Постанова

від 21.12.2020 по справі 911/1371/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2020 р. Справа№ 911/1371/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

при секретарі судового засідання Позюбан А.С.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Київської області від 13.08.2020

у справі № 911/1371/20 (суддя Подоляк Ю.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Яблуневий-4"

про стягнення 19 161, 13 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Яблуневий-4" з позовом про стягнення 19161,13 грн, з яких 7277,51 грн інфляційні втрати, 3647,88 грн 3% річних, 8235,74 грн пеня, нарахованих за загальний період прострочення з листопада 2017 по лютий 2020.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем договірних зобов`язань за договором постачання природного газу № 2321/1718-ТЕ-17 від 17.10.2017 в частині своєчасної оплати поставленого газу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.08.2020 у справі № 911/1371/20 позов АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до ОСББ "Яблуневий-4" про стягнення 19161,13 грн, з яких 7277,51 грн інфляційні втрати, 3647,88 грн 3% річних, 8235,74 грн пеня, задоволено частково.

Стягнуто з ОСББ "Яблуневий-4" на користь АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 7253, 87 грн інфляційних втрат, 3647, 88 грн 3% річних, 8235, 74 грн пені, 2099,41 грн витрат зі сплати судового збору.

В решті позовних вимог АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до ОСББ "Яблуневий-4" про стягнення 23,64 грн інфляційних втрат відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, встановивши наявність обставин прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості поставленого газу, керуючись ст. ст. 546, 549, 551, 611, 612 ЦК України та ст. 233 ГК України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. При цьому, здійснивши перевірку правильності проведеного позивачем розрахунку, встановив його арифметичну невірність та зменшив суму інфляційних втрат до 6944,66 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.08.2020 у справі № 911/1371/20 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 23,64 грн інфляційних втрат та ухвалити в цій частині нове, яким стягнути з ОСББ "Яблуневий-4" 23,64 грн інфляційних втрат.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст. 233 ГК України, ст. ст. 549-559, 599, 625 ЦК України, без повного і всебічного з`ясування обставин справи. Так, апелянт вважає, що розрахунок інфляційних втрат мав бути проведений у відповідності до положень листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97-р. За доводами апелянта судом першої інстанції не наведено жодних мотивів розрахунків, які стали причиною відмови у стягненні сум.

Також, позивач наводить судову практику, щодо методики розрахунку інфляційних втрат, викладену в постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 904/10242/17, від 04.12.2018 у справі № 913/63/18 та в постановах Об`єднаної Палати Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, від 22.06.2020 у справі № 905/21/19.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2020, справа № 911/1371/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Зубець Л.П., Мартюк А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 апеляційну скаргу АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 13.08.2020 у справі № 911/1371/20 залишено без руху у зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020, після усунення недоліків апеляційної скарги, поновлено АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 13.08.2020; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 13.08.2020; справу 911/1371/20 призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи; зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 13.08.2020 у справі № 911/1371/20; запропоновано учасникам справи надати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

Згідно долучених до матеріалів справи повідомлень про вручення поштових відправлень рекомендовану кореспонденцію суду отримано позивачем 23.10.2020, а відповідачем - 30.10.2020.

Отже в силу приписів п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України учасники справи належним чином повідомлені про перегляд рішення Господарського суду Київської області від 13.08.2020 у справі № 911/1371/20 в апеляційному порядку.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ч.1 ст. 263 ГПК України, та не подав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки сторонами клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

17.10.2017 між ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (позивач у справі, постачальник за договором) та ОСББ Яблуневий-4 (відповідач у справі; споживач за договором) укладено договір постачання природного газу № 2321/1718-ТЕ-17 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з п. 1.4 договору за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00), власного видобутку (природний газ, видобутий на території України та/або імпортований природний газ, ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України.

Пунктом 2.1. договору сторони узгодили обсяги газу, що мають бути поставлені.

Постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 46,500 тис. куб. метрів, у тому числі по місяцях (тис. куб. метрів): у жовтні 2017 року - 7 тис. куб. м, у листопаді 2017 року - 7,5 тис. куб. м, у грудні 2017 року - 8,5 тис. куб. м, загалом за ІV квартал 2017 року - 23 тис. куб. м. У січні 2018 року - 8,5 тис. куб. м, у лютому 2018 року - 8 тис. куб. м, у березні 2018 року - 7 тис. куб. м, загалом за І квартал 2018 року - 23,5 тис. куб. м.

Згідно п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% вартості поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За змістом п. 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1. договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Між сторонами у справі укладена додаткова угода від 11.01.2018 № 1 до договору, якою сторони п. 3.4, абз. 3 п. 6.1, п. 8.2, п.п. 4 п. 11.3 договору виклали в іншій редакції.

Пунктом 6 додаткової угоди від 11.01.2018 № 1 до договору визначено, що вона набуває чинності з дати її підписання сторонами і діє з 01.01.2018.

На виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем отримано природний газ, що підтверджується долученими до матеріалів справи актами приймання - передачі: від 31.10.2017 на суму 11 386,37 грн; від 30.11.2017 на суму 16492, 44 грн; від 31.12.2017 на суму 40759, 64 грн; від 31.01.2018 на суму 31923,35 грн; від 28.02.2018 на суму 30197, 59 грн; від 31.03.2018 на суму 29818, 06 грн.

Оскільки відповідачем здійснено розрахунок за поставлений газ з порушенням строків, визначених в п. 6.1 договору, АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пред`явлено позов про стягнення з ОСББ "Яблуневий-4" 11 535, 68 грн пені, нарахованої у відповідності до п. 8.2 договору, а також 1651, 28 грн 3% річних та 5293,38 грн інфляційних втрат - згідно ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГКУ).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується, що строк оплати з поставки газу: за жовтень 2017 на суму 11386,37 грн настав 27.11.2017 (перенесено на перший робочий день); за листопад 2017 на суму 16492,44 грн - 26.12.2017 (перенесено на перший робочий день); за грудень 2017 на суму 40759,64 грн - 25.01.2018; за січень 2018 на суму 31923,35 грн - 26.02.2018 (перенесено на перший робочий день); за лютий 2018 на суму 30197,59 грн - 25.03.2018; за березень 2018 на суму 29818,06 грн - 25.04.2018.

Згідно банківської довідки щодо розрахунків відповідача за договором за період з грудня 2017 по березень 2020 відповідачем сплачено грошові кошти: 04.12.2017 у розмірі 4500,00 грн; 26.02.2017 у розмірі 6886,37 грн; 26.02.2018 у розмірі 3113,63 грн; 27.02.2018 у розмірі 5000,00 грн; 28.02.2018 у розмірі 5500,00 грн; 01.03.2018 у розмірі 2878,81 грн; 01.03.2018 у розмірі 28321,19 грн; 03.03.2018 у розмірі 12438,45 грн; 03.03.2018 у розмірі 561,55 грн; 05.03.2018 у розмірі 1000,00 грн; 27.11.2018 у розмірі 1000,00 грн; 29.11.2018 у розмірі 29361,80 грн; 29.11.2018 у розмірі 7638,20 грн; 30.11.2018 у розмірі 800,00 грн; 04.12.2018 у розмірі 1000,00 грн; 21.12.2018 у розмірі 6000,00 грн; 22.12.2018 у розмірі 1580,00 грн; 09.12.2019 у розмірі 1000,00 грн; 17.12.2019 у розмірі 1500,00 грн; 08.01.2020 у розмірі 2000,00 грн; 13.01.2020 у розмірі 2000,00 грн; 14.01.2020 у розмірі 2000,00 грн; 13.08.2020 у розмірі 2000,00 грн; 20.01.2020 у розмірі 2000,00 грн; 23.01.2020 у розмірі 5000,00 грн; 24.02.2020 у розмірі 1000,00 грн; 26.02.2020 у розмірі 3943,80 грн; 27.02.2020 у розмірі 2500,00 грн; 28.02.2020 у розмірі 2000,00 грн; 02.03.2020 у розмірі 13200,00 грн; 03.03.2020 у розмірі 2853,65 грн.

