Рішення

від 22.12.2020 по справі 910/5227/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.12.2020Справа № 910/5227/19 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Барзель"

до "AGATA Sp. z. o. o "

про стягнення 10 490,00 євро

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Барзель" до "AGATA Sp.z.o.o" про стягнення суми в розмірі 10 490,00 євро.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Контракту № 16/08 від 16.08.2018 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.05.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, встановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), зобов`язано позивача в строк до 29.05.2019 р. через канцелярію Господарського суду міста Києва надати належним чином нотаріально завірені копії перекладу позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі від 06.05.2015 на польську мову (3 примірники) для направлення відповідачу у порядку, встановленому Конвенцією.

28.05.2019 р. та 29.05.2019 р. до канцелярії суду позивач подав документи на виконання вимог ухвали суду від 06.05.2019 р.

Судом встановлено, що "AGATA Sp. z. o. o" (J. Pilsudskiego, 6, 08-110, Siedlce, Poland) є нерезидентом, який не має своїх представництв на території України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.06.2019 року зупинено провадження у справі № 910/5227/19 до надходження відповіді від компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів. Вирішено направити до National Organ for the Hague Conference c/o Embassy of Poland (Alexanderstraat 25 2514 JM THE HAGUE) копії ухвал господарського суду міста та позовної заяви з додатками у справі № 910/5227/19 польською мовою для вручення "AGATA Sp. z. o. o " J. Pilsudskiego, 6, 08-110, Siedlce, Poland в порядку, передбаченому Гаазькою Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965, компетентному органу Белізу.

18.07.2019 р. господарський суд міста Києва звернувся до National Organ for the Hague Conference c/o Embassy of Poland (Alexanderstraat 25 2514 JM THE HAGUE) із проханням про вручення за кордоном судових або позасудових документів.

Вищезазначене судове доручення повернулося до суду у зв`язку з тим, що лист доставлено за неналежним адресом.

У зв`язку з чим зазначене вище проханням про вручення за кордоном судових або позасудових документів направлено повторно 03.09.2019 року.

Проте, будь-які документи щодо вручення чи невручення вищезазначеного прохання до суду не надходили.

01.10.2020 року до канцелярії суду позивачем подано клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.10.2020 року поновлено провадження у справі №910/5227/19. Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 21.10.2020 року, що підтверджується повідомленням про вручення (авіа) RT 010 803 418 UA.

06.11.2020 року до канцелярії суду позивачем подано довідку про заборгованість та пояснення.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.11.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Згідно п.1 ч.1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Пунктом 10.2 контракту передбачено, що всі спори, по яким не було досягнуто згоди, вирішуються в суді за місцезнаходження позивача або відповідача за вибором позивача.

Право, яке має застосовуватися - матеріальне і процесуальне право країни суду.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

16.08.2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Барзель" (постачальник) та "AGATA Sp.z.o.o" (покупець) укладено контракт №16/08.

Відповідно до п.1.1 контракту постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити свіжі овочі/фрукти. Найменування, асортимент, кількість, ціна товару зазначається в специфікаціях, які є невідною частиною контракту.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Право власності на товар, ризик випадкового знищення і пошкодження товару переходить до покупця в момент передачі товару покупцю чи перевізнику, визначеному покупцем (п.4.10 договору).

Ціна на товар встановлюється в євро та включає всі витрати, які постачальник зобов`язаний нести у відповідно до погодженим умовам поставка, вартості упаковки, тари та маркування (п.3.1 договору).

Відповідно до п.3.3.1 контракту, оплата товару здійснюється покупцем на підставі платіжних доручень шляхом проведення передоплати в розмірі 100%.

Оплата товару здійснюється за фактично отриманий якісний товар, відповідно до акту приймання покупця (п.3.8 договору).

Між сторонами контракту були підписані специфікації щодо поставки кавуна свіжого, врожаю 2018 року, а саме:

№ 8 від 17.08.2018 року на суму 5 040,00 євро,

№ 9 від 17.08.2018 року на суму 5 740,00 євро,

№ 10 від 21.08.2018 року на суму 4 830,00 євро,

№ 11 від 21.08.2018 року на суму 4 830,00 євро.

У вищезазначених специфікаціях зазначено, що 10% оплата за товар після поставки.

На виконання своїх зобов`язань по договору та специфікацій позивач здійснив постачання товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи міжнародними транспортними накладними (CMR) від 17.08.2018 року (на суму 5 040,00 євро), 17.08.2018 року (на суму 5 040,00 євро), 21.08.2018 року (на суму 4 830,00 євро), 21.08.2020 року (на суму 4 830,00 євро).

Як зазначено позивачем в якості оплати за поставлений товар відповідач перерахував на банківський рахунок позивача суму в розмірі 9 950 Євро, тобто сума неоплаченого товару становить 10 490,00 євро.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Доказів оплати заборгованості (в розмірі 10 490,00 євро) матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за контрактом №16/08 від 16.08.2018 року у відповідача перед позивачем в сумі 10 490,00 євро належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 79, 123, 129, ч.9 ст. 165, ст. ст. 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з AGATA Sp.z.o.o" (J. Pilsudskiego, 6, 08-110, Siedlce, Poland, код підприємства 1463093230) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Барзель" (01033, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 38 В, офіс 46, ідентифікаційний код 36958549) основний борг в розмірі 10 490 (десять тисяч чотириста дев`яносто) євро 00 євроцентів. та судовий збір в розмірі 4 760 (чотири тисячі сімсот шістдесят) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий