Рішення

від 14.12.2020 по справі 910/15167/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.12.2020Справа № 910/15167/20 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Інвестмент Груп"

до 1) Київської міської ради,

2) Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Головне управління державної казначейської служби України в м. Києві

про стягнення 1 625 755,68 грн.

При секретарю судового засідання: Радченко А.А.

Представники сторін:

від позивача: Візір А.С. - представник за ордером серія АА №1011725 від 29.11.2019;

від відповідача-1: Шумінська Ю.Ю. - посвідчення №186, розпорядження №983 від 07.07.2020, довіреність №225-КМГ-5618 від 17.09.2020;

від відповідача-2: Шумінська Ю.Ю. - посвідчення №186, Положення про юридичне управління, затверджене наказом №408 від 22.09.2017, посадова інструкція від 08.10.2020.

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Кендюх Т.В. - представник за витягом з ЄДРПОУ.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рент Інвестмент Груп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення 1 625 755,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.04.2017 року на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення №8/17, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. та зареєстрованого в реєстрі за №1519, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Рент Інвестмент Груп" та Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в процесі приватизації, що проводилась на підставі рішення Київської міської ради від 31 березня 2011 року №100/5487 "Про програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва", позивач придбав нежитлове приміщення, №1-12 групи приміщень №1 в літ. А, загальною площею 177,6 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Терещенківська, 13. Та, сплатив кошти за придбаний об`єкт.

19.09.2019 року постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі №910/14506/17 визнано недійним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення №8/17, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. та зареєстрованого в реєстрі за №1519.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.01.2020 року у справі №910/14871/19 солідарно з Київської міської ради та Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) стягнуто 5 814 840,00 грн.

Позивач зазначає, що з моменту отримання грошових коштів (з 26.05.2017), за визнаним недійсним договором, до моменту повернення вказаних коштів позивачу (09.09.2020) відповідачі зобов`язані сплатити проценти за користування безпідставно одержаними грошовими коштами та інфляційні нарахування на суму боргу.

У зв`язку з чим просить суд стягнути солідарно з Київської міської ради, Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 1 625 755,68 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 10.11.2020. Залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Головне управління державної казначейської служби України в м. Києві (вул. Терещенківська, 11-А, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 38993783).

05.11.2020 через канцелярію суду від відповідачів 1, 2 надійшли відзиви на позовну заяву.

В судове засідання 10.11.2020 представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомляли, хоча про дату та час удового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 року відкладено підготовче судове засідання у справі на 01.12.2020 року.

В судове засідання 01.12.2020 представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомляли, хоча про дату та час удового засідання повідомлені належним чином.

Позивач та відповідачі 1, 2 не заперечували щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження на 14.12.2020 року.

09.12.2020 року до канцелярії суду третя особа подала пояснення на позовну заяву.

В судовому засіданні 14.12.2020 року представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача 1 заперечував проти позову, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача 2 заперечував проти позову, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи заперечував проти позову, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача 1, відповідача 2 та третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

27.04.2017 року на підставі договору №8/17 купівлі-продаж нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. та зареєстрованого в реєстрі за №1519, укладеного між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Рент Інвестмент Груп" (покупець)в процесі приватизації, що проводилась на підставі рішення Київської міської ради від 31.03.2011 року №100/5487 Про програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва позивач придбав нежитлове приміщення, № 1-12 групи приміщень № 1 в літ. А загальною площею 177,6 кв.м, розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Терещенківська, будинок 13

Відповідно до умов зазначеного договору та умов проведення аукціону позивач сплатив за придбаний об`єкт 5 814 840,00 грн. (10.04.2017 сплачено 581 484,00 грн. та 26.05.2017 - 5 233 356,00 грн.).

