Рішення

від 23.12.2020 по справі 914/994/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.12.2020Справа № 914/994/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Карабань Я.А., за участі секретаря судового засідання Саницької Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Бісер Транс

про розподіл судових витрат

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бісер Транс

до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна

про стягнення 45 938, 55 грн,

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 (повний текст складено 15.12.2020) позов Товариства з обмеженою відповідальністю Бісер Транс задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бісер Транс 22 329, 50 грн страхового відшкодування та 933, 75 грн судового збору.

Разом з тим, позивачем було заявлено клопотання про вирішення питання про судові витрати в частині витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення по суті позовних вимог, у зв`язку з чим судом, на підставі п. 5 ч. 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу на 23.12.2020.

23.12.2020 від представника позивача надійшла заява, в якій останній просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 31 500, 00 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921, 00 грн. До заяви додано платіжне доручення №730 від 06.12.2019.

У судове засідання 23.12.2020 учасники справи не з`явилися, про день та час розгляду заяви повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Оскільки неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви, остання вирішується судом за наявними матеріалами справи.

За змістом частин 2 та 3 статті 221 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Частиною 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Таким чином, з огляду на приписи ч. 3 ст. 221, ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України неявка учасників справи та інших осіб, не є перешкодою для вирішення заяві сторін про відшкодування судових витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

При ухвалені Господарським судом міста Києва рішення від 09.12.2020 у справі №914/994/19, з огляду на подану позивачем заяву про подачу доказів про понесені витрати на професійну правничу допомогу протягом 5 днів після винесення рішення питання про розподіл між сторонами витрат на професійну правничу допомогу не вирішувалось.

Разом з тим витрати по сплаті судового збору були стягнуті з відповідача на користь позивача в рішенні суду від 09.12.2020 пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України).

Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала наступні висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем до матеріалів справи долучено:

- копію договору про надання юридичних послуг №010 від 01.04.2019, укладеного з Адвокатським об`єднанням Потинський та партнери відповідно до п.1.1. якого позивач доручив, а об`єднання прийняло на себе зобов`язання протягом терміну дії договору надати юридичні послуги щодо стягнення із ПрАТ СК ПЗУ Україна суми страхового відшкодування внаслідок ДТП, яка мала місце 18.05.2019, зокрема здійснити підготовку проекту позовної заяви та представляти інтереси позивача в судові справі, провадження в якій буде відкрито після пред`явлення позову. Сума винагороди за підготовку позовної заяви складає 12 500, 00 грн. Додатково сплачується об`єднанню за представлення інтересів 15 000, 00 грн, а також відшкодовуються всі витрати виконавця пов`язані з представництвом інтересів (п.3.1.). Надання юридичних послуг оформлюються відповідними актами приймання-передачі наданих послуг (п.3.5. договору);

- платіжне доручення №392 від 29.08.2019 призначення платежу: оплата юридичних послуг згідно з договором №010 від 01.04.2019 на суму 20 000, 00 грн;

- акт здачі-приймання надання послуг №21/05-19 від 21.05.2019 відповідно до якого виконавцем будо надано замовнику наступні юридичні послуги: здійснено підготовку проекту позовної заяви ТОВ Бісер Транс до ПрАТ СК ПЗУ Україна про стягнення суми страхового відшкодування, вартість надання юридичних послуг 12 500, 00 грн;

- посадочний документ: 00в401с-3F64-0863-0001, відправлення 09.09.2019 23:19 Львів, прибуття 10.09.2019 06:44 Київ-Пасажирський, вартістю 1 399, 53 грн;

- посадочний документ: 00в401с-9В34-08Е8-0001, відправлення 10.09.2019 17:33 Київ-Пасажирський, прибуття 10.09.2019 22:43 Львів, вартістю 827, 86 грн;

- ордер серії ВС №1003348 на ім`я адвоката Шегинського Р.А.;

- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №1210 від 27.09.2006;

- платіжне доручення №730392 від 29.08.2019 з призначенням платежу: оплата компенсації витрат за відрядження згідно з договором №010 від 01.04.2019 на суму 11 500, 00 грн.

З огляду на викладене, враховуючи підтверджений обсяг наданих адвокатом послуг, виходячи з критерію реальності і розумності розміру цих витрат, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заяви позивача про розподілу судових витрат, а саме в розмірі 14 727, 39 грн (здійснення підготовки проекту позовної заяви, що підтверджується актом здачі-приймання надання послуг №21/05-19 від 21.05.2019 та витрати на придбання квитків на потяг для участі в судовому засіданні 10.09.2019 в загальному розмірі 2 227, 39 грн).

Разом з тим, як зазначалось судом вище, відповідно до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Проте, таких документів на підтвердження понесення витрат у сумі 16 772, 61 грн позивачем надано не було, матеріали справи не містять відомостей про час, витрачений адвокатом на вчинення необхідних дій, не конкретизовано обсяг наданих послуг та вартість кожної з них окремо, внаслідок чого суд не може перевірити обсяг наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, а також їх вартість.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, оскільки позивачем не надано жодних доказів понесення витрат на правову допомогу в сумі 16 772, 61 грн, зокрема, детального опису виконаних робіт, ні актів надання послуг, виконаних адвокатом саме в даній справі та в такій сумі, ні рахунків, тобто належних та допустимих доказів надання та понесення витрат на правову допомогу, в суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону таких витрат.

Водночас, відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у справі № 914/994/19 позов задоволено частково, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають покладенню на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, заява позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу адвоката підлягає задоволенню частково, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 7 158, 59 грн.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 240-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Бісер Транс розподіл судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 40, ідентифікаційний код 20782312) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бісер Транс (81100, Львівська область, Пустомитівський район, місто Пустомити, вулиця Відродження, будинок 5, ідентифікаційний код 36383511) 7 158 (сім тисяч сто п`ятдесят вісім) грн 59 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині заяви відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

5. Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України і може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 28.12.2020.

Суддя Я.А.Карабань