Рішення

від 21.12.2020 по справі 440/5207/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/5207/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання - Захаренка О.О.,

представника позивача - Наливайка Є.О.,

представника відповідача - Дудника В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Фурнітура" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення,

В С Т А Н О В И В:

21 вересня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Фурнітура" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпровської митниці Державної митної служби України про:

визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110320/2020/00246;

визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 09.09.2020 №UА110320/2020/000075/1.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що митниця протиправно ставить йому у вину подання недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів під час їх митного оформлення. ТОВ "Альянс Фурнітура" наполягає на безпідставності винесення контролюючим органом спірних рішень, а відтак вважає, що останні підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року позовну заяву залишено без руху через невідповідність останньої вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, витребувано докази.

09.11.2020 до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити в їх задоволенні. Зазначав, що позивачем заявлено неповні відомості про митну вартість товару, надано не всі документи, а саме: до митного оформлення подано прайс-лист, який має суб`єктивний характер в розумінні вимог ст. 52 МК України, адже адресований конкретно ТОВ "Альянс Фурнітура" та містить виключно перелік товарів, заявлених за ЕМД №UA110320/2020/009088, що суперечить загальносвітовій практиці, а також декларантом не подано достовірних відомостей щодо розміру транспортних витрат. Посилаючись на неможливість застосування інших методів визначення митної вартості, митним органом скориговано митну вартість товару позивача із застосуванням резервного методу згідно положень статті 64 Митного кодексу України.

12.11.2020 позивачем надано до суду відповідь на відзив, у якій представник позивача посилався на безпідставність доводів відповідача, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою суду від 16 листопада 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали позовної заяви, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

ТОВ "Альянс Фурнітура" є юридичною особою приватного права (код ЄДРПОУ 32753365) основним напрямком господарської діяльності якого є діяльність у сфері виробництва меблів для офісів і підприємств торгівлі.

30 жовтня 2019 року між позивачем (Покупець) та Zhejiang Saida Fasteners Co.Ltd, Китай (Продавець) укладено договір поставки № 3010191, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується продати, а Покупець прийняти та оплатити на умовах FOB Shanghai товар згідно замовлень Покупця, підписаних Сторонами в кожному окремому випадку та які набувають статусу невід`ємної частини договору з моменту їх підписання /а.с. 8-14/.

23 грудня 2019 року позивачем сформовано замовлення на поставку заклепки 8х92 кількістю 152113 шт. за ціною 38,00 дол.США за 1000 шт.; болтів М8х100 кількістю 193950 шт. за ціною 36,00 дол. США за 1000 шт.; болтів М8х73 кількістю 154784 шт. за ціною 24,84 дол.США за 1000 шт.; болтів з головкою ластівки хвіст М8х20 кількістю 148750 шт. за ціною 17,50 дол.США за 1000 шт.; болтів з головкою ластівки хвіст М8х30 кількістю 145584 шт. за ціною 19,00 дол. США за 1000 шт. /а.с. 15/.

За змістом Специфікації №2 від 15.07.2020 року покупець замовив поставку заклепки 8х92 кількістю 152113 шт. за ціною 38,00 дол.США за 1000 шт. на загальну суму 5780,29 дол.США; болтів М8х100 кількістю 193950 шт. за ціною 36,00 дол. США за 1000 шт. на загальну суму 6982,20 дол.США; болтів М8х73 кількістю 154784 шт. за ціною 24,84 дол.США за 1000 шт. на загальну суму 3844,83 дол.США; болтів з головкою ластівки хвіст М8х20 кількістю 148750 шт. за ціною 17,50 дол.США за 1000 шт. на загальну суму 2603,13 дол.США; болтів з головкою ластівки хвіст М8х30 кількістю 145584 шт. за ціною 19,00 дол. США за 1000 шт. на загальну суму 2766,10 дол.США, всього на суму 21976,55 дол.США/а.с. 16/.

З метою здійснення митного оформлення товару позивачем подано до Дніпровської митниці Держмитслужби митну декларацію № UA110320/2020/009088 від 09.09.2020 року з доданими до неї документами /а.с. 17/.

Митну вартість товару заявлено позивачем за основним методом, тобто за ціною договору (графа 42 митної декларації).

За результатами вивчення поданих позивачем документів, відповідачем сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110320/2020/00246 від 09.09.2020 року, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів у зв`язку з порушенням приписів статті 52 Митного кодексу України /а.с. 23-24/.

Крім того, 09.09.2020 року контролюючим органом винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UА110320/2020/000075/1, згідно з яким визначено митну вартість за резервним методом, в порядку підпункту "ґ" пункту 2 частини першої статті 57 Митного кодексу України /а.с. 25-34/.

В подальшому ввезений позивачем товар випущено у вільний обіг на підставі відкоригованої митної декларації від 10.09.2020 року № UA110320/2020/009100 із зазначенням визначеної відповідачем за резервним методом митної вартості товару.