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 року у справі №910/14506/17 визнано недійсним договір купівлі-продажу № 8/17 нежитлового приміщення № 1-12 групи приміщень № 1 в літ. "А" загальною площею 177,6 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Терещенківська, будинок 13, укладений 27 квітня 2017 року Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та товариством з обмеженою відповідальністю "Рент Інвестмент Груп", який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. та зареєстрований в реєстрі за № 1519.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.01.2020 року у справі №910/14871/18 стягнуто солідарно з Київської міської ради та Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Інвестмент Груп 5 814 840 грн. 00 коп. основного боргу та витрати по сплаті судового збору в розмірі 87 220 грн. 38 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Вищезазначене рішення суду обґрунтовано тим, що у зв`язку з визнанням недійсним договору грошові кошти сплачені по ньому підлягають поверненню позивачу, оскільки недійсний правочин, відповідно до ст. 236 ЦК України, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, а відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином.

Відповідно до ч. 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З листа Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві №08-06.2/9316 від 18.09.2020 вбачається, що ним на виконання рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2020 року у справі №910/14871/18 та відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 здійснено стягнення коштів з бюджету міста Києва на користь та ТОВ "Рент Інвестмент Груп" у такому порядку: 09.09.2020року у сумі 1 448,13 грн., 10.09.2020 року у сумі 4 366 587,98 грн., 14.09.2020 року у сумі 477 663,89 грн.

На підтвердження вищезазначеного в матеріалах справи також наявні виписки з банківського рахунку позивача.

Отже, на момент звернення з вказаним позовом до суду рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2020 року у справі №910/14871/18 виконано частково, а саме на загальну суму 4 845 700,00 грн.

Посилаючись на те, що станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом, рішення суду відповідачами виконано частково та повернуто борг в розмірі 4 845 700,00 грн., керуючись а ст. 536, ч.2 ст. 625, ч.2 ст. 1214 ЦК України позивач просить стягнути солідарно з відповідачів 1 625 755,68 грн. з яких: 3% річних в розмірі 478 851,57 грн. нараховані за період з 26.05.2017 року по 09.09.2020 року та інфляційні втрати в розмірі 1 146 904,11 грн. за період з 26.05.2017 року по 09.09.2020 року.

Судом враховано, що в рішенні господарського суду міста Києва від 14.01.2020 року у справі №910/14871/18 судом відмовлено в солідарному стягненні з відповідачів 3% річних в розмірі 412 885,50 грн. нарахованих за період з 28.04.2017 року (27.05.2017 року) по 04.10.2019 року та інфляційні втрати в розмірі 1 208 892,54 грн. за період з 28.04.2017 року (27.05.2017 року) по 04.10.2019 року (відповідно до розрахунку фактично нараховані по 31.08.2019 року).

Отже, в даному випадку право на повернення коштів позивач набув з дати набрання рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2020 року у справі №910/14871/18 законної сили, а саме - 18.02.2020 року.

Згідно з ч. 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 541 ЦК України передбачено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч.1 статті 543 ЦК України).

У постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 Велика Палата Верховного Суду, розглянувши справу, дійшла висновку щодо можливості застосування положень статті 625 ЦК України до будь-яких грошових зобов`язань незалежно від підстав виникнення, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Таким чином, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів солідарно підлягають задоволенню частково в розмірі 173 263,31 грн., а саме: 3% річних в розмірі 97 708,38 грн. нараховані за період з 18.02.2020 року по 09.09.2020 року та індекс інфляції в розмірі 75 554,93 грн. за період з 18.02.2020 року по 09.09.2020 року.

Вимоги позивача в частині солідарного стягнення в розмірі 1 452 492,37 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідачів суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 76, ч.1 ст. 77, ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 36, код ЄДРПОУ 22883141) та Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 10, код ЄДРПОУ 19020407) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Інвестмент Груп (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 46А, код ЄДРПОУ 38063135) три проценти річних в розмірі 97 708 (дев`яносто сім тисяч сімсот вісім) грн. 38 коп., інфляційні втрати в розмірі 75 554 (сімдесят п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) грн. 93 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 599 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 60 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 22.12.2020 року.

Суддя С.М. Мудрий