Рішення

від 28.12.2020 по справі 910/16074/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.12.2020Справа № 910/16074/20 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІНОКСА-УКРАЇНА

до Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМАРКЕТ УКРАЇНА

про стягнення 39 388, 98 грн,

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛІНОКСА-УКРАЇНА (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМАРКЕТ УКРАЇНА (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 39 388, 98 грн з яких: 33 439, 99 грн основна заборгованість, 4 927, 99 грн штраф, 613, 24 грн 3% річних та 407, 76 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.525, 526, 530, 611, 612 ЦК України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором поставки №0302 від 03.02.2020 та видатковою накладною № 352 від 27.01.2020, в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

25.11.2020 від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме довідки банку про відсутність надходжень коштів від відповідача на рахунок позивача за період з 01.01.2020 по 19.11.2020.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження в справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідач у встановлений ухвалою суду п`ятнадцятиденний строк відзиву на позовну заяву не надав.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Приписами статті 10 зазначеного Закону закріплено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 03005, місто Київ, вулиця Смоленська, будинок 31/33.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 направлялась судом на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу відповідача, проте, конверт повернувся з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, відповідач повідомлявся про відкриття провадження в справі № 910/16074/20 належним чином.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.02.2020 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір № 0302 (далі - договір), на підставі якого, постачальник зобов`язується поставляти покупцю металопродукцію, а покупець зобов`язується приймати товар та здійснювати оплату на умовах даного договору (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору ціна, кількість, асортимент і строки поставки встановлюються сторонами у специфікаціях до даного договору, які узгоджуються та підписуються сторонами завчасно, додаються до даного договору та є його невід`ємною частиною. У випадку відсутності підписаної між сторонами специфікації, ціна, кількість та асортимент вказуються постачальником у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору.

За умовами п. 1.4. договору загальна вартість даного договору в момент підписання орієнтовно складає 5 000 000 (п`ять мільйонів) грн. Кінцева загальна вартість договору визначається по підписаним сторонами специфікаціям до даного договору.

Пунктами 3.1. договору передбачено, що покупець оплачує поставлений товар за цінами, що вказані в специфікації (видатковій накладній) на кожну партію товару.

Після погодження та підписання специфікації, постачальник виставляє рахунок на загальну вартість товару вказану в специфікації (видаткових накладних). Протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку покупець робить платіж у розмірі 100 % суми вартості товару, вказаної в специфікації (видатковій накладній) або рахунку, простим банківським переказом на поточний рахунок постачальника (п. 3.3. договору).

Згідно п. 4.4. договору датою поставки товару вважається дата, вказана у видатковій накладній.

Термін дії даного договору - один календарний рік з дня підписання договору обома сторонами, а в частині розрахунків і гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання сторонами. У разі якщо одна із сторін даного договору за один місяць до закінчення терміну договору не повідомить іншу сторону про своє бажання /небажання продовжити договір, термін дії договору вважається продовженим на той же термін (п.6.1. договору).

Пунктом 8.3. договору передбачено, що у випадку прострочення будь-якого з платежів по даному договору, постачальник не несе відповідальності за прострочення поставки товару, а покупець сплачує постачальнику одноразовий штраф у наступних розмірах: у випадку прострочення платежу до 15 календарних днів - 10 % від вартості несплаченого товару (з врахуванням ПДВ), у випадку прострочення платежу більш ніж 15 календарних днів - 20 % від вартості несплаченого товару (з врахуванням ПДВ).

Позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 24 639, 97 грн, що підтверджується видатковими накладними № 751 від 20.02.2020 на суму 20 799, 97 грн та № 491 від 04.02.2020 на суму 3 840, 00 грн, які підписані повноважними представниками сторін.

Крім цього, позивач поставив відповідачу товар до укладення зазначеного вище договору поставки на суму 8 800, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 352 від 27.01.2020.

