Постанова

від 28.12.2020 по справі 910/3536/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2020 р. Справа№ 910/3536/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Тарасенко К.В.

Іоннікової І.А.

Розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Аромат" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 у справі №910/3536/20 (суддя Павленко Є.В., м. Київ)

за позовом Приватного підприємства "Регіональний охоронний альянс"

до Дочірнього підприємства "Аромат"

про стягнення 167 000,00 грн

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Приватне підприємство Приватного підприємства "Регіональний охоронний альянс" (далі - позивач/ПП "Регіональний охоронний альянс") звернулось до Господарського суд міста Києва із позовною заявою до Дочірнього підприємства "Аромат" (далі - відповідач/ДП "Аромат" ) про стягнення 167 000,00 грн.

Звертаючись до суду із указаним позовом позивач посилається, що на виконання укладеного 10.07.2015 між ним та відповідачем Договору про надання охоронних послуг № 10/07.15 позивач надав відповідачу передбачені цією угодою послуги на загальну суму 1 102 193,55 грн. Оскільки відповідач взяті на себе за вказаним договором зобов`язання з оплати наданих йому послуг виконало лише частково, заборгувавши таким чином позивачу 167 000,00 грн. ПП "Регіональний охоронний альянс", посилаючись на ст.ст. 509, 526, 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 у справі №910/3536/20 позовні вимоги задоволено повністю. За рішення суду стягнуто з відповідача на користь позивача 167 000,00 грн основного боргу та 2 505,00 грн судового збору.

Обґрунтовуючи рішення, із посиланням на ст.ст. 11, 526, 530,612, 901, 903 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, місцевий господарський суд встановив факт надання позивачем охоронних послуг відповідно Договору про надання охоронних послуг № 10/07.15 від 10.07.2015 до на загальну суму 1 102 193,55 грн та факт часткової оплати відповідачем наданих позивачем послуг на суму 935 193,55 грн. Оскільки доказів погашення 167 000,00 грн відповідачем надано не було, суд визнав за правомірне стягнути зазначену суму боргу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням ДП "Агромат" (далі- скаржник), звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 у справі №910/3536/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог ДП "Агромат" зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та процесуального права, зокрема, ст.ст. 32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України.

За твердженнями заявника апеляційної скарги, місцевий господарський суду дійшов помилково висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 167 000,00 грн за період з квітня 2019 року по січені 2020 року, оскільки судом не було враховано того факту, що позивачем не надавалися послуги з охорони за указаний період, підтвердженням чого є відсутність підписаних між сторонами актів про надання охоронних послуг (виконаних робіт) у зазначений період. Скаржник, вважає, що наявні у матеріалах справи акти про надання охоронних послуг (виконаних робіт) не є підставою для сплати коштів, оскільки такі акти не є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та, відповідно, підставою виникнення в нього обов`язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

18.11.2020 від позивача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому ПП "Регіональний охоронний альянс" просило суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 у справі № 910/3536/20- без змін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача вказував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні.

Також позивач звертав увагу, що за умовами укладеного між сторонами договору (п. 8.3. Договору) було визначено, що оплата послуг може здійснюватися, як безпосередньо відповідачем (замовником) так і його філією Бахмацький молочний комбінат . Акти здачі - приймання робіт за період з квітня 2019 року по січень 2020 року були підписані керівником філії Бахмацький молочний комбінат та скріплені печаткою філії. Позивач зазначає, що оплата на виконання умов Договору про надання охоронних послуг № 10/07.15 від 10.07.2015 здійснювалась як відповідачем так і його філіями, що свідчить прийняття відповідачем послуг, наданих ПП "Регіональний охоронний альянс" та схвалення повноважень, наданих відповідачем керівнику філії Бахмацький молочний комбінат .

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2020 апеляційну скаргу ДП "Агромат" у справі № 910/3536/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Іоннікова А.І., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 у справі №910/3536/20 апеляційну скаргу ДП "Агромат" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 у справі №910/3536/20 - залишено без руху.

