Рішення

від 24.12.2020 по справі 910/15806/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.12.2020Справа № 910/15806/20 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Біоферт"

до товариства з обмеженою відповідальністю "-Метелик-"

про стягнення 77 432,55 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Біоферт" до товариства з обмеженою відповідальністю "-Метелик-" про стягнення77 432,55 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення умов договору поставки №БФ 25/03-2019 від 25.03.20119 відповідачем в частині неоплати поставленого товару.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.10.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 30.10.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №01054 74425505.

18.11.2020 року (електронною поштою) та 23.11.2020 року до канцелярії суду позивачем подано повідомлення про залишкову суму заборгованості в якому зазначено, що сума заборгованості не змінилась. Відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на зменшення чи повне погашення наявної перед позивачем заборгованості.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

26.03.2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Біоферт" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю Івниця (покупець), яким 15.10.2019 року змінено найменування на товариство з обмеженою відповідальністю "-Метелик-" укладено договір поставки №БФ 25/03-2019/1.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах цього договору мінеральні добрива (іменовано далі - товар).

Кількість, номенклатура, ціна, терміни та умови поставки кожної партії товару, що постачається за даним договором, визначається у специфікаціях, що є додатками до договору і з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками становлять його невід`ємну частину (надалі - додатки).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками, і діє до 31 грудня 2019 року (п.8.1 договору).

Термін дії цього договору починає свій перебіг у момент визначений у п.8.1 цього договору та закінчується після повного і належного виконання сторонами всіх зобов`язань згідно цього договору (п.8.2 договору).

25.03.2019 року між сторонами договору укладено специфікацію (додаток №1 до договору поставки №БФ 25/03-2019/1 від 25.03.2019 року) щодо поставки товару: АТС комплекс рідкий на загальну суму 51 090,00 грн.

На виконання вищезазначеної специфікації позивачем поставлено товар на загальну суму 51 090,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №257 від 27.03.2019 року. Даний товар оплачений відповідачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме №169 від 27.03.2019 року на суму 20 000,00 грн. та №198 від 28.03.2019 року на суму 31 090,00 грн.

10.05.2019 року між сторонами договору укладено специфікацію (додаток №2 до договору поставки №БФ 25/03-2019/1 від 25.03.2019 року) щодо поставки товару: Грамітрел Yara Vitaу кількості 450 л на загальну суму 68 400,00 грн.

В специфікації (додаток №2) визначено:

термін поставки товару: протягом 10 робочих днів з моменту здійснення покупцем передоплати у розмірі 20% від вартості товару зазначеного в даній специфікації;

покупець оплачує вартість товару наступним чином: часткова передоплата в розмірі 20% від вартості товару, зазначеного в даній специфікації та згідно виставленого рахунку постачальника здійснюється протягом 1 (одного) банківського дня з моменту підписання сторонами даної специфікації на партію товару. Повна оплата в розмірі 80% від вартості товару, зазначеного в даній специфікації, здійснюється до 31 травня 2019 року (п.2).

10.05.2019 року відповідачем частково оплачено товар на загальну суму 11 400,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №431 від 10.05.2019 року.

В свою чергу позивачем поставлено товар на загальну суму 68 400,00 грн., що підтверджується підписаною та скріпленою печатками сторін видатковою накладною №559 від 10.05.2019 року.

04.12.2019 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №04/12-19/1 від 04.12.2019 із вимогою терміново погасити наявну заборгованість. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №4600500808790, вказана претензія була вручена відповідачу 06.12.2019 року. Однак, як зазначено позивачем, жодної відповіді позивачу не надійшло, а заборгованість не погашена.

Також, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №12/02-20/1 від 12.02.2020 із вимогою терміново погасити наявну заборгованість. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №4600500823455 вказана претензія була вручена відповідачу 25.02.2020 року. Однак, як зазначено позивачем, жодної відповіді позивачу не надійшло, а заборгованість не погашена.

Будь-яких інших доказів оплати матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором поставки у відповідача перед позивачем в сумі 57 000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 912,00 грн. за період з 01.06.2019 року по 12.10.2020 року (фактично з червня 2019 року по вересень 2020 року включно) та 25% річних в розмірі 19 520,55 грн. нараховані за період з 01.06.2019 року по 12.10.2020 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.5.3 договору у випадку прострочення строків платежу, покупець сплачує відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 25% річних за кожен день прострочення.

Суд погоджується з розрахунком індексу інфляції в розмірі 912,00 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування 25% річних, то суд зазначає, що позивачем не враховано, що у 2019 році у році було 365 днів, а в 2020 - 366 днів.

А тому, за перерахунком суду загальний розмірі 25% річних становить 19 490,04 грн. та підлягає задоволенню.

В частині стягнення 25% річних в розмірі 30,51 грн. - відмовити.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 79, 129, ч.9 ст. 165, ст. ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "-Метелик-" (01105, місто Київ, вулиця Професора Підвисоцького, будинок 5, ідентифікаційний код 32277345) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Біоферт" (47722, Тернопільська обл., с. Великі Гаї, вул. Підлісна, 27, ідентифікаційний код 38248587) основний борг в розмірі 57 000 (п`ятдесят сім тисяч) грн. 00 коп., 25% річних в розмірі 19 490 (дев`ятнадцять тисяч чотириста дев`яносто) грн. 04 коп., інфляційні втрати в розмірі 912 (дев`ятсот дванадцять) грн. 00 коп. та 2 101 (дві тисячі сто одна) грн. 16 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. М. Мудрий