Оскільки, відповідачем у порушення обумовлених договірних зобов`язань не було здійснено оплату поставленого товару, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми основної заборгованості в розмірі 33 439, 99 грн, 4 927, 99 грн штрафу, 613, 24 грн 3% річних та 407, 76 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір № 0302 за своєю правовою природою є договором поставки та регулюється приписами Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі укладеного між сторонами договору в позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти товар у обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 3.3. договору сторони погодили, що протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку покупець робить платіж у розмірі 100 % суми вартості товару, вказаної у специфікації (видатковій накладній) або рахунку, простим банківським переказом на поточний рахунок постачальника.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором та поставив товар на суму 24 639, 97 грн, що підтверджується видатковими накладними № 751 від 20.02.2020 на суму 20 799, 97 грн та №491 від 04.02.2020 на суму 3 840, 00 грн, які підписані обома сторонами.

Також, позивачем було поставлено товар на суму 8 800, 02 грн, що підтверджуються підписаною представниками сторін видатковою накладною № 352 від 27.01.2020.

Частинами 1, 2 ст. 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вказане кореспондується з приписами ст. 205 ЦК України.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом, відповідно до ст. 208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оскільки видаткова накладна № 352 від 27.01.2020 на суму 8 800, 02 грн містить найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість, суд дійшов висновку, що сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

За приписами ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи зазначене, суд встановив, що між сторонами було укладено договір поставки в спрощений спосіб.

Матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем товару на загальну суму 33 439, 99 грн та факт прийняття товару відповідачем, про що свідчать підписи його представника на зазначених вище видаткових накладних.

Згідно з частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В силу ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості в розмірі 33 439, 99 грн по сплаті поставленого позивачем товару, доказів протилежного відповідачем суду не надано та останнім не спростовано, у зв`язку з чим, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 33 439, 99 грн підлягає задоволенню.

За порушення відповідачем строку оплати поставленого товару, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 4 927, 99 грн штрафу за видатковими накладними № 751 від 20.02.2020 на суму 20 799, 97 грн та №491 від 04.02.2020 на суму 3 840, 00 грн.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідальність у вигляді штрафу передбачена сторонами в пункті 8.3. договору відповідно до якого, у випадку прострочення будь-якого з платежів по даному договору, постачальник не несе відповідальності за прострочення поставки товару, а покупець сплачує постачальнику одноразовий штраф у наступних розмірах: у випадку прострочення платежу до 15 календарних днів - 10 % від вартості несплаченого товару (з врахуванням ПДВ), у випадку прострочення платежу більш ніж 15 календарних днів - 20 % від вартості несплаченого товару (з врахуванням ПДВ).

Перевіривши розрахунок штрафу наданий позивачем у розмірі 4 927, 99 грн, судом визнано його обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим, вимога позивача про стягнення штрафу в розмірі 4 927, 99 грн підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 613, 24 грн 3% річних за загальний період з 28.01.2020 по 28.09.2020 та 407, 76 грн інфляційних втрат за період з лютого 2020 року по серпень 2020 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Перевіривши вказаний розрахунок 3% річних, судом встановлено, що він виконаний невірно, оскільки позивачем при розрахунку невірно визначено кількість днів нарахування: за період з 28.01.2020 по 28.09.2020 - 244 днів. Так, за визначений позивачем період нарахування 3 % річних, загальна кількість днів становить 245. У зв`язку з чим, судом було здійснено власний перерахунок та за розрахунком суду сума 3% річних за загальний період з 28.01.2020 по 28.09.2020 становить 613, 96 грн.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 237 ГПК України, відповідно до якої, суд не може вийти за межі позовних вимог, позовна вимога про стягнення 3 % річних підлягає задоволенню в розмірі визначеному позивачем - 613, 24 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з лютого 2020 року по серпень 2020 року, судом встановлено що він є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення з відповідача 407, 76 грн інфляційних втрат також підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 33 439, 99 грн суми основної заборгованості, 4 927, 99 грн штрафу, 613, 24 грн 3% річних та 407, 76 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМАРКЕТ УКРАЇНА (03005, місто Київ, вулиця Смоленська, будинок 31/33, ідентифікаційний код 41758168) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІНОКСА-УКРАЇНА (03061, місто Київ, проспект Відрадний, будинок 95-Д, ідентифікаційний код 35965555) 33 439 (тридцять три тисячі чотириста тридцять дев`ять) грн 99 коп. заборгованості за поставлений товар, 4 927 (чотири тисячі дев`ятсот двадцять сім) грн 99 коп. штрафу, 613 (шістсот тринадцять) грн 24 коп. 3 % річних, 407 (чотириста сім) грн 76 коп. інфляційних втрат та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань