Постанова

від 24.12.2020 по справі 640/21107/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/21107/20 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Ключкович В.Ю.,

при секретарі судового засідання Гужві К.М.,

за участю учасників судового процесу:

від позивача (апелянта): Григорчук І.О.,

від відповідача (апелянта): Зубенко М.О.,

від третьої особи 1: Оксень А.В.,

від третьої особи 2: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "МАНТІКОР" та Антимонопольного комітету України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2020 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МАНТІКОР" до Антимонопольного комітету України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство"Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення вмробництва" АТ "Українська залізниця", товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "МТК Полімер" про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Мантікор" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель за №15279-р/пк-пз від 10 серпня 2020 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2020 року провадження у адміністративній справі № 640/21107/20 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, позивачем та відповідачем подано апеляційні скарги, в яких посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просять скасувати дану ухвалу, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відзивів на апеляційні скарги до суду не надходило, що не перешкоджає апеляційному розгляду даної справи.

У судовому засіданні представники апелянтів підтримали доводи та вимоги апеляційних скарг та просили суд їх задовольнити.

Представник третьої особи - АТ "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення вмробництва" АТ "Українська залізниця"у судовому засіданні зазначив, що з доводами апеляційних скарг категорично не погоджується, вважає їх необґрунтованими та безпідставними. Натомість, стверджує, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи та надано належну оцінку дослідженим доказам у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2020 року відкрито провадження у даній.

Представник третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "МТК Полімер" подав клопотання про закриття провадження у справі, оскільки даний спір не підсудний адміністративним судам.

Задовольняючи вказане клопотання третьої особи та ухвалюючи рішення про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач оскаржує рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель №15279-р/пк-пз від 10 серпня 2020 року, яким відмовлено в задоволенні скарги Товариству з обмеженою відповідальністю "Мантікор" щодо скасування рішення тендерного комітету замовника - Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про визначення Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "МТК Полімер" переможцем процедури закупівлі за №UA-2020-03-31-001227-с.a7. Поряд з цим, судом було встановлено, що згідно даних сайту Prozorro 21 серпня 2020 року між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "МТК Полімер" укладено договір поставки № ЦЗВ-03-06320-01 (https://prozorro.gov.ua/tender/ UA-2020-03-31-001227-c). Отже, з огляду на встановлені обставини справи та правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 918/843/17, суд першої інстанції дійшов висновку, що даний спір не має ознак публічно-правового спору, а містить ознаки приватноправового спору, позаяк зачіпає майнові інтереси переможця публічної закупівлі.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У пункті 1 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Статтею 27 КАС України прямо передбачено, що адміністративні справи з приводу оскарження рішень АМК з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та рішень у сфері державної допомоги суб`єктам господарювання, адміністративні справи за позовом АМК у сфері державної допомоги суб`єктам господарювання вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Згідно ч.1 ст. 18 Закону України "Про публічні закупівлі" Антимонопольний комітет України як орган оскарження з метою неупередженого та ефективного захисту прав і законних інтересів осіб, пов`язаних з участю у процедурах закупівлі, утворює постійно діючу адміністративну колегію (колегії) з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель. Рішення постійно діючої адміністративної колегії (колегій) ухвалюються від імені Антимонопольного комітету України.

Частиною 23 вищевказаної статті передбачено, що рішення органу оскарження може бути оскаржене суб`єктом оскарження, замовником до окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, протягом 30 днів з дня його оприлюднення в електронній системі закупівель.

Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм вбачається, що одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також запроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.

Так, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності (пункт 7 частини першої статті 20 ГПК України).

Відповідно до приписів частини першої та другої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Відтак, вирішення спору щодо оскарження рішень Антимонопольного комітету України та його органів господарськими судами,здійснюється лише у разі, якщо такий спір виникає із правовідносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності та захистом від недобросовісної конкуренції.

Натомість, як вбачається з матералів справи, предметом розгляду у даній справі є оскарження рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель. Дане рішення винесено відповідачем за наслідками оскарження позивачем процедури проведення тендеру (публічних закупівель).

Системний аналіз викладених вище правових норм надає підстави стверджувати, що спори, які стосуються оскарження рішень АМК з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 160/2452/19.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання суду першої інстанції на необхідність застосування до спірних правовідносин правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 року у справі № 918/843/17 з огляду на різний суб`єктний склад та характер спірних правовідносин.

Так, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у вищевказаній постанові, орган виконавчої влади або місцевого самоврядування у відносинах щодо організації та порядку проведення торгів (тендеру) діє як суб`єкт владних повноважень і спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності цих органів до виникнення договірних правовідносин між організатором та переможцем цього тендеру відносяться до юрисдикції адміністративних судів. Проте після укладення договору між організатором конкурсу та його переможцем спір щодо правомірності рішення тендерного комітету підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства, оскільки фактично зачіпає майнові інтереси переможця торгів.

Колегія суддів наголошує, що предметом судового спору в межах спірних правовідносин є рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель про порушення законодавства у сфері публічних закупівель №15279-р/пк-пз від 10 серпня 2020 року, яке прийнято за результатами розгляду скарги позивача щодо порушення законодавства у сфері публічних закупівель.

В той же час, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання суду першої інстанції на необхідність застосування до спірних правовідносин правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 року у справі № 918/843/17 з огляду на різний суб`єктний склад та характер спірних правовідносин, адже в межах зазначеної справи спір виник між організатором торгів та переможцем, тобто дані висновки в межах спірних правовідносин не є ревалентними.

Отже, колегією суддів встановлено, даний спір належить до юрисдикції саме адміністративного суду, що свідчить про помилковість висновку суду першої інстанції, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладені обставини та докази у їх сукупності, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до обмеження права позивача на судовий захист, регламентованого, зокрема, статтею 55 Конституції України та статтею 5 КАС України, а також неправильного вирішення питання про закриття провадження у справі.

У свою чергу, колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Проте, колегією суддів встановлено, що під час прийняття ухвали про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України судом першої інстанції не було дотримано вказаних вимог.

Відповідно до ст. 320 КАС України - підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Отже, з урахуванням того, що доводи позивача та відповідача викладені в апеляційних скаргах спростовують висновки суду першої інстанції, що містяться в оскаржуваній ухвалі Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 листопада 2020 року, колегія суддів вважає за необхідне таку ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 242, 308, 311-313, 320-322, 325, 328 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "МАНТІКОР" та Антимонопольного комітету України задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2020 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович