Рішення

від 22.12.2020 по справі 910/14367/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.12.2020Справа № 910/14367/20 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Магур"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо"

про стягнення 227 003,04 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Магур" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" про стягнення 227 003,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язку своєчасно та в повному обсязі оплатити поставленого позивачем товару за договором поставки №061218-02/1г від 06.12.2018 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.09.2020 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

06.10.2020 до канцелярії суду позивач подав заяву про усунення недоліків з доданими документами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.10.2020 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 16.10.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення за №01054 74424800.

29.10.2020 року до канцелярії суду позивачем подано заяву на виконання вимог ухвали суду.

Відповідач не скористалися наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.11.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

06.12.2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Магур" (постачальник) та товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (покупець) укладено договір поставки №061218-02/1г.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов`язується передавати товар у власність покупця у відповідності до замовлення покупця, а покупець зобов`язується приймати його та проводити оплату за товар на умовах даного договору.

Поставка товару здійснюється на підставі накладної (их) згідно замовлення покупця, яка (і) є невід`ємною частиною договору (п.1.2 договору).

Згідно з п.1.3 договору загальна вартість даного договору становить суму всіх накладних на відпуск товару, виписаних протягом терміну дії даного договору.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія договору продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше, ніж за 5 днів до закінчення дії договору (п.9.1 договору).

Відповідно до п. 4.10 договору обов`язок постачальника по поставці товару покупцю вважається своєчасно та належним чином виконаним з моменту передачі товару в повному обсязі покупцю у відповідності з його замовленням і надання повного та відповідного пакету документів покупцю на товар.

На виконання умов договору позивачем за період з 05.03.2020 року по 22.04.2020 року поставлено відповідачу товар на загальну суму 216 925,94 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, а саме:

- № МР000000373 від 05.03.2020 р. на суму 19 446,45 грн.;

- № МР000000404 від 10.03.2020 р. на суму 2 314,29 грн.;

- № МР000000406 від 10.03.2020 р. на суму 204,75 грн.;

- № МР000000407 від 10.03.2020 р. на суму 1 126,11 грн.;

- № МР000000408 від 10.03.2020 р. на суму 1 284,06 грн.;

- № МР000000411 від 10.03.2020 р. на суму 658,86 грн.;

- № МР000000412 від 10.03.2020 р. на суму 880,20 грн.;

- № МР000000423 від 11.03.2020 р. на суму 11 163,00 грн.;

- № МР000000431 від 12.03.2020 р. на суму 9 416,25 грн.;

- № МР000000454 від 16.03.2020 р. на суму 1 052,97 грн.;

- № МР000000455 від 16.03.2020 р. на суму 1 026,66 грн.;

- № МР000000456 від 16.03.2020 р. на суму 833,76 грн.;

- № МР000000457 від 16.03.2020 р. на суму 434,55 грн.;

- № МР000000462 від 16.03.2020 р. на суму 1 408,08 грн.;

- № МР000000465 від 17.03.2020 р. на суму 7 838,64 грн.;

- № МР000000466 від 17.03.2020 р. на суму 1 149,42 грн.;

- № МР000000472 від 17.03.2020 р. на суму 1 444,71 грн.;

- № МР000000484 від 18.03.2020 р. на суму 1 179,60 грн.;

- № МР000000480 від 19.03.2020 р. на суму 23 298,00 грн.;

- № МР000000528 від 25.03.2020 р. на суму 42255,90 грн.;

- № МР000000559 від 30.03.2020 р. на суму 18 432,00 грн.;

- № МР000000560 від 31.03.2020 р. на суму 22 779,00 грн.;

- № МР000000617 від 07.04.2020 р. на суму 594,00 грн.;

- № МР000000627 від 09.04.2020 р. на суму 12 405,60 грн.;

- № МР000000653 від 14.04.2020 р. на суму 25 343,40 грн.;

- № МР000000661 від 15.04.2020 р. на суму 594,00 грн.;

- № МР000000671 від 22.04.2020 р. на суму 1 081,45 грн.;

- № МР000000672 від 22.04.2020 р. на суму 3 463,20 грн.;

- № МР000000673 від 22.04.2020 р. на суму 980,28 грн.;

- № МР000000674 від 22.04.2020 р. на суму 1 659,82 грн.;

- № МР000000675 від 22.04.2020 р. на суму 1 176,93 грн.;

Частинами 1-3 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.5.4 договору оплата за поставлений товар сум у розмірах понад ліміт, встановлений п. 5.5 даного договору, здійснюється покупцем протягом поточного тижня, через 21 календарний день після реалізації покупцем товару своїм клієнтам, протягом звітного тижня, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника.

Згідно з п.5.5 договору сторони погодили, що заборгованість покупця за поставлений постачальником товар, яка зберігається за покупцем без застосування до нього відповідальності за невиконання зобов`язання по договору та складає суму (ліміт заборгованості ) в розмірі 1 000,00 грн. у т. ч. ПДВ. Вказаний ліміт заборгованості має бути погашений (сплачений) у випадку розірвання або закінчення терміну дії договору після підписання сторонами акту звірки.

Пунктом 7.2.2 договору передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар в розмірах і терміни, установлені даним договором.

Згідно з п. 7.3 договору сторони погодили, що для забезпечення інтересів постачальника у належній господарській діяльності, у випадку поганої реалізації товару покупець зобов`язаний повідомити про це постачальника, а постачальник зобов`язується протягом 7 календарних днів з моменту отримання відповідного повідомлення від покупця за власний рахунок забрати такі товари, документально оформити даний факт та повернути покупцю сплачені за такий товар кошти.

Позивачем зазначено, що оскільки, після спливу встановленого п.5.4 договору строку (21 день), а також середнього строку придатності на групу товарів, що постачав позивач (9 днів) на оплату наданих послуг, відповідач взяте на себе зобов`язання не виконав чим допустив прострочення виконання зобов`язання, то у позивача виникло право нараховувати штрафні санкції.

Також, право позивача нараховувати штрафні санкції по спливу 30 днів (21+9) з моменту поставки товару обґрунтовується відсутністю зі сторони відповідача повідомлень про погану реалізацію товару у порядку п.7.3 договору.

30.06.2020 року позивачем направлено відповідачу претензію №22/20 від 25.06.2020 року.

В матеріалах справи відсутні докази оплати поставленого товару.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Судом встановлено, що позивачем поставлено товар на загальну суму 216 925,94 грн. та відсутні будь-які докази оплати.

Проте, позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 216 898,94 грн.

Враховуючи вищезазначене, та беручи до уваги те, що суд не може вийти за межі позовних вимог, факт наявності основної заборгованості за договором поставки у відповідача перед позивачем в сумі 216 898,94 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Також, у зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 8 324,78 грн. та три проценти річних в розмірі 1 779,29 грн. нараховані по 03.08.2020 року.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з п. 8.2.1 договору за порушення термінів розрахунків, передбачених п.5.4 даного договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 8 324,78 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком трьох процентів річних в розмірі 1 779,29 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 76, ч.1 ст. 77, ст. 129, ч.9 ст. 165, ст.236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, будинок 19/3, корпус 2, кабінет 33, код ЄДРПОУ 32650231) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Магур" (33018, місто Рівне, вулиця Відінська, 21, код ЄДРПОУ 13992859) основний борг в розмірі 216 898 (двісті шістнадцять тисяч вісімсот дев`яносто вісім) грн. 94 коп., пеню в розмірі 8 324 (вісім тисяч триста двадцять чотири) грн. 78 коп., три проценти річних в розмірі 1 779 (одна тисяча сімсот сімдесят дев`ять) грн. 29 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) грн. 05 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий