Рішення

від 02.12.2020 по справі 160/11919/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року Справа № 160/11919/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Нікопольського управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ :

У вересні 2020 року позивач звернулася до адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2020 року №Ф-74705-58.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що вона з 2018 року і по теперішній час безперервно перебуває в трудових відносинах з Публічним акціонерним товариством Укртелеком , де обіймає посаду радника департаменту юридичної підтримки та супроводження бізнесу. Єдиним джерелом доходів є заробітна плата, яку виплачує підприємство, яке як роботодавець і податковий агент утримує з неї та сплачує всі необхідні податки й збори до відповідних бюджетів. Так, за період з 01.01.2019 р. по 31.12.2019 р. підприємство щомісячно сплачувало за неї суми єдиного внеску в розмірах, що набагато перевищують встановлений законодавством для цього мінімум. Таким чином, спірна податкова вимога від 14.02.2020 року №Ф-74705-58 винесена не на підставі та не у спосіб, передбачений чинним законодавством, тому позивач була змушена звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2020 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На виконання вимог ухвали суду 26.10.2020 року відповідачем-1 було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що податковий орган вважає, що вимога від 14.02.2020 року №Ф-74705-58 є цілком законна та вірна, оскільки особи, які провадять незалежну професійну діяльність, формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт один раз на рік до 01 травня року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Таким чином, законом передбачений обов`язок фізичної особи-підприємця, сплачувати єдиний внесок, незалежно від отримання доходу у розмірі не меншому мінімальною страховою внеску. У інформаційній системі органу доходів і зборів лише відображаються відомості про сплату чи не сплату платниками податків єдиного внеску, розмір та обов`язок сплатити якого встановлені законом. Облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів, є такою ж самостійною підставою для формування вимог, як і акти перевірки чи податкова звітність. Отже, згідно з даними інформаційної системи органу доходів і зборів, загальна сума заборгованості платника становила 7 062,54 грн. На підставі цих даних Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2020 року №Ф-74705-58, відповідно до вимог чинного законодавства. Враховуючи викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

До суду 28.10.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідачі за період 2017-2019 р. не направляли на її адресу жодних вимог, податкових повідомлень-рішень, актів про притягнення до відповідальності, не пред`являли позовів про стягнення штрафних санкцій та пені, не пред`явили зустрічний позов у даному провадженні, не пред`являли вимогу чи будь-які інші документи до виконання виконавчою службою у встановленому порядку, не заявили окремий позов до позивача щодо зазначених сум, не проводили звірок чи перевірок позивача як платника податків. Позивач подаючи декларації за 2018 та 2019 роки надавала також довідки про доходи та отриманий податок за 2018 р. та 2019 р. Роботодавець ПАТ Укртелеком підписом та печаткою підтвердив утримання і сплату всіх податків, зборів та обов`язкових платежів. Таким чином, враховуючи все вищевикладене, доводи та аргументи відповідача-1 є необґрунтованими, не спростовують її позовних вимог, а підтверджують протиправність дій відповідачів, що виражається в бездіяльності. За таких обставин, позивач просила позов задовольнити в повному обсязі, з викладених ньому підстав.

У встановлений ухвалою суду від 02.10.2020 року строк, крім того, до теперішнього часу, відповідачем-2 не подано до суду письмового відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до довідки від 10.08.2020 року №800611-507 позивач з 16.04.2018 року перебуває у трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством Укртелеком , та працює на посаді радника департаменту юридичної підтримки та супроводження бізнесу.

ОСОБА_1 , є адвокатом з 03.09.2012 р., що підтверджується свідоцтвом про право зайняття адвокатською діяльністю № 2627.

Як видно з матеріалів справи, у період з 02.06.2017 р. по 28.02.2018 р., у позивача було призупинене свідоцтво адвоката про що було повідомлено відповідача-2. Позивач не здійснював індивідуальну адвокатську діяльність та не отримував дохід від неї в період з 02.06.2017 р. по 28.02.2018 р., з 16.04.2018 р. по 31.12.2019 р.

