Рішення

від 17.12.2020 по справі 173/2665/19

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/2665/19

Провадження №2/173/149/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого - судді Петрюк Т.М.

при секретареві - Рудовій Л.В.

за участю: представника позивача - адвоката Соловей В.А.

представників відповідачів - Бондаря Ю.Є., Гейнц-Штельмана Д.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача, адвокат Соловей Володимир Андрійович до Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області і служби у справах дітей Верхньодніпровської районної державної адміністрації, про визнання протиправним скасування рішення виконавчого комітету Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області від 04.09.2019 року № 40 ,-

ВСТАНОВИВ:

29.10.2019 року до суду звернулася позивач ОСОБА_1 , з позовом про визнання протиправним скасування рішення виконавчого комітету Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області від 04.09.2019 року № 40 до відповідачів Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області і служби у справах дітей Верхньодніпровської районної державної адміністрації

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області 30.10.2019 року позовна заява залишена без руху в зв`язку з виявленими недоліками.

26.11.2019 року позивачем усунені виявлені недоліки.

27.11.2019 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами загального провадження в підготовче судове засідання на 29.01.2020 року.

29.01.2020 року проведене підготовче судове засідання. Справа призначена до розгляду в судовому засіданні на 18.03.2020 року.

18.03.2020 року розгляд справи в ідкладений в зв`язку з неявкою відповідачів в судове засідання. справа призначена до розгляду на 30.03.2020 року.

30.03.2020 року розгляд справи відкладений до 03.06.2020 року в зв`язку з неявкою учасників розгляду справи.

03.06.2020 року в судовому засіданні оголошена перерва до 10.09.2020 року.

10.09.2020 року в судовому засіданні оголошена перерва до 04.11.2020 року

04.11.2020 року в судовому засіданні оголошена перерва до 17.12.2020 року.

Учасникам розгляду справи роз`яснені права та обов`язки відповідно до 43, 44, 49 ЦПК України.

17.12.2020 року в судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Згідно заявлених позовних вимог за поданою позовною заявою позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області від 04 вересня 2019 року № 40 Про затвердження постанови опіки і піклування № 2 від 03.09.2019 року про вилучення малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і влаштування їх до КЗ Кам`янського спеціалізованого будинку дитини ДОР прийнятого на підставі постанови № 2 від 03 вересня 2019 року ради опіки та піклування при Дніпровській селищній раді Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

В обґрунтування позовних вимог за первісною позовною заявою позивач посилається на наступне:

Виконавчим комітетом Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області постановлене рішення від 04.09.2019 року № 40 Про затвердження постанови опіки і піклування № 2 від 03.09.2019 року про вилучення малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і влаштування їх до КЗ Кам`янського спеціалізованого будинку дитини ДОР

Пунктом 1 цього рішення відповідач - 1 вирішив затвердити постанову ради опіки та піклування № 2 від 03 вересня 2019 року про вилучення малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Пунктом два зазначеного рішення вирішено вилучити з родини ОСОБА_1 і ОСОБА_4 , малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2

Пунктом 3 зазначеного рішення відповідач -1 вирішив клопотати перед службою у справах Верхньодніпровської райдержадміністрації про влаштування малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до КЗ Кам`янського спеціалізованого будинку дитини ДОР взявши їх на повне державне утримання

Пунктом 4 зазначеного рішення відповідача -1 вирішив клопотати перед Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 ,, і ОСОБА_4 , відносно їх малолітніх дітей.

В оскаржуваному рішення відповідач -1 посилається на постанову № 2 від 03 вересня 2019 року ради опіки та піклування Дніпровської селищної ради, повідомлення зі служби у справах дітей Верхньодніпровської райдержадміністрації від 28.08.2019 року № 383, повідомлення зі служби у справах дітей Балтської райдержадміністрації Одеської області про виявлення малолітніх дітей залишених без батьківського піклування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які нібито були залишені матір`ю на сторонню особу без будь-яких документів.

Крім того службою у справах дітей виконавчого комітету Верхньодніпровської районної державної адміністрації складено акт від 03.09.2019 року про дитину покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров`я або яку відмовились забрати батьки чи родичі про покинуту або знайдену дитину про те, що малолітні діти: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 були виявлені 03.09.2019 року о 17-00 годині за адресою: АДРЕСА_1 у ОСОБА_5 ,.і ОСОБА_6 , які пояснили, що мати залишила своїх дітей на час відсутності (поїздка на роботу).

