ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2020 року ЛуцькСправа № 140/15302/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Димарчук Т.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства Максимус Престиж про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
ВСТАНОВИВ:
Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом до приватного підприємства Максимус Престиж (далі - ПП Максимус Престиж , відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 23 129,17 грн та пені в сумі 964,73 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у 2019 році не виконав норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості одного робочого місця, чим порушив вимоги частини першої статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 №875-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон №875-ХІІ).
Так, у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік (форма №10-ПІ) відповідач зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 12 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 0 чоловік, в той час як норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році для відповідача повинен становити 1 особу. Проте, такий норматив не був виконаний, що є згідно із статтею 20 Закону №875-ХІІ підставою для сплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій та пені.
Позивач просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в сумі 23 129,17 грн та пені в сумі 964,73 грн за невиконання у 2019 році нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а всього стягнути 24 093,90 грн.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово.
В поданому до суду відзиві на позовну заяву за вх. №55561/20 від 16.11.2020 відповідач позов визнав, вважає його повністю обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню та просить розстрочити ПП Максимус Престиж сплату заборгованості перед Волинським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів строком на один рік. Зазначив, що підприємство не змогло сплатити суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 26 129,17 грн до 15.04.2020, оскільки наказом ПП Максимус Престиж від 17.03.2020 №12-К було зупинено діяльність підприємства з 01.04.2020 під час карантину, оголошеного постановою КМУ Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 11.03.2020 №211, тобто з незалежних від підприємства причин та відновлено діяльність підприємства з 01.08.2020.
Проте, ПП Максимус Престиж не заперечує обов`язку сплати адміністративно-господарських санкцій, підтвердженням чого є сплата підприємством 3000,00 грн самостійно після відновлення діяльності.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 19.02.2020 ПП Максимус Престиж подало до Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік (форма №10-ПІ), у якому відображено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2019 році становила 12 осіб (рядок 01 звіту), з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становила 0 осіб (рядок 02 звіту). При цьому, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону №875-ХІІ, повинна складати 1 особу (рядок 03 звіту), фонд оплати праці штатних працівників відповідача у 2019 році становив 627,1 тис. грн (рядок 04 звіту), сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 26 129,17 грн (рядок 06 звіту) (а.с.13).
Як вбачається з листа Луцького міського центру зайнятості від 28.07.2020 №2889/02/20, ПП Максимус Престиж 05.06.2019 подало до Луцького міського центру зайнятості звітність за формою №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) на яких може використовуватись праця осіб з інвалідністю на посаду слюсар з ремонту колісних транспортних засобів . На вищевказану вакансію було направлено дві особи з інвалідністю, які відмовились від працевлаштування (а.с.12,14).
Повідомленням від 17.03.2020 №40/17-2345 Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів проінформувало відповідача, що на підставі поданого підприємством звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання встановленого законом нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 26 129,17 грн, яку необхідно сплатити самостійно не пізніше 15.04.2020.
Разом з тим, ПП Максимус Престиж самостійно сплачено 3000,00 грн адміністративно-господарських санкцій (29.07.2020 у розмірі 1000,00 грн, 28.08.2020 у розмірі 1000,00 грн, 24.09.2020 у розмірі 1000,00 грн).
Як вбачається з розрахунку вартості робочого місця, розміру сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, які належить сплатити ПП Максимус Престиж , сума адміністративно-господарських санкцій за 1 нестворене робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році (з урахуванням сплати 3000,00 грн) становить 23 129,17 грн та 964,73 грн пені, разом до сплати 24 093,90 грн.
Оскільки, підприємство не виконано обов`язку щодо сплати у повному обсязі адміністративно-господарських санкцій, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
При цьому, частиною другою статті 19 Закону № 875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Відтак, оскільки середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2019 році становила 12 осіб (згідно із звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік за формою №10-ПІ), тому згідно із частиною першою статті 19 Закону №875-ХІІ відповідач у 2019 році повинен був виконати норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 1 робочого місця. Проте, протягом 2019 року цей норматив відповідач не виконав.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (частини третя статті 19 Закону № 875-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону №875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Згідно з частиною третьою статті 18 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У свою чергу, відповідно до частини сьомої статті 19 Закону № 875-ХІІ порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю (частина дев`ята статті 19 Закону № 875-ХІІ).
Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку (частина десята статті 19 Закону № 875-ХІІ).
За приписами частин першої - четвертої статті 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він вжив залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у не забезпеченні середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу у 2019 році.
При цьому, суд вважає за належне зазначити, що відповідач позов визнав, вважає його повністю обґрунтованим та не заперечує обов`язку зі сплати адміністративно-господарських санкцій, підтвердженням чого є сплата самостійно підприємством 3000,00 грн в період липня-серпня 2020 року. Несплату адміністративно-господарських санкцій до 15.04.2020 відповідач пояснює зупиненням діяльності підприємства з 01.04.2020 на період карантину, оголошеного постановою КМУ Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 11.03.2020 №211, тобто з незалежних від підприємства причин, діяльність якого була відновлена лише з 01.08.2020.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відтак, оскільки відповідач позов визнав, вважає його повністю обґрунтованим, та не заперечує, що не вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у незабезпеченні середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу у 2019 році, тому позовні вимоги про стягнення з нього адміністративно-господарських санкцій та пені належить задовольнити.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з приватного підприємства Максимус Престиж на користь держави в особі Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в дохід Державного бюджету на рахунки відкриті в управліннях Державної казначейської служби України (УК у м. Луцьку/Луцьк отг/50070000, код ЄДРПОУ 38009628, р/р UA528999980313151230000003550, Казначейство України (ЕАП) адміністративно-господарські санкції за невиконання у 2019 році нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в сумі 23 129,17 грн та пеню в сумі 964,73 грн, а всього 24 093,90 грн (двадцять чотири тисячі дев`яносто три гривні 90 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.
Позивач: Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (43008, м. Луцьк, вул. Писаревського, 3А, код ЄДРПОУ 13369882).
Відповідач: Приватне підприємство Максимус Престиж (43020, Волинська область, м. Луцьк, вул. Електроапаратна, буд. 4, код ЄДРПОУ 36112379).
Суддя Т.М. Димарчук
Суд | Волинський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 28.12.2020 |
Оприлюднено | 30.12.2020 |
Номер документу | 93845390 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Волинський окружний адміністративний суд
Димарчук Тетяна Миколаївна
Адміністративне
Волинський окружний адміністративний суд
Димарчук Тетяна Миколаївна
Адміністративне
Волинський окружний адміністративний суд
Димарчук Тетяна Миколаївна
Адміністративне
Волинський окружний адміністративний суд
Димарчук Тетяна Миколаївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні