Рішення

від 22.12.2020 по справі 908/2708/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/100/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2020 Справа № 908/2708/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.

При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2708/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсалскладсервіс» (69081, м. Запоріжжя, вул. Панфьорова, буд. 211, поштова адреса (для листування): 69006, м. Запоріжжя, а/с 144)

до відповідача: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі Відокремленого підрозділу «Атоменергомаш» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, а/с 306)

про стягнення суми

За участю представників сторін:

від позивача: Юрасов А.В. - Ордер серія ЗП №107367 від 20.10.2020

від відповідача: Верба С.О. - Витяг з ЄДРЮО

СУТЬ СПОРУ:

22.10.2020 у Господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № б/н від 22.10.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсалскладсервіс» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атоменергомаш» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 938268,00 грн. основного боргу, 17397,83 грн. 3% річних, 16943,65 грн. інфляційних втрат. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 20/05/158 від 17.12.2019.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 22.10.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2708/20 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.10.2020 суддею Мірошниченко М.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2708/20 за правилами загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 33/100/20, підготовче засідання призначено на 24.11.2020.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.11.2020 підготовче провадження у справі закрите, справа призначена до судового розгляду по суті на 22.12.2020.

У судове засідання 22.12.2020 з`явилися представники сторін.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 22.12.2020 справу розглянуто, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки від 17.11.2019 № 20/05/158 щодо оплати отриманого товару, поставленого позивачем відповідачу на підставі перелічених у позові видаткових накладних, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 938268,00 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача. Приймаючи до уваги приписи діючого законодавства позивач нарахував на суму боргу 17397,83 грн. 3% річних та 16943,65 грн. інфляційних втрат, які просив стягнути разом із сумою боргу.

Відповідач своїм процесуальним правом подання письмового відзиву на позов не скористався, проти позову не заперечив. У судовому засіданні 22.12.2020 представник відповідача підтвердив наявність заборгованості за договором поставки від 17.11.2019 № 20/05/158, пояснивши, що контрагенти відповідача також не розраховуються з відповідачем вчасно, внаслідок чого виникла заборгованість.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

17.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсалскладсервіс» (постачальник за договором, позивач) та Відокремленим підрозділом «Атоменергомаш» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (покупець, відповідач) укладений договір поставки № 20/05/158, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити в передбачені даним договором строку покупцю продукцію, що зазначена в договорі, на загальну суму 2250000,00 грн., а покупець зобов`язався прийняти та оплатити вказану продукцію (п. 1.1 договору).

Поставка продукції за цим договором здійснюється до 01.03.2020 партіями відповідно до заявок покупця, в яких зазначається номенклатура, кількість продукції, що постачається, та строки її поставки (п. 5.1).

Згідно з п. 4.1 оплата поставленої продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 днів після завершення приймання продукції за якістю, за результатами якого встановлено її належну якість.

Відповідно до п. 10.1 договору останній вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє 2 роки.

Як слідує з матеріалів справи, згідно видаткових накладних:

- № 12-192601 від 26.12.2019 відповідач за договором № 20/05/158 від 26.12.2019 отримав від позивача продукцію на суму 138768,00 грн., що підтверджується також товарно-транспортною накладною № 12-192601 від 26.12.2019, позивачем виписаний відповідачу рахунок № 12-192601 від 26.12.2019 на суму 138768,00 грн., а також податкову накладну № 3 від 26.12.2019;

- № 1-201002 від 10.01.2020 відповідач за договором № 20/05/158 від 26.12.2019 отримав від позивача продукцію на суму 799500,00 грн., що підтверджується також товарно-транспортною накладною № 1-201002 від 10.01.2020, позивачем виписаний відповідачу рахунок № 1-201002 від 10.01.2020 на суму 799500,00 грн., а також податкову накладну № 2 від 10.01.2020;

- № 1-201101 від 11.01.2020 відповідач за договором № 20/05/158 від 26.12.2019 отримав від позивача продукцію на суму 879648,00 грн., що підтверджується також товарно-транспортною накладною № 1-201101 від 11.01.2020, позивачем виписаний відповідачу рахунок № 1-201101 від 11.01.2020 на суму 879648,00 грн., а також податкову накладну № 3 від 11.01.2020;

- № 1-201102 від 11.01.2020 відповідач за договором № 20/05/158 від 26.12.2019 отримав від позивача продукцію на суму 404397,00 грн., що підтверджується також товарно-транспортною накладною № 1-201102 від 11.01.2020, позивачем виписаний відповідачу рахунок № 1-201102 від 11.01.2020 на суму 404397,00 грн., а також податкову накладну № 4 від 11.01.2020.

Таким чином, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2222313,00 грн.

З матеріалів справи слідує, що відповідач розрахувався за отриманий товар частково: 12.02.2020 на суму 404397,00 грн. за рахунком № 1-201102 від 11.01.2020 та на суму 879648,00 грн. за рахунком № 1-201101 від 11.01.2020. Заборгованість склала 938268,00 грн. за видатковими накладними № 12-192601 від 26.12.2019, № 1-201002 від 10.01.2020, яку позивач згідно з позовною заявою просив стягнути з відповідача.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує таке.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.

Правовідносини між сторонами урегульовані договором поставки.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У пункті 6.1 договору № 20/05/158 встановлений обов`язок покупця (відповідача) своєчасно та в повному обсязі оплати поставлену продукцію відповідно до умов цього договору.

У листі від 11.06.2020 № 3378/14, адресованого позивачу, відповідач зазначив про наявність тимчасових складностей щодо обмеженого фінансування, зазначив про наявність кредиторської заборгованості за договором № 20/05/158, просив погодити строки здійснення оплати заборгованості до 31.12.2020.

У відповідь на вказаний лист, позивач листом від 12.06.2020 № 0620-12-02 відмовив у погодженні відстрочення платежів за договором.

Також позивач направив відповідачу претензію від 03.09.2020 № 082003-03 щодо сплати заборгованості у сумі 938268,00 грн., а також 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідач у листі від 19.11.2020 № 6508/14, адресованого позивачу, повідомив, що з метою погашення поточних кредиторських зобов`язань, відповідно до існуючого порядку здійснення платежів у ДП НАЕК Енергоатом , з боку ВП АЕМ до дирекції компанії надано заявки щодо виділення коштів для розрахунків з позивачем на суму 938268,00 грн. згідно договору від 17.12.2019 № 20/05/158.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав, укладення договору поставки № 20/05/158 від 17.12.2019 та отримання продукції за ним не заперечив, доказів сплати заборгованості суду не подав.

Таким чином, позовна вимога про стягнення 938268,00 грн. основного боргу визнається судом законною, обґрунтованою та доведеною. З відповідача на користь позивача стягується 938268,00 грн. основного боргу.

Позивачем заявлено також позовну вимогу про стягнення з відповідача 17397,83 грн. 3% річних та 16943,65 грн. інфляційних втрат.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №№ 703/2718/16-ц, 646/14523/15-ц.

Позивач нараховує 3% річних за загальний період із 25.02.2020 по 21.10.2020 та інфляційні втрати за березень - вересень 2020.

Відповідач проти розрахунків позивача не заперечив, контррозрахунку суду не подав.

Розрахунок 3% річних перевірений судом та визнається судом правильним, з відповідача на користь позивача стягується загальна сума 17397,83 грн. 3% річних.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

У листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ зазначено, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Слід враховувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається зі слідуючого місяця.

При розрахунку інфляційних втрат суд враховує дані рекомендації виходячи з принципів пропорційності та рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також враховуючи поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат.

Розрахунок інфляційних втрат перевірений судом та визнається судом правильним, з відповідача на користь позивача стягується загальна сума 16943,65 грн. інфляційних втрат.

На підставі викладеного вище, позовні вимоги у цілому задовольняються судом повністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, з якого на користь позивача слід стягнути 14589,14 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Атоменергомаш» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, а/с № 306, код ЄДРПОУ ВП 26444970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсалскладсервіс» (69081, м. Запоріжжя, вул. Панфьорова, буд. 211, код ЄДРПОУ 33795338) 938268 (дев`ятсот тридцять вісім тисяч двісті шістдесят вісім) грн. 00 коп. основного боргу, 17397 (сімнадцять тисяч триста дев`яносто сім) грн. 83 коп. 3% річних, 16943 (шістнадцять тисяч дев`ятсот сорок три) грн. 65 коп. втрат від інфляції, 14589 (чотирнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят дев`ять) грн. 14 коп. судового збору.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 28 грудня 2020.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя М.В. Мірошниченко