Рішення

від 28.12.2020 по справі 910/14886/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.12.2020Справа № 910/14886/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудембір"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет Проджектс Юкрейн"

про стягнення 26 672,76 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудембір" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет Проджектс Юкрейн" (далі - відповідач) про стягнення 26 672,76 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 01.11.2019 року між ним та відповідачем було укладено агентський договір № 011119/02, за умовами якого відповідач зобов`язався за винагороду надати позивачу послуги в укладенні та сприянні укладенню угод на реалізацію продукції позивача шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем та за рахунок позивача. Проте відповідач належним чином свої обов`язки за договором не виконав, належні позивачу кошти у повному обсязі не перерахував, унаслідок чого за ним утворилась заборгованість, а також виникли підстави для нарахування інфляційних втрат та 3 % річних. У зв`язку з наведеними обставинами, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.10.2020 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудембір" залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.

22.10.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про усунення недоліків.

Враховуючи наведене, ухвалою господарського суду міста Києва від 27.10.2020 відкрито провадження у справі № 910/14886/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала від 27.10.2020 про відкриття провадження у справі № 910/14886/20 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 21Г.

Проте вказане поштове відправлення було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення відповідачу.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Крім цього, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 27.10.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 27.10.2020, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2019 року між позивачем (принципал) та відповідачем (агент) було укладено Агентський договір № 011119/02 (далі - Договір), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, агент зобов`язався за винагороду надати принципалу послуги в укладенні та сприянні укладенню угод на реалізацію клієнтам продукції принципала шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем та за рахунок принципала.

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

За умовами пункту 1.2 Договору послуги агента надаються за допомогою веб-ресурсу агента і включають в себе наступні дії: розміщення та оновлення інформації стосовно пропозиції продукції принципала на веб-ресурсі агента; приймання замовлень клієнтів через веб-ресурс агента; технологічна обробка замовлень клієнтів та їх передання принципалу; інформаційно-рекламні послуги щодо продукції принципала; інформаційні послуги в мережі Інтернет; укладання з клієнтами від імені та за рахунок принципала договору з клієнтами у формі публічного договору про реалізацію продукції принципала; одержання від клієнтів грошових коштів за продукцію та перерахування їх принципалові в порядку та на умовах, передбачених цим Договором; надання інформації щодо інших послуг з організації обслуговування населення.

Послуги, передбачені пунктом 1.2 даного Договору, надаються принципалу в міру надходження замовлень до агента (пункт 1.3 Договору).

За умовами пункту 1.9 наведеного правочину агенту не передається право на розпорядження продукцією.

Згідно з пунктом 1.10 Договору грошові кошти, які агент отримав від клієнтів за продукцію, у зв`язку з виконанням цього Договору, є власністю принципала, за виключенням винагороди, яку агент має право утримати з цих грошових коштів на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Договору за надані послуги принципал здійснює оплату винагороди агенту за кожне замовлення, отримане від агента і прийняте принципалом (винагорода не сплачується за замовлення, відхилені принципалом у порядку встановленому у Правилах). Винагорода встановлюється у розмірі 25 % від вартості замовлення клієнта плюс ПДВ на суму винагороди (на вартість послуг агента). Винагорода включає в себе всі витрати, які поніс агент за цим Договором, у зв`язку з його виконанням.

Пунктом 4.8 Договору передбачено, що агент зобов`язаний передати принципалові суму грошових коштів, отриманих від клієнтів за продукцію, за вирахуванням комісії банку та винагороди агента, якщо такі утримуються, у наступні строки: грошові кошти за замовлення, отримані принципалом з 01 по 15 число кожного місяця - у строк не пізніше 20 числа відповідного місяця; грошові кошти за замовлення, отримані принципалом з 16 по останнє число кожного місяця - у строк не пізніше 05 числа наступного місяця.

За змістом пунктів 6.1, 6.2 Договору останній вступає в силу з дати його підписання сторонами та скріплення його всіма необхідними печатками, та датою початку надання послуг має бути дата набуття чинності Договором. Строк дії Договору становить 2 (два) роки з моменту набуття чинності та подовжується автоматично на той самий строк за умови, що дію Договору не буде припинено достроково. Умова щодо продовження строку дії цього Договору застосовується до кожного наступного випадку такого продовження.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору відповідач з моменту укладення цього правочину до 15.04.2020 року надав позивачу відповідні послуги та отримав від клієнтів грошові кошти в загальному розмірі 45 135,19 грн. Зокрема, у період з 16.01.2020 по 15.04.2020 позивачем було передано, а відповідачем - реалізовано продукцію загальною вартістю 37 009,69 грн.

Вищенаведені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями відповідних накладних та товарних чеків, відомостями позивача щодо виду та вартості реалізованої продукції протягом спірного періоду, а також іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності.

Проте, в порушення вищевказаних умов Договору відповідач свої зобов`язання з передачі позивачу суми грошових коштів, отриманої від клієнтів за продукцію в період з 16.01.2020 по 15.04.2020 не виконав, заборгувавши таким чином Товариству з обмеженою відповідальністю "Фудембір" 25 906,78 грн. (без урахування винагороди, яку агент має право утримати з цих грошових коштів).

Зважаючи на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, позивач звернувся до агента із претензією № 151 від 25.08.2020 про сплату (повернення) отриманих ним протягом спірного періоду від клієнтів та належних позивачу грошових коштів. Проте вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У зв`язку з наведеними обставинами, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з агента вищенаведеної належної йому суми основного боргу, а також нарахованих компенсаційних виплат.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, який у розумінні статей 295-305 Господарського кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються, зокрема, положеннями глави 31 Господарського кодексу України.

Частиною першою статті 295 Господарського кодексу України передбачено, що комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб`єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб`єкта, якого він представляє.

За умовами частини 1 статті 296 Господарського кодексу України агентські відносини виникають у разі, зокрема, надання суб`єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій.

Відповідно до частин 1, 2 статті 297 Господарського кодексу України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов`язується надати послуги другій стороні (суб`єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб`єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов`язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, а також зважаючи на те, що загальна сума основного боргу відповідача за Агентським договором № 011119/02 від 01.11.2019, яка на момент вирішення даного спору складає 25 906,78 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудембір" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет Проджектс Юкрейн" про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Разом із тим, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань в частині повернення позивачу належних йому грошових коштів, сплачених клієнтами, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет Проджектс Юкрейн" 3 % річних у загальному розмірі 517,28 грн., нараховані на суму боргу в розмірі 25 906,80 грн. у період з 16.01.2020 по 15.09.2020 згідно з наданим Товариством з обмеженою відповідальністю "Фудембір" розрахунком, а також 248,70 коп. інфляційних втрат, нарахованих на означену суму основного боргу протягом наведеного періоду.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річні, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає пункту 6 Наказу Держкомстату № 265 від 27.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/21564/16 від 10.07.2019.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок вищенаведених компенсаційних виплат, суд вважає його таким, що не повністю відповідає приписам чинного законодавства в силу допущених методологічних помилок при визначенні бази нарахування, початкових та кінцевих дат періодів прострочення, а також кількості днів за відповідні періоди прострочення, що призвело до заявлення вказаних сум у завищеному розмірі.

Так, з наданого позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат вбачається, що вказані нарахування були здійснені позивачем на загальну суму боргу відповідача у розмірі 25 906,80 грн., починаючи з 16.01.2020 року, тобто на суму боргу, яка фактично була відсутня у вказаному розмірі на момент початку обрахунку, та, враховуючи передбачені умовами пункту 4.8 Договору строки передачі агентом принципалові сум грошових коштів, отриманих від клієнтів за продукцію, виникла у вказаному позивачем розмірі лише 20.04.2020 року.

Враховуючи вищенаведене, обґрунтованою сумою 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за вказаний останнім період, а також з урахуванням дат та сум реалізованої відповідачем продукції і строків повернення її вартості позивачу (за вирахуванням винагороди агента у розмірі 25 % від вартості замовлення клієнта плюс ПДВ на суму винагороди), а також сум повернутих позивачу агентом коштів, є 387,33 грн., з яких: 0,75 грн. - 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу в розмірі 4 553,84 грн. у період з 20.01.2020 по 21.01.2020; 2,22 грн. - 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу в розмірі 2 258,20 грн. у період з 22.01.2020 по 02.02.2020; 1,05 грн. - 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу в розмірі 856,10 грн. у період з 05.02.2020 по 19.02.2020; 5,67 грн. - 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу в розмірі 4 937,55 грн. у період з 20.02.2020 по 04.03.2020; 15,23 грн. - 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу в розмірі 12 385,59 грн. у період з 05.03.2020 по 19.03.2020; 20,50 грн. - 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу в розмірі 15 629,31 грн. у період з 20.03.2020 по 04.04.2020; 25,51 грн. - 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу в розмірі 20 744,35 грн. у період з 05.04.2020 по 19.04.2020; 316,40 грн. - 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу в розмірі 25 906,78 грн. у період з 20.04.2020 по 15.09.2020.

Крім того, обґрунтованою сумою інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за вказаний останнім період, є сума, яка за розрахунком суду становить 184,17 грн.

За таких обставин, стягненню з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудембір" підлягає 3 % річних у розмірі 387,33 грн. та 184,17 грн. інфляційних втрат. Водночас у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 129,95 грн. 3 % та 64,53 інфляційних втрат слід відмовити.

Суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності заборгованості перед позивачем.

Оскільки, як зазначалось вище, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки щодо повернення позивачу спірної суми грошових коштів, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудембір" підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73 - 74, 76 - 79, 86, 129, 232, 233, 237 - 238, 240 - 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудембір" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет Проджектс Юкрейн" про стягнення 26 672,76 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет Проджектс Юкрейн" (04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 21Г; код ЄДРПОУ 43137727) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудембір" (04052, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 13, секція 1, офіс 1; код ЄДРПОУ 39506805) 25 906 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот шість) грн. 78 коп. основного боргу, 387 (триста вісімдесят сім) грн. 33 коп. 3 % річних, 184 (сто вісімдесят чотири) грн. 17 коп. інфляційних втрат, а також 2 086 (дві тисячі вісімдесят шість) грн. 67 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено та підписано 28.12.2020 року.

Суддя В.С. Ломака