Рішення

від 24.12.2020 по справі 910/16209/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.12.2020Справа № 910/16209/20 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Сталь Холдинг"

про стягнення 104 736,37 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" до товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Сталь Холдинг" про стягнення 104 736,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір поставки №3-08 від 03.08.2020 року.

На виконання умов договору, позивач здійснено передплату в розмірі 100 708,07 грн., проте відповідачем товар не поставлено.

У зв`язку з чим, позивачем направлено відповідачу претензію в якій просив останнього повернути у 7-ми денний строк попередню оплату в розмірі 100 708,07 грн.

Оскільки товар не поставлено та кошти не повернуто, позивач звернувся в суд з вимогою про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 104 736,37 грн., з яких 100 708,07 грн. сума попередньої оплати та 4 028,30 грн. - пеня.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.12.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №01054 74425769 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.10.2020 року, а саме: 02091, м. Київ, вулиця Харківське Шосе, будинок 144А.

Відповідно до даних з сайту Укрпошта щодо відстеження за №01054 74425769, то воно 31.10.2020 року надійшло у точку видачу/доставки (02091, м. Київ), 31.10.2020 року - відправлення перенаправлено до іншого відділення: за місцем обслуговування та з 02.11.2020 - знаходиться у точці видачі/доставки (02175 м. Київ).

Суд зазначає, що відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі .

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/16209/20 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач не скористалися наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Зважаючи на вищезазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

03.08.2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Вікторія" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Сталь Холдинг" (постачальник) укладено договір поставки №3-08.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов`язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в даному договорі, будівельні матеріали (далі по тексту товар ), асортимент, кількість та ціна якого вказані у специфікаціях (рахунках-фактурах), оформлених як додатки до даного договору, які є його невід`ємними частинами.

Кількість кожної партії товару узгоджується між сторонами в рахунках-фактурах (специфікаціях) до договору. З моменту прийняття та оплати покупцем рахунку-фактури партія товару вважається узгодженою між сторонами.

Згідно з п.1.3 договору постачальник зобов`язується передати товар лише на підставі попередньої оплати товару (якщо інше не передбачено у специфікаціях до даного договору).

Відповідно до п.3.4 договору оплата за товар проводиться наступним шляхом:

- 50% передплата на протязі 2-х банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури після підписання сторонами даного договору (специфікації),

- 50% по факту поставки товару, але до розвантаження (розвантаження здійснюється засобами і за кошти покупця) автомобіля.

Строк поставки товару - протягом 10 робочих днів після 50% передплати. Інші строки поставки партій товару та умови можуть узгоджуватись сторонами у специфікаціях до цього договору (п.4.2 договору).

05.08.2020 року між сторонами договору підписано специфікацію №1 (до договору поставки №3-08 від 03.08.2020), відповідно до умов якої загальна сума даної специфікації складає - 201 415,07 грн.

Оплата вартості товару здійснюється шляхом передплати 50% (100 707,54 грн.) на розрахунковий рахунок постачальника, протягом 2 (двох) банківських днів з моменту виставлення рахунку, та 50% (100 707,53 грн.) по факту виробництва товару, але перед виїздом товару зі складу виробника (п.2 специфікації).

Строк поставки товару - протягом 10 (десяти) робочих днів після 50% передплати (п.4 специфікації).

05.08.2020 року відповідачем висталено позивачу рахунок на оплату №209 від 05.08.2020 року на загальну суму 201 415,07 грн.

05.08.2020 року позивачем перераховано відповідачу кошти в розмірі 100 708,07 грн., що підтверджується платіжним дорученням №207 від 05.08.2020 року з призначенням платежу: зг.рах. №209 від 05.08.2020р. (договір №03.08-2020р.) .

Як зазначено позивачем, станом на день подання даної позовної заяви зобов`язання щодо поставки товару за договором відповідачем виконано не було.

Позивачем 14.09.2020 року направлено відповідачу претензію щодо невиконання умов договору та повернення суми попередньої оплати, в якій зазначено, що станом на день пред`явлення даної претензії обов`язку щодо поставки товару за договором виконано не було. У зв`язку з чим просить повернути ТОВ Вікторія у 7-денний строк з дня отримання даної претензії попередню оплату згідно договору поставки №3-08 від 03.08.2020 у розмірі 100 708,07 грн.

Вищезазначена претензія направлена відповідачу 14.09.2020 року, що підтверджується описом вкладення від 14.09.2020 року та накладною Укрпошти №6100144767809 від 14.09.2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Строк поставки товару - протягом 10 (десяти) робочих днів після 50% передплати (п.4 специфікації).

Тобто, оскільки позивач передплату у розмірі 100 708,07 грн. здійснив 05.08.2020 року, то останнім днем поставки товару є 19.08.2020 року.

А першим днем прострочення поставки 20.08.2020 року.

Будь-яких доказів поставки товару, зокрема, до 19.08.2020 року матеріали справи не містять.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97- ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи №2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Пономарьов проти України", "Агрокомплекс проти України").

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 по справі №910/5444/17 та від 05.07.2018 у справі №904/8972/17.

В матеріалах справи відсутні докази поставки товару чи повернення суми передплати в розмірі 100 708,07 грн.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що позивачем здійснено оплату згідно договору, а відповідачем не поставлено товар, тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача коштів в розмірі 100 708,07 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі 4 028,30 грн. у зв`язку з непоставкою товару за період з 16.08.2020 року по 15.10.2020 року.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.3 договору у випадку порушення постачальником строків постачання товару, останній на вимогу покупця сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від вартості товару, який не поставлено вчасно, за кожний день прострочення.

Як зазначалось раніше, відповідно до умов договору та специфікації строк поставки товару - протягом 10 (десяти) робочих днів після 50% передплати.

Оскільки позивач передплату у розмірі 100 708,07 грн. здійснив 05.08.2020 року, то останнім днем поставки товару є 19.08.2020 року. Першим днем прострочення поставки є 20.08.2020 року.

Таким чином, вірним є нарахування неустойки за період з 20.08.2020 року по 15.10.2020 року.

За перерахунком суду загальний розмір неустойки становить 3 764,15 грн. та підлягає задоволенню.

В частині стягнення неустойки в розмірі 264,15 грн. відмовити.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 79, 129, ч.9 ст. 165, ст. ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Сталь Холдинг" (02091, м. Київ, вулиця Харківське Шосе, будинок 144А, ідентифікаційний код 42384790) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" (64408, Харківська обл., Зачепилівський р-н, с. Нагірне, вул. Плеханова, буд. 20, ідентифікаційний код 01241616) передоплату в розмірі 100 708 (сто тисяч сімсот вісім) грн. 07 коп., неустойку в розмірі 3 764 (три тисячі сімсот шістдесят чотири) грн. 15 коп. та 2 096 (дві тисячі дев`яносто шість) грн. 75 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. М. Мудрий