Рішення

від 28.12.2020 по справі 904/5821/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2020м. ДніпроСправа № 904/5821/20

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фолія Пак" м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЖК-Запоріжжя" м. Дніпро

про стягнення суми боргу в розмірі 44112грн.92коп.

Без представників сторін.

ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фолія Пак" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЖК-Запоріжжя" з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 44112грн.92коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару згідно видаткових накладних №РН-0000650 від 29.05.2020 на суму 16112грн.58коп., №РН-0000742 від 18.06.2020 на суму 28000грн.34коп.

Позивач зазначає, що 28.03.2019 сторонами були узгоджені умови договору поставки №19/30, який був переданий відповідачу для підписання в двох примірниках. Але станом на момент подання позовної заяви відповідач не повернув примірник договору поставки позивачеві.

Разом з тим, з 2019 року по 18.06.2020 відповідачеві відвантажувались товари. Зокрема, були відвантажені пакети вакуумні на підставі видаткових накладних №РН-0000650 від 29.05.2020 на суму 16112грн.58коп., №РН-0000742 від 18.06.2020 на суму 28000грн.34коп. Товар прийнятий відповідачем без жодних зауважень та претензій. Про це свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на зазначених видаткових накладних, скріплений печаткою товариства

Вищезазначені господарські операції відображені в бухгалтерській та податковій звітності, що підтверджується зареєстрованими в установленому законодавством термін податковими накладними, а саме:

- видаткова накладна №РН-0000650 29.05.2020 на суму 16112грн.58коп. з ПДВ - відображена в податковому обліку згідно з зареєстрованою 01.06.2020 податковою накладною №115 від 29.05.2020 року в ЄРПН за №9122289111;

- видаткова накладна №РН-0000742 від 18.06.2020 на суму 28000грн.34коп. з ПДВ - відображена в податковому обліку згідно з зареєстрованою 24.06.2020 податковою накладною №81 від 18.06.2020 року в ЄРПН за №9145326982.

Позивач вказує, що сторонами в простій письмовій формі укладено договір поставки, оскільки продукція поставлена позивачем і прийнята відповідачем. З урахуванням ст.692 Цивільного кодексу України відповідач був зобов`язаний оплатити вартість товару негайно після прийняття від позивача.

Оскільки відповідач не здійснив оплату за отриманий товар, позивач звернувся до суду з позовом.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі. Задоволено клопотання позивача та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2020 запропоновано відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду відзив на позов відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.

Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4930013033180 ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2020 отримана відповідачем 06.11.2020, про що свідчить підпис представника відповідача на зазначеному повідомленні.

Отже, відповідача відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про розгляд господарським судом справи №904/5821/20.

Відповідач у визначений строк відзиву на позов не надав.

Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд встановив таке.

Предметом доказування у даній справі є наявність чи відсутність підстав для стягнення вартості товару, поставленого позивачем відповідачу згідно видаткових накладних №РН-0000650 від 29.05.2020 та №РН-0000742 від 18.06.2020.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фолія Пак" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "ПЖК-Запоріжжя" товар на загальну суму 44112грн.92коп., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000650 від 29.05.2020 на суму 16112грн.58коп. та №РН-0000742 від 18.06.2020 на суму 28000грн.34коп. Вказані видаткові накладні підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них.

Поставка товару згідно видаткової накладної №РН-0000650 від 29.05.2020 відображена в податковому обліку позивача відповідно до з податкової накладної №115 від 29.05.2020, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних за №9145326382.

Поставка товару згідно видаткової накладної №РН-0000742 від 18.06.2020 відображена в податковому обліку позивача відповідно до з податкової накладної №81 від 28.06.2020, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних за №9145326982.

Відповідач вартість товару, поставленого згідно видаткових накладних №РН-0000650 від 29.05.2020 та №РН-0000742 від 18.06.2020 не сплатив, внаслідок чого позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договір.

Частиною першою ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України).

Частиною першою ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі у спрощений спосіб договір є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Частиною другою ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто - неналежне виконання.

Факт поставки позивачем товару відповідачу та отримання його останнім підтверджений матеріалами справи та не оспорений. Тож, з огляду на положення чинного законодавства та наявні у матеріалах справи докази суд дійшов висновку, що сторони уклали договір у спрощений спосіб та досягли його істотних умов.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що поставка товару на підставі видаткових накладних №РН-0000650 від 29.05.2020 та №РН-0000742 від 18.06.2020, за якими у позивача обліковується дебіторська заборгованість, відбулась 29.05.2020 та 18.06.2020 відповідно, а письмовий договір між сторонами відсутній, строк оплати за товар сторонами не узгоджений, то відповідач зобов`язаний був оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього у відповідності до вимог ст. 692 Цивільного кодексу України.

Матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем оплати суми 44112грн.92коп. за товар, поставлений на підставі видаткових накладних №РН-0000650 від 29.05.2020 та №РН-0000742 від 18.06.2020.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Приписами статті 74 цього Кодексу встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у сумі 2102грн. 00коп. покладаються на відповідача.

Керуючись нормами статей Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76-80, 91, 129, 237, 238, 240, 241, 242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фолія Пак" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЖК-Запоріжжя" про стягнення суми боргу в розмірі 44112грн.92коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЖК-Запоріжжя" (ідентифікаційний код: 38461580; місцезнаходження: 69063, м. Запоріжжя, вул. Серікова Сергія, буд. 30, кімн. 90) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фолія Пак" (ідентифікаційний код: 39472733; місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, буд. 1 А) суму боргу в розмірі 44112грн.92коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 2102грн. 00коп.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області в строки, передбачені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 28.12.2020.

Суддя Р.Г. Новікова