Рішення

від 22.12.2020 по справі 908/2357/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/107/20-33/105/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2020 Справа № 908/2357/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.

При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2357/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТА-ЛЮКС (85110, Донецька область, м. Констянтинівка, вул. Б. Хмельницького, буд. 1)

до відповідача Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2)

про стягнення грошових коштів

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Мальчев В.Є., довіреність № 6220 від 24.07.2020

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю МЕТА-ЛЮКС з позовом до Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод про стягнення 179824,96 грн., які складаються з 177404,84 грн. основного боргу, 1211,70 грн. пені та 1208,42 грн. 3% річних.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2020 позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.09.2020 суддею Федоровою О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/2357/20, присвоєно справі номер провадження 28/107/20, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2020, враховуючи перебування на лікарняному судді Федорової О.В. з 02.11.2020, здійснено автоматизований розподіл судової справи № 908/2357/20 між суддями та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.11.2020 суддею Мірошниченко М.В. прийнято справу № 908/2357/20 до розгляду та свого провадження, присвоєно справі номер провадження 28/107/20-33/105/20. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 22.12.2020.

У судове засідання 22.12.2020 з`явився представник відповідача.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 22.12.2020 справу розглянуто, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманого товару в рамках договору поставки № 180180 від 26.09.2018. У зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання, позивач, з урахуванням умов договору та приписів діючого законодавства нарахував, до стягнення пеню та 3% річних. Позов обґрунтовано ст.ст. 526, 530, 610, 612, 625, 655, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Представник позивача у судове засідання 22.12.2020 не з`явився, причини неявки суду невідомі.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно із ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, належне повідомлення позивача про судовий розгляд справи, а також доказове наповнення матеріалів справи, враховуючи, що пріоритетом для спрощеного позовного провадження є швидке вирішення справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність позивача, за наявними у справі матеріалами.

02.10.2020 від ПрАТ Запорізький електровозоремонтний завод надійшов відзив на позовну заяву за вих. № 7848 від 01.10.2020, відповідач зазначив про відсутність заборгованості за договором поставки № 180180 від 26.09.2018, про що суду надані платіжні доручення № 8903 від 29.09.2020 на суму 53112,00 грн., № 8904 від 29.09.2020 на суму 124292,84 грн. З урахуванням зазначеного, відповідачем у порядку п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України заявлено письмове клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу. Також відповідач зазначив про неправильне визначення позивачем строків прострочення виконання г8рошового зобов`язання. На його думку, прострочення слід рахувати з 23.06.2020 та з 26.06.2020. Звернув увагу суду на те, що позовні вимоги в частині стягнення пені та 3% річних не підлягають задоволенню, оскільки позивач при їх розрахунку посилався на невиконання відповідачем зобов`язань за договором № 20010-3 від 10.02.2020, в той час як правовідносини сторін регулюються умовами іншого правочину.

Розглянувши наявні матеріали справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю МЕТА-ЛЮКС (постачальник, позивач у справі) та Приватне акціонерне товариство Запорізький електровозоремонтний завод (замовник, відповідач у справі) 26.09.2018 уклали договір поставки № 180180 (надалі - договір).

Пунктом 1.1 договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 31.12.2019) встановлено, що постачальник зобов`язується у 2018-2020 роках поставити (передати у власність замовникові товари, визначені в специфікації(ях) додатку(ах) до цього договору, а замовник - прийняти і оплатити такі товари на умовах цього договору.

Найменування, номенклатура, асортимент, марка, кількість товарів відповідно до специфікації(ій) - додатку(ів) до цього договору. Виробник товарів: відповідно до специфікації(ій) - додатку(ів) до цього договору (п.1.2 договору).

Пунктом 3.1 договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 31.12.2019) встановлено, що ціна (сума, загальна вартість) цього договору становить 2686833,90 грн., у тому числі ПДВ 20% - 447805,65 грн. Ціна за одиницю товару зазначається у специфікаціяї(ях) додатку(ах) до цього договору.

Відповідно до п. 4.2 договору замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 банківських днів з дня підписання сторонами за цим договором Акту приймання-передачі товару та отримання замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. При цьому замовник здійснює оплату поставленого товару тільки після реєстрації постачальником відповідної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 5.12 договору підтвердженням про одержання товару замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 6.1.1. договору встановлено, що замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Згідно з п. 10.1 договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 31.12.2019) договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 30.06.2020, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

У відповідності до умов договору сторонами були підписані специфікація № 1 на загальну суму 1867278,30 грн. та специфікація № 3 на суму 446472,00 грн.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 177404,84 грн., про що свідчать підписані сторонами видаткові накладні № РН-021002 від 10.02.2020 на суму 124292,84 грн., № РН-021303 від 13.02.202 на суму 53112,00 грн., Акти приймання-передачі товару № 141 від 10.02.2020 на суму 124292,84 грн. та № 145 від 13.02.2020 на суму 53112,00 грн., товарно-транспортними накладними № РН-021002 від 10.02.2020 та № 130000186 від 13.02.2020.

Претензій щодо кількості або якості товару від відповідача не надходило.

Відповідач факт отримання товару в рамках договору поставки № 180180 від 26.09.2020 підтвердив у відзиві на позовну заяву.

У відповідності до умов договору відповідачу були виставлені рахунки на оплату № СФ-021003 від 10.02.2020 та № СФ-02134 від 13.02.2020. Також в матеріалах справи наявні докази реєстрації позивачем відповідних податкових накладних.

Неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки № 180180 від 26.09.2018 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні приписи зазначені в ч.ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

Чаастиною 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1. ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Матеріали справи містять належні та допустимі докази поставки та отримання відповідачем продукції на загальну суму 177404,84 грн. в рамках договору поставки № 180180 від 26.09.2018.

Як встановлено судом, на час розгляду справи по суті заборгованість за поставлений товар в рамках договору № 180180 від 26.09.2018 у розмірі 177404,84 грн. сплачена відповідачем, що підтверджується платіжними дорученнями № 8903 від 29.09.2020 на суму 53112,00 грн., № 8904 від 29.09.2020 на суму 124292,84 грн.

Таким чином, предмет спору в частині стягнення основного боргу в сумі 177404,84 грн. відсутній.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин суд ухвалив закрити провадження у справі в частині стягнення 177404,84 грн. основного боргу.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати поставленого товару позивач, враховуючи положення п. 7.2.1 договору, просив стягнути з відповідача 1211,70 грн. пені за період із 16.06.2020 по 07.09.2020.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2.1 договору встановлено, у разі порушення строків оплати отриманого товару замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Наданий позивачем розрахунок суми пені є неправильним через помилковість визначення строку прострочення платежу.

Як свідчать матеріали справи, у пункті 4.2 договору сторонами встановлений строк оплати за поставлений товар, а саме: протягом 90 банківських днів з дня підписання сторонами Акту приймання-передачі товару та отримання замовником оригіналу рахунку на оплату товарів.

Приймаючи до уваги той факт, що Акт № 141 від 10.02.2020 на суму 124292,84 грн. підписаний представниками відповідача 11.02.2020, строк оплати спливає 18.06.2020, прострочення починається з 19.06.2020. Акт № 145 від 13.02.2020 на суму 53112,00 грн. підписаний представниками відповідача 17.02.2020, строк оплати спливає 24.06.2020, прострочення починається з 25.06.2020. Суд враховує, що 8 березня та 01 травня були святковими днями.

Згідно з перерахунком, зробленим судом, загальна сума пені у межах визначеного позивачем періоду прострочення складає 1151,73 грн. (розрахунок зроблений судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство").

У решті вимог щодо стягнення 59,97 грн. пені суд відмовляє у зв`язку з безпідставністю.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1208,42 грн. за період із 16.06.2020 по 07.09.2020.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов`язань, які можуть бути узгоджені сторонами, оскільки ця норма законодавства є імперативною. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

У розрахунку 3% річних позивачем були допущені аналогічні помилки, що і у розрахунку пені, оскільки неправильно визначені дні порушення грошового зобов`язання.

Згідно з перерахунком 3% річних, зробленим судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", загальна сума 3% складає 1151,73 грн. У решті вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 56,69 грн. слід відмовити, оскільки заявлені безпідставно.

Відповідач доказів виконання зобов`язань щодо своєчасної оплати отриманого товару в рамках договору № 180180 від 26.09.2018 суду не надав.

Посилання відповідача про відсутність правових підстав для стягнення пені та 3% річних судом відхилені, оскільки матеріалами справи підтверджується наявність неналежного виконання замовником зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару, узгодження учасниками правочину відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог. А саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 34,55 грн.

Судовий збір в частині позовних вимог, провадження за якими закрито, а саме в розмірі: 177404,84 грн. (закрито)/179824,96 грн. (заявлено) х 2697,37 грн. (судовий збір за розгляд заявлених позовних вимог) = 2661,07 грн. підлягає поверненню позивачу ухвалою суду відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі звернення позивача до суду з відповідним клопотанням.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, ідентифікаційний код 01056273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТА-ЛЮКС (85110, Донецька область, м. Констянтинівка, вул. Б. Хмельницького, буд. 1, ідентифікаційний код 37050701) 1151 (одна тисяча сто п`ятдесят одна) грн. 73 коп. пені, 1151 (одна тисяча сто п`ятдесят одна) грн. 73 коп. 3% річних, 34 (тридцять чотири) грн. 55 коп. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

В частині стягнення основного боргу у розмірі 177404,84 грн. провадження у справі закрити.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 28 грудня 2020.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя М.В. Мірошниченко