Рішення

від 17.12.2020 по справі 359/2225/20

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/359/1744/2020

Справа №359/2225/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2020р. м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чирки С.С.,

при секретарі Колесниковій А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Старівської сільської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання заповітів чинними, трактування заповіту та визнання права власності

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом вимоги якого обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько, ОСОБА_4 . За своє життя він склав заповіти. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина. Приватний нотаріус Пєшая Т.М. відмовила позивачу у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітами, посвідченими секретарем Старівської сільською радою Бориспільського району Київської області 13 листопада 2015 року та 26 жовтня 2016 року надавши постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії з причини відсутності у заповітах зазначення часу його складення.

Крім того, відповідно до заповіту ОСОБА_4 , посвідченого Старівською сільською радою Бориспільського району Київської області 26 жовтня 2016 року за реєстровим №116, ОСОБА_1 заповідано: земельну ділянку площею 3,40 га, зареєстровану в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №9684 Бориспільською райдержадміністрацією Київської області, серія сертифіката КВ №031918, виданого 15 липня 1997 року . Відповідно до довідки №02-19/83 від 22.01.2020 року виданої Старівською сільською радою стало відомо, що при складанні вищевказаного заповіту секретарем Старівської сільської ради ОСОБА_5 була допущена помилка, а саме було вказано серія сертифіката КВ №031918 замість дійсного серія КВ №0252799 при цьому реєстраційний номер сертифіката на право на земельну частку (пай) за №9684 вказано вірно.

Позивач зазначає, що відповідно до технічної документації з землеустрою, розробленої ТОВ Земельна імперія , 05.03.2015 року ОСОБА_4 звернувсь з заявою до ТОВ Земельна імперія , в якій просив розробити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення в натурі меж земельних ділянок, згідно сертифікату серії КВ №0252799 від 15.07.1997 року. Згідно розпорядження Бориспільської РДА №151 від 20 квітня 2015 року, ОСОБА_4 були передані у власність наступні земельні ділянки, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: кадастровий номер 3220887000:03:01:0116 площею 0,3711 га; кадастровий номер 3220887000:02:005:0008 площею 2,2913 га; кадастровий номер 3220887000:02:001:0091 площею 0,3184 га.

Тому позивач просить суд визнати чинними заповіти ОСОБА_4 складені від 13 листопада 2015 року реєстровий №68 та від 26 жовтня 2016 року реєстровий №116, посвідчені секретарем Старівської сільською радою, здійснити тлумачення заповіту складеного ОСОБА_4 від 26 жовтня 2016 року за реєстровим №116, а також визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на земельні ділянки, з цільовим призначенням для ведення сільськогосподарського виробництва: кадастровий номер 3220887000:03:01:0116 площею 0,3711 га; кадастровий номер 3220887000:02:005:0008 площею 2,2913 га; кадастровий номер 3220887000:02:001:0091 площею 0,3184 га.

Ухвалою судді від 23.03.2020 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 23.06.2020 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач та її представник не з`явилися. На адресу суду надійшла заява представника позивача у якій він просив суд розглядати справу без участі позивача та її представника. Позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. На адресу суду надійшла заява про розгляд справи без участі сторони відповідача.

ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася. До суду подала заяву про розгляд справи без її участі. У заяві також вказала, що позов підтримує та просила суд його задовольнити.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася. До суду подала заяву про розгляд справи без її участі. У заяві також вказала, що будь-яких заперечень проти пред`явленого позову немає.

Дослідивши матеріали цивільної справи суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дана обставина підтверджується копією свідоцтва про смерть, що міститься в матеріалах цивільної справи серія НОМЕР_1 виданого Виконкомом Старівської сільської ради Бориспільського району Київської області 13 липня 2018 року (а.с.13).

За життя, а саме 26.10.2016 року ОСОБА_4 склав заповіт, який посвідчено секретарем виконкому Старівської сільської ради. Відповідно до вказаного заповіту ОСОБА_4 заповів земельну ділянку площею 3,40 га розташовану на території Сошниківської сільської ради і зареєстровану в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №9684 Бориспільською райдержадміністрацією Київської області, серія сертифіката КВ №031918, виданого 15 липня 1997 року заповів ОСОБА_1 1964 року народження (а.с.15).

13.11.2015 року ОСОБА_4 склав заповіт, відповідно до якого заповів земельну ділянку, площею 3,2994 га, розташовану на території Хорошеозерської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області кадастровий номер 7420888800:04:000:0110 належну йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЧН №014990, виданого 28 лютого 2008 року та земельну ділянку, площею 0,7235 га розташовану на території Хорошеозерської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області кадастровий номер 7420888800:04:000:1444, належну йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЧН №070041, виданого 28 лютого 2008 року заповів ОСОБА_1 .

З свідоцтва про народження ОСОБА_6 серії НОМЕР_2 виданого 29 лютого 1964 року вбачається, що в графі батько записаний ОСОБА_4 (а.с.14).

17.09.1983 року ОСОБА_6 внаслідок укладення шлюбу з ОСОБА_1 змінила своє дошлюбне прізвище на ОСОБА_7 . Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с.14).

Відповідно до розпорядження Бориспільської РДА Київської області від 20.04.2015 року №151 ОСОБА_4 передано у власність земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення сільськогосподарського виробництва: кадастровий номер 3220887000:03:01:0116 площею 0,3711 га; кадастровий номер 3220887000:02:005:0008 площею 2,2913 га; кадастровий номер 3220887000:02:001:0091 площею 0,3184 (а.с.42-43).

