Рішення

від 28.12.2020 по справі 902/1029/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" грудня 2020 р. Cправа № 902/1029/20

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А. , розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС" (вул. Закревського,16, м. Київ, 02222)

до : Фермерського господарства "ГИЧАК Я.К." ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 47260,87 грн,

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС" подано позов до Фермерського господарства "ГИЧАК Я.К." про стягнення 47260,87 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором №17456-02/2020 від 06.08.2020 в частині оплати за поставлений товар, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС" заявлено до стягнення з Фермерського господарства "ГИЧАК Я.К." 47260,87 грн заборгованості, з яких: 45770,64 грн - основного боргу; 632 грн - пені; 634,38 грн - 12% річних та 223,85 грн - інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 26.10.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1029/20 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Даною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Вказана ухвала вручена усім учасникам справи, що підтверджується відповідними рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які наявні в матеріалах справи.

05.11.2020, в межах встановленого судом строку, через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання представника позивача з доказами на підтвердження понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС" витрат на професійну правничу допомогу.

Окрім того, 24.11.2020 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява представника позивача про відмову від позову в частині стягнення з Фермерського господарства "ГИЧАК Я.К." суми основного боргу в розмірі 45770,64 грн.

У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло .

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

06.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС" (Постачальник, позивач) та Фермерським господарством "ГИЧАК Я.К." (Покупець, відповідач) укладено договір № 17456-02/2020 (Договір), згідно з п.1.1. якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупцю запчастини, експлуатаційні матеріали та автомобільні шини (Товар), а також надати шиноремонтні та шиномонтажні послуги, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти Товар і послуги та здійснити їх оплату.

За умовами п. 2.4. Договору погодження сторонами кількості, номенклатури, асортименту та ціни товару відбувається за їх взаємною згодою шляхом переговорів та фіксується у товарних (видаткових) накладних та в рахунках на оплату, що являються невід`ємними складовими даного Договору, без складання специфікацій.

Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін товарної (видаткової) накладної, що засвідчує прийняття товару покупцем від Постачальника ( п.2.6. Договору).

Відповідно до п.3.4. Договору якщо продаж товару здійснюється на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту, термін такого відстрочення зазначається у товарній (видатковій) накладній. У такому разі Товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно на підставі рахунку на оплату, який надається Постачальником Покупцю разом з товарною (видатковою) накладною. Підписання Покупцем або уповноваженою ним особою на прийняття Товару товарної (видаткової) накладної є належним підтвердженням факту отримання ним рахунку на оплату.

Оплата Товару і наданих послуг за ним Договором здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. При здійсненні оплати Покупець, крім обов`язкових реквізитів, повинен зазначити у документах на оплату номер та дату даного Договору, а також номер та дату рахунку-фактури, за яким здійснюється вказана оплата (п. 3.6. Договору).

Пунктом 5.2. Договору сторони погодили, що за порушення грошового зобов`язання за цим Договором більше 3-х календарних днів, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми простроченого платежу, за весь період такого прострочення.

Згідно з п. 5.3. сторони домовилися, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченого цим Договором, винна сторона несе відповідальність, встановлену статтею 625 ЦК України, а саме: той хто прострочив виконання грошового зобов`язання має сплатити на користь іншої сторони за Договором суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12 (дванадцять) відсотків річних від простроченої суми.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2020 (п. 8.2. Договору).

Факт поставки Фермерському господарству "ГИЧАК Я.К." Товару на загальну суму 45770,64 грн з ПДВ підтверджується рахунком на оплату №S0005168361 від 06.09.2020 та видатковою накладною №SI0002432724 від 06.08.2020 за підписом зі сторони відповідача та скріпленням печаткою Фермерського господарства "ГИЧАК Я.К.".

З огляду на встановлені обставини, суд враховує таке.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір №17456-02/2020 від 06.08.2020 є змішаним, позаяк містить елементи договору поставки та договору про надання послуг. При цьому спірні правовідносини виникли внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо сплати вартості поставленого товару.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України (ГК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч.7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Як слідує з матеріалів справи факт поставки підтверджено належними первинними документами. При цьому відповідачем в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором не було здійснено оплати вартості поставленого Товару на суму 45770,64 грн в обумовлений Договором строк (зазначений у видатковій накладній - до 05.09.2020), внаслідок чого позивач звернувся із даним позовом до суду.

Разом з тим, дослідивши заяву представника позивача про закриття провадження у справі, у зв`язку з відмовою Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС" від позову в частині стягнення з Фермерського господарства "ГИЧАК Я.К." суми основного боргу в розмірі 45770,64 грн, суд враховує таке.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.46 ГПК України позивач вправі відмовитись від позову (всіх або частини позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно із ч. 1, 2, 3 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Судом встановлено, що заява про відмову від позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу підписана адвокатом Спиридоновим Олегом Володимировичем, який діє на підставі довіреності №б/н від 12.10.2020 та право останнього на відмову від позову за вказаною довіреністю не обмежується. При цьому відмова позивача від позову не суперечить законодавству та не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб, а тому така відмова приймається судом.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Таким чином, оскільки позивач відмовився від позову в частині стягнення суми основного боргу та відмову прийнято судом, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі № 902/1029/20 щодо стягнення 45770,64 грн - основного боргу.

Разом з тим предметом даного спору залишилась вимога позивача про стягнення з відповідача 632 грн - пені; 634,38 грн - 12% річних та 223,85 грн - інфляційних втрат.

За приписами ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 5.3. Договору сторони домовилися, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченого цим Договором, винна сторона несе відповідальність, встановлену статтею 625 ЦК України, а саме: той хто прострочив виконання грошового зобов`язання має сплатити на користь іншої сторони за Договором суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12 (дванадцять) відсотків річних від простроченої суми.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

За приписами ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до 5.2. Договору сторони дійшли згоди, що за порушення грошового зобов`язання за цим Договором більше 3-х календарних днів, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми простроченого платежу, за весь період такого прострочення.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені, відсотків річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позивачем помилково зазначено початок нарахування 05.09.2020, позаяк саме ця дата вказана як кінцева для сплати за видатковою накладною №SI0002432724 від 06.08.2020. Відтак прострочення виконання зобов`язання виникло з 06.09.2020.

Здійснивши за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН" розрахунок пені, відсотків річних за період з 06.09.2020 по 16.10.2020 та інфляційних втрат за період вересня 2020 року на суму 45770,64 грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість нарахування пені в сумі 615,28 грн, 12% річних в сумі 615,28 грн та інфляційних втрат в сумі 228,85 грн.

Враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення пеню та 12% річних в сумах, що перевищують розрахунок суду, то вказані вимоги підлягають задоволенню у сумах, встановлених судом: пеня в сумі 615,28 грн та 12% річних в сумі 615,28 грн. При цьому здійснені позивачем нарахування інфляційних втрат не перевищують розрахунку суду, відтак зазначена позовна вимога підлягає до задоволення у заявленій позивачем сумі -223,85 грн.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, скористатись іншими процесуальними правами.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені, відсотків річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню судом частково, враховуючи мотиви щодо неправильного визначення позивачем початку періоду прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим за приписами ч. 9 ст. 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що на момент пред`явлення позову відповідачем було допущено прострочення виконання зобов`язання щодо сплати вартості отриманого за Договором товару, що слугувало підставою для звернення позивача із позовом до суду про стягнення як основного боргу, так і пені, 12 % річних та інфляційних втрат, то суд вважає обґрунтованим та правомірним покладення на відповідача витрат на сплату судового збору повністю, окрім частини, що підлягає залишенню за позивачем внаслідок помилки, допущеної в розрахунку (в сумі 50,53 грн).

Окрім того, вирішуючи питання розподілу судових витрат в частині витрат позивача на правову допомогу, суд зазначає таке.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як слідує з матеріалів справи, 12.10.2020 між позивачем ("Клієнт") та адвокатом Спиридоновим Олегом Володимировичем (Адвокат) укладено Договір №12/10/2020-1ПД про надання правової (правничої) допомоги, відповідно до п. 1.1. якого Адвокат бере на себе зобов`язання в порядку та на умовах, визначених цим Договором, надати необхідну правову допомогу Клієнту щодо захисту його прав та законних інтересів у Господарському суді Вінницької області шляхом здійснення позовної роботи у відповідності до Господарського процесуального кодексу України відносно контрагента Фермерського господарства "ГИЧАК Я.К." щодо стягнення з останнього на користь Клієнта суми дебіторської заборгованості та штрафних санкцій у зв`язку з порушенням договірних зобов`язань, а Клієнт зобов`язується виплатити Адвокату гонорар за надання такої правової допомоги.

Додатковою угодою від 12.10.2020 до укладеного між сторонами договору про надання правової (правничої) допомоги №12/10/2020-1ПД від 12.10.2020 (Додаткова угода) сторони погодили розмір винагороди за вказаним договором.

Зокрема, відповідно до п.1.1. Додаткової угоди за вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору, чинного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи в інтересах Клієнта, судової практики Верховного Суду, а також підготовку та подання до Господарського суду Вінницької області позовної заяви встановлено винагороду в розмірі 4 800 (згідно опису наданих послуг, що додається).

Так, згідно з Описом наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги №12/10/2020-1ПД від 12.10.20, датованого 15.10.2020 та обопільно підписаного та скріпленого печатками сторін (Адвоката та Клієнта) підтверджено факт надання послуг згідно з п.1.1. Додаткової угоди на суму 4800 грн, з розрахунку ставки за 1 год. витраченого адвокатом часу в сумі 1600 грн.

Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 126 ГПК України). При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 .

Оскільки проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов`язково інша сторона, то якщо вона не заперечує, у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт (постанова КГС ВС від 24.11.2020 у справі №911/4242/15 ).

Відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також доказів, котрі могли б підтвердити неспівмірність таких витрат, отже, у суду відсутні підстави втручатися у розмір визначеного сторонами гонорару, зміст наданих послуг та їх співмірність з предметом спору. При цьому факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4800 грн підтверджено відповідними платіжними дорученнями та сума таких витрат відповідає попередньому орієнтовному розрахунку суми судових витрат, наведеному у позовній заяві.

Згідно з п.3 ч.4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, судом задоволено позовні вимоги у співвідношенні 97,54 % від предмету позову, тому на користь позивача підлягає відшкодуванню 4681,92 грн, витрат на професійну правничу допомогу, при цьому витрати на адвоката в сумі 118,08 грн суд залишає за позивачем.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 126, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. В частині позовних вимог про стягнення 45770,64 грн - основного боргу провадження у справі №902/1029/20 закрити, у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову в цій частині.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС до Фермерського господарства "ГИЧАК Я.К." про стягнення 632 грн - пені; 634,38 грн - 12% річних та 223,85 грн - інфляційних втрат задовольнити частково.

3. Стягнути з Фермерського господарства "ГИЧАК Я.К." (вул. Комсомольська, буд.1, кв.1, смт Крижопіль, Крижопільський район, Вінницька область, 24600; код ЄДРПОУ 34625558) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС" (вул. Закревського, 16, м. Київ, 02222; код ЄДРПОУ 37141112) 615,28 грн - пені; 615,28 грн - 12% річних, 223,85 грн - інфляційних втрат, 2051,47 грн - витрат на сплату судового збору та 4681,92 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

4. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 16,72 грн - пені та 19,1 грн - 12% відсотків річних - відмовити, у зв`язку з чим витрати на сплату судового збору в сумі 50,53 грн та на професійну правничу допомогу в сумі 118,08 грн залишити за позивачем.

5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 28 грудня 2020 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - вул. Закревського,16, м. Київ, 02222;

3 - відповідачу - вул. Комсомольська, буд.1, кв.1, смт Крижопіль, Крижопільський район, Вінницька область, 24600.