Позивач вважає дане рішення незаконним, протиправним. необґрунтованим та таким, що порушує її права та свободи, законні інтереси та підлягає скасуванню з наступних підстав.

1.позивач не ухилялась від виконання передбачених ст. 150 СК України обов`язків щодо виховання своїх малолітніх дітей, оскільки діти проживають разом з нею за місцем її постійного проживання: АДРЕСА_2 .

2. позивачка матеріально утримує своїх дітей,належним чином виховує дітей в дусі любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, зокрема: забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням.

3.Не існує обставин, які негативно впливають на фізичний розвиток дітей позивача, як складову виховання, позивачка спілкується з дітьми в повному обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, надає дітям доступ до культурних та інших духовних цінностей

4.позивач поважає своїх дітей, піклується про їх здоров`я, фізичний і духовний розвиток

5.позивач ніколи не вчиняла будь-яких видів експлуатації дітей, не застосовувала інших видів покарань, які принижують людську честь і гідність.

Актом від 08 травня 2019 року обстеження матеріально-побутових у мов позивача підтверджується,що у мови проживання сім`ї є відміними.

Характеристиками від 20.09.2018 року та 17.05.2018 року позивачка характеризується позитивно.

Шлюб між позивачкою та батьком дітей розірваний на підставі заочного рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 31.05.2018 року та вирішено що діти: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 залишаються проживати з позивачкою.

Свідоцтвом про зміну імені від 20.10.2018 року, підтверджується, що позивачка змінила ім`я та після державної реєстрації отримала ім`я ОСОБА_1 .

Позивачка здійснила передачу своїх малолітніх дітей довіреній особі, ОСОБА_6 ,. з поважних причин на короткий проміжок часу, за їх спільною домовленістю.

В свою чергу відповідач прийняв рішення про відібрання малолітніх дітей від матері у порушення вимог ст. 170 СК України , оскільки загрози життю чи здоров`ю дітей не існувало.

Складений акт про покинуту дитину не відповідає дійсності. Позивачка не позбавлена батьківських прав та не існує висновку про доцільність позбавлення її батьківських прав. Таким чином позивачем не встановлено достовірних обставин для вилучення дітей із родини позивачки, а зазначені лише згальні положення, передбачені СК України.

В свою чергу позивачка має переважне право на те, щоб діти проживали разом з нею, має право передавати їх на виховання іншим особам. має право на самозахист дитини.

Всі вищезазначені обставин свідчить про незаконність та протиправність прийнятого рішення, що й стало підставою звернення до суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги за поданою позовною заявою підтримав давши пояснення, фактично викладені в позовній заяві. Також пояснив, що передача матір`ю дітей іншим особам була викликана необхідністю пошуку роботи за кордом з метою належного матеріального утримання дітей. При цьому мати постійно цікавилась долею своїх дітей по телефону, пересилала кошти на їх утримання. А прийняте рішення є безпідставним та необґрунтованим оскільки на даний час позивачка влаштувала своє життя на території іншої держави. Вона забезпечена житлом, забрала до себе дітей, влаштувала їх у дошкільні навчальні заклади тобто виявила належну турботу про своїх дітей, їх розвиток та виховання.

