Рішення

від 22.12.2020 по справі 908/3039/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/108/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2020 Справа № 908/3039/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Мірошниченко М.В.,

При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.,

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/3039/20

за позовом: Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69005, м. Запоріжжя, вул. А. Нахімова, буд. 4)

до відповідача: Відділення міжнародної молодіжної ліги по Запорізькій області (69000, м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 4)

про стягнення суми

За участю представників сторін:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

25.11.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № б/н від 30.10.2020) Концерну «Міські теплові мережі» до Відділення міжнародної молодіжної ліги по Запорізькій області про стягнення 20410,83 грн. основного боргу, 401,68 грн. 3% річних, 578,00 грн. інфляційних втрат, 8391,21 грн. пені.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 25.11.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3039/20 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.11.2020 суддею Мірошниченко М.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3039/20 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 33/108/20. Судове засідання призначено на 22.12.2020.

У судове засіданні 22.12.2020 представники сторін не з`явилися.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

У судовому засіданні 22.12.2020 справу розглянуто, підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати теплової енергії за договором № 201788 від 01.04.2008 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 20410,83 грн. Позивачем також були нараховані 8391,21 грн. пені, 578,00 грн. інфляційних втрат, 401,68 грн. 3% річних. Позов обґрунтований ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 193, 232, 276 ГК України, Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 № 2633-IV, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198.

Представник позивача у судове засідання 22.12.2020 не з`явився, причини неявки суду невідомі. Ухвала суду від 30.11.2020 про відкриття провадження у справі та призначення судового засідання отримана представником позивача за довіреністю 08.12.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання письмового відзиву не скористався, відзив на позов не подав. У судове засідання представник відповідача не з`явився, причини неявки суду невідомі.

Ухвала суду від 30.11.2020 про відкриття провадження у справі та призначення судового засідання, яка направлялася на адресу відповідача, зазначену у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 69000, м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 4, повернута до суду з відміткою поштового відділення зв`язку адресат відсутній за вказаною адресою .

Згідно з Законом України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Таким чином, відповідач не був позбавлений можливості також ознайомитися з ухвалами суду у дійсній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Натомість, як зазначалося вище, відповідач письмовий відзив на позов не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що неявка сторін не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2008 між Концерном «Міські теплові мережі» (теплопостачальна організація за договором, позивач) та Відділенням міжнародної молодіжної ліги по Запорізькій області (споживач, відповідач) укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 201788.

Відповідно до п. 1.1 договору теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід`ємними частинами.

Додатком № 1а до вказаного договору визначено, що договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді укладено для об`єкту за адресою: вул. Гагаріна, 10, кв. 25.

Згідно з п. 3.2.6 договору споживач зобов`язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Відповідно до п. 6.1 договору розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін), діючих на час розрахунків та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Згідно з п.п. 6.2, 6.3 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі.

Пунктом 6.4 договору сторони погодили, що споживач зобов`язаний до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Згідно пункту 6.7 споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації, зокрема рахунок-фактуру та акт приймання-передачі теплової енергії.

Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п`яти днів з дати отримання. Датою отримання вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику споживача; при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля з урахуванням поштового пробігу документа (пп. 6.7.1). У разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період (пп. 6.7.2).

Відповідно до п. 10.1 договору цей договір набуває чинності з 01.04.2008 і діє до 01.04.2009. Відповідно до п. 10.4 договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про його розірвання.

Доказів розірвання чи-то припинення дії договору сторони не надали.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору передав у власність відповідача теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 20410,83 грн. відповідно до актів приймання-передачі за періоди з жовтня по грудень 2014, з січня по квітень 2015, з жовтня по грудень 2015, з січня по квітень 2016, з жовтня по грудень 2016, з січня по березень 2017, з листопада по грудень 2017, з січня по квітень 2018, з листопада по грудень 2018, з січня по квітень 2019, з листопада по грудень 2019, з січня по квітень 2020.

Позивачем були виставлені відповідні рахунки на оплату отриманої відповідачем теплової енергії. Акти та рахунки направлялися позивачем відповідачу поштою, що підтверджується відповідними реєстрами, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Заперечень на акти відповідачем не надано, акти залишились з його боку не підписаними, у зв`язку з чим позивач вважає їх погодженими відповідно до п. 6.7 договору. На актах мається примітка, що у разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту, акт вважається погодженим.

