Рішення

від 24.12.2020 по справі 640/26315/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2020 року м. Київ № 640/26315/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу, за заявою про скасування заходів реагування вжитих

за позовомОСОБА_1 до Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0041534205 від 05.06.2019 року, № 0041544205 від 05.06.2019 року, № 0041554205 від 05.06.2019 року, № 0041564205 від 05.06.2019 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-179 У від 05.06.2019 року, рішень № 0001164205 та № 0001174205 від 05.06.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем безпідставно нараховано податкові зобов`язання як фізичній особі-підприємцю, в тому числі з податку на доходи фізичних осіб, єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та штрафних санкціях за відсутності у неї визначеного законом статусу суб`єкта підприємницької діяльності.

Крім того, нарахування контролюючим органом податкових зобов`язань в будь-якому випадку не може вважатись обґрунтованим та правомірним, адже існують вимоги щодо визначення бази оподаткування, яку фактично визначити не можливо, у зв`язку із відсутністю відомостей про склад та розмір витрат позивача, пов`язаних із здійсненою діяльністю. При цьому, визначення податкового зобов`язання виключно виходячи з розміру доходу безперечно є необґрунтованим втручанням в майнові права позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження у зв`язку з чим призначено підготовче засідання.

У судовому засіданні 22.09.2020 року постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

24.12.2020 року на підставі заяви позивача, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

14.08.2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого проти позову заперечує з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Позивачем подано відповідь на відзив відповідача, в якій він не погоджується із доводами та висновками відповідача, оскільки контролюючим органом не доведено правомірності висновків акту перевірки щодо визначення чистого доходу та формування податкових зобов`язань з ПДФО за правилами для фізичних осіб-підприємців, а тому податкове повідомлення-рішення від 05.06.2019 № 0041554205 щодо донарахування ПДФО є протиправним та підлягає скасуванню. При цьому, оскільки всі похідні донарахування зобов`язань з ЄСВ, військового збору, штрафні санкції, тощо ґрунтуються на висновках відповідача щодо формування позивачем доходу та, рахуючи ці висновки необґрунтованими та протиправними, позивач вважає, що такі рішення, а саме податкові повідомлення-рішення від 05.06.2019 № 0041534205, № 0041544205, № 0041564205, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 05.06.2019 № Ф-179У, рішення від 05.06.2019 року № 0001174205 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником податків своєчасно не нараховано єдиного внеску та рішення від 05.06.2019 року № 0001164205, також є протиправними та підлягають скасуванню.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2017р., за результатами якої складено Акт від 16.04.2019 року №868/26-15-42-05/ НОМЕР_1 .

У ході проведення перевірки встановлено порушення, які зафіксовані в акті, а саме:

- ст. 58, ч. 6 ст. 128 ПКУ від 16.01.2003 року № 436-ІV шляхом здійснення господарської діяльності без державної реєстрації фізичної особи-підприємця та не забезпечення ведення обліку результатів своєї діяльності відповідно до вимог законодавства;

-ст. 18 Закону України від 15.05.2003 року № 755- ІV Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , а саме не подання державному реєстратору документів для державної реєстрації фізичної особи-підприємця;

- п.п. а п. 176.1 п. 176, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 ПКУ, а саме не надання книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;

-49.18.5 пункт 49.18 ст. 49 ПКУ, а саме несвоєчасне подання декларації про майновий стан та доходи за 2016 р., та 2017р.;

-п. 177.2 ст. 177 ПКУ, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб за 2016-2017 роки в сумі 2 174 441,10 грн., у т.ч. за 2016 р. в сумі 2 051 266,10 грн., за 2017р. в сумі 123 175,00 грн.;

- п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України не перераховано до бюджету військовий збір за 2016 рік в розмірі 212 195,33 грн., та за 2017 рік в розмірі 2 287,50 грн.;

-п. 1, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , а саме: не подання звітності з єдиного соціального внеску за 2016-2017 роки;

-п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , а саме: заниження суми нарахувань по єдиному соціальному внеску в загальній сумі 129 877,00 грн., в тому числі за 2016р. в сумі 79 783,00 грн., за 2017р. в сумі 50 094,00 грн.