Представник відповідача, Дніпровської селищної ради проти задоволення позовних вимог заперечувала посилаючись на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення орган опіки та піклування керувався актом про покинуту дитину та положенням про органи опіки та піклування. На час прийняття рішення позивачка дійсно залишала неодноразово своїх дітей на інших осіб і на той час таке рішення відповідало фактичним обставинам. Оскільки мати покинула дітей і була загроза їх життю та здоров`ю. Той факт, що мати в подальшому змінила свою поведінку та почала піклуватись про своїх дітей не робить незаконним прийняте рішення, тому в задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Відповідач, представник служби у справах дітей Верхньодніпровської районної державної адміністрації проти задоволення позовних вимог заперечував. Свої заперечення обґрунтовував тим, що з 2013 року на сім`ю позивачки постійно надходили скарги до служби у справах дітей від матері позивачки, її знайомих, батька дітей, також були звернення на урядову гарячу лінію. Підставою таких звернень стало те , що мати залишала своїх дітей на інших осіб, не зовсім правильної поведінки та репутації. Так перший раз мати залишила своїх дітей на сім`ю ОСОБА_7 , де діти перебували в неналежних умовах і до служби надходили скарги в тому числі і від гр. ОСОБА_7 . Викликали матір попередили її про необхідність здійснювати належний догляд за дітьми. Потім до служби були нові звернення, що позивачка знову не проживає зі своїми дітьми, і діти перебувають під наглядом зовсім незнайомого чоловіка. Представники служби виїхали за місцем проживання дітей. Дійсно матері не було. Чоловік, який наглядав за дітьми повідомив,що він познайомився з позивачкою через Інтернет, пожалів її та наглядає за її дітьми, а позивачка поїхала на роботу до Польщі. Знову була викликана мати та попереджена про необхідність належного догляду за дітьми. В третій раз повідомлення про покинутих дітей вже надійшло з Балтської служби у справах дітей Одеської області, згідно якої діти були залишені матір`ю на зовсім сторонню особу, яка не здійснювала належний догляд за дітьми. Тому діти були вилучені та передані за місцем їх проживання. Дані обставини і стали підставою прийняття оскаржуваного рішення, яке є законним та відповідає дійсним обставинам. Той факт, що мати в подальшому змінила свою поведінку, забрала дітей та створила належні умови для їх виховання не робить незаконним прийняте Дніпровською селищною радою рішення. Тому в задоволені позовних вимог просить відмовити.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст.55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 ( раніше ОСОБА_8 ), свідоцтво про зміну імені серія НОМЕР_1 від 20.10.2018 року. є матір`ю двох малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями про народження дітей.

Виконавчим комітетом Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області постановлене рішення від 04.09.2019 року № 40 Про затвердження постанови опіки і піклування № 2 від 03.09.2019 року про вилучення малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і влаштування їх до КЗ Кам`янського спеціалізованого будинку дитини ДОР

Згідно оскаржуваного рішення вирішено

- затвердити постанову ради опіки та піклування № 2 від 03 вересня 2019 року про вилучення малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

- вилучити з родини ОСОБА_1 і ОСОБА_4 , малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2

- клопотати перед службою у справах Верхньодніпровської райдержадміністрації про влаштування малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до КЗ Кам`янського спеціалізованого будинку дитини ДОР взявши їх на повне державне утримання

- клопотати перед Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 ,. і ОСОБА_4 , відносно їх малолітніх дітей.

Позивачка оскаржує вказане рішення посилаючись на його незаконність та необґрунтованість.

відповідно до ч. 1, п.10 ч. 2 ст. 16 ЦК України - Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Представник позивача обґрунтовуючи незаконність та необгрутованість вищевказаного рішення посилається на те, що в оскаржуваному рішення не зазначено правових підстав його прийняття та рішення не відповідає фактичним обставинам справи.

З дослідженого в судому засіданні рішення встановлено що в ньому зазначені правові підстави прийнятого рішення, а саме: Постанова № 866 від 24.09.2008 року Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини , Наказ Міністерства охорони здоров`я України Про затвердження типового положення про будинок дитини, ст. 18 ЗУ Про охорону дитинства , ст. 14 п.1 ст. 15. п.1.4 СК України, ст. 32, 33 ЗУ Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування . ст. 52, 56, 59. ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні .

Таким чином в оскаржуваному рішенні зазначені правові підстави його прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні - Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 59 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні - Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Відповідно до ст. 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини - Органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад (далі - органи опіки та піклування), які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім`ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей, запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дітей та за участю дітей.

Таким чином оскаржуване рішенні прийняте компетентним органом.

Щодо фактичних обставин вилучення дітей то з наданих відповідачем доказів встановлено наступне.

Згідно повідомлення на гарячу лінію голови Дніпропетровської облдержадміністрації від 19.03.2019 року відбулося звернення з приводу відсутності належного догляду за дітьми (4 і 2 років), які мешкають по АДРЕСА_2 , зі слів заявниці мати ОСОБА_8 поїхала на заробітки за кордон, діти залишилися самі, сусіди їх годують, просить терміново вжити заходів.