Не погодившись з правомірністю формування картки відмови №UА110320/2020/00246 та рішення про коригування митної вартості товарів №UА110320/2020/000075/1 від 09.09.2020 року, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (надалі - МК України), а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до пунктів 20, 23 та 24 частини першої статті 4 МК України митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством, відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною четвертою статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

За приписами частини п`ятої статті 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Отже, митною вартістю товарів є сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю.

Частиною другою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачем одночасно із митною декларацією контролюючому органу подано усі необхідні документи, перелік яких визначений частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Згідно з положеннями частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Правилами частин другої та третьої зазначеної статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною восьмою статті 57 Митного кодексу України врегульовано, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

В силу положень частини третьої статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Зважаючи на те, що документи позивача містили всі відомості на підтвердження числових показників складових митної вартості товарів, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні об`єктивні підстави вважати, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, а відтак, і законні підстави для коригування митної вартості товару та відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.

З відзиву на позовну заяву слідує, що контролюючий орган не погодився з правомірністю визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, в зв`язку із чим прийняв спірне рішення про коригування його митної вартості, яким визначив митну вартість ввезеного позивачем товару за резервним методом.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості дій митного органа, суд виходить з такого.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти подальші дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Слід зазначити, що наявність таких обставин має бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, передбачено, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Із системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Доводи митного органу про допущення позивачем порушення визначення митної вартості товару в частині включення до неї транспортних витрат, як на підставу неналежного підтвердження митної вартості товару суд відхиляє з огляду на наступне.

Судом встановлено, що контролюючий орган, керуючись відомостями наданими для митного оформлення товару рахунків-фактур на оплату транспортних витрат № LS-4304469 від 07.09.2020, № LS-4304468 від 07.09.2020, вважає, що підтвердженою вартістю транспортних послуг є сума в розмірі 37438,88 грн., натомість в рахунку - фактурі № LS-4304468 та довідці про транспортні витрати № 342326 зазначено витрати по морському перевезенню вантажу за межами державного кордону України та не вказано інформації про витрати перевізника на маршруті Шанхай - митний кордон України, а саме: витрати на транспортно-експедиторське обслуговування, експедиторську винагороду.

Матеріалами справи підтверджено, що рахунок-фактура перевізника ТОВ "Ламанш Шипінг" № LS-4304469 від 07.09.2020 на оплату транспортних витрат включає три позиції: транспортно-експедиторське обслуговування на території України, автотранспортні послуги на території України та експедиторська винагорода /а.с. 70/.

Рахунок-фактура перевізника ТОВ "Ламанш Шипінг" № LS-4304468 від 07.09.2020 на оплату транспортних витрат включає лише одну позицію: морське перевезення вантажу за межами державного кордону України /а.с. 69/.

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, з метою доставки вантажу до місцезнаходження власного виробництва, позивач оформив з експедитором заявку на транспортно-експедиційне обслуговування № 01 від 20.07.2020

Згідно п. 16 Заявки була погодження вартість послуг на рівні 2565,00 USD та визначений обсяг послуг: морський фрахт Шанхай (Китай) - Чорноморськ (Україна), витрати по вивантаженню/завантаженню контейнера та оформлення вантажу в порту, автоперевезення вантажу до м. Полтави. Заявка охоплювала увесь обсяг необхідних дій по доставці вантажу від продавця до складу позивача.

З огляду на те, що ст. 58 МК України передбачає можливість включення до ціни товару транспортних витрат тільки до місця ввезення на митну територію України, а тому послуги експедитора та їх вартість були розділені на дві частини: рахунок - фактура № LS- 4304468 від 07.09.2020 на 37438,88 грн. на витрати за межами митної території України та рахунок - фактура № LS-4304469 від 07.09.2020 на 33694,99 грн. на витрати в межах митної території України.

Відповідно до ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема, витрати на транспортування після ввезення.

При формуванні митної вартості товару позивач додав до ціни товару саме витрати за межами митної території у розмірі 37438,88 грн. згідно рахунку - фактури № LS-4304468 від 07.09.2020, що не заперечується відповідачем.

Крім того, згідно довідки ТОВ "Ламанш Шипінг" від 07.09.2020 №342326 ціна міжнародного перевезення вантажу в контейнері CLHU3163810 по маршруту Шанхай (Китай) - Чорноморськ (Україна) складає 37438,88 грн, відповідно рахунку № LS-4304468 від 07.09.2020 /а.с. 67/.

Відповідно до довідки ТОВ "Альянс Фурнітура"від 07.09.2020 №26м транспортні втрати по доставці вантажу по маршруту Шанхай (Китай) - Чорноморськ (Україна) складають 37438,88 грн. Навантажувально-розвантажувальні послуги силами і засобами ТОВ "Ламанш Шипінг" не надавалися. Навантаження вантажу на судно проводилося в м. Шанхай (Китай) вантажовідправником /а.с. 68/.

Оскільки перевізник не ніс будь-яких витрат по транспортно-експедиторському обслуговуванню та не мав підстав зазначати витрати на транспортно-експедиторське обслуговування, експедиторську винагороду до розрахунку-фактури № LS-4304468 від 07.09.2020 про вартість транспортних послуг, а відтак підстави для включення ТОВ "Альянс Фурнітура" таких витрат до митної вартості оцінюваних товарів відсутні.

Щодо доводів митного органу про ненадання документів стосовно страхування товару.

Положеннями п.8 ч.2 ст.53 МК України передбачено надання документів стосовно страхування товарів саме у випадку здійснення такого страхування.

За договором поставки № 3010191 та заявкою на транспортно-експедиційне обслуговування № 01 від 20.07.2020 жодна з сторін не брала на себе зобов`язання по страхуванню вантажу. Відсутність витрат по страхуванню вантажу підтверджується відповідним посиланням в довідках про транспортні витрати експедитора від 07.09.2020 № 342326 та № 26м, які надавались відповідачу при митному оформленні.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять, а контролюючим органом не надано доказів того, що позивачем здійснювалось страхування вищевказаного товару.

Якщо за твердженням декларанта страхування не здійснювалося, а інших договорів із третіми особами, пов`язаних з контрактом на поставку товару, митна вартість якого визначається, не укладалось, то декларант повинен підтвердити тільки ті витрати, які пов`язані з витратами, які фактично увійшли до митної вартості, адже відповідно до статті 49 МК митною вартістю є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларант має підтвердити тільки ті витрати, які фактично понесені у відповідності до умов контракту та увійшли до митної вартості.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 по справі № 814/3790/14.

За викладених обставин суд відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів стосовно страхування товару, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом.

Так само не визнає суд обґрунтованими доводи відповідача про те, що прайс-лист має суб`єктивний характер в розумінні вимог 52 МК України, що свідчить про наявність знижок або дисконту на оцінювані товари, оскільки згідно з ГОСТ 7.60-90, прайс-лист це нормативно - виробниче практичне і (або) довідкове видання, що містить систематизований перелік матеріалів, виробів, обладнання, виробничих операцій, послуг із зазначенням цін, а іноді коротких характеристик.

В нормативних документах щодо прайс-листів, не обумовлено відсутність, чи обов`язковість особи якій надається такий прайс-лист.

Як пояснив представник позивача прайс - лист продавця - виробника дійсно адресований саме покупцю, оскільки товар замовлявся і виготовлявся виключно по індивідуальним кресленням позивача, погодженими сторонами договору поставки № 3010191.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України до переліку додаткових документів віднесено каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, який на практиці частіше використовуються для зазначення цін на перелік послуг.

Для підтвердження ціни, як "дійсної вартості" товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, контролюючим органом можуть бути запитані у декларанта каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, в яких пропозиція продавця адресована необмеженому колу покупців.

Каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару.

Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації, чи вимог до її складання чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.

При цьому, ціна у прайс-листі відповідає іншим наданим до митного оформлення документам, не містить будь-яких розбіжностей з ними, тому суд вважає висновок митного органу щодо суб`єктивного характеру наданого позивачем до митного оформлення прайс-листа, безпідставним та необґрунтованим.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо неможливості однозначного документально підтвердження ціни товару, яка була сплачена позивачем.

Проаналізувавши викладене, суд дійшов висновку про подання позивачем контролюючому органу під час митного оформлення товару за митною декларацією № UA110320/2020/009088 від 09.09.2020 всіх необхідних документів для визначення митної вартості товару ТОВ "Альянс Фурнітура" за основним методом.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обов`язок щодо доведення правомірності спірних рішень покладено на контролюючий орган як на суб`єкта владних повноважень.

Разом із тим, відповідачем таких доказів суду не надано. Натомість, матеріалами справи підтверджено правомірність визначення позивачем митної вартості товарів на підставі основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості товарів суб`єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення, чим порушив законні інтереси позивача.

Зважаючи на те, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та сформував рішення про коригування митної вартості товарів від 09.09.2020 №UА110320/2020/000075/1, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині визнання спірного рішення контролюючого органа протиправним та його скасування.

Надаючи правову оцінку картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення картку відмови №UА110320/2020/00246 від 09.09.2020, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин дев`ятої та десятої статті 264 Митного кодексу України орган доходів і зборів не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом; відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи органу доходів і зборів про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вона вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Судом встановлено, що спірна картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110320/2020/00246 від 09.09.2020 мотивована прийняттям митним органом рішення про коригування митної вартості від 09.09.2020 №UА110320/2020/000075/1, неправомірність винесення якого знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду справи.

За викладених обставин спірна картка відмови визнається судом протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Таким чином, адміністративний позов ТОВ "Альянс Фурнітура" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Фурнітура" (вул. Клінкерна, 1, м. Полтава, Полтавська область, 36041, ЄДРПОУ 32753365) до Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49038, ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати сформовану Дніпровською митницею Держмитслужби картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110320/2020/00246 від 09 вересня 2020 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА110320/2020/000075/1 від 09 вересня 2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Фурнітура" витрати зі сплати судового збору у розмірі 11 407,62 грн. (одинадцять тисяч чотириста сім гривень шістдесят дві копійки).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення .

Повне рішення складено 28 грудня 2020 року.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва