Рішення

від 24.12.2020 по справі 540/2661/20

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/2661/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області у формі наказу від 07.08.2020 року за №7978-СГ "Про відмову у виділенні земельної ділянки";

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області виділити ОСОБА_1 із земель резервного фонду державної власності на території Верхньоторгаївської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області в натурі (на місцевості) земельну ділянку відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом посвідченого Пестрецовим В.В. приватним нотаріусом Нижньосірогозького районного нотаріального округу Херсонської області зареєстрованого у реєстрі за №90 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 в розмірі 9,7 умовних кадастрових гектарів, розташованих на території Верхньоторгаївської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області для сільськогосподарського використання.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом є власником земельної ділянки (паю) розміром 9,7 умовних кадастрових гектарів КСП "Шлях до комунізму". З метою виділення земельної ділянки в натурі неодноразово звертався до Верхньоторгаївської сільської ради з відповідною заявою однак Верхньоторгаївська сільська рада повідомила, що всі земельні частки (паї) передані у власність згідно сертифікатів і нерозподілених та невитребуваних земельних часток (паїв) немає. Тому звернувся до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області із заявою про виділення земельної ділянки із земель резервного фонду державної власності, на яку отримав відмову у формі листа від 21.11.2018 р. № 8266/0-3086/0/95-18. Відмову ГУ Держгеокадастру у Херсонській області оскаржив до суду і рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 31.05.2019 р. (справа № 540/628/19) визнано протиправною відмову та зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Херсонській області розглянути заяву від 19.10.2018 р. про виділення земельної ділянки із земель резервного фонду державної власності на території Верхньоторгаївської сільської ради та прийняти за наслідками розгляду вмотивоване рішення. 12.06.2019 р. звернувся до відповідача із заявою щодо повторного розгляду заяви з урахуванням висновків, викладених у рішенні Херсонського окружного адміністративного суду від 31.05.2019 р. Однак 25.07.2019 р. відповідачем винесено наказ № 2410-СГ, яким відмовлено у виділенні земельної ділянки в натурі у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджує статус заявника як громадянина, який має право на виділення земельної ділянки в натурі із земель резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради, передбачене абзацом 5 статті 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Наведену відмову було оскаржено позивачем до Херсонського окружного адміністративного суду. За результатом судового розгляду, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2020 року по справі №540/2057/19 провадження по справі закрито. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спір у справі, що розглядається, є тотожним спору у справі № 540/628/19, оскільки він виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення, а тому має бути вирішений в порядку ст. 383 КАС України.

Враховуючи наведені висновки суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду в порядку ст.383 КАС України. Окремою ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 року визнано протиправним наказ Головного Управління Держгеокадастру у Херсонській області від 25.07.2019 за № 2410-СГ "Про відмову у виділенні земельної ділянки", прийнятий на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 31.05.2019.

На виконання зазначеної окремої ухвали відповідачем прийнято рішення у формі наказу від 07.08.2020 року №7978-СГ, яким відмовлено в задоволенні заяви позивача через відсутність вільних земельних ділянок у контурі № НОМЕР_1 .

Вважає дану відмову протиправною, так як має право на земельну частку (пай) виходячи з положень абзаців 2, 3 статті 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Ухвалою суду від 23.09.2020 року вказана заява була залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків.

06.10.2020 року недоліки позовної заяви були усунуті позивачем, у зв`язку з чим ухвалою суду від 12.10.2020 року провадження у справі відкрито, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

30.10.2020 рjre від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого позовних вимог він не визнає, просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що оскаржене рішення прийнято на виконання окремої ухвали Херсонського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 року по справі №540/628/19. Оскарженим наказом в задоволенні заяви позивача було відмовлено через перебування земельних ділянок в контурі № НОМЕР_1 в приватній власності, а також відсутності погодження землекористувача земельних ділянок державної форми власності на їх вилучення.

Також зазначає, що суд не вправі зобов`язати відповідача виділити позивачу земельну ділянку у розмірі земельної частики (паю) із земель резервного фонду, так як це є дискреційними повноваженнями ГУ Держгеокадастру у Херсонській області.

