Рішення

від 17.12.2020 по справі 911/2575/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2575/20

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В.

за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К., дослідивши матеріали справи

За позовом Комерційно-виробничого приватного малого підприємства «ДІМ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ІНВЕСТ КОМПАНІ» За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_1 про зобов`язання виконати умови договору та повернути майно Представники сторін:

від позивача: Мартинов К.В.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комерційно-виробниче приватне мале підприємство «ДІМ» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ІНВЕСТ КОМПАНІ» про зобов`язання виконати умови договору

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем, як орендарем, умов договору суборенди автомобіля № 18 від 31.05.2018.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.09.2020 відкрито провадження по справі № 911/2665/19. Справу вирішено розглядати у загальному позовному провадженні; підготовче засідання у справі призначено на 08.10.2020; надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.09.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 07101, Київська обл., м. Славутич, проспект Дружби Народів, 15, оф. 1а.

Зазначене поштове відправлення було повернуто на адресу суду із зазначенням працівником поштового зв`язку причини повернення - за закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до п. 99 Постанови №270 від 05.03.2009р. Кабінету Міністрів України Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку , рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою Судова повістка , які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листів з ухвалами суду відповідачем та повернення їх до суду з поміткою не знаходиться є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо їх належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про час та місце розгляду справи у розмінні Господарського процесуального кодексу України .

До того ж, судом прийнято до уваги, що інших адрес відповідача матеріали справи не містять.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день повернення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 09.09.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

08.10.2020 в судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, вимоги ухвали про відкриття провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні судом оголошено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 05.11.2020.

З метою належного повідомлення відповідача про дату та час наступного судового засідання, судом складено та направлено на адресу останнього ухвалу-повідомлення від 12.10.2020.

05.11.2020 в судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача вдруге в судове засідання не з`явився, вимоги ухвали про відкриття провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Одночасно, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Враховуючи предмет спору даного позову, господарський суд вирішив за доцільне залучити ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

В судовому засіданні судом оголошено ухвалу про залучення до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 та про відкладення підготовчого судового засідання на 02.12.2020.

З метою належного повідомлення відповідача та третьої особи про дату та час наступного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 09.11.2020, яку отримано учасниками судового процесу

17.11.2020 позивачем подано до канцелярії суду докази направлення третій особі позовної заяви разом із доданими до неї документами.

01.12.2020 від третьої особи до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

02.12.2020 в судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача втретє в судове засідання не з`явився, вимоги ухвали про відкриття провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про причини неявки повідомив суд заявою, поданою раніше.

В судовому засіданні 02.12.2020 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 17.12.2020, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою належного повідомлення відповідача та третьої особи про дату та час наступного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 03.12.2020. Однак, зазначена ухвала суду не була направлена на поштові адреси учасників судового процесу, у зв`язку із відсутністю фінансування, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою. Разом із тим, з метою належного повідомлення учасників судового процесу, секретарем судового засідання здійснено телефонограму, яку долучено до матеріалів справи.

17.12.2020 в судовому засідання представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов задовольнити повністю, посилаючись на наступне.

Позивач зазначає, що 31 травня 2018 року між Комерційно-виробничим Приватним Малим Підприємством ДІМ та Товариством з обмеженою відповідальністю Еко Інвест Компані було укладено договір суборенди автомобіля № 18, відповідно до умов якого, орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування автомобіль марки ЗИЛ, модель 431410 тип транспортного засобу - спеціалізований вантажний самоскид, 1988 року випуску, колір - синій, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований в 25.10.2017

Відповідно до Акту прийому-передачі до договору № 18 від 31.05.2018 Комерційно- виробничим Приватним Малим Підприємством ДІМ передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю Еко Інвест Компані прийнято в строкове платне користування автомобіль марки ЗИЛ, модель 431410 тип транспортного засобу - спеціалізований вантажний самоскид, 1988 року випуску, колір - синій, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований в 25.10.2017.

Одночасно, позивач звертає увагу, що в п. 1.2. договору наявне застереження, що позивач користується вказаним автомобілем на підставі договору оренди. В свою чергу, договір оренди «найму» транспортного засобу, укладено 30.05.2018 між позивачем та громадянином України ОСОБА_1 та посвідченим приватним нотаріусом Комарницькою О.В. реєстраційний номер 800. При цьому, позивач наголошує, що відповідно до Згоди від 30.05.2018 власник автомобіля (орендодавець) не заперечував щодо здачі автомобіля в суборенду.

Однак, 01.06.2020р. за ініціативою орендодавця, між позивачем та громадянином ОСОБА_1 (первинним орендодавцем) було розірвано договір оренди «найму» транспортного засобу.

У зв`язку з розірванням вказаного договору, позивачем було вручено особисто директору суборендаря - ТОВ «Еко Інвест Компані» повідомлення про розірвання договору суборенди № 18 від 30.05.2018. Враховуючи вищенаведені обставини та посилаючись на ст. 761, 774 та 785 ЦК України, позивач стверджує, що відповідач зобов`язаний повернути йому об`єкт суборенди - автомобіль марки ЗИЛ, модель 431410 тип транспортного засобу - спеціалізований вантажний самоскид, 1988 року випуску, колір - синій, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований в 25.10.2017. Разом із тим, в порушення вимог умов договору та вимог чинного законодавства України, за твердженнями позивача, станом на момент звернення до суду, відповідачем так і не було повернуто об`єкт оренди. У зв`язку із цим, позивач просить суд позов задовольнити повністю.

Наразі, суд наголошує, що представник відповідача, в судові засідання жодного разу не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, позовних вимог не оспорив, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право» , Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України» ).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, проте, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Представник третьої особи також не з`явився в судове засідання, проте заявою, поданою раніше, просив суд розглядати справу без його участі.

У судовому засіданні 17.12.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2018 року між Комерційно-виробничим Приватним Малим Підприємством ДІМ (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Еко Інвест Компані (далі - орендар, відповідач) було укладено договір суборенди автомобіля № 18 (далі - договір 2). Відповідно до п. 1.1 якого сторони узгодили, що орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування автомобіль марки ЗИЛ, модель 431410 тип транспортного засобу - спеціалізований вантажний самоскид, 1988 року випуску, колір - синій, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований в 25.10.2017, на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п. п. 1.2 та 1.3 договору 2, вищевказаним автомобілем орендодавець користується на підставі нотаріального договору, посвідченого Комарницькою О.В., приватним нотаріусом Київського округу і зареєстровано в реєстрі за № 800 від 30.05.2018. Вартість автомобіля на момент укладання договору становить 46000,00 (сорок шість тисяч) гривень 00 копійок.

Відповідно до п. 3.1 договору 2, термін оренди складає 3 (три) роки з моменту підписання акту прийому-передачі об`єкта оренди та діє до 31 травня 2021року.

Згідно з п. п. 4.1 та 4.2 договору 2, розмір орендної плати за користування об`єктом оренди складає 1200,00 (одна тисяча двісті) грн. 00 коп. в день, в тому числі ПДВ 200 (двісті) грн. 00 коп., у разі використання об`єкту оренди, що підтверджується відповідними актами надання послуг за підписом сторін. Сплата відповідних податків та зборів покладається на орендаря. У разі невикористання об`єкту оренди оренда плата не здійснюється. Орендна плата сплачується орендарем кожні 10(десять) днів поточного місяця.

Умовами п. 5.1 встановлено, що автомобіль, що орендується, передасться орендарю після підписання акту приймання - передачі об`єкта оренди.

