Рішення

від 18.12.2020 по справі 15/109-10(902/978/20)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" грудня 2020 р. Cправа № 15/109-10(902/978/20)

Господарський суд Вінницької області у складі

головуючого судді Лабунської Т.І.,

за участю: секретаря судового засідання - Матущак О.В.,

представника позивача - Бойчук І.О.,

представника Центрального - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - Глінчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом : Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (вул. 600-річчя, 19, м. Вінниця, 21100, код 37979894)

до : Державного підприємства "Бджільнянський спиртовий завод" (вул. Радянська, 53, с. Бджільна, Теплицький район, Вінницька область, 23840, код 05459140)

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, код 37508596)

про стягнення 98 871,76 грн

в межах справи 15/109-10

за заявою: Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції, м. Вінниця

до: Державного підприємства "Бджільнянський спиртовий завод", с. Бджільна Теплицького району Вінницької області

про банкрутство

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 15/109-10 за заявою ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції, м. Вінниця до ДП "Бджільнянський спиртовий завод" про банкрутство.

Провадження у справі знаходиться на стадії процедури розпорядження майном боржника, розпорядником майна є арбітражний керуючий Бойко О.В..

06.10.2020 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява №б/н та б/д (вх.№ 01-36/713/20 від 06.10.2020) Державного екологічної інспекції у Вінницькій області до Державного підприємства "Бджільнянський спиртовий завод" про стягнення 98 871,76 грн збитків.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач у процесі господарської діяльності, при здійсненні виробничої діяльності в період з 26.07.2017 по 01.03.2018 здійснив викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу, внаслідок чого наніс державі збитків на суму 103 871,76 грн.

Як зазначає позивач, 13.11.2018 відповідачем частково відшкодовано збитки у сумі 5 000,00 грн. Решта суми збитків, що становить 98 871,76 грн ДП "Бджільнянський спиртовий завод" за твердженням позивача не відшкодував.

За таких обставин, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Ухвалою суду від 12.10.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у межах справи №9015/190-10, визначено, що спір підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 29.10.2020 року.

Ухвалами суду від 29.10.2020, 19.11.2020 підготовче засідання було відкладено, востаннє на 01.12.2020.

01.12.2020 до суду від арбітражного керуючого ДП "Бджільнянський спиртовий завод" Бойка О.В. надійшов відзив №02-04/231 від 27.11.2020 на позовну заяву, в якому останній зазначає про обгрунтованість заявлених позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Ухвалами суду від 01.12.2020 залучено Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача у справі №902/978/20, закрито підготовче провадження та призначити справу № 15/109-10(902/978/20) для судового розгляду по суті на 09 грудня 2020 р.

Ухвалою суду від 09.12.2020 розгляд справи по суті відкладено на 18.12.2020.

18.12.2020 року проведення судового засідання передбачалося в режимі відеоконференції з Київським окружним адміністративним судом, за участю представника Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Однак, відповідно до службової записки № 372/2020 від 18.12.2020 року, складеної уповноваженим працівником суду, за підписом в керівника апарату суду 18.12.2020 року в межах з 11:00 до 11:15 години не було можливості встановити відеоконференцзв"язок з Київським окружним адміністративним судом, у зв`язку з тим, що даний суд не вийшов на зв`язок у заздалегідь заброньований час.

В судовому засіданні 18.12.2020, судом розглянуто клопотання Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України №2431-05/956 від 18.12.2020 про повторне зобов`язання позивача направлення на його адресу копії позовної заяви та доданих до неї документів та відкладення розгляду справи.

Судом встановлено, що 09.12.2020 на адресу суду від позивача надійшов лист, в якому повідомлено, що копію позовної заяви та доданих до неї документів направлено на електронну адресу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та додано докази на підтвердження направлення.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для повторного направлення копії позовної заяви на адресу третьої особи.

Крім того, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Недотримання строків розгляду справ судом порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість розгляду справи у відповідному судовому засіданні і, у даному випадку, таких обставин судом не встановлено.

В судовому засіданні 22.12.2020 представник Державної екологічної інспекції у Вінницькій області позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав та за обставин, вказаних в позові.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, відзиву на позов не надав.

Судом сповіщено, що 18.12.2020 на адресу суду від арбітражного керуючого Бойка О.В. надійшло клопотання №02-04/232 від 17.12.2020 про проведення судового засідання 18.12.2020 без участі арбітражного, у зв`язку з хворобою.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, надавши належну їм правову оцінку дійшов таких висновків.

Державна екологічна інспекція у Вінницькій області діє на підставі Положення, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 28.04.2020 року за №117, згідно якого Інспекція є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, яка діє у складі та їй підпорядковується.

Відповідно до Положення Інспекція у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем`єр-міністра України, наказами Міністерства екології та природних ресурсів України, дорученнями Міністра екології та природних ресурсів, його першого заступника та заступника- керівника апарату, наказами Держекоінспекції України, дорученнями Голови Держекоінспекції України, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, іншими актами законодавства України.

Підпунктом 4 пункту 2. Розділу II Положення встановлює, що Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог природоохоронного законодавства.

07.08.2018 старшими державними інспекторами з ОНПС у Вінницькій області Ющук О.Д, Базяка О.В. у присутності т.в.о. директора ДП Бджільнянський спиртовий завод Каляткіна Д.О., інженера з ОП та ТБ ДП Бджільнянський спиртовий завод Сокотнюк В.І. проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ДП Бджільнянський спиртовий завод , за результатами якої складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 413/ВН від 07.08.2018.

Відповідно до вказаного Акту виявлені порушення, а саме перевіркою встановлено, що у період з 26.07.2017 (дозвіл за №523780401-2/1від 23.05.2015 з терміном дії до 25.07.2017) до 01.03.2018 на ДП Бджільнянський спиртовий завод здійснювались викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел без відповідного дозволу за виробничою адресою: Теплицький район, с. Бджільна, вул. Радянська (Заводська), 53. У період з 21.02.2017 по 01.03.2018 здійснювались викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерела викиду (бардополя) без відповідного дозволу за виробничою адресою: Теплицький район, с. Бджільна, вул. Радянська (Заводська), 53, що є порушенням ч.5,6 ст.11 Закону України Про охорону атмосферного повітря .

Зазначений акт підписано уповноваженою особою відповідача (т.в.о. директора ДП Бджільнянський спиртовий завод Каляткіним Д.О.) без зауважень.

Оскільки Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №523780401-2 від 25.07.2012 року був дійсний до 25 07.2017 року, а новий Дозвіл №523780401-12 був дійсний з 02.03.2018 року підприємству законом було заборонено у період з 26.07.2017 року по 01.03.2018 здійснювати викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Як вбачається з довідки ДП Бджільнянський спиртовий завод №179 від 15.08.2018 року, відповідач не заперечує що при здійсненні виробничої діяльності у період з 26.07.2017 року по 01.03.2018 року мали місце викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного Дозволу.

За результатами перевірки, старшим державним інспектором з ОНПС у Вінницькій області, начальником відділу державного екологічного нагляду (контролю) водних ресурсів та атмосферного повітря Ющук О.Д. складено протокол №008620 від 17.08.2018 про те, що ОСОБА_1 , який працює на посаді т.в.о. директора ДП Бджільнянський спиртовий завод здійснив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.78 Кодексу України про адміністративне правопорушення, а також ст. 33 Закону країни Про охорону атмосферного повітря тим що 07.08.2018 при проведенні перевірки встановлено, що в період з 21.07.2017 по 01.03.2018 підприємством здійснювались викиди від стаціонарних джерел без відповідного дозволу; підприємством не виконано умови дозволу на викиди №523780401-12 від 02.03.2018 до 02.03.2028, щодо постановки на державний облік підприємств-забруднювачів атмосферного повітря та щодо здійснення інструментальних вимірювань на джерелах викидів, що є порушенням ст.10 Закону України Про охорону атмосферного повітря .

В протоколі міститься відмітка про отримання екземпляру протоколу №008620 Каляткіним Д.О..

На підставі вищевказаного протоколу старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області Ющук О.Д. 13.08.2018 винесено постанову №03/287, якою т.в.о. директора ДП Бджільнянський спиртовий завод ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 78 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136,00грн..

У постанові міститься відмітка про отримання копії постанови особисто під розписку 13.08.2018.

Відповідно до квитанції від 16.08.2018 суму штрафу сплачено у добровільному порядку.

Згідно письмового розрахунку виконаного 23.08.2018 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області Швець Р.А., перевіреного старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області Ющук О.Г. на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря , затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 року за № 639 загальний розмір збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин становить 103 871,76 грн.

17.09.2018 Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області направлено ДП Бджільнянський спиртовий завод претензію №3854/03 від 17.09.2018 з вимогою добровільно сплатити збитки в розмірі 103 871,76 грн. та надати до 17.10.2018 копію квитанції про сплату

ДП Бджільнянський спиртовий завод частково сплатило збитки в сумі 5000,00грн., що стверджується випискою від 13.12.2018.

Таким чином сума невідшкодованих відповідачем збитків становить 8498,00грн. 98 871,76 грн.

При вирішення спору господарський суд враховує наступне.

Згідно ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до Закону.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Частиною 1 статті 40 вказаного Закону обумовлено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" в порядку спеціального використання природних ресурсів, до яких належить атмосферне повітря, громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності.

Підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин в порядку передбаченому Законом України "Про охорону атмосферного повітря" (ст. 10 Закону).

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, відповідно до ст. 11 Закону "Про охорону атмосферного повітря", можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров`я.

Статтями 16, 202, 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органам на місцях.

Державна екологічна інспекція у Вінницькій області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується.

Частина 1 ст. 149 Господарського кодексу України передбачає, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог.

Статтею 153 Господарського кодексу України встановлений обов`язок суб`єктів господарювання при здійсненні господарської діяльності здійснювати заходи щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню, засміченню та виснаженню природних ресурсів, не допускати зниження їх якості у процесі господарювання.

Згідно ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана із впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Відповідно до ч. 5, ч.6 ст. 11 цього Закону викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, суб`єкту господарювання, об`єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Відповідно до п. 2.1. Методики наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються: п. 2.1.1. Викиди забруднюючих речовин, які перевищують затверджені граничнодопустимі викиди, установлені дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами; п. 2.1.2. викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Пунктом 2.7,2.7.1 Методики передбачено, що розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об`ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках: викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб`єктів господарювання.

Розділом 4 Методики регламентовано розрахунок розміру відшкодування збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Як свідчать матеріали справи, відповідач здійснював викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами в атмосферне повітря без отримання відповідного дозволу.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав є відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди.

Частиною 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, згідно з ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від плати за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно ст. 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" особи, винні у перевищенні нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел, несуть відповідальність згідно з законом.

Відповідно до ст. 11, ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В свою чергу, за ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Здійснюючи правову оцінку спірних правовідносин, суд вказує, що предметом доведення у даній справі є, перш за все, встановлення наявності чи відсутності з боку відповідача факту порушення вимог природоохоронного законодавства, які спричинили заявлені позивачем збитки.

За нормами ст. 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади віднесено до переліку видів порушень законодавства в галузі охорони атмосферного повітря. Особи, винні, зокрема у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом. Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом (ст. 34 Закону).

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб`єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб) встановлено Методикою.

Названа Методика визначає, що наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються також викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства (п. 2.1.2. Методики).

Отже, відсутність перевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин, не звільняє останнього від відповідальності за встановлене перевіркою порушення, що полягає в експлуатації джерел викидів та здійснення викидів без відповідного на те дозволу, та є підставою для розрахунку збитків згідно наведеної вище Методики.

Згідно пункту 4.1. Методики, розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1, 2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини.

Перевіривши розрахунок збитків в розмірі 103 871,76 грн, суд дійшов висновку про те, що його виконано відповідно та з дотриманням вимог Методики.

Відповідач частково відшкодував збитки в сумі 5000,00грн, що стверджується випискою від 13.11.2018р..

З урахуванням наведеного сума невідшкодованих відповідачем збитків становить 98 871,76грн.

Доказів, які би спростовували обставини здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу у зазначений період, чи підтверджували відсутність вини відповідача у вчиненні протиправних дій у матеріали справи не містять.

Одночасно господарський суд враховує, що в природоохоронному законодавстві відсутнє розмежування понять "збитки та "шкода". Так, положення ст. 1166 Цивільного кодексу України та ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачають відшкодування шкоди. Разом з цим, Методика № 389, на підставі якого розраховано розмір суми, що є предметом стягнення у даній справі, використовує поняття "збитки". Отже, в даному випадку збитки є грошовим вираженням майнової шкоди. З підстав викладеного господарський суд вважає за можливе стягнути суму 98 871, 76 грн як збитки згідно редакції вимог позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Положенням ст.74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За результатами дослідження наданих учасниками доказів, суд дійшов висновку про доведеність, законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, а отже наявність підстав для задоволення їх в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 11, 12, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства Бджільнянський спиртовий завод (код ЄДРПОУ 05459140, місцезнаходження: Вінницька область, Теплицький район, с. Бджільна, вул. Заводська, 53) на рахунок держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області суму збитків за порушення вимог природоохоронного законодавства 98 871 (дев`яносто вісім тисяч вісімсот сімдесят одна) грн. 76 коп. і перерахувати на рахунок: УК у Теплицькому районі/с. Бджільна/24062100, код ЄДРПОУ 37337576, Казначейство України (ел. адм. подат.) UA828999980333189331000002499 (призначення платежу: за порушення природоохоронного законодавства).

3. Стягнути з Державного підприємства Бджільнянський спиртовий завод (код ЄДРПОУ 05459140, місцезнаходження: Вінницька область, Теплицький район, с. Бджільна, вул. Заводська, 53) на рахунок Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (отримувач: Держекоінспекція у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 37979894, Казначейство України (ЕАП) UA638201720343120003000081122, в Держказначейській службі України, м. Київ, МФО 820172) відшкодування витрат за оплату судового збору у розмірі 2102,00 грн.

4. Видати накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Копію рішення суду надіслати згідно переліку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 28 грудня 2020 р.

Суддя Лабунська Т.І.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - арбітражний керуючий Бойко О.В. (вул. М. Оводова, 38, к. 304, м. Вінниця, 21050)

3 - Державна екологічна інспекція у Вінницькій області (вул. 600-річчя, 19, м. Вінниця, 21100)

4 - Державне підприємство "Бджільнянський спиртовий завод" (вул. Радянська, 53, с. Бджільна, Теплицький район, Вінницька область, 23840)

5 - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008