Згідно зі ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

В даному конкретному випадку через перебування судді Ковбій О.В. в щорічній відпустці, рішення прийнято після виходу судді з такої відпустки.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Рішеннями судів в адміністративних справах №540/628/19 від 31.05.2019 року та від 07.04.2020 року по справі №540/2057/19, що набрали законної сили та участь в яких брали ті самі особи, що і в даній справі встановлені наступні обставини, які на підставі положень ч.4 ст. 78 КАС України не підлягають доказуванню повторно.

Відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХС № 906834, виданого Нижньосірогозькою районною державною адміністрацією 08.09.2017 р., ОСОБА_2 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ) належало право на земельну частку (пай) розміром 9,7 умовних кадастрових гектарів.

Спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 є позивач.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20.02.2018 р. № 90, посвідченого державним нотаріусом Нижньосірогозького районного нотаріального округу Херсонської області Пестрецовим В.В., ОСОБА_1 є власником земельної частки (паю) розміром 9,7 умовних кадастрових гектарів колективного сільськогосподарського підприємства "Шлях до комунізму", що розташоване в с.Верхні Торгаї Нижньосірогозького району Херсонської області.

19.10.2018 р. представник позивача звернувся до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області із заявою про виділення ОСОБА_1 в натурі (на місцевості) із земель резервного фонду державної власності на території Верхньоторгаївської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області земельної ділянки розміром 9,7 умовних кадастрових гектарів для сільськогосподарського використання, що належить останньому відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20.02.2018 р. № 90.

Листом від 21.11.2018 р. № 8266/0-3086/0/95-18 ГУ Держгеокадастру у Херсонській області повідомило представника позивача про неможливість задоволення вищевказаного клопотання у зв`язку із тим, що ст.121 ЗК України не передбачено безоплатну передачу громадянам земельної ділянки із земель державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Верхньоторгаївської сільської ради відсутні землі колективної власності, не витребувані паї, які можна передати у власність громадянам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Не погодившись з відмовою, позивач звернувся до суду. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 31.05.2019 р. (справа № 540/628/19) позов задоволено: визнано протиправним рішення ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 21.11.2018 р. № 8266/0-3086/0/95-18 про відмову в задоволенні заяви від 19.10.2018 р. про виділення ОСОБА_1 із земель резервного фонду державної власності на території Верхньоторгаївської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області в натурі (на місцевості) земельної ділянки в розмірі 9,7 умовних кадастрових гектарів для сільськогосподарського використання; зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Херсонській області розглянути заяву від 19.10.2018 р. про виділення ОСОБА_1 із земель резервного фонду державної власності на території Верхньоторгаївської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області в натурі (на місцевості) земельної ділянки в розмірі 9,7 умовних кадастрових гектарів для сільськогосподарського використання та прийняти за наслідками розгляду вмотивоване рішення у формі наказу.

18.06.2019 р. позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області із заявою, в якій просив видати наказ про виділення ОСОБА_1 із земель резервного фонду державної власності на території Верхньоторгаївської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області в натурі (на місцевості) земельну ділянку відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого приватним нотаріусом Нижньосірогозького районного нотаріального округу Херсонської області Пестрецовим В.В., зареєстрованого у реєстрі за № 90 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , в розмірі 9,7 умовних кадастрових гектарів, розташованих на території Верхньоторгаївської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області для сільськогосподарського використання з урахуванням обставин, викладених у рішенні Херсонського окружного адміністративного суду від 31.05.2019 р.

25.07.2019 р. відповідачем прийнято наказ № 2410-СГ "Про відмову у виділенні земельної ділянки", згідно якого відмовлено ОСОБА_1 у виділенні із земель резервного фонду державної власності на території Верхньоторгаївської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області в натурі (на місцевості) земельної ділянки в розмірі 9,7 умовних кадастрових гектарів для сільськогосподарського використання у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують статус заявника як громадянина, який має право на виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) із земель резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради, передбачене абзацом 5 статті 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)".

Вважаючи даний наказ протиправним, позивач оскаржив його в рамках адміністративної справи №540/2057/19.

За результатом судового розгляду, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2020 року по справі №540/2057/19 провадження по справі закрито. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спір у справі, що розглядається, є тотожним спору у справі № 540/628/19, оскільки він виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення, а тому має бути вирішений в порядку ст. 383 КАС України.

Враховуючи наведені висновки суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду в порядку ст.383 КАС України. Окремою ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду в справі №540/628/19 від 21.05.2020 року визнано протиправним наказ Головного Управління Держгеокадастру у Херсонській області від 25.07.2019 за № 2410-СГ "Про відмову у виділенні земельної ділянки", прийнятий на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 31.05.2019.

На виконання зазначеної окремої ухвали відповідачем прийнято наказ № 7978-СГ "Про відмову у виділенні земельної ділянки", згідно якого відмовлено ОСОБА_1 у виділенні із земель резервного фонду державної власності на території Верхньоторгаївської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області (контур № НОМЕР_1 ) в натурі (на місцевості) земельної ділянки в розмірі 9,7 умовних кадастрових гектарів для сільськогосподарського використання на підставі ч.7 ст.118 ЗК України, у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, а саме: статті 15-1, частини 4 статті 122 Земельного кодексу України (знаходження частини земельної ділянки, розташованої в контурі № 43, у приватній власності та відсутністю у Головного управління повноважень на розпорядження земельними ділянками приватної власності); частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, частини 4 статті 9 Закону України "Про оренду землі" (відсутністю погодження землекористувача на вилучення земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення).

Вважаючи даний наказ протиправним, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.

Так, щодо належності розгляду даної адміністративної справи по суті та відсутності підстав для закриття провадження у справі з огляду на положення ст. 383 КАС України суд зазначає наступне.

З описової частини рішення вбачається, що правовідносини між сторонами стосовно надання ОСОБА_1 земельної ділянки відповідно до свідоцтва про право на спадщину №90 від 20.02.2018 року носять тривалий характер (розпочалися в листопаді 2018 року та залишаються невирішеними досі).

Вперше відмова Головного управління Держгеокадастру виділити земельну ділянку в натурі оскаржена ОСОБА_1 до Херсонського окружного адміністративного суду в рамках адміністративної справи №540/628/19.

З метою визначити чи є це рішення виконаним, суд вважає за необхідне здійснити аналіз його змісту.

Так, предметом судового розгляду була відмова відповідача викладена у листі від 21.11.2018 року № 8266/0-3086/0/95-18.

Рішенням в цій справі від 31.05.2019 року суд визнав протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 21.11.2018 року № 8266/0-3086/0/95-18 про відмову в задоволенні заяви від 19.10.2018 року про виділення ОСОБА_1 із земель резервного фонду державної власності на території Верхньоторгаївської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області в натурі (на місцевості) земельної ділянки в розмірі 9,7 умовних кадастрових гектарів для сільськогосподарського використання.

Зобов`язав Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області розглянути заяву від 19.10.2018 року про виділення ОСОБА_1 із земель резервного фонду державної власності на території Верхньоторгаївської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області в натурі (на місцевості) земельної ділянки в розмірі 9,7 умовних кадастрових гектарів для сільськогосподарського використання та прийняти за наслідками розгляду вмотивоване рішення у формі наказу.

Суд передусім нагадує, що розгляд і вирішення адміністративних справ здійснюється відповідно до принципу диспозитивності (статі 9 КАС України), відповідно до якого, суд може вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Суд позбавлений можливості ініціювати судове провадження, інакше він перетворився б з органу правосуддя у контролюючий орган.

За загальним правилом, адміністративний суд вирішує тільки ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і він не повинен виходити за межі цих вимог. Інакше кажучи, суд зв`язаний предметом і розміром заявлених вимог.

Так, в рішенні судом зазначено, що: "…відповідно до відзиву ГУ Держгеокадастру в Херсонській області відповідач посилається на дві обставини, які стали підставою для відмови позивачу в задоволенні заяви про виділення земельної ділянки в натурі на підставі сертифікату про право на земельну частку (пай), а саме:

- відсутність земель колективної власності, які можливо передати громадянам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- відсутність повноважень на вирішення питань щодо надання у власність земельної діяльність на підставі сертифікату про право на земельну частку (пай)…."

Щодо наведеного, суд в рішенні від 31.05.2019 року по справі №540/628/19 сформував такі висновки:

- за умови відсутності вільних земель сільськогосподарського призначення колишнього колективного сільськогосподарського підприємства, право на пай в колективній власності якого має позивач, останній має право на отримання земельної ділянки за рахунок земель резерву (запасу);

- передача у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності належить до виключної компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів, якими у даному випадку є Головні управління Держгеокадастру в областях.

Таким чином, покладені в основу рішення відповідача підстави були визнані судом неспроможними, що й стало наслідком прийняття рішення на користь позивача.

Тобто, у випадку рішення по справі №540/628/19, суд надавав оцінку виключно тій відмові відповідача, яка була предметом судового розгляду, отже й виключно тим підставам, з яких ця відмова була прийнята.

Окрім вказаного, суд у справі №540/628/19 зобов`язав відповідача розглянути заяву від 19.10.2018 року про виділення ОСОБА_1 із земель резервного фонду державної власності на території Верхньоторгаївської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області в натурі (на місцевості) земельної ділянки в розмірі 9,7 умовних кадастрових гектарів для сільськогосподарського використання та прийняти за наслідками розгляду вмотивоване рішення у формі наказу.

Суд не зобов`язував відповідача прийняти рішення на користь ОСОБА_1 , також судом не використано й надане ч.4 ст. 245 КАС України повноваження щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої у рішенні.

Тобто, в даному конкретному випадку, юридичне волевиявлення суду в рамках справи №540/628/19 полягало в зобов`язанні ГУ Держгеокадастру розглянути заяву від 19.10.2018 року про виділення ОСОБА_1 із земель резервного фонду державної власності на території Верхньоторгаївської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області в натурі (на місцевості) земельної ділянки в розмірі 9,7 умовних кадастрових гектарів для сільськогосподарського використання та прийняти за наслідками розгляду вмотивоване рішення у формі наказу.

Виконання відповідного рішення завершилось датою прийняття наказу відповідачем з підстав, відмінних від тих, якими він керувався при прийнятті рішення, яке було оскаржено в рамках справи №540/628/19.

При цьому, рішення за результатом розгляду (позитивне/негативне відносно позивача) не мало жодного значення для визначення судового рішення в справі №540/628/19 від 31.05.2019 року виконаним.

Отже прийняття відповідачем нового рішення, відмінного за підставами рішенню, що було предметом судового розгляду адміністративної справи №540/628/19 має наслідком виникнення нового, відмінного від розглянутого судового спору.

Оскаржений в рамках даної конкретної справи наказ ГУ Держгеокадастру від 07.08.2020 року №7978-СГ "Про відмову у виділенні земельної ділянки" обґрунтований відсутністю вільних земельних ділянок у контурі № НОМЕР_1 , тобто підстави для його прийняття відмінні від підстав відмови, яка була досліджена при розгляді адміністративної справи №540/628/19. З наведених підстав, такий спір не може бути розглянутий в порядку ст. 383 КАС України.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає наступне.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Відповідно до ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Пунктом 8 Перехідних положень ЗК України визначено, що члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.25 ЗК України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Згідно ч.5 ст.25 ЗК України особи, зазначені у частині 1 цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку, що однією з підстав набуття громадянами права власності на земельну ділянку є виділення в натурі (на місцевості) належної земельної частки (паю). Дане право гарантоване Конституцією та законами України. Право на отримання земельної частки (паю) мають працівники та пенсіонери державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, інших установ та організацій.

Частинами 10, 11 статті 25 ЗК України визначено, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій. Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

До компетенції районних державних адміністрацій, у відповідності до ч.3 ст.122 ЗК України, належать повноваження з передачі земельних ділянок державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

За приписами ч.4 ст.122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, зазначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

З аналізу вказаної норми вбачається, що кожна особа має гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості) і у разі відсутності такої землі - із резервного фонду земель державної або комунальної власності.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками регулює Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 р. № 899-ІV (далі - Закон № 899-ІV).