Судом встановлено, що 31.05.2018 Комерційно-виробничим Приватним Малим Підприємством ДІМ передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю Еко Інвест Компані прийнято в строкове платне користування автомобіль марки ЗИЛ, модель 431410 тип транспортного засобу - спеціалізований вантажний самоскид, 1988 року випуску, колір - синій, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований в 25.10.2017. Зазначене підтверджується актом прийому-передачі до договору № 18 від 31.05.2018, копія якого наявна у матеріалах справи.

Пунктами 8.1 та 8.2 договору 2 визначено, що по завершенні терміну оренди орендар повертає орендодавцеві об`єкт оренди у справному стані з урахуванням нормального зносу, що виник у період експлуатації. Повернення автомобіля відбувається протягом одного дня з моменту закінчення терміну оренди за актом передачі.

Відповідно до п. п. 10.1 та 10.3 договору 2, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Дострокове розірвання договору можливе лише за письмовою згодою Сторін, якщо інше не встановлено договором або законодавством України, за винятком випадків, коли одна із сторін систематично порушує умови договору і свої зобов`язання.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір суборенди автомобіля № 18 від 31.05.2018, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором суборенди.

Також, судом досліджено договір (оренди) найму транспортного засобу ( далі - договір), укладений 30.05.2018 між громадянином ОСОБА_1 (далі - орендодавцем) та Комерційно-виробничим приватним малим підприємством ДІМ (далі - орендар, позивач). Відповідно до п. 1.1 якого, орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування орендарю, а орендар прийняв у строкове платне користування автомобіль марки ЗИЛ, модель 431410 тип транспортного засобу - спеціалізований вантажний самоскид, 1988 року випуску, колір - синій, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований в 25.10.2017, на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п. 3.1 договору, термін оренди складає 3 (три) роки з моменту підписання акту прийому-передачі об`єкта оренди та діє до 31 травня 2021року.

Умовами п. 5.1 договору встановлено, що автомобіль, що орендується, передасться орендарю після підписання акту приймання - передачі об`єкта оренди.

Судом встановлено, що 30.05.2018 ОСОБА_1 передано, а Комерційно-виробничим Приватним Малим Підприємством ДІМ прийнято в строкове платне користування автомобіль марки ЗИЛ, модель 431410 тип транспортного засобу - спеціалізований вантажний самоскид, 1988 року випуску, колір - синій, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований в 25.10.2017. Зазначене підтверджується актом прийому-передачі до договору від 30.05.2018, копія якого наявна у матеріалах справи.

Пунктами 8.1 та 8.2 договору визначено, що по завершенні терміну оренди орендар повертає орендодавцеві об`єкт оренди у справному стані з урахуванням нормального зносу, що виник у період експлуатації. Повернення автомобіля відбувається протягом одного дня з моменту закінчення терміну оренди за актом передачі.

Відповідно до п. п. 10.1 та 10.3 договору, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Дострокове розірвання договору можливе лише за письмовою згодою Сторін, якщо інше не встановлено договором або законодавством України, за винятком випадків, коли одна із сторін систематично порушує умови договору і свої зобов`язання.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір (оренди) найму транспортного засобу від 30.05.2018, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та ОСОБА_1 взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором оренди.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. б ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як вже було встановлено судом вище, 30.05.2018 ОСОБА_1 , як орендодавець, передав, а позивач, як орендар, прийняв за плату в строкове платне користування об`єкт оренди - автомобіль марки ЗИЛ, модель 431410 тип транспортного засобу - спеціалізований вантажний самоскид, 1988 року випуску, колір - синій, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Одночасно, ст. 774 Цивільного кодексу України визначає, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Як було встановлено судом та зазначалось раніше, 31 травня 2018 року між Комерційно-виробничим Приватним Малим Підприємством ДІМ (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Еко Інвест Компані (далі - орендар, відповідач) було укладено договір суборенди автомобіля 18 (далі - договір 2).