На підставі Акту від 16.04.2019 року №868/26-15-42-05/ НОМЕР_1 відповідачем було прийнято:

1)податкове повідомлення-рішення від 05.06.2019 року № 0041534205 (за порушення п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПК України), яким застосовано штрафні санкції в сумі 340 грн. за платежем: податок з доходів фізичних осіб;

2)податкове повідомлення-рішення від 05.06.2019 року № 0041544205 (за порушення п.п. а п. 176.1 ст. 176, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 ПК України), яким застосовано штрафні санкції в сумі 510 грн. за платежем податок з доходів фізичних осіб;

3) податкове повідомлення-рішення від 05.06.2019 року № 0041554205 (за порушення п. 177.2 ст. 177 ПК України), яким донараховано податкове зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 2 718 051,37 грн., з яких за 2 174 441,10 грн. основне зобов`язання та 543 610,27 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

4)податкове повідомлення-рішення від 05.06.2019 року № 0041564205 (за порушення п.п. 1.2, 1.3 п.16-1 ПК України), яким донараховано податкове зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в загальній сумі 268 103,79 грн., з яких за 214 483,03 грн. основне зобов`язання та 53 620,76 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

5)вимога про сплату боргу (недоїмки) від 05.06.2019 року № Ф-179 У зі сплати єдиного внеску в сумі 129 877,00 грн.;

6) рішення від 05.06.2019 року № 0001174205 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 33 953,70 грн.;

7) рішення від 05.06.2019 року № 0001164205 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 340,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із вказаними рішеннями контролюючого органу, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, що діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Щодо призначення перевірки .

Відповідно до підпункту 20.1.4. та пункту 75.1 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків, зокрема, документальні позапланові невиїзні перевірки, в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 78.1.1. ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої підстави, як - отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Таким чином, законною може бути визнана перевірка, призначенню якої передує направлення платнику податків запиту, який відповідає встановленим вимогам, та ненадання відповіді на складений у відповідності до вимог ПК України запит контролюючого органу (відповіді на законний запит).

При цьому, запит фіскального органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто, містити чітко визначені обставини, які свідчать про порушення платником податків вимог податкового законодавства.

Між тим, порушення вимог щодо складання, оформлення, надіслання запиту нівелюють його юридичну значимість та не створюють для платника податків будь-яких правових наслідків для цілей його виконання.

Іншими словами, платник податків не зобов`язаний виконувати, надавати відповідь на незаконний запит, на запит, який не відповідає встановленим вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно відомостей Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної фіскальної служби України, дохід від операцій з продажу нерухомого майна на користь фізичної особи платника податку ОСОБА_1 було відображено фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність - приватними нотаріусами Гончар Тетяною Миколаївною, Юровою Оленою Євгенівною.

У відповідь на запит приватний нотаріус Юрова О.Є. повідомила, що нею було посвідчено договори купівлі-продажу нерухомого майна від імені ОСОБА_1 , як продавця у 1 кварталі 2016 року на загальну суму 2 437 470,00 грн., у II кварталі 2016 року на загальну суму 7 258 800,00 грн., у ІІІ кварталі 2016 року на загальну суму 2 694 000,00 грн., у IV кварталі 2016 року на загальну суму 3 061 700,00 грн., у І кварталі 2017 року на загальну суму 580 500,00 грн., у II кварталі 2017 року на загальну суму 18 000,00 грн., у III кварталі 2017 року на загальну суму 218 000,00 грн., у IV кварталі 2017 року на загальну суму 131 000,00 грн.

Таким чином, загальна сума доходу, яка була відображена приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київська області Юровою О.Є. за 2016-2017 років за 104 ознакою (дохід від продажу нерухомого майна) складає 16 399 470,00 грн.