Зазначений закон є спеціальним щодо проведення процедури виділення земельних часток (паїв) за відповідними сертифікатами на землю, що належала на праві колективної власності колективними сільськогосподарським підприємствам тощо.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.3 Закону № 899-ІV підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

В ч.1 ст.9 Закону № 899-ІV вказано, що розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 16.04.204 р. № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" зазначено, що член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08.08.1995 р. № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Таким чином, за умови відсутності вільних земель сільськогосподарського призначення колишнього колективного сільськогосподарського підприємства, право на пай в колективній власності якого має позивач, останній має право на отримання земельної ділянки за рахунок земель резерву (запасу).

Отже, питання щодо розмежування компетенції районних державних адміністрацій та центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів щодо розпорядження земельними ділянками державної власності, які знаходяться за межами населеного пункту, вирішується в залежності від форми власності такої земельної ділянки.

На етапі, коли землі колективної форми власності колишнього КСП ще не розподілені в повному обсязі, у разі якщо такі землі знаходяться за межами населеного пункту, то питання особі належної їй земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) проводиться відповідною районною державною адміністрацією. Лише у випадку відсутності необхідної землі колективної власності така земля виділяється із земель державної або комунальної власності органами, визначеними ст.122 ЗК України.

Такий правовий висновок сформовано у постановах Верховного Суду від 04.09.2019 р. у справі № 810/1096/18, від 16.05.2019 р. у справі № 814/690/18, від 05.02.2019 р. у справі № 804/2320/16.

Частиною 5 статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 31.05.2019 р. у справі № 540/628/19, яке набрало законної сили 02.07.2019 р., встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом від 20.02.2018 р. № 90 набув беззаперечне право на земельну частку (пай) розміром 9,7 умовних кадастрових гектарів КСП "Шлях до комунізму", що розташоване в с.Верхні Торгаї Нижньосірогозького району Херсонської області. Проте, позивач не зміг отримати земельну ділянку через відсутність вільних земель сільськогосподарського призначення колишнього колективного сільськогосподарського підприємства, право на пай в колективній власності якого має позивач, а тому останній має право на отримання земельної ділянки за рахунок земель резерву (запасу).

Також суд прийшов до висновку про наявність у ГУ Держгеокадастру у Херсонській області повноважень щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай).

Між тим, оскільки ГУ Держгеокадастру у Херсонській області при розгляді заяви ОСОБА_1 не прийняло рішення у вигляді наказу, а направила відмову листом, а тому суд зобов`язав відповідача розглянути заяву та прийняти за наслідками розгляду вмотивоване рішення у формі наказу.

Приписами ч.4 ст.78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участь у справі, в якій такі обставини були встановлені (ч.5 ст.78 КАС України).

Суд зауважує, що ГУ Держгеокадастру у Херсонській області у вказаній справі було відповідачем, рішення суду не оскаржувало, а тому в силу ч.4 ст.78 КАС України вищевказані обставини не підлягають доказуванню у цій справі.

У поданій відповідачу заяві від 19.10.2018 року представник позивача за довіреністю - Назаревич В.Л. просив виділити ОСОБА_1 із земель резервного фонду державної власності на території Верхньоторгаївської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області в натурі (на місцевості) земельну ділянку відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом в розмірі 9,7 умовних кадастрових гектарів розташованих на території Верхньоторгаївської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області для сільськогосподарського використання. Бажаним місцем розташування земельної ділянки вказано контур № НОМЕР_1 .

Окрім цього, в заяві зазначено, що в разі неможливості виділити земельну ділянку зазначеної площі у бажаному контурі, позивач просив виділити земельну ділянку із земель резервного фонду державної власності на території Верхньоторгаївської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області з інших контурів.

18.06.2019 р. ОСОБА_1 просив видати наказ про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки із земель резервного фонду державної власності з урахуванням обставин, викладених у рішенні Херсонського окружного адміністративного суду від 31.05.2019 р.

Рішення про відмову, оформлене наказом від 07.08.2020 року № 7978-СГ, мотивоване ч.7 ст.118 ЗК України, у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, а саме: статті 15-1, частини 4 статті 122 Земельного кодексу України (знаходження частини земельної ділянки, розташованої в контурі № 43, у приватній власності та відсутністю у Головного управління повноважень на розпорядження земельними ділянками приватної власності); частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, частини 4 статті 9 Закону України "Про оренду землі" (відсутністю погодження землекористувача на вилучення земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення).

Розкриваючи суть наведеної відмову, у відзиві ГУ Держгеокадастру пояснює, що фактично відмова пов`язана з відсутністю земельних ділянок, що можуть бути передані позивачу в контурі №43.

Перевіряючи обґрунтованість зазначеної відмови, суд виходить з наступного. Так, відповідачем до відзиву надано лист відділу у Нижньосірогозькому районі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області №247/413-20-0.30 від 23.10.2020 року в якому відповідний відділ надає інформацію про земельні ділянки, розташовані у 43 контурі по Верхньоторгаївській сільській раді Нижньосірогозького району.

Згідно додатку до наведеного листа в зазначеному контурі розташовано 19 земельних ділянок (також полезахисні смуги, польові дороги, що зазначені під №20 та №21 відповідно в таблиці). Сімнадцять з зазначених дев`ятнадцяти земельних ділянок перебувають в приватній власності осіб (земельні ділянки з кадастровими номерами: 6523881500:04:004:0016, 6523881500:04:004:0017, 6523881500:04:004:0018, 6523881500:04:004:0019, 6523881500:02:001:0123, 6523881500:02:001:0124, 6523881500:02:001:0125, 6523881500:02:001:0126, 6523881500:02:001:0127, 6523881500:02:001:0128, 6523881500:02:001:0129, 6523881500:02:001:0130, 6523881500:02:001:0134, 6523881500:02:001:0136, 6523881500:02:001:0137, 6523881500:02:001:0138, 6523881500:02:001:0142), що також додатково підтверджується викопіюванням земельних ділянок з Публічної кадастрової карти України розсташованих на території Верхньоторгаївської сільській раді Нижньосірогозького району та інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна долученими до матеріалів справи.

Отже, розпорядження переліченими земельними ділянками перебуває поза межами компетенції відповідача, оскільки, згідно приписів ч.4 ст.122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають у власність або у користування для всіх потреб тільки земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності.

Також, зі згаданого переліку, судом встановлено, що дві з дев`ятнадцяти зазначених в переліку земельних ділянок (земельні ділянки з кадастровими номерами: 6523881500:02:001:0025, 6523881500:02:001:0026), розташовані в контурі № НОМЕР_1 перебувають у державній власності, тобто розпорядження ними віднесено законом до повноважень відповідача.

Однак, з наданих суду інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №214020979 від 25.06.2020 року та №214076978 від 26.06.2020 року встановлено, що ці земельні ділянки перебувають в користуванні на праві оренди в третьої особи - ОСОБА_3 .

Як справедливо зазначено відповідачем ч.4 ст.9 Закону України "Про оренду землі" містить імперативний припис, щодо заборони відчуження орендованих земельних ділянок державної або комунальної власності без згоди на це орендаря.

Наявність згоди землекористувача, як передумови безоплатної передачі земельної ділянки іншій особі також прямо передбачена ч.6 ст. 118 ЗК України.

Отже, виділення позивачу земельної ділянки з кадастровими номерами 6523881500:02:001:0025, 6523881500:02:001:0026 без згоди їх орендаря також неможливе.

Вказане в сукупності підтверджує доводи відповідача стосовно відсутності земельних ділянок, розташованих у 43 контурі по Верхньоторгаївській сільській раді Нижньосірогозького району, які могли б бути передані ОСОБА_1 .

