Рішення

від 17.12.2020 по справі 911/2484/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2484/20

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В. за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К, дослідивши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛТОН ТРЕЙД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗВЄРЄВ І ПАРТНЕРИ» пророзірвання договору купівлі-продажу та стягнення 70 000,00 грн. Представники сторін:

від позивача: Дутчак О.Ю., Сичов О.О.;

від відповідача:Марків Н.В.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВАЛТОН ТРЕЙД звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ЗВЄРЄВ І ПАРТНЕРИ про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення 70 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу лісопродукції № 12/05/20-1 від 12.05.2020 в частині поставки оплаченого позивачем товару, що, на думку позивача, свідчить про істотне порушення відповідачем умов договору та є підставою для його розірвання і повернення безпідставно набутих коштів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.09.2020 відкрито провадження по справі № 911/2484/20; призначено підготовче засідання у справі на 30.09.2020; запропоновано відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позов у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; докази направлення відзиву позивачу.

29.09.2020 позивачем подано до канцелярії суду заяву про зменшення позовних вимог.

30.09.2020 від відповідача до суду надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи та про оголошення перерви в судовому засіданні.

30.09.2020 в судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд повідомив заявою, поданою раніше.

В судовому засіданні представником позивача надано для долучення до матеріалів справи вимогу про поставку товару та докази її направлення відповідачу.

Судом досліджено та прийнято, подану раніше позивачем, заяву про зменшення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як вбачається із заяви про зменшення позовних вимог, відповідачем, після відкриття провадження у справі, а саме: 28.08.2020, було частково повернуто попередню оплату у сумі 5 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2, ч. 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо). Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві - така дія кваліфікується як зміна предмета позову.

З огляду на те, що позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог із дотриманням норм ГПК України, а також її підписано уповноваженим представником, тому зазначена зава приймається судом до розгляду.

Також, в судовому засіданні, судом розглянуто та задоволено клопотання відповідача та оголошено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 22.10.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату наступного судового засідання, судом складено та направлено на адресу останнього ухвалу-повідомлення від 01.10.2020.

В судове засідання 22.10.2020 з`явились представники позивача та відповідача.

22.10.2020 відповідачем подано в судовому засіданні відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні судом оголошено ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження та про відкладення підготовчого судового засідання на 11.11.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

10.11.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

11.11.2020 в судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні 11.11.2020 судом оголошено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 26.11.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату наступного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 12.11.2020. Одночасно, у зв`язку із відсутністю фінансування, зазначена ухвала суду не була направлена. Разом із тим, з метою належного повідомлення відповідача, секретарем судового засідання здійснено телефонограму, яку долучено до матеріалів справи.

26.11.2020 в судове засідання з`явились представники сторін. Позивачем, в судовому засіданні, надано для долучення до матеріалів справи докази часткової оплати відповідачем.

26.11.2020 в судовому засіданні судом вирішено закрити підготовче провадження по справі та призначити розгляд справи по суті на 17.12.2020, про що занесено до протоколу судового засідання.

17.12.2020 в судовому засіданні представник позивача надав для долучення до матеріалів справи докази часткового повернення попередньої оплати відповідачем.

Як вбачається із матеріалів справи, після відкриття провадження у справі, відповідачем здійснено позивачу часткове повернення попередньої оплати у сумі 20 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: № 864 від 28.08.2020 на суму 5 000,00 грн., № 1157 від 03.11.2020 на суму 5 000,00 грн., № 1168 від 10.11.2020 на суму 5 000,00 грн. та № 1194 від 01.12.2020 на суму 5 000,00 грн.

При цьому, судом враховано, що повернення, здійснене відповідачем 28.08.2020 у сумі 5 000,00 грн. було враховано позивачем та досліджено судом, під час прийняття заяви позивача про зменшення позовних вимог.

Отже, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до ч. 3-4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд встановив, що відповідачем здійснено повернення частини заборгованості, заявленої позивачем до стягнення у розмірі 15 000,00 грн., що в свою чергу, свідчить про відсутність предмету спору по даній справі в частині стягнення суми основного боргу у зазначеній частині.

З огляду на те, що провадження по справі підлягає закриттю лише в частині стягнення частини основного боргу, тому, суд заслухав усні пояснення по суті спору учасників судового процесу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу лісопродукції № 12/05/20-1 від 12.05.2020 в частині поставки оплаченого позивачем товару. Зазначене, на думку позивача, свідчить про істотне порушення відповідачем умов договору та є підставою для його розірвання і повернення попередньої оплати за товар. У зв`язку із чим позивач звернувся до суду із позовом та просить суд розірвати договір та повернути сплачені ним грошові кошти.

В свою чергу, представник відповідача в судовому засіданні надав усні пояснення, відповідно до яких проти позовних вимог заперечує повністю, посилаючись на наступне.

За ствердженнями відповідача, у відповідності до умов договору та додатку №1, відповідач здійснив поставку товару, від прийняття якого позивач необґрунтовано відмовився. При цьому, відповідач наголошує, що перший автомобіль із товаром у кількості 234 шт. круглих лісоматеріалів Сосна І (PINS), L:4 м. був завантажений 15.05.2020 року. Одночасно, відповідач стверджує, що про завантаження автомобіля останній повідомив позивача у телефонному режимі 15.05.2020 року, з посиланням на пункт 4.2 договору. На підтвердження зазначеного, відповідачем долучено до матеріалів справи копію товаро-транспортної накладної серія ЖКА №280362 від 15.05.2020 року. Проте від приймання товару, який був навантажений, позивач відмовився. За ствердженями відповідача, свою відмову позивач аргументував скороченим робочим днем до 16:00. Далі, відповідач зазначає, що друга поставка товару відбулась у червні 2020 року в кількості 222 шт. круглих лісоматеріалів Сосна І (PINS), L, на підтвердження чого відповідачем долучено до матеріалів справи копію ТТН, серія ЖКА №280399 від 02.06.2020. Однак, за ствердженнями відповідача, позивач знову відмовився від його приймання, аргументуючи це тим, що товар не відповідає встановленим у додатку №1 параметрам. При цьому, всі переговори між сторонами велися в телефонному режимі.

Таким чином, на думку відповідача, посилання позивача на непоставку товару відповідачем та порушення останнім умов договору є безпідставними. Як стверджує Товариство з обмеженою відповідальністю ЗВЄРЄВ І ПАРТНЕРИ , останнє свій обов`язок з поставки виконало, але позивач, порушуючи умови договору, відмовився приймати поставлений товар, а тому, позов не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні 17.12.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

12.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю ВАЛТОН ТРЕЙД (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЗВЄРЄВ І ПАРТНЕРИ (далі - продавець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу лісопродукції № 12/05/20-1 (далі - договір) та додаток №1 до нього, копії яких долучені до матеріалів справи.

Пунктами 1.1-1.3 зазначеного правочину сторони узгодили, що продавець зобов`язується передати у власність покупця лісопродукцію (надалі - товар), а покупець прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Ціни, кількість та асортимент товару, специфікація що поставляється за цим договором, а також строки поставки вказані в додатках до договору, які є невід`ємною частиною договору. Найменування товару: вказано у специфікації, яка являється невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.п. 3.1-3.2 та п. 3.4 зазначеного правочину, ціна на товар обумовлювалася в додатках до договору. Сплата вартості товару здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом безготівкового розрахунку на поточний рахунок продавця. Оплата товару здійснюється покупцем на умовах передоплати на підставі виставленого рахунку шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію (у разі якщо товар постачається окремими партіями) товару.

Судом встановлено, що відповідач, з посиланням на договір від 12.05.2020 № 12/05/20-1, виставив позивачу рахунок на оплату № 1 від 14.05.2020.

Позивач, з посиланням на договір від 12.05.2020 № 12/05/20-1, здійснив перерахування відповідачу грошових коштів у сумі 73 000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 32 від 14.05.2020.

Пунктами 5.1-5.3 договору визначено, що приймання товару по кількості і якості здійснюється на складі покупця у відповідності з вимогами інструкції про порядок приймання лісопродукції по кількості і якості (- П-6. П-7; ДСТУ 4020-2-2001.)

Товар вважається зданим і прийнятим: за якістю - у відповідності з нормами відповідних ГОСТ, ТУ, інших умов згідно законодавства України: за кількістю - у відповідності з накладними продавця. Датою передачі продукції продавцем та прийом її покупцем, тобто датою поставки, вважається відмітка покупця в товарно - транспортній накладній.

Судом встановлено, що позивач, вимогою про поставку товару (лісопродукції) просив відповідача здійснити поставку оплаченого товару по договору протягом 3 робочих днів з дати отримання даної вимоги. Зазначену вимогу відповідачем отримано 14.07.2020, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями вимоги та доказів її направлення та отримання.

Наразі, господарський суд встановив, що доказів здійснення поставки товару по договору матеріали справи не містять.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2020 і автоматично пролонгується, якщо сторони не підписали зворотне.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір купівлі-продажу лісопродукції № 12/05/20-1 від 12.05.2020 та додаток №1 до нього, як належні підстави, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

За приписами ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вказувалось вище, сторонами передбачено та закріплено у п. 3.4 договору, що оплата товару здійснюється покупцем на умовах передоплати на підставі виставленого рахунку шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію (у разі якщо товар постачається окремими партіями) товару.

Судом встановлено, що відповідач, з посиланням на договір від 12.05.2020 № 12/05/20-1, виставив позивачу рахунок на оплату № 1 від 14.05.2020.

Позивач, з посиланням на договір від 12.05.2020 № 12/05/20-1, здійснив перерахування відповідачу грошових коштів у сумі 73 000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 32 від 14.05.2020.

Відповідно до ст. 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Наразі, судом встановлено, що сторонами в укладеному правочині не узгоджено строку здійснення поставки товару.

Одночасно, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач, вимогою про поставку товару (лісопродукції) просив відповідача здійснити поставку оплаченого товару по договору протягом 3 робочих днів з дати отримання даної вимоги. Зазначену вимогу відповідачем отримано 14.07.2020, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями вимоги та доказів її направлення та отримання.

Враховуючи все вищенаведене у сукупності, господарський суд встановив, що строк здійснення поставки є таким, що настав.

Проте, відповідачем свої обов`язки в частині поставки товару по договору, у обсязі та строки, які визначено умовами зазначеного правочину та вимоги про поставку, виконано не було. Доказів протилежного до суду не надано.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов`язання повернути кошти.

При цьому, 31.07.2020 відповідачем здійснено повернення грошових коштів позивачу у сумі 3 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 841 від 31.07.2020 на суму 3 000,00 грн., яке долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 665 ЦК України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання зобов`язання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із вимогою вих. № 2/08 від 05.08.2020 про розірвання договору та повернення грошових коштів, відповідно до якої вимагав від відповідача розірвання укладеного договору шляхом підписання додаткової угоди про розірвання, копію якої долучено до вимоги; а також, вимогою про повернення грошових коштів попередньої оплати за вирахуванням вже повернутих, що становить 70 000,00 грн. (копія вимоги з додатками та докази їх направлення долучені до матеріалів справи).

Разом із тим, зазначена вимога позивача відповідачем залишення без задоволення, додаткова угода до договору про розірвання договору не підписана та грошові кошти у сумі 70 000,00 грн. позивачу не повернуті.

Враховуючи дату отримання зазначеної вимоги відповідачем (10.08.2020), з урахуванням строку, встановленого позивачем у вимозі (3 р.д.), станом на дату звернення позивачем із позовом (27.08.2020) строк виконання відповідачем вимоги позивачу щодо повернення грошових коштів у сумі 70 000,00 грн. є таким, що настав.

В свою чергу, як встановлено судом раніше, під час розгляду справи, відповідачем здійснено часткове повернення грошових коштів у сумі 20 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: № 864 від 28.08.2020 на суму 5 000,00 грн., № 1157 від 03.11.2020 на суму 5 000,00 грн., № 1168 від 10.11.2020 на суму 5 000,00 грн. та № 1194 від 01.12.2020 на суму 5 000,00 грн.

При цьому, судом було враховано, що повернення, здійснене відповідачем 28.08.2020 у сумі 5 000,00 грн. було враховано позивачем та досліджено судом, під час прийняття заяви позивача про зменшення позовних вимог, а в частині позовних вимог у сумі 15 000,00 грн. судом було закрито провадження у справі № 911/2484/20 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, враховуючи вищенаведене у сукупності, грошові кошти у сумі 50 000,00 грн. станом на прийняття судом рішення у справі відповідачем позивачу не повернуто. Протилежного суду не доведено, доказів повернення грошових коштів у повному обсязі до матеріалів справи не долучено.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Одночасно, судом враховані заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, а також надані усні пояснення у судовому засіданні щодо того, що останнім двічі було поставлено товар по договору, проте позивачем було відмолено у прийнятті останнього.

Разом із тим, господарський суд відхиляє зазначені твердження, оскільки вони не знайшли свого документального підтвердження. При цьому, посилання відповідача на ТТН серія ЖКА №280362 від 15.05.2020 року та серія ЖКА №280399 від 02.06.2020 є безпідставними, оскільки і в одній і в другій товаро-транспортній накладній вантажоодержувачем є не позивач, а відповідач; місце розвантаження є с. Калинівка. При тому, що умовами додатку № 1 до договору, а саме: п. 4 та п. 6 визначено умови поставки: СРТ склад покупця, та адреса доставки: Київська обл., м. Фастів, вул. Шептицького, 16. З огляду на зазначене, наведені ТТН є не належними доказами здійснення відповідачем поставки товару по договору.

Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів фіксування наведеної відповідачем відмови позивача від прийняття товару, як-то акту про відмову тощо.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню частково в сумі 50 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 665 ЦК України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, з огляду на те, що відповідачем не здійснено поставку товару по договору, а, фактично, останній відмовився від виконання зазначеного договору, здійснивши повернення грошових коштів у сумі 23 000,00 грн., суд дійшов висновку, що вимоги позивача про розірвання укладеного між сторонами договору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Крім того, відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі РуїсТоріха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3 718,92 грн.

Щодо судового збору в частини закриття провадження щодо суми 15 000,00 грн. основного боргу, то суд зазначає наступне.

За приписами п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З урахуванням вищенаведеного, та враховуючи відсутнє клопотання позивача, у господарського суду не має підстав для повернення позивачу з державного бюджету судового збору в цій частині.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 231, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі № 911/2484/20 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ВАЛТОН ТРЕЙД до Товариства з обмеженою відповідальністю ЗВЄРЄВ І ПАРТНЕРИ в частині основного боргу в сумі 15 000,00 грн.

3. Розірвати договір № 12/05/20-1 купівлі-продажу лісо продукції, укладений 12.05.2020 між ТОВ Валтон Трейд (код ЄДРПОУ 39719190) та ТОВ Звєрєв і Партнери (код ЄДРПОУ 40320625).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗВЄРЄВ І ПАРТНЕРИ» (місцезнаходження: 09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Водопійна, буд. 19, кв. 88 ; код ЄДРПОУ 40320625) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛТОН ТРЕЙД» (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Вознесенський Узвіз, буд. 14, оф. 16/21; адреса для листування: 01601, м. Київ, вул. В. Житомирська, 17, оф. 10; код ЄДРПОУ 39719190) 50 000,00 грн. основного боргу та 3 7 18,92 грн. судового збору.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 28.12.2020.

Суддя Л.В. Сокуренко