на території ТОВ „Тортовий дім Одеса» (на території пункту пропуску Одеський морський торговельний порт ).

31.05.2020р. між ДП „Адміністрація морських портів України» та ТОВ „Торговий дім Одеса» було підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) до договору №2777-П-ОДФ-19 від 16.12.2019р. за період з 01.05.2020р. по 31.05.2020р. на суму 29 763,72 грн. Крім того, позивачем було виставлено відповідачеві рахунок №530102 від 31.05.2020р. на суму 29 763,72 грн. Вартість послуг за травень 2020р. у розмірі 29 763,72 грн. була оплачена відповідачем на підставі платіжного доручення №118 від 31.07.2020р.

30.06.2020р. ДП „Адміністрація морських портів України» було складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) до договору №2777-П-ОДФ-19 від 16.12.2019р. за період з 01.06.2020р. по 30.06.2020р. на суму 28 803,60 грн., а також виставлено рахунок №530129 від 30.06.2020р. на суму 28 803,60 грн. Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2020р. з боку ТОВ „Торговий дім Одеса» підписаний не був. При цьому, в процесі вирішення судом даного спору відповідачем було наголошено, що вказаний акт здачі-прийняття робіт на його адресу позивачем надісланий не був.

Листом від 16.07.2020р. ДП „Адміністрація морських портів України» було повідомлено ТОВ „Торговий дім Одеса» про припинення дії договору 2777-П-ОДФ-19 від 16.12.2019р., у зв`язку з чим, позивачем було надіслано на адресу відповідача для підписання два примірники додаткової угоди до договору.

22.09.2020р. ДП „Адміністрація морських портів України» звернулось до ТОВ „Торговий дім Одеса» із листом, відповідно до якого просило повернути один примірник підписаного акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2020р.

Рішенням господарського суду м. Києва від 23.09.2020р. по справі №910/6833/20 у задоволенні позовних вимог ТОВ „Торговий дім Одеса» до ДП „Адміністрація морських портів України» про зобов`язання відповідача укласти договір про доступ портового оператора до причалу на умовах, запропонованих позивачем, було відмовлено.

Рішенням господарського суду м. Києва від 05.10.2020р. по справі №910/6834/20 у задоволенні позовних вимог ТОВ „Торговий дім Одеса» до ДП „Адміністрація морських портів України» про визнання протиправними дії відповідача, як адміністратора Реєстру морських портів України, щодо виключення позивача з реєстру як портового оператора; та зобов`язання відповідача внести відомості до Реєстру морських портів про позивача як портового оператора, було відмовлено.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Положеннями ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про морські порти України» від 17.05.2012р. № 4709-VI (з наступними змінами та доповненнями) портовий оператор (стивідорна компанія) - суб`єкт господарювання, що здійснює експлуатацію морського терміналу, проводить вантажно-розвантажувальні роботи, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден і пасажирів, а також інші пов`язані з цим види господарської діяльності.

Згідно з п. п. 1, 4 Порядку ведення Реєстру морських портів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2003р. № 496, порядок визначає механізм ведення Реєстру морських портів України (далі - Реєстр) як єдиної електронної бази даних про морські порти, термінали та суб`єктів господарювання, що провадять свою діяльність на території морських портів. Метою ведення Реєстру є забезпечення даними, необхідними для виконання завдань у сфері безпеки мореплавства, охорони навколишнього природного середовища, стратегічного розвитку морських портів, а також для здійснення державного нагляду (контролю) за об`єктами портової інфраструктури. До Реєстру вносяться відомості, зокрема, про перелік портових операторів, операторів терміналів та послуг, які вони надають (повне найменування, місцезнаходження та поштова адреса, технічні характеристики термінала тощо).

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 16.12.2019р. між ДП „Адміністрація морських портів України» та ТОВ „Торговий дім Одеса» було укладено договір про допуск до об`єктів портової інфраструктури №2777-П-ОДФ-19 з метою здійснення відповідачем господарської діяльності на території порту як портового оператора. При цьому, починаючи з лютого 2020р. ТОВ „Торговий дім Одеса» фактично припинило здійснювати господарську діяльність на території порту, що було підтверджено сторонами в процесі розгляду судом даного спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Враховуючи встановлені вимогами процесуального законодавства підстави звільнення учасників судового процесу від доказування, приймаючи до уваги визнання ДП „Адміністрація морських портів України» та ТОВ „Торговий дім Одеса» факту припинення останнім господарської діяльності у зв`язку з втратою статусу портового оператора, починаючи з лютого 2020 року, господарський суд доходить висновку, що вказані обставини в силу вимог ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню.

В силу положень ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В той же час, згідно з положеннями ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Як вбачається із змісту ч. 2 ст. 651 ЦК України, чинним законодавством України під істотним розуміється таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Як зазначено у постанові судових палат у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 р. у справі N 6-75цс13, оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що ТОВ „Торговий дім Одеса» припинило використання об`єктів портової інфраструктури у зв`язку з втратою статусу портового оператора, що є істотним порушенням умов договору та є достатньою підставою для розірвання договору згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку про необхідність задоволення заявлених ДП „Адміністрація морських портів України» до ТОВ „Торговий дім Одеса» позовних вимог шляхом розірвання договору про допуск до об`єктів портової інфраструктури №2777-П-ОДФ-19 від 16.12.2019р., укладеного між сторонами по справі, на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення заявлених ДП „Адміністрація морських портів України» позовних вимог про стягнення заборгованості у загальному розмірі 58908,87 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 58 567,32 грн., пені у розмірі 273,24 грн., трьох відсотків річних у розмірі 68,31 грн., яка виникла у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договором №2777-П-ОДФ-19 від 16.12.2019р. в частині оплати вартості наданих позивачем послуг у травні та червні 2020р., господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2.3 договору про допуск до об`єктів портової інфраструктури №2777-П-ОДФ-19 від 16.12.2019р. оплата за користування об`єктом інфраструктури здійснюється на підставі рахунку Адміністрації та акту наданих послуг.

31.05.2020р. між ДП „Адміністрація морських портів України» та ТОВ „Торговий дім Одеса» було підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) до договору №2777-П-ОДФ-19 від 16.12.2019р. за травень 2020 р. на суму 29 763,72 грн., який був оплачений відповідачем. При цьому, ТОВ „Торговий дім Одеса» наголошено, що вказаний акт був оплачений відповідачем лише з огляду на наявність у відповідача наміру повернути собі статус портового оператора. Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) до договору №2777-П-ОДФ-19 від 16.12.2019р. за червень 2020р. з боку відповідача підписаний та оплачений не був.

Як зазначалось вище по тексту рішення, позовні вимоги ДП „Адміністрація морських портів України» обґрунтовані фактичним припинення господарської діяльності відповідача у порту. Поряд з цим, ДП „Адміністрація морських портів України» стверджує про наявність у ТОВ „Торговий дім Одеса» заборгованості за договором №2777-П-ОДФ-19 від 16.12.2019р.

Господарський суд зазначає, що припинення використання об`єктів портової інфраструктури з боку ТОВ „Торговий дім Одеса» , що було визнано безпосередньо ДП „Адміністрація морських портів України» , виключає можливість нарахування відповідачу плати за їх користування, оскільки вказані дії суперечать принципам розумності та справедливості. Суд наголошує, що підставою для сплати відповідачем будь-яких платежів за договором №2777-П-ОДФ-19 від 16.12.2019р. є факт надання послуг, який з боку ДП „Адміністрація морських портів України» доведений не був, незважаючи на підписання ТОВ „Торговий дім Одеса» акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) за травень 2020р.

Підсумовуючи вищенаведене, господарський суд доходить висновку про недоведеність ДП „Адміністрація морських портів України» факту надання ТОВ „Торговий дім Одеса» будь-яких послуг за договором №2777-П-ОДФ-19 від 16.12.2019р. у травні 2020р. та червні 2020р. з огляду на припинення використання відповідачем об`єктів портової інфраструктури ще у лютому 2020р. Наведене має наслідком необхідність відмови у задоволенні заявлених ДП „Адміністрація морських портів України» до ТОВ „Торговий дім Одеса» позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 58 567,32 грн. При цьому, суду не вбачається правомірним вирішувати питання про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості за травень 2020 року у зв`язку із сплатою відповідачем заявленої до стягнення суми з огляду на висновки, до яких дійшов суд в процесі вирішення даного спору про припинення відповідачем своєї діяльності в результаті втрати статусу портового оператора з лютого 2020 року, що, в свою чергу, має наслідком неправомірність нарахування плати за спірним договором після зазначеного періоду. Підписання відповідачем акту наданих послуг за травень 2020 року та їх подальша оплата є вільним волевиявленням останнього та не може впливати на висновки суду з цього питання. У задоволенні вимог ДП „Адміністрація морських портів України» про стягнення пені та трьох відсотків річних також необхідно відмовити, оскільки вимоги позивача у названій частині є похідними від вимог про стягнення суми основного боргу.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення заявлених державним підприємством „Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України» до товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Одеса» позовних вимог шляхом розірвання договору про допуск до об`єктів портової інфраструктури №2777-П-ОДФ-19 від 16.12.2019р. В решті позову необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір про допуск до об`єктів портової інфраструктури №277-П-ОДФ-19 від 16.12.2019р., укладений між державним підприємством „Адміністрація морських портів України» /01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14; ідентифікаційний код 38727770/ в особі Одеської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) /65026, м. Одеса, площа Митна, 1; ідентифікаційний код 38728457/ та товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Одеса» /65003, м. Одеса, вул. Миколи Гефта, 7; ідентифікаційний код 42790089/.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Одеса» /65003, м. Одеса, вул. Миколи Гефта, 7; ідентифікаційний код 42790089/ на користь державного підприємства „Адміністрація морських портів України» /01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14; ідентифікаційний код 38727770/ в особі Одеської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) /65026, м. Одеса, площа Митна, 1; ідентифікаційний код 38728457/ судовий збір у розмірі 2102,00 грн. /дві тисячі сто дві грн. 00 коп./.

4. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 23 грудня 2020 р.

Суддя С.П. Желєзна