Рішення

від 14.12.2020 по справі 910/6077/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.12.2020Справа № 910/6077/17

За заявою ФОП Гайдаєнко Євгена Миколайовича

про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі

у справі № 910/6077/17

за позовом Українського фонду підтримки підприємництва

до Фізичної особи-підприємця Гайдаєнка Євгена Миколайовича

про стягнення 336 465,26 грн. суддя Мельник В.І

за участю секретаря судового засідання Федорової О.В. Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання

Суть спору:

03.07.2020 відділом діловодства Господарського суду міста Києва від ФОП ФОП Гайдаєнко Євгена Миколайовича отримано заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Ухвалою суду від 01.09.2020 розгляд справи призначено на 25.09.2020.

25.09.2020 розгляд справи не відбувся, у зв`язку із перебуванням судді Мельника В.І. на лікарняному.

Ухвалою суду від 28.09.2020 розгляд заяви призначено на 20.11.2020.

Ухвалою суду від 18.11.2020 розгляд заяви призначено на 30.11.2020.

В судове засіданні 30.11.2020 представник позивача не з?явився.

В судове засіданні 30.11.2020 представник відповідача (заявника) з?явився, надав свої усні пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 відкладено розгляд справи на 14.12.2020.

В судове засідання 14.12.2020 представник позивача не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

В судове засідання 14.12.2020 представник відповідача з`явився, просив суд задовольнити заяву.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 14.12.2020 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом з`ясовано наступне.

Відповідно до ст. 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Отже з гідно з п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

Тож, нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов`язково вплинула б на остаточні висновки суду; юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

Водночас нововиявленими можуть бути визнані лише істотно значимі, суттєві обставини, тобто такі обставини, обізнаність суду стосовно яких у розгляді справи забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2017 у справі № 910/6077/17, яке набрало законної сили, вимоги Українського фонду підтримки підприємництва до Фізичної особи-підприємця Гайдаєнка Євгена Миколайовича про стягнення 336 465,26 грн. задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Гайдаєнка Євгена Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Українського фонду підтримки підприємництва (01011, м. Київ, вул. Арсенальна, будинок 9/11, ідентифікаційний код 19019491) основну заборгованість (кредит) у сумі 250 000,00 грн. (двісті п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп.; заборгованість по процентам у сумі 59 349 (п`ятдесят дев`ять тисяч триста сорок дев`ять) грн. 87 коп.; пеню в сумі 27 115 (двадцять сім тисяч сто п`ятнадцять) грн. 39 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 5 046 (п`ять тисяч сорок шість) грн. 98 коп.

Заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2017 року у справі №910/6077/17 мотивовано тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 №910/7614/19 задоволено повністю позов фізичної особи-підприємця Гайдаєнка Євгена Миколайовича до Українського фонду підтримки підприємництва . Визнано недійсним договір мікрокредитування № 1-13 від 22.03.2013, сторонами за яким зазначені фізична особа-підприємець Гайдаєнко Євген Миколайович та Український фонд підтримки підприємництва. Зокрема рішенням суду від 10.02.2020 встановлено, що Гайдаєнко Євген Миколайович, від імені якого укладений Договір, не приймав рішення про вступ у ці правовідносини, тобто не є стороною за цим Договором. Тобто наявність як підстави для виникнення зобов`язань Договору, укладеного від імені ОСОБА_1 , суперечить вимогам закону щодо свободи договору, оскільки поза волею останнього покладає на нього обов`язки як на формально визначену сторону договору.

Статтею 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України ).

З огляду на викладене, заявником як нововиявлену обставину зазначено встановлений рішенням суду факт недійсності договору.

Таким чином, виходячи з норм ст. 236 ЦК України , ця обставина існувала на момент прийняття рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2017, яке є предметом перегляду за нововиявленими обставинами, однак стала відомою після прийняття рішення в межах іншої справи № 910/7614/19.

Отже, зазначена обставина містить всі складові для надання їй статусу нововиявленої: існування її на час розгляду справи; ця обставини не могла бути відома заявникові на час розгляду цієї справи; істотність цієї обставини для розгляду справи, тобто її врахування судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.

Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, судове рішення у справі № 910/7614/19 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому обставини щодо недійсності договору мікрокредитування № 1-13 від 22.03.2013, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 № 910/7614/19, яке набрало законної сили.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою , п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу . Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України , є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України ) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України . Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїм вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.325 Господарського процесуального кодексу України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може, зокрема, задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 320 цього Кодексу , та скасування судового рішення, що переглядається, суд ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду.

Приймаючи до уваги нововиявлені обставини, які у повному обсязі спростовують висновки суду, покладені в основу рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2017 року у справі №910/6077/17, суд зазначає, що на підставі положень ст.ст. 320 , 325 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2017 року у справі №910/6077/17 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України , витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 320-325 , 74 , 76-80 , 129 , 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву фізичної особа-підприємець Гайдаєнко Євген Миколайович про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2017 року у справі №910/6077/17 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2017 року у справі №910/6077/17 скасувати.

3. В задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Українського фонду підтримки підприємництва (вул. Арсенальна, буд. 9/11, м. Київ, 01011, код 19019491) на користь Гайдаєнка Євгена Миколайовича( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) 7570 (сім тисяч п`ятсот сімдесят) грн. 50 коп.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 18.12.2020

Суддя Мельник В.І.