Позивач направив відповідачу письмову претензію від 02.09.2020 № 483/05-юр з вимогою сплатити заборгованість за договором купівлі-продажу теплової енергії № 201788 від 01.04.2008, яка була залишені без відповіді та задоволення.

Обґрунтовуючи позов наявністю заборгованості, позивач звернувся до суду з позовом, за яким відкрите провадження у дійсній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як передбачено ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у встановлений строк.

Згідно позовної заяви та розрахунку позивача, відповідач має заборгованість за договором № 201788 від 01.04.2008 у сумі 20410,83 грн. Відповідачем оплата за вказаним договором взагалі не здійснювалася.

Відповідач, як зазначалося вище, письмовий відзив не подав, укладення договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 201788 та отримання теплової енергії за вказані періоди не заперечив.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач доказів сплати позивачу заборгованості не подав.

Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача належить сума 20410,83 грн. основного боргу.

Також позивачем заявлено до стягнення 8391,21 грн. пені, нарахованої за загальний період із 24.08.2019 по 11.03.2020.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2.8 договору № 201788 закріплено, що у разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше обумовленої чинним законодавством) за кожний день прострочення по день фактичної оплати.

Позивач нараховує пеню за кожним окремим актом, що виписані за періоди: з листопада по грудень 2017, з січня по квітень 2018, з листопада по грудень 2018, з січня по квітень 2019, з листопада по грудень 2019, за січень 2020.

Суд, перевіривши складений позивачем розрахунок пені, встановив, що позивач нараховує пеню, виходячи з 0,5% від суми простроченого платежу, що суперечить Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» .

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, у межах заявленого позивачем періоду, суд встановив, що пеня за вказаний період склала загальну суму 1390,41 грн., яку слід стягнути з відповідача. У частині стягнення 7000,80 грн. пені судом відмовляється у зв`язку з необґрунтованістю.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 578,00 грн. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період з січня 2018 по лютий 2020, та 401,68 грн. 3% річних, нарахованих за загальний період із 20.12.2017 по 11.03.2020.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов`язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок 3% річних суд встановив, що він містить арифметичні помилки, так, позивач розрахував 3% річних окремо за актами за періоди з листопада по грудень 2017, з січня по квітень 2018, з листопада по грудень 2018, за січень 2019. Згідно зробленого судом перерахунку у межах заявленого позивачем періоду загальна сума 3% річних становить 401,74 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд не виходить за межі позовних вимог, з відповідача на користь позивача стягується 401,68 грн. 3% річних.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, зроблений позивачем, суд зазначає таке. Інфляційні втрати позивачем нараховані за актами за періоди з листопада по грудень 2017, з січня по квітень 2018, з листопада по грудень 2018, з січня по квітень 2019, з листопада по грудень 2019. Розрахунок інфляційних втрат містить арифметичні помилки. За перерахунком суду інфляційні втрати за визначений позивачем період склали загальну суму 577,42 грн., яку слід стягнути з відповідача. У стягненні 0,58 грн. інфляційних втрат судом відмовляється у зв`язку з необґрунтованістю позову у цій частині.

Таким чином, позов у цілому задовольняється судом частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відділення міжнародної молодіжної ліги по Запорізькій області (69000, м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 4, код ЄДРПОУ 20511607) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458, НОМЕР_1 , Запорізьке обласне управління АТ Ощадбанк , МФО 313957) 20410 (двадцять тисяч чотириста десять) грн. 83 коп. основного боргу.

Стягнути з Відділення міжнародної молодіжної ліги по Запорізькій області (69000, м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 4, код ЄДРПОУ 20511607) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458, на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 , МФО 320478, банк: ПАТ АБ Укргазбанк ) 1390 (одна тисяча триста дев`яносто) грн. 41 коп. пені, 401 (чотириста одна) грн. 68 коп. 3% річних, 577 (п`ятсот сімдесят сім) грн. 42 коп. інфляційних втрат, 1607 (одна тисяча шістсот сім) грн. 84 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 28 грудня 2020.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя М.В. Мірошниченко