За період з січня 2019 року по грудень (включно) 2019 року роботодавцем позивача - ПАТ Укртелеком було нараховано та сплачено до Державного бюджету України єдиний внесок, що складає 96 887,99 грн., про що свідчать дані довідки від 13.08.2020 р. № 352, що видана ПАТ Укртелеком .

Так, 14.02.2020 року відповідачем-1 було прийнято спірну податкову вимогу від 14.02.2020 року №Ф-74705-58 на суму 7 062,54 грн.

Отримавши оскаржувану вимогу, позивачем було направлено 10.08.2020 р. скаргу до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

21.08.2020 р. позивачем було отримано відповідь на електронну адресу від відповідача-1, якою було залишено скаргу позивача без задоволення.

Позивач направила скаргу до ДПС України, але отримала рішення про залишення скарги без розгляду від 17.09.2020 р. № 28131/6/99-00-06-03-01-06.

Позивач пов`язує порушення своїх прав з діями відповідача-1 по формуванню та видачі відносно неї спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2020 року №Ф-74705-58 на суму 7 062,54 грн.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до п.3 ст.4 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з пп.14.1.226. п.14.1. ст.14 ПК України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Інформація про найменування і місцезнаходження, організаційної форми адвокатської діяльності вноситься до Єдиного реєстру адвокатів України, ведення якого забезпечується Радою адвокатів України.

Відтак, обов`язок перебувати на обліку в контролюючих органах самозайнятої особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, як платник податків і як платник єдиного внеску виникає у адвоката, якщо до Єдиного реєстру адвокатів України внесено запис про здійснення адвокатської діяльності індивідуально, і така діяльність не є припиненою або зупиненою.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 р. №2464 Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування (далі - Закон №2464), Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом МФУ від 20.04.2015 р. №449 (далі - Інструкція №449).

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2464, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

В силу ч.8 вказаної статті Закону №2464 платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Так, дійсно позивач з 16.04.2018 року перебуває у трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством Укртелеком , та працює на посаді радника департаменту юридичної підтримки та супроводження бізнесу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

За весь зазначений вище період роботодавець виплачував позивачу заробітну плату, утримував та перераховував до відповідних бюджетів обов`язкові платежі, в тому числі ЄСВ. Зазначене твердження підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма 5-ОК) сформованими за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, в розумінні Закону №2464 позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї регулярно нараховує та сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, зокрема у періоди, коли вона була найманим працівником, а не самозайнятою особою.

Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності. З аналізу норм цього закону видно, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску, в розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Відповідно до частини першої та другої статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Отже, з огляду на практику ЄСПЛ, за умови відсутності доходу від відповідної діяльності, зобов`язання платника податків виплатити державі додаткові кошти у вигляді сплати ЕСВ не відповідає критерію "пропорційності", адже не дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами особи - позивача, оскільки мета сплати єдиного внеску - страхування особи, в даних правовідносинах досягнута сплатою єдиного внеску роботодавцем.

Таким чином, враховуючи наведене, суд вважає, що оскільки позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за неї нараховував та сплачував її роботодавець, у позивача відсутній обов`язок по сплаті вказаного внеску, оскільки фактично вона є найманим працівником, а не самозайнятою особою.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної та отримання доходу від такої діяльності. При цьому свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення індивідуальної адвокатської діяльності.

Враховуючи встановлені вище обставини та надані докази, суд вважає, що нарахування відповідачем недоїмки з єдиного внеску в сумі 7 062,54 грн. за період, коли позивач фактично не здійснювала діяльність як самозайнята особа, та не отримувала доходу, а вказаний внесок за неї сплачував роботодавець, є протиправним.

Водночас, відповідачами не було надано належних доказів на підтвердження своєї правової позиції, а відтак, суд дійшов висновку, що відповідач-1, приймаючи оскаржувану вимоги, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 14.02.2020 року №Ф-74705-58 на суму 7 062,54 грн.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позовну заяву задоволено, слід повернути позивачу судові витрати по справі в розмірі 840,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132,139, 241 - 246, 250, 262 КАС України,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2020 року №Ф-74705-58, прийняту Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, 17, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Кучма