Відповідно відомостей Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної фіскальної служби України нотаріусом Гончар Т.М. було відображено нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб у розмірі 5% від операцій з продажу нерухомого майна (ознака доходу 104) на користь фізичної особи платника податку ОСОБА_1 у ІI кв. 2016 року на суму 327 000,00 грн.

Зі змісту запиту від 11.02.2019 року №13470/В/26-15-42-05-28 Про надання документів вбачається, що за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення податкового законодавства. У зв`язку з чим, контролюючий орган просив ОСОБА_1 надати пояснення та документальні підтвердження, пов`язані з набуттям права власності на об`єкти нерухомості та отриманням доходу від операцій з відчуження нерухомого майна та майнових прав за 2015 - 2018 рік (договір купівлі-продажу, платіжні документи тощо).

Проте, первинно направлений позивачці запит від 11.02.2019 року №13470/В/26-15-42-05-28 Про надання документів повернувся на адресу податкового органу 15.03.2019 року і не був отриманий ОСОБА_1 , а Наказ Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 відповідачем винесено 14.03.2019 року , тобто передчасно без отримання підтвердження вручення або невручення вказаного листа позивачці.

Крім того, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2020 року було визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 14 березня 2019 року № 3197 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 .

Відповідно, визнання протиправним та скасування наказу Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 , зумовлює висновок суду про протиправність призначення та проведення перевірки та відсутності правових наслідків такої, а відтак, Акт перевірки не може вважатися допустимим доказом, оскільки отриманий з порушенням порядку, встановленого законом, а відтак, в силу імперативних правил ч. 1 ст. 74 КАС України, не може бути легітимною підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

Наведене є самостійною та достатньою підставою для визнання протиправними та скасування всіх оскаржуваних рішень про донарахування податків, зборів та штрафних санкцій, як таких, що ґрунтуються на доказах, здобутих незаконним шляхом, з порушенням закону.

У той же час, враховуючи положення ч. 4 ст. 9 КАС України, відповідно до якого суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, суд вважає за необхідне надати також оцінку доводам фіскального органу по суті висновків Акту перевірки.

Так, у даному випадку сторонами визнається та не заперечується той факт, що ОСОБА_1 набула право власності на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 4192, виданий 04.11.2014, видавник: Гончар Т.М., приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області на земельну ділянку площею 0,1902 га кадастровий номер 3222480401:01:003:0033, цільове призначення: для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

У 2016 році було розпочато та закінчено будівництво житлового будинку з вбудованими громадськими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, яка зареєстрована Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції №КС 143160201208.

Протягом 2016 - 2017 років, громадянкою ОСОБА_1 відчужено об`єкти нерухомості на умовах нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу на загальну суму 16 726 470,00 грн.

Відповідно відомостей Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної фіскальної служби України нотаріусом Гончар Т.М. було відображено нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб у розмірі 5% від операцій з продажу нерухомого майна (ознака доходу 104) на користь фізичної особи платника податку ОСОБА_1 у ІI кв. 2016 року на суму 327 000,00 грн.

Відмінність підходів щодо оподаткування згаданих операцій з продажу квартир полягає у тому, що позивачка вважає, що вказані операції, податковим агентом при оформленні яких виступає нотаріус, оподатковуються як дохід фізичної особи за правилами п.п. 172.2. ПК України та за ставкою 5%.

У той же час, відповідач, визнаючи, що позивачка не зареєстрована як СПД, вважає, що нею фактично здійснюється підприємницька діяльність та позивачка фактично є підприємцем, хоча і без реєстрації, а відтак, на думку відповідача, дохід від продажу квартир підлягає оподаткування згідно з п. 177.1 ПК України, як дохід фізичної особи - підприємця, отриманий протягом календарного року від провадження господарської діяльності з оподаткуванням за ставкою, визначеною пунктом 167.1 ПК України (18%).

Так, відповідно до п. 172.2. ПК України дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об`єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об`єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.

У такому самому порядку оподатковується дохід від продажу (обміну) об`єкта незавершеного будівництва.