При цьому, 30.05.2018 ОСОБА_1 надав згоду щодо здачі в суборенду автомобіль марки ЗИЛ, модель 431410 тип транспортного засобу - спеціалізований вантажний самоскид, 1988 року випуску, колір - синій, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується згодою від 30.05.2018, копія якої наявна у матеріалах справи.

Отже, договір 2 було укладено із дотриманням вимог, передбачених ЦК України.

Наряду із цим, 01.06.2020, за ініціативою ОСОБА_1 , між позивачем та ОСОБА_1 було розірвано договір оренди «найму» транспортного засобу, посвідченого Комарницькою О.В. Зазначене підтверджується договором про розірвання договору, копія якого наявна у матеріалах справи. Відповідно до п. 1 зазначеного правочину сторони узгодили розірвати договір з 01 червня 2020 року.

При цьому, нормами цивільного законодавства України, а саме: ст. 774 ЦК України встановлено, що строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

З аналізу положень статей 761, 774 Цивільного кодексу України, господарський суд вбачає, що договір суборенди (піднайму) є похідним від договору оренди (найму) і може зберігати свою чинність виключно протягом строку дії договору оренди (найму). У разі втрати чинності договором оренди припиняються права наймача на орендоване майно, зокрема право передання його в суборенду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.03.2018 у справі № 910/17082/17.

З урахуванням вищенаведеного у сукупності, господарський суд встановив, що з моменту розірвання первісного договору оренди, договір 2 автоматично припинив свою дію.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Так, відповідно до п. 8.1 договору суборенди, по завершенні терміну оренди орендар повертає орендодавцеві об`єкт оренди у справному стані з урахуванням нормального зносу, що виник у період експлуатації.

Згідно п. 8.2. договору суборенди, повернення автомобіля відбувається протягом одного дня з моменту закінчення терміну оренди за актом передачі.

Враховуючи дату розірвання договору оренди та дату припинення договору суборенди, а саме: 01.06.2020, строк повернення відповідачем позивачу об`єкта суборенди є таким, що настав.

Судом встановлено, що як на момент звернення позивачем із позовом до суду, так і на момент прийняття судом рішення у справі, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження факту повернення суборендарем об`єкту оренди орендодавцю (позивачу), як-то акту приймання-передавання тощо.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження факту повернення відповідачем позивачу після закінчення дії договору об`єкта оренди, господарський суд приходить до висновку, що станом на момент звернення позивачем із даним позовом, відповідачем порушено умови укладеного між сторонами договору суборенди, а також, норми чинного законодавства України, у зв`язку із чим позовні вимоги є нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язокщодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen. ), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 102,00 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО ІНВЕСТ КОМПАНІ» (місцезнаходження: 07101, Київська обл., м. Славутич, проспект Дружби Народів, 15, оф. 1а; код ЄДРПОУ 41985747) виконати умови договору суборенди автомобіля № 18 від 31.05.2018 та повернути Комерційно-виробничому приватному малому підприємству «ДІМ» (місцезнаходження: 08292, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Буча, вул. Депутатська, 1-А; адреса для листування: 02081, м. Київ, вул. Урлівська, б. 23а, кв. 161; код ЄДРПОУ 06951251) за його місцезнаходженням автомобіль марки ЗИЛ, модель 431410 тип транспортного засобу - спеціалізований вантажний самоскид, 1988 року випуску, колір синій, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований 25.10.2017.

3. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО ІНВЕСТ КОМПАНІ» (місцезнаходження: 07101, Київська обл., м. Славутич, проспект Дружби Народів, 15, оф. 1а; код ЄДРПОУ 41985747) на користь Комерційно-виробничого приватного малого підприємства «ДІМ» (місцезнаходження: 08292, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Буча, вул. Депутатська, 1-А; адреса для листування: 02081, м. Київ, вул. Урлівська, б. 23а, кв. 161; код ЄДРПОУ 06951251) 2 102,00 грн. судового збору.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 28.12.2020.

Суддя Л.В. Сокуренко