Відповідно до акту обстеження матеріально побутових умов за адресою АДРЕСА_2 від 22.03.2019 року встановлено, що вдома був гр. ОСОБА_9 , та малолітні діти: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . діти активні - ОСОБА_10 одягнута в плаття та колготах з порваними підошвами на пів стопи, діти жваві, грайливі. ОСОБА_10 спілкується. говорить дорослими фразами, з вживання нецензурних слів. Наявні продукти харчування (овочі, фрукти, крупи), з приготованої їжі -борщ. ОСОБА_11 повідомив, що годує дітей сиром та молоком, які купує щодня, також повідомив, що до нього за дітьми доглядала няня - Лена, З ОСОБА_12 познайомився в соц. мережах, яка плакалась на своє життя, говорила, що хоче покінчити життя самогубством, він перейнявся та пожалів її. Приїхав дивитись за дітьми з м. Кам`янець-Подільський, З ним проведено профілактичну бесіду щодо догляду за малолітніми дітьми, на випадок його від`їзду повідомити по телефону.

Таким чином судом встановлено, що в березі 2019 року мати залишила дітей на сторонню особу. Але так як умови проживання дітей не були критичними, органами опіки та піклування і служби у справах дітей діти не були вилучені із родини матері.

Відповідно до повідомлення служби у справах дітей Балтської районної державної адміністрації Одеської області від 15.08.2019 року встановлено, що в с. Кармалюківка Балтського району Одеської області виявлені 2 малолітніх дітей, залишених без батьківського піклування - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які були залишені матір`ю на сторонню особу без будь-яких документів. На підставі акту про вилучення дітей від 14.08.2019 року діти вилучені із сім`ї та влаштовані до дитячого відділення Балтської центральної районної лікарні для обстеження стану їх здоров`я. Мати дітей - ОСОБА_1 вийшла на зв`язок лише після загрози вилучення дітей. На даний час мати перебуває в Польщі.

Також надані суду розписки ОСОБА_1 ,. згідно яких вона залишає своїх дітей на гр. . ОСОБА_13 , на подругу ОСОБА_6 .

Також були складені акти про покинуту дитину відносно дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином факт того, що позивачка залишала своїх малолітніх дітей на сторонніх осіб знайшов своє підтвердження і не проявляла до них материнського піклування.

За клопотанням представника позивача в судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_14 ,. який пояснив, що він знає ОСОБА_1 .. В її будинку проведений євроремонт, прибрано, чисто, охайно. Вона є багатодітною матір`ю В будинку є дитяча кімната. На подвір`ї облаштоване місце для прогулянок дітей, є надувний басейн. Коло будинку садочок. ОСОБА_1 ,. не повезло з чоловіком. З мамою вона також конфліктує. Роботи ОСОБА_1 ,. не змогла знайти, тому вимушена була поїхати до Польщі. Особисто він відвідував дітей, приносив їм продукти харчування.

Таким чином з пояснень свідка судом встановлено, що позивачка має належні умови для проживання та виховання дітей. Але підтверджений і факт залишення малолітніх дітей та її виїзд на роботі до іншої держави.

Таким чином підстави для винесення оскаржуваного рішення на час його прийняття були оскільки мати неодноразово залишала дітей одних на сторонніх осіб.

Статтею 150 СК України визначені обов`язки батьків по відношенню до їх дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 СК України - Сімейні права є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 15 СК України - Сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Відповідно до ч.1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної ради України № 789 ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя необхідний для фізичного , розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки та інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України - Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Представник позивача посилається на те, що мати мала право передавати дітей на виховання іншим особам відповідно до положень ст.. 151 СК України.

Так, згідно ч.1, 2, 3 ст. 151 СК України - Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.

Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Суд погоджується з тим, що переважне право на виховання дітей надається батькам, але це право не є безмежним. Оскільки, якщо батьки зловживають своїми правами щодо дітей, неналежно їх виконують, то до них застосовуюється відповідний вид відповідальності, передбачений чинним законодавством. А на органи опіки та піклування покладається обов`язок захищати права та інтереси малолітніх (неповнолітніх) дітей.

