Рішення

від 09.12.2020 по справі 521/19510/19

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/19510/19

Провадження № 2-адр/521/5/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову в ухваленні додаткового судового рішення

09 грудня 2020 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Мирончук Н.В.,

секретаря судового засідання - Юраш К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, в. о. заступника начальника митниці - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Одеської митниці ДФС Павловича Олексія Володимировича про скасування постанови та закриття справи № 1549/50000/19 про порушення митних правил,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебувала справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, в. о. заступника начальника митниці - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Одеської митниці ДФС Павловича Олексія Володимировича про скасування постанови та закриття справи № 1549/50000/19 про порушення митних правил.

23.07.2020 року у справі ухвалено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.

До Малиновського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 , пяка підписана адвокатом Шевченеко Т.Ю. про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі, в якій просила суд стягнути з Одеської митниці ДФС, в. о. заступника начальника митниці - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Одеської митниці ДФС Павловича Олексія Володимировича у справі про скасування постанови та закриття справи № 1549/50000/19 про порушення митних правил, судові витрати на професійну правничу допомогу у загальній сумі - 10000,00 грн. з кожного.

В судове засідання сторони не з`явилися, будь-яких клопотань по суті заяви про ухвалення додаткового рішення до суду не подали.

В обгрунтування заяви вказано, що під час розгляду справи представником позивача було заявлено вимогу про розподіл судових витрат, в якому просив стягнути з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволених позовних вимог до кожного з них.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, надані письмові докази на підтвердження необхідності ухвалення додаткового рішення дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

У відповідності до положень п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України, від 20.05.2013 року № 7 Про судове рішення в адміністративній справі додаткове рішення суд ухвалює в тому провадженні (письмовому, скороченому, розгляді справи в судовому засіданні тощо), в якому й ухвалювалось основне судове рішення. Питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути заявлено до закінчення строку на виконання судового рішення. Додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов`язки осіб, які не брали участі у справі. Додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові постанови (ухвали) можуть прийматися (постановлятися), якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення або ухвала суду про відмову в ухваленні додаткового судового рішення можуть бути оскаржені в загальному порядку.

Згідно ч. 4 вказаної статті про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано: копію Ордеру серії ОД № 385542, від 29.01.2020 року виданого на підставі договору про надання правової допомоги (а. с. 92); Договір про надання правової (правничої) допомоги, від 28.01.2020 року (а. с. 90); Квитанцію до прибуткового касового ордера № 01/02, від 01.02.2020 року (а. с. 91).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа East/West Alliance Limited проти України , заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (п. 268).

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч. 3 ст. 27 ЗУ Про адвокатуру і адвокатську діяльність , до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу врегульовано Главою 63 Цивільного Кодексу України.

Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадку і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно ст. 30 ЗУ Про адвокатуру і адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Зі змісту п. 3.1 долученого позивачем договору про надання правової (правничої) допомоги, від 28.01.2020 року, клієнт зобов`язується сплатити Адвокату вартість юридичних послуг (гонорар) адвоката, що надаються, у порядку та строки, визначені у виставлених Адвокатом рахунків за послуги.

Однак, жодних оригіналів чи копій рахунків за надані адвокатом послуги до заяви про ухвалення додаткового рішення не долучено.

Також, зі змісту вказаного договору суд не вбачає однієї із істотних умов договору, такої як розмір оплати за надані замовнику послуги, що не відповідає вимогам ст. 632 ЦК України та порушує вимоги ст. 903 ЦК України.

З огляду на наведене, суд зазначає, що відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність .

Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові, від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

Окрім того, відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Проте, суд звертає увагу позивача та той факт, що заява про ухвалення додаткового рішення у справі щодо вирішення питання про розподіл судових витрат не містить детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Шевченко Т.Ю. в даній справі.

Так, зі змісту тексту заяви про ухвалення додаткового рішення вбачається, що заявником наведено, як він сам вважає перелік наданих (виконаних) адвокатом Шевченко Т.Ю. послуг (детальний опис послуг):

1.Ознайомлення з матеріалами судової справи № 521/19510/19;

2.Пошук та аналіз судової практики з питання права власності на допоміжні приміщення співвласників багатоквартирного будинку, яка була відображена у додаткових поясненнях до позовної заяви;

3.Складання заяви про розгляд справи без участі сторін на 1 арк. та направлення її сторонам по справі засобами поштового зв`язку;

4.Складення клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та направлення її сторонам по справі засобами поштового зв`язку;

5.Участь адвоката Шевченко Т.Ю. в судових засіданнях 29.01.2020 року, 19.03.2020 року, 23.07.2020 року;

6.Витрати адвоката пов`язані з прибуттям на судові засідання до Малиновського районного суду м. Одеси;

7.Складення та направлення заяви про винесення додаткового рішення по справі № 521/19510/19.

На думку заявника, заявлена нею сума про стягнення з відповідачів: Одеської митниці ДФС, в. о. заступника начальника митниці - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Одеської митниці ДФС Павловича Олексія Володимировича, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. є співмірною зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатських робіт.

Проте, згідно до матеріалів справи, адвокат Шевченко Т.Ю. не ознайомлювалась з матеріалами справи № 521/19510/19.

Також, адвокатом вказано, що нею потрачено значний час на пошук та аналіз судової практики з питання права власності на допоміжні приміщення співвласників багатоквартирного будинку, яка була відображена у додаткових поясненнях до позовної заяви.

Проте, з огляду на вказане адвокатом, суд звертає увагу заявника що предметом спору у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, в. о. заступника начальника митниці - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Одеської митниці ДФС Павловича Олексія Володимировича, є скасування постанови та закриття справи про порушення митних правил, а тому, у даному випадку не було необхідності адвокату здійснювати пошук та аналіз судової практики з питання права власності на допоміжні приміщення співвласників багатоквартирного будинку.

Також, суд звертає увагу на те, жодні питання права власності на допоміжні приміщення співвласників багатоквартирного будинку не було відображено у додаткових поясненнях до позовної заяви у цій справі, оскільки додаткові пояснення до позовної заяви взагалі не надавались.

У зв`язку з чим, суд не може прийняти до уваги вказані адвокатом послуги, відображені у п.1 та у п. 2 переліку наданих (виконаних) адвокатом Шевченко Т.Ю. послуг у вигляді пошуку та аналізу судової практики з питання права власності на допоміжні приміщення співвласників багатоквартирного будинку, яка, як вказано адвокатом була нею відображена у додаткових поясненнях до позовної заяви, оскільки вона не стосується предмету спору та вказане у справі не здійснювалось.

Також адвокатом вказано, що нею було потрачено час на складення клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та направлення її сторонам по справі засобами поштового зв`язку.

Проте, з указаним, суд погодитись не може, оскільки на а.с.63 є заява про відкладення розгляду справи, яка написана рукописним текстом позивачки та особисто нею була подана до канцелярії суду.

Доказів того, що ця заява, написана рукописним текстом позивачки була направлена адвокатом сторонам по справі засобами поштового зв`язку, до суду не було надано.

Також адвокатом вказано, що нею було потрачено час на складення клопотання про розгляд справи без участі сторін на 1 арк. та направлення її сторонам по справі засобами поштового зв`язку.

Проте, з указаним, суд також погодитись не може, оскільки на а.с.70 є заява про розгляд справи без участі сторін на 1 арк., яка написана 23.07.2020 року рукописним текстом адвоката та особисто нею була подана до канцелярії суду.

Тоді ж, 23.07.2020 року, адвокатом було надано до суду ордер про надання правової допомоги.

Доказів того, що заява, написана рукописним текстом була направлена адвокатом ще і сторонам по справі засобами поштового зв`язку, до суду адвокатом не було надано.

Щодо участі адвоката Шевченко Т.Ю. в судових засіданнях 29.01.2020 року, 19.03.2020 року, 23.07.2020 року.

29.01.2020 року розгляд справи не здійснювався, 19.03.2020 року - розгляд справи було відкладено за заявою позивачки, наданою нею до канцелярії суду 18.03.2020 року.

З заявою про розгляд справи без участі сторін на 1 арк., адвокат Шевченко Т.Ю. вперше звернулась до суду 23.07.2020 року.

Тоді ж, 23.07.2020 року, адвокатом було надано до суду і ордер про надання правової допомоги.

Таким чином, наведений заявником перелік наданих (виконаних) адвокатом Шевченко Т.Ю. послуг (детальний опис послуг) не може оцінюватись як належний доказ та, крім того, він не містить зазначення щодо витраченого адвокатом часу на виконання вказаної ним роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положеннями ч. 4 ст. 252 КАС України, встановлено, що про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Отже, з огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, про відмову в ухваленні додаткового рішення за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 77, 134, 139, 241, 248, 252, 294 КАС України ст. ст. 632, 903 ЦК України, Законом України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в ухваленні додаткового рішення за заявою ОСОБА_1 про стягнення з відповідачів судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 тисяч гривень в адміністративній справі №521/19510/19 за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, в. о. заступника начальника митниці - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Одеської митниці ДФС Павловича Олексія Володимировича про скасування постанови та закриття справи № 1549/50000/19 про порушення митних правил.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. ст. 294 - 296 КАС України.

Суддя: Н.В. Мирончук