27.10.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ДП "Агромат" на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 у справі №910/3536/20 надійшло клопотання про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №910/3536/20; розгляд апеляційної скарги ДП "Агромат" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 у справі №910/3536/20 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як убачається з матеріалів справи, 10.07.2015 між ПП "Регіональний охоронний альянс", як виконавцем та ДП "Аромат", як замовником було укладено Договір про надання охоронних послуг № 10/07.15 (далі - Договір), за умовами якого (п.п. 1.1. Договору) замовник передав, а позивач - прийняв під охорону об`єкт підприємства - нежитлові будівлі філії відповідача "Бахмацький молочний комбінат", розташовані за адресою: Чернігівська область, Бахмацький район, місто Бахмач, вулиця Перемоги, 13, перелік яких визначений в акті приймання-здачі об`єкта охорони; а також прийняв до виконання обов`язки диспетчерської служби цивільного захисту наведеного об`єкта.

За умовами п. 2.2 Договору вид охорони визначається як інспекторсько-сторожова служба охорони.

Відповідно до п. 2.3. Договору охорона здійснюється 2 (двома) цілодобовими постами, про що сторони зазначають у дислокації (Додаток № 3 до Договору). Замовник має право коригувати кількість постів охорони, про що сторонами має бути складена нова редакція дислокації (пункт 2.3 договору).

У п. 2.4. Договору сторони визначили, що при прийомі об`єкта, зазначеного у п. 2.1 Договору під охорону, сторони спільно складають акт приймання-здачі об`єкта охорони відповідно до Інструкції по охороні об`єкту, яка є невід`ємною частиною даного договору (Додаток № 1 до Договору) та Інструкції про порядок прийому (здачі) об`єктів та окремих приміщень під охорону (Додаток № 2 до Договору).

Пунктом 2.5. Договору передбачено, що охорона об`єкта здійснюється у дні й години, вказані у дислокації, що є невід`ємною частиною даного договору, та згідно з регламентом несення служби. Система охорони об`єкта та дислокація постів визначається охороною та узгоджується замовником.

Пунктом 6.1.10. Договору встановлено обов`язок замовника своєчасно здійснювати оплату за даним договором.

Відповідно до п. 8.1 Договору загальна вартість послуг складає 20 000,00 грн на місяць, у тому числі ПДВ 20 % в сумі 3 333,33 грн, виходячи з розрахунку місячної вартості одного поста охорони, яка становить 10 000,00 грн, у тому числі ПДВ 20 %.

У п. 8.2. Договору сторони узгодили, що оплата послуг з охорони здійснюється замовником відповідно до виставлених охороною рахунків та належним чином складених актів про надання охоронних послуг (виконаних робіт) не пізніше 25 (двадцять п`ятого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавались послуги. При наявності претензій до охорони з приводу отриманих послуг, замовник має право призупинити оплату по рахунку до остаточного вирішення спірного питання.

Відповідно до п. 8.3. Договору оплата послуг з охорони може здійснюватися як безпосередньо замовником, так і його філіями (відокремленими підрозділами), майно яких зазначено в даному договорі як об`єкт охорони.

Положеннями п. 8.4. Договору передбачено, що акт про надання охоронних послуг (виконаних робіт) підписується сторонами щомісяця. Даний акт підписується в останній день місяця, в якому надавались охоронні послуги. У разі дострокового розірвання (припинення) даного договору, акт про надання охоронних послуг (виконаних робіт) підписується сторонами в останній день дії даного договору. При наявності претензій до охорони з приводу отриманих послуг, замовник має право відкласти підписання акту до остаточного вирішення спірного питання

З матеріалів справи вбачається, що у Додатку № 3 до Договору сторони погодили дислокації постів охорони на об`єкті підприємства.

За приписами п. 10.1. Договору його дія може бути припинена достроково за згодою сторони або за ініціативою однієї із сторін.

Кожна із сторін має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання договору у випадку істотного порушення іншою стороною взятих на себе зобов`язань. Замовник має право відмовитися від даного договору при зміні його фінансового становища, втрати необхідності в охороні об`єкта, закінчення терміну дії ліцензії на надання послуг, пов`язаних з охороною державної та іншої власності, та не надання охороною ліцензії на новий термін дії з інших причин, які, на думку замовника, є поважними ( п. 10.2. Договору).

Відповідно до п.п. 10.3., 10.4. Договору сторона, яка має намір відмовитися від даного договору в односторонньому порядку, зобов`язана письмово (під розпис або цінним листом з повідомленням про вручення) повідомити про це іншу сторону не менше, ніж за 3 (три) робочих дні. Договір вважається розірваним у день, визначений у відповідному повідомленні про відмову від Договору. У випадку розірвання Договору в порядку, передбаченому пунктами 10.1 та 10.2 даного Договору, сторони зобов`язані скласти акт здачі-приймання об`єкта з-під охорони у день припинення договірних правовідносин. У разі, якщо охорона відмовляється від підписання такого акту, замовник має право самостійно провести інвентаризацію об`єкта охорони і товарно-матеріальних цінностей, та у разі виявлення будь-яких збитків та недостач, пред`явити охороні вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди. При отриманні вимоги охорона повинна відшкодувати збитки протягом 7 (семи) банківських днів з моменту її отримання.

Цей Договір, відповідно до п. 11.1. Договору останній набирає чинності з 10 липня 2015 року і діє до 9 липня 2016 року. Якщо будь-яка із сторін протягом одного місяця до терміну закінчення дії договору письмово не повідомить іншу сторону про закінчення дії Договору в термін, зазначений в пункті 11.1, Договір вважається пролонгованим на 1 рік.

Як убачається із матеріалів справи, між сторонами вносились зміни до зазначеного Договору, шляхом підписання додаткових угод ( вносилися зміни щодо вартості наданих послуг, дислокації постів охорони):

- 01.01.2017 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, за умовами якої п. 8.1 договору було викладено у новій редакції, згідно з якою загальна вартість послуг становила 28 000,00 грн на місяць, у тому числі ПДВ 20 % в сумі 4 666,67 грн, виходячи з розрахунку місячної вартості одного поста охорони, яка становить 14 000,00 грн, у тому числі ПДВ 20 %.;

- 19.02.2018 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до якої у п. 8.1 Договору було внесено зміни та викладено його в редакції, за якою загальна вартість послуг за даним Договором складає 14 000,00 грн на місяць з урахуванням ПДВ 20 %, виходячи з розрахунку місячної вартості одного цілодобового поста охорони, яка становить 14 000,00 грн, у тому числі ПДВ 20 %. Також вказаною додатковою угодою було внесено зміни й до відповідної дислокації постів охорони (Додатку № 1 до Договору);

- 01.01.2019 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 3 до Договору, за умовами якої п. 8.1 цього Договору було викладено у новій редакції та зазначено, що загальна вартість послуг становить 17 000,00 грн на місяць, у тому числі ПДВ 20 % в сумі 2 833,33 грн, виходячи з розрахунку місячної вартості одного поста охорони, яка становить 17 000,00 грн, у тому числі ПДВ 20 %.

За приписами п. 10.1. Договору його дія може бути припинена достроково за згодою сторони або за ініціативою однієї із сторін.

У п. 10.2. Договору сторони обумовили, що кожна із сторін має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання договору у випадку істотного порушення іншою стороною взятих на себе зобов`язань. Замовник має право відмовитися від даного договору при зміні його фінансового становища, втрати необхідності в охороні об`єкта, закінчення терміну дії ліцензії на надання послуг, пов`язаних з охороною державної та іншої власності, та не надання охороною ліцензії на новий термін дії з інших причин, які, на думку замовника, є поважними.

Згідно з пунктами 10.3, 10.4 даної угоди сторона, яка має намір відмовитися від даного договору в односторонньому порядку, зобов`язана письмово (під розпис або цінним листом з повідомленням про вручення) повідомити про це іншу сторону не менше, ніж за 3 (три) робочих дні. Договір вважається розірваним у день, визначений у відповідному повідомленні про відмову від договору. У випадку розірвання договору в порядку, передбаченому пунктами 10.1 та 10.2 даного договору, сторони зобов`язані скласти акт здачі-приймання об`єкта з-під охорони у день припинення договірних правовідносин. У разі, якщо охорона відмовляється від підписання такого акту, замовник має право самостійно провести інвентаризацію об`єкта охорони і товарно-матеріальних цінностей, та у разі виявлення будь-яких збитків та недостач, пред`явити охороні вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди. При отриманні вимоги охорона повинна відшкодувати збитки протягом 7 (семи) банківських днів з моменту її отримання.

Відповідно до пункту 11.1 договору останній набирає чинності з 10 липня 2015 року і діє до 9 липня 2016 року. Якщо будь-яка із сторін протягом одного місяця до терміну закінчення дії договору письмово не повідомить іншу сторону про закінчення дії договору в термін, зазначений в пункті 11.1, договір вважається пролонгованим на 1 рік.

На виконання укладеного між сторонами Договору позивач у період дії цього Договору надав відповідачу охоронні послуги на загальну суму 1 102 193,55 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями відповідних актів здачі-прийняття робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених печатками цих юридичних осіб.

Разом з тим, відповідач взятий на себе обов`язок по оплаті вартості наданих йому послуг у встановлений строк виконав лише частково, сплативши виконавцю 935 193,55 грн.

Так, неоплаченими залишились охоронні послуги у розмірі 167 000,00 грн, надані позивачем у період з квітня 2019 року по січень 2020 року.

Даний факт підтверджується наявними у матеріалах справи виписками з банківського рахунку позивача, що свідчать про здійснення відповідачем часткових проплат за цим договором із зазначенням відповідних призначень даних платежів, а також копією оборотно-сальдової відомості позивача за період з 1 січня 2015 року по 25 лютого 2020 року.

Відповідач листом від 29.01.2020 звернувся до позивача з повідомленням про припинення дії Договору про надання охоронних послуг від 10 липня 2015 року № 10/07.15 з 01.02.2020.

01.02.2020 між сторонами було підписаний відповідний акт зняття постів, за умовами якого позивач зняв цілодобовий пост охорони на підприємстві замовника. У пункті 2 цього акта сторони підтвердили факт зняття 1 лютого 2020 року вищенаведеного поста охорони та погодили, що замовник не має претензій до виконавця щодо якості виконання договірних зобов`язань на постах, що знімаються відповідно до цього акта.

Дочірнє підприємство "Аромат" доказів повної оплати за надані позивачем послуги з охорони не надало, що і стало підставою для звернення позивача до суду із позовом про стягнення з відповідача 167 000,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі Договору № 10/07.15. Вказаний договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

За змістом положень ст.ст. 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Із аналізу зазначеної статті вбачається, що сторонами договору про надання послуг є замовник і виконавець.

При цьому, замовником є особа, що зацікавлена в одержанні послуги відповідного роду, замовляє її надання на умовах, визначених договором, контролює надання послуги і оплачує її, якщо інше не встановлено договором. А виконавцем є особа, що виконує завдання замовника - надає відповідну послугу, та отримує оплату за надану послугу, якщо інше не встановлено договором.

Тобто, у розумінні ст. 901 ЦК України, у замовника виникають право замовити послугу та обов`язок з її оплати, якщо інше не встановлено договором, а у виконавця виникають обов`язок надати послугу та право отримати оплату наданої послуги, якщо інше не встановлено договором.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 911/2756/18.

Як вже зазначалось вище, 10.07.2015 між ПП "Регіональний охоронний альянс", як виконавцем та ДП "Аромат", як замовником було укладено Договір про надання охоронних послуг № 10/07.15, за умовами якого відповідач передав, а позивач - прийняв під охорону об`єкт підприємства - нежитлові будівлі філії відповідача "Бахмацький молочний комбінат", розташовані за адресою: Чернігівська область, Бахмацький район, місто Бахмач, вулиця Перемоги, 13, перелік яких визначений в акті приймання-здачі об`єкта охорони; а також прийняв до виконання обов`язки диспетчерської служби цивільного захисту наведеного об`єкта.