Так, батьки мають право передавати дітей на вихованні іншим особам. Але це не означає, що батьки мають право передавати свою дитину на виховання будь-якій особі. Як правило така передача дітей на вихованні здійснюється їх родичам, відповідним дошкільним, освітнім дитячим навчальним закладам, особам, які мають в відповідний рівень освіти, моральні якості.

У випадку з позивачкою, остання передавала своїх дітей іншим, малознайомим особам. Іі навіть, якщо така передача дітей викликана тим, що мати хотіла заробити кошти для утримання дітей, даний факт не виправдовує поведінки позивачки. так як мати в першу чергу повинна була піклуватись про те, щоб її дітям було добре в осіб, яким вона дітей передала і діти не наражались ні на які ризики. Проте мати цих питань не з`ясовувала. і якщо в перших двох випадках діти не були відібранні, оскільки залишались в більш-менш сприятливих для них умовах. То в третьому випадку, діти були відібрані в особи, в якої вони перебували і навіть не відповідачами, а службою у справах дітей за місцем перебування дітей.

Будь-яких доказів про те, діти перебували на території Одеської області в сприятливих для них умовах, що в цей час мати піклувалась про дітей, постійно спілкувалась з ними доступними засобами зв`язку, переводила кошти на їх утримання суду не надано. З чого суд приходить до висновку про те, що матір зовсім не хвилювали питання в яких умовах та з ким перебувають її діти. З повідомлення балтської служби у справах дітей мати вийшла на зв`язок лише під загрозою відібрання у неї дітей. даний факт будь-якими доказами позивачем та її представником не спростований

Доводи представника позивача, що органи опіки і піклування не мали підстав для відібрання дітей суд також вважає безпідставними.

Так , згідно ч.2 ст. 170 СК України - У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров`я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків.

Таким чином орган опіки та піклування наділений правом на відібрання дітей у випадку загрози їх життю і здоров`ю.

Доводи представника позивача, що будь-якої загрози здоров`ю та життю дітей не було суд вважає такими, що не відповідають дійсності, оскільки сам факт залишення дітей у віці 5-ти і 4-х років без піклування матері на сторонніх, незнайомих осіб сумнівної репутації, ставить під загрозу життя та здоров`я цих дітей. І даний факт знайшов своє підтвердження у документах складених Балтською службою у справах дітей Одеської області. А позивачем не надано будь-яких доказів на спростування цього факту.

Надані представником позивача докази того, що на даний час позивачка забрала дітей та створила належні умови для їх проживання та виховання не можуть бути враховані судом, оскільки вони виникли після обставин, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, тобто є неналежними доказами.

В свою чергу суд погоджується з доводами представника відповідача Дніпровської селищної ради про те, що прийняте рішення стало підставою для змін поведінки матері і її відношення до своїх дітей.

Наслідком таких змін стало те, що орган опіки та піклування відмовився від позовних вимог про позбавлення ОСОБА_1 , батьківських прав по відношенню до її малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 СК України понесені судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача і не відшкодовуються відповідачем оскільки судом ухвалюється рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_3 , представник позивача, адвокат Соловей Володимир Андрійович, місце знаходження: пр. Дмитра Яворницького, 60 офіс 503 м. Дніпро 49000, до Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області (юридична адреса: вул. Шкільна, 9 сел. Дніпровське Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 04338316) і служби у справах дітей Верхньодніпровської районної державної адміністрації (юридична адреса: 51600 м. Верхньодніпровськ пр. Шевченка, 21 Дніпропетровської області), про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області від 04.09.2019 року № 40 Про затвердження постанови опіки і піклування № 2 від 03.09.2019 року про вилучення малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і влаштування їх до КЗ Кам`янського спеціалізованого будинку дитини ДОР прийнятого на підставі постанови № 2 від 03.09.2019 року ради опіки і піклування при Дніпровській селищній раді Верхньодніпровського району Дніпропетровської області - відмовити.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ІПН НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_3

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду

Повний текст рішення виготовлений 27.12.2020 року.

Суддя Петрюк Т.М.

Направлене до ЄДРСР: 28.12.2020 року

Дата набрання законної сили: 27.01.2021 року