Разом з тим, визначальним для вирішення справи є те, що ОСОБА_1 в заяві від 19.10.2018 року, визначив альтернативне місце розташування земельної ділянки бажаної до отримання вказавши, що в разі неможливості виділити земельну ділянку в контурі № НОМЕР_1 він просить виділити ділянку з інших контурів.

Натомість з наказу ГУ Держгеокадастру №7978-СГ від 07.08.2020 року та з відзиву відповідача вбачається, що він не вчиняв жодних дій щодо пошуку інших підходящих земельних ділянок, які можуть бути передані ОСОБА_1 обмежившись лише земельними ділянками, розташованими в контурі № НОМЕР_1 .

Відповідно ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, прийняття відповідачем рішення зі свідомим ігноруванням дійсного волевиявлення ОСОБА_1 щодо прийнятного для нього місця розташування земельної ділянки право на набуття якої передбачено Законом, а також додатково підтверджено судовим рішенням у справі №540/628/19 є свідченням того, що відповідач при прийнятті оскарженого рішення діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано та не добросовісно.

Зазначене є підставою для визнання наказу ГУ Держгеокадастру №7978-СГ від 07.08.2020 року протиправним та його скасування.

Вирішуючи питання про спосіб захисту порушеного права, суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як вже зазначалося, відмова відповідача у виділенні позивачу земельної ділянки надана виключно з підстав відсутності земельних ділянок, що можуть передані ОСОБА_1 розташованих у 43 контурі по Верхньоторгаївській сільській раді Нижньосірогозького району, земельні ділянки, розташовані на території Верхньоторгаївської сільської ради Нижньосірогозького району в інших контурах відповідачем не аналізувались.

За таких обставин суд дійшов висновку, що для належного захисту порушеного права позивача слід зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.10.2018 року про виділення із земель резервного фонду державної власності на території Верхньоторгаївської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області в натурі (на місцевості) земельної ділянки в розмірі 9,7 умовних кадастрових гектарів з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.

Так, згідно висновків суду в даній справі, в якій використано також і висновки суду в справі №540/628/19 та які є обов`язковими для врахування відповідачем при повторному розгляді заяви ОСОБА_1 :

- ОСОБА_1 має право на отримання із земель резервного фонду державної власності на території Верхньоторгаївської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області земельної ділянки в розмірі 9,7 умовних кадастрових гектарів для сільськогосподарського використання.

- повноваження щодо передачі земельної ділянки державної форми власності у власність позивача належать ГУ Держгеокадастру у Херсонській області;

- при повторному розгляді заяви ОСОБА_1 відповідач має здійснити пошук земельних ділянок, які можуть бути передані позивачу на всій території Верхньоторгаївської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області, а не тільки серед земельних ділянок, розташованих у 43 контурі по Верхньоторгаївській сільській раді Нижньосірогозького району Херсонської області.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність свого рішення у формі наказу від 07.08.2020 року за №7978-СГ "Про відмову у виділенні земельної ділянки", з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню у спосіб, встановлений судом.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Приписами ч.1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. (ч.8 ст.139 КАС України)

Таким чином сплачений позивачем судовий збір в розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню з ГУ Держгеокадастру за рахунок його бюджетних асигнувань в повному розмірі, оскільки спір виник внаслідок рішення зазначеного органу, визнаного за результатом розгляду даної справи протиправним.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (Код ЄДРПОУ: 39766281, місцезнаходження: 73036, м. Херсон, вул. Університетська, 136А) від 07.08.2020 року за №7978-СГ "Про відмову у виділенні земельної ділянки".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області (Код ЄДРПОУ: 39766281, місцезнаходження: 73036, м. Херсон, вул. Університетська, 136А) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) від 19.10.2018 року про виділення із земель резервного фонду державної власності на території Верхньоторгаївської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області в натурі (на місцевості) земельної ділянки в розмірі 9,7 умовних кадастрових гектарів з урахуванням правової оцінки суду, наданої в рішенні.

В інший частині позову відмовити.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (Код ЄДРПОУ: 39766281, місцезнаходження: 73036, м. Херсон, вул. Університетська, 136А) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Ковбій

кат. 109020100