Беручи до уваги те, що в матеріалах справи наявні докази неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати отриманого природного газу в строки визначені договором, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для застосування до ОСББ Яблуневий-4 відповідальності у вигляді стягнення господарських санкцій.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нормами ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних (15,3% річних з 01.01.2018 в редакції додаткової угоди від 11.01.2018 № 1 до договору), але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі п. 8.2 договору здійснено нарахування пені за загальний період прострочення з 28.11.2017 по 25.10.2018 в сумі 8235,74 грн, який за перевіркою суду першої інстанції є арифметично вірним, а тому вимоги в цій частині задоволені судом.

Також позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати з прострочених сум за загальний період з 28.11.2017 по 29.02.2020 в сумі 7277,51 грн, 3% річних за загальний період прострочення з 28.11.2017 по 29.02.2020 в сумі 3647,88 грн.

Господарський суд першої інстанції, здійснивши перевірку проведеного позивачем розрахунку, встановив, що він є невірним у зв`язку з допущеними АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" помилками в математичних розрахунках сум інфляційних втрат. З огляду це, судом першої інстанції задоволено вимоги про стягнення 3 % річних в повному обсязі, однак в частині вимог про стягнення інфляційних втрат позов задоволено частково, зокрема, в сумі 7253,87 грн. Відмовлено в задоволенні вимог про стягнення інфляційних в сумі 23,64 грн.

Предметом апеляційного оскарження у даній справі позивачем визначено рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 23,64 грн інфляційних втрат. З огляду на таке, Північний апеляційний господарський суд перевіряє правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення в частині розгляду позовних вимог про стягнення інфляційних втрат за період з листопада 2017 року по лютий 2020 року у зв`язку із простроченням відповідача щодо оплати вартості поставленого природного газу.

За змістом ч. 2 ст. 11 та ч. 1 ст. 13 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Законодавець у ч.1 ст. 509 ЦК України визначив зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема, сплатити гроші, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Отже, цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку. Таке зобов`язання в силу ч. 3 ст. 11 ЦК України може виникати на підставі акта цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 4 ЦК України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

За змістом приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України на боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора, покладено обов`язок сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, ч. 1 ст. 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною 5 статті 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період.

При цьому, у випадку зменшення суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

Така правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.

Поряд з цим, колегія суддів також звертається до правових висновків, викладених в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, щодо механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку ч.2 ст. 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць.

Так, Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зауважено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Північним апеляційним господарським судом при здійснені перевірки наявного в матеріалах справи розрахунку суми інфляційних втрат встановлено, що він проведений з невірним визначенням бази нарахування основного боргу при частковій оплаті відповідачем заборгованості. Однак, зважаючи на те, що обрахована судом апеляційної інстанції сума інфляційної складової за спірний період перевищує заявлені до стягнення позовні вимоги в цій частині, судова колегія, керуючись принципом диспозитивності господарського процесу, дійшла висновку, що вимоги позивача про стягнення 7 277,51 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі. Висновки місцевого господарського суду про необґрунтованість позову про стягнення інфляційних в сумі 23,64 грн є необґрунтованими, а тому рішення в цій частині підлягає зміні.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 13.08.2020 на підставі п.1 ч. 1 ст. 277 ГПК України підлягає частковій зміні, з викладенням резолютивної частини в новій редакції про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 13.08.2020 у справі №911/1371/20 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 13.08.2020 у справі №911/1371/20 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

Позов Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Яблуневий-4 про стягнення 19161,13 грн., з яких 7277,51 грн. інфляційні втрати, 3647,88 грн. 3% річних, 8235,74 грн. пеня, задовольнити.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Яблуневий-4 (08320, Київська обл., Бориспільський район, с. Чубинське, вул. Яблунева, 4, ідентифікаційний код 36953933) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 7277 (сім тисяч двісті сімдесят сім) грн 51 коп. інфляційних втрат, 3647 (три тисячі шістсот сорок сім) грн 88 коп. 3% річних, 8235 (вісім тисяч двісті тридцять п`ять) грн 74 коп. пені, 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору .

3. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Яблуневий-4 (08320, Київська обл., Бориспільський район, с. Чубинське, вул. Яблунева, 4, ідентифікаційний код 36953933) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 3153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн 00 коп. судового збору, понесеного стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

4. Доручити Господарському суду Київської області видати накази на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.

5. Справу №911/1371/20 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець

Повний текст постанови складено 28.12.2020