Рішення

від 28.12.2020 по справі 420/11999/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/11999/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними матеріалами, у порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про:

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0035637-5206-1515 від 05 травня 2020 року про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для фізичних осіб, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 11183,32 гривень;

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0035638-5206-1515 від 05 травня 2020 року про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для фізичних осіб, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 19842,62 гривень;

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0035639-5206-1515 від 05 травня 2020 року про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для фізичних осіб, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 21935,79 гривень.

Адміністративний позов мотивовано наступним.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зазначив, що є власником об`єктів нежитлової нерухомості, а саме виробничих будівель промислових підприємств: пекарні, макаронного цеху та млина олійниці, які згідно з положеннями підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктами оподаткування. Відтак, оскаржуваними рішеннями контролюючого органу йому протиправно визначені податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за вказані об`єкти нежитлової нерухомості.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

У встановлений судом строк, відповідач надав відзив (вх.№ЕП/23424/20 від 04.12.2020р.) на позовну заяву (а.с.65-67).

Відзив обґрунтований наступним .

Головне управління ДПС в Одеській області зазначило, що при визначенні бази оподаткування визначальними ознаками є саме ознаки нерухомості, а не ознаки її власника. База оподаткування повинна визначатися без урахування організаційно-правової форми власника та виду здійснення підприємницької діяльності.

ГУ ДПС в Одеській області при визначенні об`єкта оподаткування керувалось положеннями пп 14.1.129 1 пункту 14.1 статті 4 Податкового Кодексу та тим, що у законодавстві України не існує правої норми, яка б чітко визначала поняття промислове підприємство . Термін будівлі промисловості застосовується виключно відносно будівель промислових підприємств різних галузей. Проте, будівлі, що належать власникам, використовуються у їх власній господарській діяльності.

Постановою ВСУ від 15.05.2018 року у аналогійній справі №806/2461/17 зроблено висновок, що застосування пункту є пп.266.2.2 п. ,266.2 ст. 266 Податкового Кодексу можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов: наявність будівель промисловості та їх перебування власності промислових підприємств. У межах спірних відносин, наявна лише одна з обов`язкових умов - нежитлові будівлі (пекарня, макаронний цех, олійниця, млин).

Відтак, на думку Головного управління ДПС в Одеській області, об`єкти нерухомості, які на праві власності належать позивачу, навіть за наявності у нього статусу фізичної особи - підприємця, не підпадають під застосування пункту є пп.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового Кодексу.

У відповіді на відзив (вх.№55252/20 від 24.12.2020р.) фізична особа-підприємець ОСОБА_1 наголошував, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, у справі №820/3556/17 від 17 лютого 2020 року, вирішив частково відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 року (справа №806/2676/17) на яке посилається відповідач у відзиві на позовну заяву.

Крім того, Верховним Судом сформовано новий правовий висновок, відповідно до якого застосування підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, у тому числі нерезиденти, та за умови (з урахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду) (а.с.81-82).

Станом на 28 грудня 2020 року, інших заяв по суті справи від сторін на адресу суду не надходило.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

ОСОБА_1 , згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 23.05.1997 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР 25350170000000216 (а.с.49).

До основного виду діяльності ФОП ОСОБА_1 відповідно до код КВЕД відноситься 10.71 виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та їх обтяжень №38390256 від 02.06.2015 року, ОСОБА_1 належить об`єкт нерухомого майна, земельна ділянка з кадастровим номером 5122055400:02:002:0231. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства. Дані про угіддя: землі під господарськими будівлями і дворами. Адреса: АДРЕСА_1 (а.с.28-29).

У власності ОСОБА_1 перебуває також:

2/5 частин об`єкту нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , які складаються з нежитлової будівлі приміщень пекарні, продовольчого магазину, макаронного цеху, господарчого магазину та належать ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Суворовської селищної ради 25.11.2011 року (а.с.40);

нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з олійниці, протирадіаційного укриття, млина, протипожежного водоймища та належать ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Суворовської селищної ради 05.05.2008 року (а.с.17) та договору дарування серії НАН 901561 від 02 червня 2015 року (а.с.18-19).

Належні ОСОБА_1 будівлі, а саме пекарня, продовольчий магазин, макаронний цех, господарчий магазин, олійниця та млин, є виробничими будівлями, що підтверджується технічними паспортами та експлікаціями до них (а.с.8-15, 30-39).

05 травня 2020 року, Головним управлінням ДПС в Одеській області винесено: податкове повідомлення-рішення №0035637-5206-1515 від 05 травня 2020 року про нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для фізичних осіб, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 11183,32 гривень (а.с.8); податкове повідомлення-рішення №0035638-5206-1515 від 05 травня 2020 року про нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для фізичних осіб, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 19842,62 гривень (а.с.6); податкове повідомлення-рішення №0035639-5206-1515 від 05 травня 2020 року про нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для фізичних осіб, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 21935,79 гривень (а.с.7).

Вважаючи, що оскаржуваними рішеннями контролюючого органу ОСОБА_1 протиправно визначені податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен повинен сплачувати податки та збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначає і регулює Податковий кодекс України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Пунктом 16.1 статті 16 ПК України, зокрема, передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи №71-VIII від 28.12.2014 року запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно. Різновидом податку на майно є податок на майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи Головного управління ДПС в Одеській області про те, що вказана норма розповсюджується лише на промислові підприємства та не поширюється на фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК ).

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

При цьому, обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм будівлі промисловості , лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права вже була висловлена Верховним Судом у постанові по адміністративній справі №300/352/19 від 05.06.2020 року.

При цьому cама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме: статусу будівлі промисловості - не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття промисловість , у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його використання у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема нормою підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків, зменшення податкового навантаження на тих платників податків (фізичних та юридичних осіб), які є власниками певних об`єктів нерухомості, з метою стимулювання їх використовувати ці об`єкти за функціональним призначенням.

Таким чином, застосування підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2020 року по справі №820/3556/17.

У цій постанові судова палата частково відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15 травня 2018 року (справа № 806/2676/17), а саме у частині, що застосування підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств, на які посилався відповідач у відзиві на позовну заяву.

Отже, фізична особа, яка є власником об`єкта промисловості за умови використання такого об`єкта за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду), має право на застосування податкової пільги, передбаченої нормами підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до ДК 018-2000 клас 1251 Будівлі промислові віднесено до групи 125 Будівлі промислові та склади . Клас 1251 Будівлі промислові включає криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо.

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 Будівлі промислові , що включає підкласи: 1251.1 Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості ; 1251.2 Будівлі підприємств чорної металургії ; 1251.3 Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості ; 1251.4 Будівлі підприємств легкої промисловості ; 1251.5 Будівлі підприємств харчової промисловості ; 1251.6 Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості ; 1251.7 Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості ; 1251.8 Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості ; 1251.9 Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне .

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Таким чином, належні позивачу об`єкти нерухомості, а саме: пекарня, продовольчий магазин, макаронний цех, господарчий магазин, олійниця та млин, слід вважати будівлями промисловості, на які може бути поширена податкова пільга, передбачена підпунктом є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за умови використання нерухомості за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва будь-якого виду.

Як вже зазначалося судом, ОСОБА_1 , згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с.49).

До основного виду діяльності ФОП ОСОБА_1 відповідно до код КВЕД відноситься 10.71 виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання.

Наказом Держспоживстандарту України №457 від 11.10.2010 року прийнято та надано чинності Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, згідно розділу 1 якої Класифікація видів економічної діяльності (далі - КВЕД) установлює основи для підготовлення та поширення статистичної інформації за видами економічної діяльності. Основний принцип КВЕД полягає в об`єднанні підприємств, що виробляють подібні товари чи послуги або використовують подібні процеси для створення товарів чи послуг (тобто сировину, виробничий процес, методи або технології), у групи. Основне призначення КВЕД - визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців.

У розділі 4 КВЕД визначено, що виробництво - це економічна діяльність, результатом якої є продукція. Це поняття використовують для позначення всіх видів економічної діяльності. Термін виробництво призначено не тільки стосовно сільського господарства, добувної або переробної промисловості. Його використовують також стосовно сфери послуг. Для позначення виробництва можуть використовувати і точніші терміни: надання послуг, оброблення, перероблення тощо залежно від сфери діяльності. Обсяг виробництва вимірюють за допомогою різних методів у натуральному чи вартісному вираженні.

Процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B Добувна промисловість та розроблення кар`єрів , C Переробна промисловість , D Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря , E Водопостачання; каналізація, поводження з відходами та F Будівництво .

Таким чином, оскільки види економічної діяльності 10.71 виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання відповідно до Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010 класифікуються в секції С Переробна промисловість , яка є промисловим виробництвом, то діяльність позивача відноситься до видів промислового виробництва.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено використання належних йому будівель промисловості за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду), та маючи у власності об`єкти промисловості - пекарню, продовольчий магазин, макаронний цех, господарчий магазин, олійницю та млин, має право на застосування податкової пільги, передбаченої підпунктом є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості та правомірності винесених податкових повідомлень-рішень.

Крім того, суд зазначає, що повинні використовуватися релевантні рішення Верховного Суду, з належною правовою позицією. У свою чергу, Головне управління ДПС в Одеській області і до цього часу, як на правомірність винесення податкових-повідомлень рішень, посилається на висновки Верховного Суду, від яких вже було відступлено.

Згідно ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року (справа РуїзТоріха проти Іспанії ) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що під час подання позовної заяви ОСОБА_1 , сплачено судовий збір у розмірі 840,80 гривень, який підлягає відшкодуванню.

Керуючись статтями 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська 5, код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0035637-5206-1515 від 05 травня 2020 року про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для фізичних осіб, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 11183,32 гривень; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0035638-5206-1515 від 05 травня 2020 року про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для фізичних осіб, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 19842,62 гривень; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0035639-5206-1515 від 05 травня 2020 року про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для фізичних осіб, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 21935,79 гривень - задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0035637-5206-1515 від 05 травня 2020 року про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для фізичних осіб, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 11183,32 гривень - визнати протиправним та скасувати.

Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0035638-5206-1515 від 05 травня 2020 року про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для фізичних осіб, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 19842,62 гривень - визнати протиправним та скасувати.

Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0035639-5206-1515 від 05 травня 2020 року про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для фізичних осіб, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 21935,79 гривень - визнати протиправним та скасувати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) понесені судові витрати у розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) гривень.

Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Одеський окружний адміністративний суд.

Суддя Балан Я.В.

.