Рішення

від 14.12.2020 по справі 460/5437/20

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 грудня 2020 року м. Рівне №460/5437/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді О.М. Дудар, за участю секретаря судового засідання А.М. Юрчук, сторін та інших осіб, які беруть участь у справі

позивача: представник Таборовець А.П.,

відповідача: представник Бачук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловинської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головинської сільської ради (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій.

Позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головинської сільської ради від 7 липня 2020 року №275 "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки";

- зобов`язати Головинську сільську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,5100га (кадастровий номер 5623480800:06:024:0156) для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою с.Берестовець, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Головинської сільської ради.

Ухвалою суду від 29.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 27.08.2020, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Підготовче засідання 27.08.2020 відкладено до 24.09.2020 для надання можливості відповідачу подати відзив на позовну заяву.

24.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 22.10.2020.

У судовому засіданні 22.10.2020 оголошено перерву до 05.11.2020 для витребування додаткових доказів.

Ухвалою суду від 05.11.2020 відкладено розгляд справи на 01.12.2020 за клопотанням представника позивача.

01.12.2020 судове засідання у справі не відбулося у зв`язку з участю судді у семінарі для підвищення кваліфікації. Ухвалою суду від 02.12.2020 відкладено розгляд справи на 14.12.2020.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав. Суд, враховуючи вимоги ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішив справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та суду пояснив. що Головинською сільською радою протиправно відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Вказав, що рекомендації постійної комісії не є законодавчо визначеною підставою для прийняття рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою.

Звернув увагу суду на те, що спірне рішення порушує право позивача та його правомірні очікування на отримання земельної ділянки, є прикладом непослідовних дій відповідача, оскільки дозвіл на розроблення проекту землеустрою позивачу було надано.

Зазначив, що вимога щодо законності у розумінні Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.

Просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив та суду пояснив, що сільська рада є органом місцевого самоврядування та приймає рішення в інтересах територіальної громади.

Підставою прийняття спірного рішення були рекомендації постійної комісії з питань регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища, житлово-комунального господарства, побутового, торгівельного обслуговування, громадського харчування, транспорту та зв`язку.

Зазначена комісія рекомендувала відмовити ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарств, оскільки згідно з листом ВАТ "Берестовецький спецкар`єр" вказана ділянка розташована в межах ліцензійної площі, наданої підприємству, що має спеціальний дозвіл на видобування базальтів на родовищі.

Вказав, що ВАТ "Берестовецький спецкар`єр" є бюджетоутворюючим підприємством для територіальної громади, а тому спірне рішення прийнято сільською радою саме в інтересах сільської громади.

Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Головинської сільської ради від 22 жовтня 2015 року №1039 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність" ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки площею 0,51га у власність для ведення особистого селянського господарства в с.Берестовець за рахунок земель сільськогосподарського призначення Головинської сільської ради Костопільського району Рівненської області (а.с.15).

За заявою ОСОБА_1 від 24.12.2019 (а.с.24) на підставі зазначеного рішення та договору від 24.12.2019 №5362 Приватним підприємством "Костопільземлепроект" було розроблено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03) за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Головинської сільської ради в с.Берестовець Костопільського району Рівненської області (а.а.с.20- 23, 30-53).

Згідно з висновком Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 15.01.2020 №595/82-20, проект землеустрою не потребує проведення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації, зауваження та пропозиції до проекту землеустрою відсутні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03) за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Головинської сільської ради в с.Берестовець Костопільського району Рівненської області погоджується (а.с.54).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.01.2020 №НВ-5607289022020, 23.01.2020 зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельну ділянку, що розташована в с.Берестовець Костопільського району Рівненської області, площею 0,51га, за кадастровим номером 5623480800:06:024:0156. Інформація про зареєстроване право відсутня (а.а.с.16-18).

ОСОБА_1 звернувся до Головинської сільської ради із заявою від 09.04.2020 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Головинської сільської ради в с.Берестовець Костопільського району Рівненської області та надання її у власність (а.с.19).

До зазначеної заяви позивачем було додано: копію титульної сторінки з проекту землеустрою; копію кадастрового плану; копію кадастрового плану; копію акта приймання-передачі межових знаків на зберігання; копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

7 липня 2020 року Головинською сільською радою прийнято рішення №275 "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" (а.с.55).

Зазначене рішення Головинська сільська рада прийняла, розглянувши заяву ОСОБА_1 , керуючись п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст.25, 50 Закону України "Про землеустрій", ст.ст.12, 40, 79-1, 91, 116, 118, 120, 122, 125, 126 Земельного кодексу України, ст.ст.286, 287 Податкового кодексу України, ст.ст.16, 24 Закону України "Про державний земельний кадастр", постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 "Про затвердження порядку ведення Державного земельного кадастру", та враховуючи рекомендації постійної комісії з питань регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища, житлово-комунального господарства, побутового, торгівельного обслуговування, громадського харчування, транспорту та зв`язку.

Вважаючи рішення відповідача від 07.07.2020 №275 протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) питання регулювання земельних відносин відповідно до закону вирішуються на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

У силу вимог ч.1 ст.59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Пунктами "а", "б", "в" ч.1 ст.12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства (п."а" ч.3 ст.22 Земельного кодексу України).

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.2 ст.116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч.3 ст.116 Земельного кодексу України).

Згідно ч.1 ст.122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

За приписами ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно з ч.8 ст.118 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч.9 ст.118 Земельного кодексу України).

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) розроблення проекту землеустрою та його погодження, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, та прийняття зазначеним органом рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову в переданні земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

Згідно з наведеними нормами Земельного кодексу України, підставами для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути непогодження проекту землеустрою в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, ст.118 Земельного кодексу України не містить. При цьому, перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Відповідно до п.107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 рішенням Головинської сільської ради від 22.10.2015 №1039 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5100 га для ведення особистого селянського господарства (розташованої за адресою: с.Берестовець Костопільського району Рівненської області) був погоджений в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України без жодних зауважень та заперечень.

Зазначену земельну ділянку 23.01.2020 зареєстровано в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 5623480800:06:024:0156.

Таким чином, законодавчо визначені підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою у спірних правовідносинах відсутні.

Суд зазначає, що статті нормативно-правових актів, на які відповідач посилається у спірному рішенні містять загальні норми, що визначають статус земельної ділянки та правомочності органу місцевого самоврядування у сфері земельних правовідносин.

Що стосується посилань відповідача на рекомендації постійної комісії, суд зазначає наступне.

З витягу з протоколу засідання постійної комісії з питань регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища, житлово-комунального господарства, побутового, торгівельного обслуговування, громадського харчування, транспорту та зв`язку від 06.07.2020 (а.а.с.107-108) вбачається, що зазначена комісія рекомендувала відмовити ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої в с.Берестовець, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Головинської сільської ради. Підставою для відмови став лист ВАТ "Берестовецький спецкар`єр", у якому підприємство просило зупинити розгляд питання виділення даної земельної ділянки у зв`язку з тим, що вказана ділянка розташована в межах ліцензійної площі, наданої підприємству, яке має спеціальний дозвіл, з метою видобування базальтів на родовищі.

Поряд з цим, відомостей про реквізити (дату та вихідний номер) листа ВАТ "Берестовецький спецкар`єр" зазначений протокол засідання постійної комісії не містить.

Відповідачем, в порушення вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, листа ВАТ "Берестовецький спецкар`єр" суду надано не було.

Крім того, дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджено, що земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність, розташована на землях запасу Головинської сільської ради сільськогосподарського призначення.

Жодних доказів зміни цільового призначення, що б призвело до зміни правового режиму зазначеної земельної ділянки, суду не надано.

За таких обставин, посилання відповідача на рекомендації постійної комісії з питань регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища, житлово-комунального господарства, побутового, торгівельного обслуговування, громадського харчування, транспорту та зв`язку є неспроможними, оскільки такі рекомендації суперечать нормам Земельного кодексу України, що визначають порядок використання земельної ділянки виключно за її цільовим призначенням.

Наведені вище обставини у своїй сукупності вказують на те, що у відповідача були відсутні правові підстави для винесення оспорюваного рішення від 07.07.2020 №275, яке, у свою чергу, не відповідає критеріям обґрунтованості, розсудливості, пропорційності, встановленим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з ч.ч.1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 N3477-IV, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 23.10.1991 у справі "Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland" (заява №12742/87) зазначив, що ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод може застосовуватися для захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей у майбутньому, оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Суд зазначив, що перша та найбільш важлива вимога ст.1 Першого протоколу до Конвенції у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (рішення від 25.03.1999 у справі "Iatridis v. Greece" (заява №31107/95). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення від 22.09.1994 у справі "Hentrich v. France" (заява №13616/88) (п.42) та рішення від 10.05.2007 у справі "Kushoglu v. Bulgaria" (заява №48191/99) (пп.49-62).

Суд вважає, що відмовляючи позивачу у погодженні проекту землеустрою земельної ділянки, відповідач діяв без дотримання принципу верховенства права, непослідовно, нівелюючи правомірні очікування останнього на отримання у власність земельної ділянки.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не доказано правомірність спірного рішення, в той же час порушення прав позивача, про захист яких він просив в судовому порядку, знайшло підтвердження в ході судового розгляду.

Таким чином, позовні вимоги належить задовольнити повністю.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У силу вимог ч.1 ст.132 КАС України, до судових витрат належить, зокрема, судовий збір.

Судом встановлено, що за подання адміністративного позову ОСОБА_1 згідно з квитанціями від 23.07.2020 №44 та №46 та від 23.07.2020 №МР -АВ2106986GVN сплачено судовий збір у загальній сумі 1681,60грн (а.а.с.8-10).

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено повністю, сплачений судовий збір у зазначеній сумі належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головинської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головинської сільської ради від 7 липня 2020 року №275 "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки".

Зобов`язати Головинську сільську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , площею 0,5100га (кадастровий номер 5623480800:06:024:0156) для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою с.Берестовець, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Головинської сільської ради.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, Головинської сільської ради , судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1681,60грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головинська сільська рада (вул.Вишнева, буд.1, с.Головин, Костопільський район, Рівненська область, 35041, код за ЄДРПОУ 04526590).

Повне рішення складено 24 грудня 2020 року.

Суддя О.М. Дудар