Ухвала

від 28.12.2020 по справі 367/8511/20

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/8511/20

Провадження №2-з/367/410/2020

УХВАЛА

Іменем України

28 грудня 2020 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Кравчук Ю.В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 , подану в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви, -

ВСТАНОВИВ:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла заява представника ОСОБА_1 , подана в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви.

У заяві представник заявника вказує про те, що ОСОБА_2 має намір та зобов`язується протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову пред`явити позов до ОСОБА_3 про визнання спільною сумісною власністю майна, набутого під час шлюбу, та поділ спільного майна подружжя. Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що 25 жовтня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, про що Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві зроблено актовий запис №3460. 21 грудня 2020 року до Святошинського районного суду міста Києва подано позовну заяву про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . За час перебування у шлюбі, спільними зусиллями та за спільні кошти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 набули у спільну сумісну власність: квартиру загальною площею 131, 9 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , Ѕ частину якої було зареєстровано на ОСОБА_3 та Ѕ частина якої зареєстрована на ОСОБА_4 ; житловий будинок, загальною площею 154 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на який було зареєстровано на ОСОБА_3 ; земельну ділянку площею 0,0233 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3210900000:01:174:7755, право власності на яку було зареєстровано на ОСОБА_3 ; земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 3210900000:01:174:4024, право власності на яку було зареєстровано на ОСОБА_3 ; житловий будинок загальною площею 498,1 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , право власності на який було зареєстровано на ОСОБА_3 ; земельну ділянку площею 0,1657 га, кадастровий номер 3210900000:01:174:4034, право власності на яку було зареєстровано на ОСОБА_3 ; земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 3210900000:01:174:0122, право власності на яку було зареєстровано на ОСОБА_3 ; земельну ділянку площею 0,1057 га, кадастровий номер 3210900000:01:174:0123, право власності на яку було зареєстровано на ОСОБА_3 . Ціна позову складає 27 860 000 гривень, при цьому вартість основної його частини, а саме житлового будинку площею 498, 1 кв.м розташованого за адресою АДРЕСА_3 , разом із земельною ділянкою складає 10 208 400 гривень. Заявник зазначає, що вказане нерухоме майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Однак, на теперішній час ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не можуть дійти згоди щодо розподілу вищевказаного спільного майна. ОСОБА_3 не визнає спільною сумісною власністю майно, набуте ними за час перебування у шлюбі, заперечує проти виплати ОСОБА_2 грошової компенсації вартості часток майна, які зареєстровані на нього. У зв`язку із наявністю спору про поділ спільного майна подружжя ОСОБА_2 змушена звернутися до суду із позовом до ОСОБА_3 про поділ зазначеного вище майна. Також, заявник вказує, що ОСОБА_3 неодноразово заявляв ОСОБА_2 , що він збирається відчужити спільне майно на користь третіх осіб, а враховуючи, що оригінали документів на майно знаходяться у ОСОБА_3 , та він є титульним власником цього майна, ризик відчуження, передання третім особам майна, що є об`єктом спільної сумісної власності, з метою уникнення його поділу, без згоди ОСОБА_2 , є реальним. На переконання заявника, невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у зв`язку з чим просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на зазначене вище нерухоме майно до набрання законної сили рішенням суду по суті спору.

З приводу зустрічного забезпечення позову, заявник вважає, що відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення, передбачені ч.3 ст.154 ЦПК України.

Відповідно до приписів ч.1 ст.153 ЦПК України суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, повно, об`єктивно та всебічно дослідивши доводи позивача, суд приходить до висновку про те, що вимоги заяви підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

В статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України .

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України , суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Зміст та форма заяви відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України , до заяви додано документ, що підтверджує сплату судового збору відповідно до пп. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір .

Згідно із ч.2 ст.149 ЦПК України , забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно із ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом першим ч.1 ст.150 ЦПК України передбачено, що позов може забезпечуватися шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст.ст. 2 , 18 , 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі Шмалько проти України право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Також, Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі №640/13156/18 (провадження №61-7314св19) зробив правовий висновок, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників справи.

Відповідно до копії довідки про реєстрацію місця проживання особи №6591779 від 30 серпня 2019 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 .

Згідно із копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 16.08.2019, виданого повторно Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрували шлюб 25 жовтня 2017 року, про що складено відповідний актовий запис №3460.

З Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєсту прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, сформованих 23 грудня 2020 року, видно, що ОСОБА_3 є власником:

-житлового будинку, загальною площею 154 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1712387532109;

-земельної ділянки площею 0, 0233 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3210900000:01:174:7755, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1526532632109;

-земельної ділянки площею 0, 1 га, кадастровий номер 3210900000:01:174:4024, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2145767632109;

-житлового будинку, загальною площею 498,1 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2145761232109;

-земельної ділянки площею 0, 1657 га, кадастровий номер 3210900000:01:174:4034, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2145788632109;

-земельної ділянки площею 0, 1 га, кадастровий номер 3210900000:01:174:0122, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2186788732109;

-земельної ділянки площею 0, 1057 га, кадастровий номер 3210900000:01:174:0123, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2186812632109.

Враховуючи, що заявником обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог (поділ спільного майна подружжя), суд приходить до висновку, що між сторонами дійсно існує спір щодо права власності на вказане майно і невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких вона має намір звернутися до суду.

Спосіб забезпечення позову, про застосування якого просить заявник, є співмірним, оскільки забезпечення позову шляхом накладення арешту на будинки та земельні ділянки, жодним чином не позбавляє власника права володіння ними. Також, арешт на будинки та земельні ділянки ніяким чином не впливає на будь-чиє право користування вказаним майном.

Крім того, згідно п. 10 постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Згідно із положенням ч.7 ст. 158 ЦПК України , у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Вжиття заходів забезпечення позову буде мати наслідком, лише, збереження існуючого становища до розгляду даної справи по суті та ніяким чином не зумовить фактичного вирішення спору по суті, а у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову (ст. 158 ЦПК України ). Крім того, відповідно до п. 13 ст.158 ЦПК України, заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.

Отже, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності, наслідки арешту майна, правову підставу для арешту майна, характер спірних правовідносин, вагомість поданих доказів, виходячи із заявлених заявником предмету та підстав позову, суд приходить до висновку про те, що між сторонами дійсно існує спір, спірне нерухоме майно належить відповідачу, і невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача. У цій частині вимоги позивача є співмірними із предметом позову, а вид такого забезпечення відповідає позовним вимогам повністю. Тому вимоги про забезпечення позову є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом накладення арешту на будинки та земельні ділянки.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєсту прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, сформованої 23 грудня 2020 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є власниками квартири, загальною площею 131, 9 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , розмір часток кожного з них - Ѕ, вид спільної власності - спільна часткова.

Враховуючи, що заява про забезпечення позову подана заявником з метою забезпечення майбутнього позову до ОСОБА_3 про визнання спільною сумісною власністю майна, набутого під час шлюбу та поділ спільного майна подружжя, суд не знаходить підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру загальною площею 131, 9 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , так як вказана квартира належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності, розмір часток кожного з них - Ѕ.

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України .

Одночасно, суд роз`яснює ОСОБА_2 , що відповідно до правил ч. 4 ст. 152 ЦПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб, з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, які заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 149-153 , 157 , 260-261 ЦПК України , суд -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву представника ОСОБА_1 , подану в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви - задовольнити частково.

Накласти арешт на житловий будинок, загальною площею 154 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1712387532109, що належить на праві власності ОСОБА_3 .

Накласти арешт на земельну ділянку площею 0, 0233 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3210900000:01:174:7755, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1526532632109, що належить на праві власності ОСОБА_3 .

Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 3210900000:01:174:4024, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2145767632109, що належить на праві власності ОСОБА_3 .

Накласти арешт на житловий будинок, загальною площею 498,1 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2145761232109, що належить на праві власності ОСОБА_3 .

Накласти арешт на земельну ділянку площею 0, 1657 га, кадастровий номер 3210900000:01:174:4034, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2145788632109, що належить на праві власності ОСОБА_3 .

Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 3210900000:01:174:0122, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2186788732109, що належить на праві власності ОСОБА_3 .

Накласти арешт на земельну ділянку площею 0, 1057 га, кадастровий номер 3210900000:01:174:0123, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2186812632109, що належить на праві власності ОСОБА_3 .

У частині вимог про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, загальною площею 131, 9 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - відмовити.

Дані стягувача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Дані боржника: ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Копію ухвали суду направити до відома та виконання сторонам по справі, державному реєстратору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів із дня її складення до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Ю.В. Кравчук