Рішення

від 23.12.2020 по справі 904/695/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2020м. ДніпроСправа № 904/695/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.?

за участю секретаря судового засідання Михайлової К.В.

та представників:

від заявника (позивача): не з`явився;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Неоком"

про прийняття додаткового рішення

у справі:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Неоком" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)

до Жовтоводської міської ради (м. Жовті Води, Дніпропетровської області)

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки б/№ від 26.04.2019

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Неоком" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б/№ від 26.04.2019, укладений з Жовтоводською міською радою (далі - відповідач).

Також позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати, а саме: витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 грн. 00 коп., а також зазначав, що очікує понести витрати на правову допомогу в розмірі 4 964 грн. 80 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2020 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки б/№ від 26.04.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Неоком" та Жовтоводською міською радою, стягнуто з відповідача на користь позивача 2 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Від позивача надійшло клопотання (вх. суду № 59368/20 від 14.12.2020) про залучення до матеріалів справи доказів розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи: квитанція про оплату за почеркознавчу експертизу, акт про надання правової допомоги від 09.12.2020, додаткова угода до угоди про надання правової допомоги.

Частиною 2 статті 221 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Так, ухвалою суду від 21.12.2020 заяву позивача було прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 23.12.2020.

Зважаючи на скорочені строки розгляду заяви, судом було додатково повідомлено позивача та відповідача про день, час та місце розгляду даної заяви, шляхом направлення телефонограм, які були отримані:

- позивачем - 21.12.2020 (а.с.208);

- відповідачем - абонент не відповідає.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 23.12.2020 не з`явилися, причини нез`явлення суду не повідомили.

Суд відзначає, що позивач та відповідач про день, час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином, з огляду на наступне.

Так, позивач 12.10.2020 отримав телефонограму, що відповідно до частин 6, 9 статті 120 Господарського процесуального кодексу України є належним повідомленням про час і дату судового засідання (постанова Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 910/7819/18).

З приводу повідомлення відповідача суд зазначає наступне.

Учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні від 03.04.2008 по справі "Пономарьов проти України", рішенні від 26.04.2007 по справі "Олександр Шевченко проти України", рішенні від 14.10.2003 по справі "Трух проти України".

Суд наголошує на тому, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 910/5187/19, від 24.03.2020 у справі 904/1975/19.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

В даному випадку господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення позивача та відповідача про розгляд даної справи (заяви) судом, що підтверджується направленням ухвал суду на всі відомі суду адреси та засоби зв`язку з ними.

При цьому, згідно з приписами частини шостої статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Враховуючи обмежений строк розгляду заяви позивача, суд позбавлений можливості відкласти її розгляд на іншу дату.

Отже, враховуючи скорочений строк на розгляд заяви про розподіл судових витрат, а також достатність доказів для розгляду заяви позивача за відсутності представників позивача та відповідача в судовому засіданні, суд вважає за доцільне провести розгляд заяви позивача про розподіл судових витрат без участі представників сторін, оскільки така неявка відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає такому розгляду.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Неоком" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б/№ від 26.04.2019, укладений з Жовтоводською міською радою (далі - відповідач).

У відповідності до частини 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У відповідності до вказаних положень, представником позивача у судовому засіданні 09.12.2020 було заявлено про подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу протягом 5 днів після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Так, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2020 у справі №904/695/20 позовні вимоги задоволено у повному обсязі; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки б/№ від 26.04.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Неоком" та Жовтоводською міською радою, стягнуто з Жовтоводської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Неоком" 2 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Як було вказано вище, у відповідності до частини 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України позивачем було подано заяву, в якій він зазначив про необхідність подання розрахунку і кінцевого розміру судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, оскільки до ухвалення рішення по справі позивач не має можливості визначити кінцевий розмір витрат на правову допомогу.

В подальшому, після ухвалення рішення по суті позовних вимог, позивач звернувся до суду із клопотанням про залучення документів на підставі частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, в якій він просив суд вирішити питання про судові витрати позивача та стягнути з відповідача на користь позивача витрати пов`язані із розглядом справи.

З приводу вказаного клопотання суд зазначає слідуюче.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частиною 1 статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України:

- розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо);

- такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву;

- у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, порядок розподілу судових витрат судом визначений статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, частина 8 якої передбачає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, позивачем до закінчення судових дебатів не було подано доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі, у зв`язку з чим у рішенні суду вказане питання не вирішувалося.

В даному випадку, позивачем до закінчення судових дебатів було подано заяву, у зв`язку із тим фактом, що до закінчення судового розгляду справи і отримання рішення у справі, позивачу неможливо встановити кінцевий розмір судових витрат, які він понесе у зв`язку з її розглядом судом першої інстанції.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

З матеріалів справи вбачається, що 07.02.2020 між Адвокатом Левицьким В`ячеславом Анатолійовичем (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Неоком" (далі - клієнт) було укладено угоду про надання правової допомоги (а.с.42).

Також, 07.02.2020 між Адвокатом Левицьким В`ячеславом Анатолійовичем (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Неоком" (далі - клієнт) було укладено додаткову угоду до угоди про надання правової допомоги від 07.02.2020 (далі - договір, а.с.204), відповідно до пункту 1 якого на умовах договору розрахунок вартості однієї години надання послуг - 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року: зустріч та усна юридична консультація клієнта, ознайомлення з матеріалами справи, представництво та захист інтересів в суді, відповідь на запит контролюючого органу, складання адвокатського запиту, складання клопотань та інших процесуальних документів відповідно до договору, представництво та захист інтересів клієнта в суді будь-якої інстанції, представництво та захист інтересів клієнта перед іншими фізичними особами чи юридичними особами, складання скарги, заперечень, юридична експертиза договорів, досудове врегулювання спорів (складання претензій, відповіді на претензію), складання позовної заяви, зустрічної позовної заяви, заперечень на позов, складання апеляційних та касаційних скарг. 1 година = 40% від 2027 грн. (прожитковий мінімум з грудня 2020 року) = 810,80 грн.

Як вбачається із наданого акту про надання правової допомоги від 09.12.2020, сторони підписали вказаний акт про наступне: адвокат в порядку та на умовах, визначених угодою про надання правової допомоги, надав клієнту в період з 07.02.2020 по 09.12.2020 правову допомогу. Як зазначено в акті, загальна вартість послуг складає 6 480 грн. 80 коп.

Але суд відзначає, що з урахуванням наведеного в акті переліку наданих послуг та сумування загальної вартості таких послуг, судом встановлено, що загальна вартість наданих адвокатом послуг складає 4 755 грн. 60 коп.

При цьому, представник позивача у судове засідання не з`явився, пояснень з приводу описок в долученому акті не надав. Слід відзначити, що за кількістю годин, враховуючи вартість однієї години, загальна вартість послуг становить 4 48 6 грн. 4 0 коп., а не 6 480 грн. 80 коп., як зазначено в акті.

Таким чином, суд вважає за необхідне визначити суму витрат на правничу допомогу, виходячи із загальної суми наданих послуг, що наведені в акті (у відповідній таблиці) та становить 4 755 грн. 60 коп.

Підписанням вказаного вище акту сторони підтверджують факт надання послуг відповідно до положень угоди про надання правової допомоги від 07.02.2020.

Відповідно до пункту 2 договору сплата гонорару/витрат провадиться клієнтом шляхом винесення грошових коштів на банківський рахунок та/або оприбутковується адвокатом протягом 10 банківських днів з дати набрання рішенням суду законної сили.

Отже, строк оплати наданих послуг станом на момент розгляду судом заяви позивача про розподіл судових витрат не настав, що не є перешкодою для розподілу таких витрат.

Приписами частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачу було виставлено рахунок на оплату № 723 від 19.08.2020 за проведення судової почеркознавчої експертизи на суму 10 983 грн. 17 коп.

З долучених позивачем доказів вбачається, що позивач здійснив оплату за проведену в межах справи почеркознавчу експертизу у розмірі 10 983 грн. 17 коп., що підтверджується квитанцією № 0.0.1815154852.1 від 26.08.2020 (а.с.202).

Зазначені вище докази подані суду в межах строків, визначених частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд оцінив витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат, на професійну правничу допомогу у розмірі 4 755 грн. 60 коп. Крім того, розподілу підлягають також витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 10 983 грн. 17 коп.

Враховуючи все вищевказане, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 4 755 грн. 60 коп. - витрат на професійну правничу допомогу та 10 983 грн. 17 коп. - витрат, пов`язаних з проведенням експертизи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 234, 238, 244, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Неоком" про винесення додаткового рішення задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Жовтоводської міської ради (52200, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, бульвар Свободи, будинок 33; ідентифікаційний код 26368938) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Неоком" (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Отто Брозовського, будинок 51 А; ідентифікаційний код 35230088) 4 755 грн. 60 коп. - витрат на професійну правничу допомогу та 10 983 грн. 17 коп. - витрат, пов`язаних з проведенням експертизи.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст додаткового рішення підписаний - 28.12.2020.

Суддя Ю.В. Фещенко