Рішення

від 18.12.2020 по справі 911/2931/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2020 р. м. Київ

Справа № 911/2931/20

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Белишевої А.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 8848» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діал Люкс» про стягнення 74 644,27грн, за участю представників від:

позивача - Куцай Ю.С. (довіреність від 01.09.2020);

відповідача - не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю « 8848» (далі - ТОВ « 8848» ) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діал Люкс» (далі - ТОВ «Діал Люкс» ) про стягнення 74 644,27грн, з яких: 72 000,00грн - основний борг; 792,00грн втрати від інфляції за період з 01.11.2019 по 31.08.2020; 1852,27грн - 3% річних за період з 24.10.2019 по 31.08.2020.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те що, помилково перерахував відповідачу грошові кошти відповідно до платіжного доручення № 31 від 27.08.2019 з призначенням платежу: «за битовки та контейнер» - за відсутності підстав для цього, оскільки між сторонами договори, предметом яких є придбання відповідних товарів, не укладались (а.с.1-5).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.10.2020 відкрито провадження у справі за поданим позовом, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання; встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій (а.с.29-30).

Копія вказаної ухвали суду отримана позивачем 26.10.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103274850543 (а.с.32).

При цьому, поштове відправлення за №0103274850055, яким відповідачу направлена копія ухвали від 12.10.2020, повернуто до суду з довідкою відділення м. Бровари, у якій причиною повернення вказано: «за закінченням встановленого терміну зберігання» (а.с.33-36).

Ухвалою суду від 23.11.2020 призначено проведення судового засідання з розгляду справи по суті на 17:15 09.12.2020 (а.с.38-39).

Поряд з цим, копія відповідної ухвала суду направлена на адресу сторін лише 01.12.2020, у зв`язку з відсутністю фінансування, що підтверджується довідкою (а.с.41) та списком згрупованих поштових відправлень (а.с.42-44). Поштове відправлення №0103274936448, у якому відповідачу направлено копію відповідної ухвали, як вбачається з інформації на сайті АТ Укрпошта , відповідачу не вручено та знаходиться у точці видачі станом на 08.12.2020 (а.с.45).

В судове засідання представник відповідача не з`явився.

09.12.2020 в судовому засіданні прийнято ухвалу, що занесена до протоколу, якою відкладено розгляд справи до 12:50 18.12.2020 (а.с.46-47). Відкладаючи розгляд справи, суд виходив з того, що копія ухвали, якою суд мав повідомити відповідача про дату, час і місце судового засідання, не була направлена завчасно відповідачу і йому не вручена, поряд з цим, відповідне поштове відправлення суду не повернуто з довідкою відділення зв`язку із зазначенням причин не вручення.

18.12.2020 представник відповідача в судове засідання не з`явився; про день, час і місце судового засідання повідомлений шляхом направлення ухвали від 09.12.2020.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані у справі документи та матеріали, суд встановив наступі обставини.

27.08.2019 позивачем відповідно до платіжного доручення №31 (а.с.10) перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 72 000,00грн із зазначенням у графі призначення платежу відповідного платіжного доручення: за битовки та контейнер зг. рах №665 від 27.08.2019 (а.с.10).

Поряд з цим, як вказує позивач, між ним та відповідачем не виникло договірних відносин та відсутні зобов`язання щодо купівлі-продажу відповідних товарів. Під час розгляду справи відповідач доказів у спростування відповідної обставини суду не надав.

12.09.2019 позивач направив відповідачу вимогу №04/09/19-1 від 04.09.2019 щодо повернення перерахованих в сумі 72 000,00грн грошових коштів протягом 7 днів з моменту отримання такої вимоги (а.с.11-12), що підтверджується конвертом та фіскальним чеком (а.с.13- 15). При цьому, як вбачається з довідки відділення зв`яку на конверті поштового відправлення №0304908928937, відповідне відправлення, яке направлено за адресою, що відповідає адресі відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернуто відправнику із зазначенням причин невручення: за закінченням терміну зберігання .

На момент звернення до суду кошти відповідачем, як стверджує позивач, не повернуті, зазначений у платіжному документі товар не переданий, що не спростовано шляхом надання доказів зворотного відповідачем.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку повернути відповідні грошові кошти як такі, що отримані ним без достатніх на те підстав.

Вимоги позивача є обґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджував, що відповідні грошові кошти перераховано помилково, оскільки між сторонами відсутні договірні відносини, які б були підставою для здійснення взаєморозрахунків, у т.ч. щодо купівлі-продажу зазначеного у платіжному документі майна.

Зважаючи на те, що відповідні доводи позивача не спростовані шляхом надання доказів існування підстав для здійснення перерахування позивачем грошових коштів у відповідному розмірі, а доказів повернення грошових коштів, помилково перерахованих позивачем, не надано, вимоги позивача про стягнення з відповідача 72 000,00грн в рахунок повернення таких коштів, є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача втрат від інфляції у розмірі 792,00грн за період з 01.11.2019 по 31.08.2020, а також 3% річних, нарахованих за період з 24.10.2019 по 31.08.2020.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК.

Вказаний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено в поставові Великою Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції, суд зазначає, що такий розрахунок зроблено арифметично вірно, а відтак такі вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

За розрахунком суду розмір 3% річних, які нараховані за заявлений позивачем період, складає меншу суму - 1848,33грн, що пов`язано з тим, що при розрахунку 3% річних позивачем такі проценти розраховувались виходячи з 365 днів у 2020 році, поряд з цим у 2020 році 366 днів.

Таким чином вимоги позивача про стягнення 3% річних є обґрунтованими у розмірі 1848,33грн і підлягають задоволенню у такому розмірі; у задоволенні вимог про стягнення процентів у розмірі 3.94грн суд відмовляє.

Відповідно до ст.129 ГПК України, витрати по оплаті позову судовим збором, понесені позивачем підлягають частковому відшкодуванню за рахунок відповідача - пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у розмірі - 2101,89грн.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, що визначено ч.1 ст.123 ГПК України. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як передбачено п.1 ч.3 такої норми, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У першій заяві по суті позивач вказав, що поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500грн (а.с.1-5), у підтвердження чого позивачем надано:

- договір про надання правничої допомоги від 01.09.2020, укладений між ТОВ « 8848» (клієнт) та адвокатом Куцай Ю.С. (адвокат) (а.с.20-22), згідно п. 3 якого сторонами передбачено, що за надання правничої допомоги клієнт зобов`язаний виплатити адвокату гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати в розмірі та на умовах визначених у додатку до вказаного договору: безпосередній зміст правничої допомоги за таким договором полягає у наданні адвокатом правової допомоги з вивчення, підготовки документів, здійснення представництва відповідача (клієнта) у справі за його позовом до ТОВ Діал Люкс про повернення помилково перерахованих коштів (п.1 договору) (а.с.20-22);

- додаток до договору від 01.09.2020, п. 1 якого його сторонами погоджено виплату фіксованого гонорару у розмірі 9 000,00грн, при цьому, п.п. 2 та 3 вказаного додатку визначено, що виплата 4500,00грн здійснюється авансом, а 4500,00грн є доплатою за позитивний результат по справі;

- платіжне доручення №1935 від 28.09.2020 на суму 4500,00грн з призначенням платежу: оплата авансу за договором від 01.09.2020 .

Згідно ч.1 ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як визначено ч.2 ст.126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частина 3 згаданої норми вказує, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, викладено у позовній заяві.

Відповідно до ч.4 такої норми, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГП України, в силу ч.5 такої норми, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що встановлено ч.6 такої норми.

Клопотань про зменшення судових витрат у даній справі не подано.

У відповідності до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, часткове задоволення вказаного позову, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою правничої допомоги, підлягають частковому відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача - пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 4 499,76грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.129, 232-233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діал Люкс» (ідентифікаційний код 40738844; 07401, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, буд. 115) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « 8848» (ідентифікаційний код 43048868; 79005, Львівська обл., м. Львів, вул. Зелена, буд. 11А, квартира, 8) 72 000,00грн основного боргу, 1848,33грн - 3% річних, 792,00грн втрат від інфляції, 2101,89грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором, а також 4 499,76грн в рахунок часткового відшкодування витрат понесених на оплату послуг адвоката.

3. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 3,94грн - 3% річних.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 28.12.2020

Суддя А.Р. Ейвазова