Із зазначеного пункту Договору вбачається, що ДП "Аромат" як замовник, у розумінні ст. 901 ЦК України, замовило надання охоронних послуг, а ПП "Регіональний охоронний альянс" як виконавець, у розумінні ст. 901 ЦК України, зобов`язалось надати відповідні послуги.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, встановлених договором.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст. 905 ЦК України).

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов Договору у період з квітня 2019 року по січень 2020 року позивачем було надано відповідачу охоронні послуги, що підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000072 від 30.04.2019, №ОУ-0000090 від 31.05.2019, №ОУ-0000107 від 30.06.2019, №ОУ-0000127 від 31.07.2019, №ОУ-0000145 від 31.08.2019, №ОУ-0000164 від 30.09.2019, №ОУ-0000182 від 31.10.2019, ОУ-0000200 від 30.11.2019, №ОУ-0000218 від 31.12.2019, №ОУ-0000011 від 31.01.2020 , які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплених печатками цих юридичних осіб.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за наведеним Договором також свідчить відсутність з боку замовника (відповідача) претензій та повідомлень про порушення виконавцем умов договору.

За приписами ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, господарські операції визначено як факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні ж документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення.

Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 вищезгаданого Положення).

Таким чином, підписані акти здачі-приймання послуг, в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку та Цивільного Кодексу України, є первинними документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, а також засвідчують факт надання позивачем відповідачу охоронних послуг, відтак є й підставою виникнення у останнього обов`язку щодо здійснення розрахунків за отримані послуги. Відповідно доводи заявника апеляційної скарги в цій частині як безпідставні та необґрунтовані відхиляються апеляційним судом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як зазначалось вище, п. п. 8.2. Договору сторони узгодили, що оплата послуг з охорони здійснюється замовником відповідно до виставлених охороною рахунків та належним чином складених актів про надання охоронних послуг (виконаних робіт) не пізніше 25 (двадцять п`ятого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавались послуги. При наявності претензій до охорони з приводу отриманих послуг, замовник має право призупинити оплату по рахунку до остаточного вирішення спірного питання.

Проте, як встановлено матеріалами справи, відповідач своєчасно та в повному обсязі отримані послуги не оплатив, відтак у нього утворилась заборгованість в розмірі 167 000,00 грн.

Крім того матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів того, що останнім були виявлені претензій до охорони з приводу отриманих послуг.

Як вже зазначалось вище, відповідач частково розрахувався за надані послуги у розмірі 935 193,55 грн. Неоплаченими залишитися грошові кошти у розмірі 167 000,00 грн.

Отже, в порушення зазначених вимог процесуального закону, відповідачем не доведено обставин належного виконання ним умов Договору.

З огляду на наведене та те, що доказів здійснення оплати за надані позивачем та прийняті відповідачем послуги за Договором на загальну суму 167 000,00 грн матеріали справи не містять, апеляційний суд визнав обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 167 000,00 грн заборгованості за Договором доведено належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовано, відтак вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених відповідачем в апеляційній скарзі

Доводи скаржника про те, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і, відповідно, підставою виникнення в нього обов`язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги відхилено у мотивувальній частині даної постанови.

Посилання заявника апеляційної скарги на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме ст.ст. 32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України є необґрунтованими, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що при прийняті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд керувався положеннями Господарського процесуального кодексу України в редакції від 15.12.2017, і зазначене рішення не містить посилань на ст.ст. 32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, що у свою чергу свідчить про недоведеність порушенням судом першої інстанції норм процесуального права. В свою чергу посилання на приписи ст.ст. 32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України в редакції до 15.12.2017 на дату прийняття рішення (07.09.2020) є неактуальними.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, у зв`язку з їх доведеністю та обґрунтованістю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 у справі № 910/3536/20, та, відповідно апеляційна скарга ДП "Аромат" є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Суд апеляційної інстанції роз`яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Розподіл судових витрат

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 8, 11, 74, 86, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Аромат" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 у справі №910/3536/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді К.В. Тарасенко

І.А. Іоннікова