Відповідно до п. 167.2. ПК України, посилання на яку прямо міститься у п. 172.2. ПК України, ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом, що має місце у даному випадку виходячи із змісту п. 172.2. ПК України щодо посилання, крім іншого, на ставку у розмірі 5%.

З аналізу вказаних норм вбачається, що вони є спеціальними та застосовуються за наведених у п. 172.2. ПК України умов, яким відповідають проведені операції з продажу квартир позивачем.

Так, правила п. 172.2. ПК України застосовуються у випадку продажу протягом звітного періоду більш як одного з об`єктів нерухомості.

При цьому, гранична межа кількості таких операцій за такий період, чи вартості таких операцій, - не обмежена, а відтак, відповідно, відсутні обмеження для застосування положень п. 172.2. ПК України при продажу фізичною особою (не підприємцем) більше одного об`єкту нерухомості протягом звітного періоду.

Таким чином, відповідач не надав належної уваги положенням п. 172.2. ПК України, які є спеціальними до певного виду операцій та визначають правила застосування вказаної норми, яка і була застосована позивачем до вищезгаданих операцій.

Суд критично ставить до висновків податкового органу, стосовно віднесення позивача до суб`єктів господарської діяльності та застосування до нього правил оподаткування фізичних осіб - підприємців, оскільки ПК України не передбачена примусова реєстрація, а позивач в даному випадку не є фізичною особою підприємцем.

При цьому, з боку відповідача не надходило претензій відносно правильності нарахування позивачем ПДФО за ставкою 5%, тобто виходячи власне з положень п. 172.2. ПК України.

За таких обставин, у суду відсутні підстави для висновку про порушення позивачем податкового законодавства при реалізації зазначених вище угод.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд приходить до висновку, що в порядку виконання обов`язку, визначеного ч. 2 ст. 77 КАС України контролюючим органом не доведено правомірності висновків Акту перевірки щодо визначення чистого доходу та формуванні податкових зобов`язань з ПДФО за правилами для фізичних осіб-підприємців, що у свою чергу зумовлює висновок суду про протиправність таких висновків та, відповідно, ППР щодо донарахування ПДФО. У зв`язку з цим, слід додати, що всі похідні донарахування зобов`язань з ЄСВ, військового збору, штрафні санкції, ґрунтуються на висновках відповідача щодо формування позивачем доходу та, враховуючи ці висновки необґрунтованими та протиправними, суд, відповідно, приходить до висновку про протиправність і всіх похідних рішень, оскаржуваних у даній справі.

Посилання контролюючого органу в контексті обставин даної справи на постанову Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 826/13138/15 є помилковими, оскільки обставини перевірки у справі № 826/13138/15 стосувалися саме перевірки фізичної особи - підприємця, особи, яка була зареєстрована як СПД та платник єдиного податку, висновки акту перевірки стосувалися перевищення ліміту доходів, встановленого для ІІІ групи, продажу нерухомості саме в рамках зареєстрованої підприємницької діяльності, а відтак висновки судів у вказаній справі є неспівставними з обставинами даної справи. При цьому, повторюючись, суд знову звертає увагу, що правила п. 172.2. ПК України застосовуються у випадку продажу протягом звітного періоду більш як одного з об`єктів нерухомості . При цьому, гранична межа кількості таких операцій за такий період, чи вартості таких операцій, - не обмежена , а відтак, відповідно, відсутні обмеження для застосування положень п. 172.2. ПК України при продажу фізичною особою (не підприємцем) більше одного об`єкту нерухомості протягом звітного періоду.

Вказані положення прямо, беззастережно та чітко визначають правила застосування п. 172.2. ПК України та підстав застосовувати іншу норму - не має.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 КАС України).

Зважаючи на те, що адміністративний позов підлягає до задоволення, то судові витрати слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями ст. ст. 241-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.06.2019 року № 0041534205, № 0041544205, № 0041554205, № 0041564205.

3. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.06.2019 року № Ф-179 У.

4. Визнати протиправними та скасувати рішення від 05.06.2019 року № 0001164205, № 0001174205.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, будинок 33/19, код 43141267) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська