Рішення

від 28.12.2020 по справі 440/4953/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4953/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом Заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області до Короваївської сільської ради Гребінківського району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

01.09.2020 Заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області (далі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Короваївської сільської ради Гребінківського району Полтавської області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 (далі - третя особа) про визнання незаконним та скасування рішення, а саме просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення тридцять дев`ятої сесії сьомого скликання (другого засідання) Короваївської сільської ради Гребінківського району від 04.12.2019 "Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства у власність громадянину ОСОБА_1 ".

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване рішення тридцять дев`ятої сесії сьомого скликання (другого засідання) Короваївської сільської ради Гребінківського району від 04.12.2019 "Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства у власність громадянину ОСОБА_1 " не відповідає чинному законодавству, оскільки депутат Короваївської сільської ради Гребінківського району Полтавської області ОСОБА_2 , будучи суб`єктом відповідальності за вчинення корупційних та пов`язаних з корупцією правопорушень відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", порушив вимоги щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, передбачені Законом України "Про запобігання корупції", Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", тобто не повідомив 04.12.2019 сесію Короваївської сільської ради про наявність у нього реального конфлікту інтересів, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене частиною першою статті 172-7 КУпАП. Крім того, 04.12.2019 на сесії Короваївської сільської ради вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів, а саме: проголосував за надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства у власність своєму рідному брату ОСОБА_1 , чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене частиною другою статті 172-7 КУпАП.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/4953/20; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 07.10.2020 в приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду за адресою: 36039, м. Полтава, вул. Пушкарівська, 9/26 /а.с. 34-36/.

25.09.2020 від третьої особи надійшла заява про розгляд справи за відсутністю ОСОБА_1 /а.с. 39/.

28.09.2020 від відповідача надійшла заява, у якій представник відповідача зазначив, що проти позовних вимог не заперечує та просив проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача /а.с. 44/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 витребувано від Короваївської сільської ради Гребінківського району Полтавської області письмові пояснення з посиланням на норми чинного законодавства щодо наявності кворуму та необхідної кількості голосів депутатів для прийняття спірного рішення; підготовче засідання відкладено до 04.11.2020 /а.с. 49/.

22.10.2020 від Короваївської сільської ради Гребінківського району Полтавської області надійшли письмові пояснення з додатковими доказами у справі /а.с. 52-58/.

26.10.2020 від відповідача надійшла заява, у якій представник відповідача зазначив, що проти задоволення позовних вимог не заперечує та просить проводити розгляд справи за відсутністю представника /а.с. 61/.

Протокольною ухвалою суду від 04.11.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справи до розгляду по суті на 02.12.2020 /а.с.75/.

16.11.2020 від відповідача надійшла заява, у якій представник відповідача зазначив, що проти задоволення позовних вимог не заперечує та просить проводити розгляд справи за відсутністю представника /а.с. 79/.

16.11.2020 від третьої особи надійшла заява про розгляд справи без участі ОСОБА_1 /а.с. 81/.

Протокольною ухвалою суду від 02.12.2020 оголошено перерву у розгляді справи до 16.12.2020 /а.с. 84/.

07.12.2020 від представника позивача надійшли додаткові докази у справі, у яких підтвердженні повноваження заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області для звернення до адміністративного суду з цим позовом /а.с. 86-95/.

15.12.2020 від представника відповідача та третьої особи надійшли заяви про розгляд справи без участі зазначених осіб /а.с. 97-100/.

У судовому засіданні 16.12.2020 прокурор підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити.

Згідно з протокольною ухвалою суду від 16.12.2020 вирішено перейти до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження.

З огляду на положення пункту 10 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд адміністративної справи здійснено у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням першої сесії сьомого скликання Короваївської сільської ради Гребінківського району Полтавської області "Про підсумки виборців, визнання повноважень та реєстрацію депутатів сільської ради та сільського голови" від 10.11.2015 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) (дев`ятий номер виборчого округу) та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) (другий номер виборчого округу) обрані депутатами Коровіївської сільської ради сьомого скликання /а.с. 25/.

Згідно з рішенням тридцять дев`ятої сесії сьомого скликання (друге засідання) Короваївської сільської ради Гребінківського району Полтавської області від 04.12.2019 "Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства у власність громадянину ОСОБА_1 " ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею: 0,30 га та 0,15 га із земель запасу сільської ради, які знаходяться в межах с. Короваї на умові безоплатної передачі їх у власність /а.с. 12-22/.

Постановою Гребінківського районного суду Полтавської області від 06.04.2020 у справі №528/233/20 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частинами першою та другою статті 172-7 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 3400,00 грн /а.с. 8-11/. Зазначене рішення набрало законної сили 17.04.2020.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи викладене, обставини, встановлені судовим рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 06.04.2020 у справі №528/233/20, не підлягають додатковому доведенню у цій справі.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Частиною першою статті 1 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР) визначено, що:

територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр;

представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення;

загальний склад ради - кількісний склад депутатів ради, визначений радою відповідно до закону;

склад ради - кількість депутатів, обраних до відповідної ради, повноваження яких визнано і не припинено в установленому законом порядку;

правомочний склад ради - кількість депутатів, обраних до відповідної ради, повноваження яких визнано і не припинено в установленому законом порядку, яка становить не менш як дві третини від загального складу ради.

Відповідно до частини другої статті 2 зазначеного Закону місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

У частині першій статті 10 Закону №280/97-ВР передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради здійснюється вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

У статті 45 вказаного Закону передбачено, що сільська, селищна, міська, районна в місті (у разі її створення), районна, обласна рада складається з депутатів, які обираються жителями відповідного села, селища, міста, району в місті, району, області на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Загальний склад ради визначається відповідно до закону про вибори. Рада вважається повноважною за умови обрання не менш як двох третин депутатів від загального складу ради.

Згідно з частиною дванадцятою статті 46 Закону №280/97-ВР сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.

Відповідно до частини першої статті 2.4. Регламенту Короваївської сільської ради УІІ скликання, затвердженого рішенням другої сесії сільської ради 7 скликання від 04.12.2015 (далі - Регламент) /а.с. 65-73/, сесія ради є правомочною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більш половини депутатів від загального складу ради.

Згідно з частиною першою статті 2.8. Регламенту рішення сільської ради (крім процедурного або зазначеного у законі та регламенті окремо) вважається прийняти, якщо після їх обговорення за них проголосувала більшість від загального складу ради.

Відповідно до частин першої-третьої статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону № 280/97-ВР).

У статті 59-1 цього Закону передбачено, що сільський, селищний, міський голова, секретар, депутат сільської, селищної, міської ради, голова, заступник голови, депутат районної, обласної, районної у місті ради бере участь у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідною радою за умови самостійного публічного оголошення про це під час засідання ради, на якому розглядається відповідне питання.

Здійснення контролю за дотриманням вимог частини першої цієї статті, надання зазначеним у ній особам консультацій та роз`яснень щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, поводження з майном, що може бути неправомірною вигодою та подарунками, покладається на постійну комісію, визначену відповідною радою.

З аналізу Закону № 280/97-ВР вбачається, що ним урегульовано питання організації роботи органу місцевого самоврядування, яким, зокрема, є сільська рада, визначено обсяг повноважень та порядок діяльності вказаного органу; визначено правовий статус депутата місцевої ради; передбачено обов`язки кожного депутата та порядок дій ради, органів ради у випадку конфлікту інтересів.

З аналізу частини другої статті 59-1 Закону № 280/97-ВР вбачається, що обов`язки щодо попередження конфлікту інтересів у депутата місцевої ради покладено не лише на такого депутата, але і на відповідну постійну комісію ради.

Суд зазначає, що у вказаному Законі надано визначення постійної комісії та її повноваження.

Так, частиною першою статті 47 Закону № 280/97-ВР передбачено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Отже, як склад ради, так і склад її органів утворюють саме депутати цієї ради, які і приймають відповідні рішення у межах компетенції ради на її сесії.

Тому вважати, що за наявності конфлікту інтересів у одного депутата ради це не зачіпає будь-яким чином інших депутатів, не можна. Такий висновок ґрунтується на тому, що певна кількість депутатів входить до постійної комісії, яка у обов`язковому порядку має бути створена відповідною радою саме для запобігання та урегулювання конфлікту інтересів у депутата ради.

Указане відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №442/730/17.

Так, у матеріалах справи відсутні докази того, що при підготовці сесії Короваївської сільської ради Гребінківського району Полтавської області розглядалося питання щодо наявності та врегулювання конфлікту інтересів у депутатів ОСОБА_1 (дев`ятий номер виборчого округу) та ОСОБА_2 (другий номер виборчого округу).

Також відсутні докази того, що при розгляді питання щодо надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства у власність громадянину ОСОБА_1 депутати сільської ради, які входять до постійної комісії, яка уповноважена вирішувати питання конфлікту інтересів, вирішували вказане питання.

Якщо Законом №280/97-ВР врегульовано правовий статус, склад та повноваження і порядок дій органів місцевого самоврядування, то терміни "реальний конфлікт інтересів", "потенційний конфлікт інтересів", "неправомірна вигода", "подарунок" вживаються у значенні, наведеному в Законі України "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 №1700-VII (надалі - Закон №1700-VII), що прямо зазначено у примітці до статті 59-1 Закону №280/97-ВР.

Закон №1700-VII визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення недоліків корупційних правопорушень.

У статті 1 цього Закону (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) надано значення термінів, які у ньому вживаються:

близькі особи - члени сім`ї суб`єкта, зазначеного у частині першій статті 3 цього Закону, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб`єкта;

потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Статтею 3 Закону №1700-VII (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) визначено суб`єктів, на які поширюється дія цього Закону, згідно з пунктами 1 та 2 частини першої якої передбачені особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Так, згідно з підпунктом "б" пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1700-VII суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування: народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону №1700-VII особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані:

1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

4) вживати заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

У статті 35 Закону № 1700-VII передбачено спеціальні правила - особливості врегулювання конфлікту інтересів, що виник у діяльності окремих категорій осіб, уповноважених на виконання функцій місцевого самоврядування.

У частині першій цієї статті зазначено, що правила врегулювання конфлікту інтересів в діяльності Президента України, народних депутатів України, членів Кабінету Міністрів України, керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, суддів, суддів Конституційного Суду України, голів, заступників голів обласних та районних рад, міських, сільських, селищних голів, секретарів міських, сільських, селищних рад, депутатів місцевих рад визначаються законами, які регулюють статус відповідних осіб та засади організації відповідних органів.

Отже, при виникненні конфлікту інтересів у депутата сільської ради він має діяти відповідно до норм, передбачених у статті 59-1 Закону №280/97-ВР, згідно з якими можливість брати участь у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідною радою пов`язано з виконанням ним такої умови: самостійного публічного оголошення про це під час засідання ради, на якому розглядається відповідне питання.

Водночас, у частині другій статті 35 Закону №1700-VII зазначено, що у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом.

У пункті 1.1.2 Методичних рекомендацій щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, затверджених рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 29.09.2017 №839 (далі - Методичні рекомендації), зазначено, що за частиною другою статті 35 Закону № 1700-VII член колегіального органу, у разі виникнення у нього реального чи потенційного конфлікту інтересів, не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом, а його заява про конфлікт інтересів заноситься в протокол засідання колегіального органу.

Центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, є Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК), до повноважень якого, зокрема, належать надання роз`яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, застосування інших положень цього Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів (пункт 15 частини першої статті 11 Закону № 1700-VII), який витлумачив застосування положень статті 59-1 Закону № 280/97-ВР та частини другої статті 35 Закону № 1700-VII, зазначивши, що у такій ситуації перевагу має спеціальний закон, яким є Закон № 1700-VII.

Крім того, у частині другій статті 35 Закону № 1700-VII передбачено, що про конфлікт інтересів такої особи може заявити будь-який інший член відповідного колегіального органу або учасник засідання, якого безпосередньо стосується питання, що розглядається.

З урахуванням вимог статей 59-1 та 47 Закону № 280/97-ВР необхідно зазначити, що про наявність такого конфлікту інтересів мав заявити і член відповідної постійної комісії сільської ради, до обов`язків якої входить урегулювання конфлікту інтересів у депутатів сільської ради чи будь-який депутат сільської ради, якому було відомо про родинні зв`язки між депутатом сільської ради та особою, яка просила надати дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відповідних земельних ділянок.

Згідно з частиною першою статті 67 Закону № 1700-VII нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об`єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства, органу місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , як депутат Короваївської сільської ради Гребінківського району, брав участі у голосуванні на засіданні тридцять дев`ятої сесії сьомого скликання (друге засідання) від 04.12.2019 по питанню: "Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства у власність громадянину ОСОБА_1 " /а.с. 24, 73/.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №442/730/17, у світі існує чітке бачення того, що корупція становить серйозну загрозу верховенству права, підриває основи демократії, нівелює соціальну справедливість, перешкоджає економічному розвитку та загрожує належному виконанню державою своїх зобов`язань щодо поваги, захисту, сприяння та виконання прав людини, що знайшло своє відображення у Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції від 31.10.2003, яка набрала чинності для України з 01.01.2010, та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (далі - Конвенція ООН проти корупції).

У пункті 1 статті 5 Конвенції ООН зазначено, що кожна Держава-учасниця, згідно з основоположними принципами своєї правової системи, розробляє й здійснює або проводить ефективну скоординовану політику протидії корупції, яка сприяє участі суспільства і яка відображає принципи правопорядку, належного управління державними справами й державним майном, чесності й непідкупності, прозорості й відповідальності.

Кожна Держава-учасниця прагне, згідно з основоположними принципами свого внутрішнього права, створювати, підтримувати й зміцнювати такі системи, які сприяють прозорості й запобігають виникненню конфлікту інтересів (пункт 4 статті 7 Конвенції ООН проти корупції).

Згідно із пунктом 4 статті 8 Конвенції ООН проти корупції кожна Держава-учасниця розглядає, згідно з основоположними принципами свого внутрішнього права, можливість запровадження заходів і систем, які сприяють тому, щоб державні посадові особи повідомляли відповідним органам про корупційні діяння, про які їм стало відомо під час виконання ними своїх функцій.

Статтею 19 Конвенції ООН проти корупції встановлено, що кожна Держава-учасниця розглядає можливість вжиття таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання злочином умисного зловживання службовими повноваженнями або службовим становищем, тобто здійснення будь-якої дії чи утриманні від здійснення дій, що є порушенням законодавства, державною посадовою особою під час виконання своїх функцій з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи.

У статті 34 Конвенції ООН проти корупції зазначено щодо наслідків корупційних діянь, а саме: з належним урахуванням добросовісно набутих прав третіх осіб кожна Держава-учасниця вживає заходів, відповідно до основоположних принципів свого внутрішнього права, щоб врегулювати питання про наслідки корупції. У цьому контексті Держави-учасниці можуть розглядати корупцію як фактор, що має значення в провадженні про анулювання або розірвання контрактів, або відкликання концесій або інших аналогічних інструментів, або вжиття заходів для виправлення становища, яке склалося.

Саме ці вимоги Конвенції ООН проти корупції знайшли своє відображення та уточнення у відповідних нормах Закону № 1700-VII.

У зв`язку з викладеним, частину першу статті 67 Закону № 1700-VII не можна розглядати окремо і без співставлення з вимогами статті 35 названого Закону щодо імперативної заборони, у тому числі і депутату місцевої ради брати участь у прийнятті рішення органом у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Таким чином, ОСОБА_2 зазначену норму порушив.

Крім того, не лише депутат місцевої ради зобов`язаний запобігати конфлікту інтересів. Такий обов`язок прямо покладено на відповідну постійну комісію місцевої ради та на кожного депутата місцевої ради, який обізнаний з наявністю конфлікту інтересів у іншого депутата місцевої ради (статті 59-1 та 47 Закону № 280/97-ВР).

Отже, для встановлення порушення процедури прийняття рішення, визначальним є сам факт участі депутата у голосуванні за наявності конфлікту інтересів (незалежно потенційного чи реального), а не вплив такого голосування на прийняте рішення з урахуванням наявності кваліфікованої більшості, необхідної для прийняття позитивного рішення колегіальним органом.

Прийняте в умовах реального конфлікту інтересів у одного з депутатів рішення органу місцевого самоврядування компрометує, спаплюжує таке рішення, та, як наслідок, нівелює довіру суспільства до органів місцевого самоврядування в цілому.

Аналогічна правова позицію викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №442/730/17.

Положеннями частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Нормами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

За визначеннями пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

У цій адміністративній справі оскаржується рішення суб`єкта владних повноважень щодо надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства у власність громадянину ОСОБА_1 , тобто це рішення стосується прав або інтересів визначеної в акті особи.

У зв`язку з викладеним суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є індивідуальним актом.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням вищенаведених норм процесуального закону, обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд вважає за необхідне відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати рішення тридцять дев`ятої сесії сьомого скликання (другого засідання) Короваївської сільської ради Гребінківського району від 04.12.2019 "Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства у власність громадянину ОСОБА_1 ".

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас, суд зазначає, що необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватися суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Указане відповідає правовій позиції, викладеній, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 463/6961/18, від 20.03.2019 у справі № 818/208/18.

У цій адміністративній справі спір виник щодо правомірності прийняття рішення тридцять дев`ятої сесії сьомого скликання (другого засідання) Короваївської сільської ради Гребінківського району від 04.12.2019 "Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства у власність громадянину ОСОБА_1 ". При цьому саме відповідач виступає суб`єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції. Отже, враховуючи задоволення позову, на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати, сплачені позивачем за подання цього позову.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Заступника Керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області (вул. Магістральна, 16, м. Гребінка, Полтавська область, 37400) до Короваївської сільської ради Гребінківського району Полтавської області (вул. Перемоги, 30, с. Короваї, Гребінківський район, Полтавська область, 37430, код ЄДРПОУ 13956415), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про визнання незаконним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення тридцять дев`ятої сесії сьомого скликання (другого засідання) Короваївської сільської ради Гребінківського району від 04.12.2019 "Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства у власність громадянину ОСОБА_1 ".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Короваївської сільської ради Гребінківського району Полтавської області (вул. Перемоги, 30, с. Короваї, Гребінківський район, Полтавська область, 37430, код ЄДРПОУ 13956415) на користь Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області (вул. Старо-Троїцька, 13, м. Лубни, Полтавська область, 37500) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.С. Канигіна