Рішення

від 11.02.2020 по справі 2-99/10

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 11.02.2020

Справа № 2-99/10

Провадження № 2/334/110/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Гнатюка О.М.,

за участю секретаря судового засідання Алєйніковій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВ ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ ОТП Банк звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором № СМ-SME201/199/2007 від 03.10.2007р., згідно якого, відповідачці ОСОБА_1 був наданий кредит в сумі 66000 швейцарських франків на споживчі цілі строком до 02.10.2014р. під 5% річних. Поручителем виступив ОСОБА_2 за договором поруки № SR-SME201/199/2007 від 03.10.2007р. Крім того, в забезпечення кредитного договору ПАТ ОТП Банк уклав з ОСОБА_1 договір іпотеки № PML-201/191/2007 на кв. АДРЕСА_1 .

Відповідачкою умови кредитного договору не виконані, на 09.11.2009р. за нею утворилася заборгованість, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту - 55526,02 швейцарських франків, нарахованим і не сплаченим відсоткам за період часу з 02.12.2008р. по 30.09.2009р. за ставкою 10,5%, и за період часу з 01.10.2009р. по 08.11.2009р. за ставкою 9,5% - 5478,34 швейцарських франків, та пені за період часу з 05.01.2008р. по 28.04.2009р. - 28750,72гр., а всього, сума заборгованості в національній валюті складає - 508196,80гр.

Тому, банк змушений був звернутися з позовом до суду для стягнення заборгованості з відповідачки ОСОБА_1 , як позичальника, та з відповідача ОСОБА_2 , як з поручителя, що передбачено умовами кредитного договору та договору поруки.

Крім того, представник позивача просить суд стягнути з відповідачів судові витрати, які були понесені при зверненні із позовом до суду: суму держмита та витрати на інформаційно-технічний збір.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12.07.2010 року задоволено позовні вимоги та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ „ОТП Банк" заборгованість за кредитним договором № СМ-SME201/199/2007 від 03.10.2007р. та договором поруки № SR-SME201/199/2007 від 03.10.2007р. - 508196,80гр.

19 вересня 2016 року ухвалою Ленінським районним судом м. Запоріжжя скасовано заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12.07.2010 року за заявою відповідача ОСОБА_1

25 травня 2018 року ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя замінено позивача з ПАТ ОТП Банк на ТОВ ОТП Факторинг Україна .

Представником позивача надано заяву щодо слухання справи за відсутності представника позивача.

Відповідачі жодного разу в судові засідання не з`явилися, про час та місце слухання справи були повідомлені вчасно.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України , у зв`язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, т.я. підтверджений наступними доказами:

03.10.2007р. між ЗАТ „ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ „ОТП Банк", та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № СМ-SME201/199/2007, на підставі якого ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 66000 швейцарських франків на споживчі цілі строком до 02.10.2014р. під 5% річних /а.с.8-11/, відповідно до договору поруки № SR-SME201/199/2007 від 03.10.2007р., поручитель ОСОБА_2 зобов`язався відповідати за повне та своєчасне виконання кредитного договору, який підписала ОСОБА_1 /а.с.12-14/, досудовими вимогами, направленими позивачем рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідачів, з нагадуванням про заборгованість за кредитним договором /а.с.18,20/, розрахунком заборгованості, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту - 55526,02 швейцарських франків, нарахованим і не сплаченим відсоткам за період часу з 02.12.2008р. по 30.09.2009р. за ставкою 10,5% і за період часу з 01.10.2009р. по 08.11.2009р. за ставкою 9,5% - 5478,34 швейцарських франків, та пені за період часу з 05.01.2008р. по 28.04.2009р. - 28750,72гр., а всього, сума заборгованості в національній валюті складає - 508196,80гр. /а.с.26/ та випискою курсу валют /а.с.27/.

29.04.2010 р. між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" було укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором №CM-SME201/199/2007 від 03.10.2007 р.

Згідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином у відповідності до умов договору, а відповідно до ст.615 ЦК України, у разі порушення зобов`язання однією стороною, друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Згідно з частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), та в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статі 1048 цього Кодексу .

Судом встановлено, що після укладення договору, відповідачка ОСОБА_1 , з початку 2008р. припинила погашати суму кредиту, не зважаючи на попередження, заборгованість нею не погашається.

Відповідно до ст. 553-554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду (ст. 13 ЦПК України ).

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторін (ст. 81 ЦПК України ).

З досліджених письмових доказів, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 фактично отримала надані позивачем кредитні кошти, однак не виконала свої зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі, факту наявності заборгованості не спростувала .

Отже, вимоги даного позову про стягнення із відповідача ОСОБА_1 вказаної заборгованості суд визнає обґрунтованими, що свідчить наявність підстав для їх задоволення.

Що стосується солідарного стягнення кредитної заборгованості з відповідачів, суд виходить із наступного .

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є порука (частина перша статті 546 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частини перша статті 554 ЦК України ).

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє відповідне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України ). Натомість, календарна дата або вказівка на подію, яка має неминуче настати, є терміном (частина друга статті 252 ЦК України ).

Отже, умови договорів поруки про їхню дію до зазначеної дати не встановлюють строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК України . Тому у цьому випадку має застосовуватися припис частини четвертої статті 559 цього кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постановах від 24 вересня 2014 року у справі № 6-106цс14, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, від 22 червня 2016 року у справі № 6-368цс16, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16, від 14 червня 2017 року у справі № 644/6558/15-ц).

З огляду на преклюзивний характер строку поруки та зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов`язання застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення пред`явлення вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15).

Отже, досліджені судами умови договорів поруки про можливість позивача звернутися з письмовою вимогою про виконання зобов`язань за кредитним договором до поручителя, не звільняє позивача від обов`язку виконати припис частини четвертої статті 559 ЦК України щодо подання позову до поручителів у межах шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Такий позов слід пред`явити протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України , або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем) (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15).

Позивачем направлялися відповідачам вимоги про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором, які були отримані останніми 14.04.2009 року.

Цивільний позов був поданий суду 27.11.2009 року, тобто з поза межами шести місяців.

З огляду на викладене суд вважає , що позивач пропустив строк для звернення до суду з вимогою до поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволені позовних вимог в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2 .

Суд стягує з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 1700 грн., відповідно до статті 141 ЦПК України .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.15, 16, 525-527, 530, 610, 611, 625, 1054 ЦК України, ст.ст.6, ч. 13 ст.7, 8-13, 18, 19, 77-79, 89, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна заборгованість за кредитним договором № СМ-SME201/199/2007 від 03.10.2007р. та договором поруки № SR-SME201/199/2007 від 03.10.2007р. - 508196,80гр.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна суму судового збору в розмірі 1700 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Суддя О.М. Гнатюк