Постановою приватного нотаріуса Пєшою Т.М. від 12.03.2019 року позивачу було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом з підстав не дотриманням загальних вимог до форми заповіту передбачених ст. 1247 ЦК України та розділу 3 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 11.11.2011 року №3306/5, а також щодо заповіту складеного 26.10.2016 року ОСОБА_4 , посвідченого секретарем Старівської сільської ради. Нотаріус зазначила, що в ньому неможливо встановити волю заповідача та склад спадкового майна, оскільки в заповіті зазначено серію і номер сертифіката КВ №031918, а спадкоємцем при зверненні з заявою до нотаріуса надано сертифікат КВ №0252799 (а.с.17-18).

Відповідно до ч.1 ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.

У відповідності до розділу 3 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 11.11.2011 року №3306/5 заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем.

У судовому засіданні встановлено, що у заповітах не вказано час їх складення.

Ця обставина свідчить про те, що заповіти були складені з порушенням вимог які встановлені законодавцем для вчинення даного правочину.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ст. 1233 заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок смерті.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім цього Верховний суд України у своїй Постанові від 12.06.2013 року роз`яснив, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Факт невідповідності складених заповітів вимогам встановлених законодавцем, не дозволяє позивачу реалізувати свої права на спадкове майно як спадкоємця, а тому з метою відновлення порушених прав позивача на реалізацію свого спадкового права, пред`явлений позов в частині визнання заповітів чинними слід задовольнити.

Щодо вимоги позивача про здійснення тлумачення заповіту складеного ОСОБА_4 від 26 жовтня 2016 року за реєстровим №116, яким він заповів ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,40 га, розташовану на території Сошниківської сільської ради зареєстровану в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №9684, згідно сертифіката, виданого 15 липня 1997 року суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 213 ЦК України зміст правочину може бути юридично розтлумачений.

Оскільки правочином відповідно до українського законодавства є дія особи, що спрямовується на придбання, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків, необхідність тлумачення змісту правочинів виникає у випадках нечіткого виявлення волі сторонами. У таких випадках необхідно встановити дійсні наміри сторін. Це означає, що суб`єкт тлумачення повинен встановити загальне для усіх сторін значення слів і понять.

Особливості тлумачення заповіту викладені устатті 1256 ЦК України .

Згідно статті 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями, тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 ЦК України .

Виходячи зі змісту вказаних норм, суд може ухвалити рішення про тлумачення заповіту лише при розгляді юридичного спору між сторонами (пункт 3Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 ).

Верховний Суд у складі об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 квітня 2018 у справі № 753/11000/14-ц зазначив, що в частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину та з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

З огляду на викладене тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України , тобто тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

У складеному заповіті ОСОБА_4 зазначено, що він заповідає ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,40 га розташовану на території Сошниківської сільської ради і зареєстровану в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №9684 Бориспільською райдержадміністрацією Київської області, серія сертифіката НОМЕР_4 .

Згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії КВ №0252799 вбачається, що ОСОБА_4 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Іскра , розміром 3,40 га (а.с.33). Сертифікат зареєстровано 15.07.1997 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №9684 (а.с.33 зворот).

З довідки №02-19/83 від 22.01.2020 року виданої Старівською сільською радою вбачається, що при складанні заповіту 26.10.2016 року, зареєстрованого в реєстрі за №116 від імені ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , секетарем Старівської сільської ради ОСОБА_5 була допущена помилка, а саме невірно указано серію сертифіката КВ №031918 замість дійсного серія КВ №0252799, при цьому реєстраційний номер сертифіката на право на земельну частку (пай) за №9684 вказано вірно (а.с.25).

Тому є підстави для задоволення позову в частині тлумачення заповіту.

Зміст заповіту, що складений ОСОБА_4 26.10.2016 року, посвідчений секретарем виконкому Старівської сільської ради Мележиком О.О., зареєстрований в реєстрі за №116, розуміти так, що ОСОБА_4 заповів ОСОБА_1 ,1964 року народження належну йому земельну ділянку площею 3,40 га розташовану на території Сошниківської сільської ради і зареєстровану в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №9684 Бориспільською райдержадміністрацією Київської області, серія сертифіката КВ №0252799, виданого 15 липня 1997 року.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців)

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч. 3. ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу , він не заявив про відмову від неї.

Підсумовуючи зазначене, суд вважає за можливе визнати за позивачем право власності на земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення сільськогосподарського виробництва: кадастровий номер 3220887000:03:01:0116 площею 0,3711 га; кадастровий номер 3220887000:02:005:0008 площею 2,2913 га; кадастровий номер 3220887000:02:001:0091 площею 0,3184, оскільки відсутність правовстановлюючого документу позбавляє позивача можливості оформити спадкові права щодо вказаного домоволодіння у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст.27 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Керуючись ст. ст. 202, 204, 1247 ЦК України, ст.. 4, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Старівської сільської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання заповітів чинними, трактування заповіту та визнання права власності задовольнити.

Заповіти ОСОБА_4 складені від 13 листопада 2015 року, реєстровий №68 та від 26 жовтня 2016 року реєстровий №116, посвідчені Старівською сільською радою Бориспільського району Київської області визнати чинними.

Здійснити тлумачення заповіту складеного ОСОБА_4 від 26 жовтня 2016 року за реєстровим №116, яким він заповів ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,40 га, розташовану на території Сошниківської сільської ради зареєстровану в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №9684, згідно сертифіката, виданого 15 липня 1997 року.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованою за адресою АДРЕСА_1 право власності на земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення сільськогосподарського виробництва: кадастровий номер 3220887000:03:01:0116 площею 0,3711 га; кадастровий номер 3220887000:02:005:0008 площею 2,2913 га; кадастровий номер 3220887000:02:001:0091 площею 0,3184 га в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 28 грудня 2020 року.

Суддя Чирка С.С.