Рішення

від 17.12.2020 по справі 914/2441/15 (914/595/20)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2020 Справа № 914/2441/15 (914/595/20)

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Публічного акціонерного товариства Львівська вугільна компанія (с. Сілець, Сокальський район, Львівська область, 80086) до відповідача-1:Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Економконсалтинг (вул. Леонтовича, буд. 7, м. Київ, 01030) до відповідача-2:Державного підприємства Львіввугілля (вул.Б.Хмельницького, буд. 26, м. Сокаль, Львівська область, 80000) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2:Міністерство енергетики та захисту довкілля України (вул.Митрополита Василя Липківського, буд. 35, м. Київ, 03035) про:визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 10.06.2019 р. № 01-19 у межах справи:№ 914/2441/15 про банкрутство:Публічного акціонерного товариства Львівська вугільна компанія

Суддя: Цікало А. І.

При секретарі: Зубко С. В.

Представники:

Позивача:Степаненко І. Є. - керуючий санацією; Кріль Н. Г. - адвокат Відповідача-1:не з`явився Відповідача-2:Бабій Т. М. - адвокат Третьої особи:не з`явився

10.03.2020 р. на розгляд Господарського суду Львівської області за вх. № 645 надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Львівська вугільна компанія до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Економконсалтинг та до відповідача-2 Державного підприємства Львіввугілля про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 10.06.2019 р. № 01-19, укладеного між Державним підприємством Львіввугілля , Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Економконсалтинг та Публічним акціонерним товариством Львівська вугільна компанія .

11.03.2020 р. до суду за вх. № 11998/20 від Публічного акціонерного товариства Львівська вугільна компанія надійшло клопотання про витребування в Державного підприємства Львіввугілля оригіналів доказів, необхідних для встановлення наявності або відсутності обставин, що обґрунтовують позовні вимоги у даній справі.

Ухвалою суду від 17.03.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження в межах справи № 914/2441/15 про банкрутство ПАТ Львівська вугільна компанія ; присвоєно справі № 914/2441/15 (914/595/20); залучено Міністерство енергетики та захисту довкілля України до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні ДП Львіввугілля (відповідача-2); частково задоволено клопотання ПАТ Львівська вугільна компанія про витребування в ДП Львіввугілля доказів; підготовче засідання призначено на 28.04.2020 р.

27.03.2020 р. до суду за вх. № 14033/20 від ДП Львіввугілля надійшли витребувані судом документи.

23.04.2020 р. до суду за вх. № 16350/20 від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку із установленням на території України карантину для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Ухвалою суду від 28.04.2020 р. підготовче засідання відкладено на 26.05.2020 р.

15.05.2020 р. до суду за вх. № 17831/20 від третьої особи надійшло пояснення у справі.

22.05.2020 р. до суду за вх. № 18254/20 від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку із установленням на території України карантину для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Ухвалою суду від 26.05.2020 р. підготовче засідання відкладено на 02.07.2020 р.

02.07.2020 р. до суду за вх. № 21013/20 від представника відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із карантинними заходами на території України.

Ухвалою суду від 02.07.2020 р. підготовче засідання відкладено на 29.09.2020 р.

Ухвалою суду від 29.09.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.10.2020 р.

07.10.2020 р. до суду за вх. № 28998/20 від представника ТзОВ Компанія Економконсалтинг надійшло пояснення щодо позовної заяви.

Ухвалою суду від 07.10.2020 р. розгляд справи відкладено на 22.10.2020 р.

22.10.2020 р. до суду за вх. № 30585/20 від представника ТзОВ Компанія Економконсалтинг надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням на лікуванні. До вказаного клопотання долучено копію листка непрацездатності.

Ухвалою суду від 22.10.2020 р. розгляд справи відкладено на 03.11.2020 р.

03.11.2020 р. до суду за вх. № 31612/20 від ТзОВ Компанія Економконсалтинг надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 03.11.2020 р. розгляд справи відкладено на 24.11.2020 р.

24.11.2020 р. до суду за вх. № 33726/20 від представника ТзОВ Компанія Економконсалтинг надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 24.11.2020 р. розгляд справи відкладено на 17.12.2020 р.

17.12.2020 р. до суду за вх. № 35920/20 від представника ТзОВ Компанія Економконсалтинг надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Зазначене клопотання обґрунтоване тим, що адвокат Шубак О. І., який представляє інтереси ТзОВ Компанія Економконсалтинг у даній справі, не може бути присутнім в судовому засіданні 17.12.2020 р., оскільки в цей день братиме участь в судовому засіданні у справі № 910/18160/19 в приміщенні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо надання правової допомоги ТзОВ Софт-Альянс .

Суд відхиляє вказане клопотання представника ТзОВ Компанія Економконсалтинг , оскільки таке не обґрунтоване та подане з метою безпідставного затягування розгляду справи. Суд зазначає, що представником відповідача-1 неодноразово подавались клопотання про відкладення розгляду справи. Судом не визнавалась обов`язкова явка учасників справи в судове засідання. Ч. 1 ст. 202 ГПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Із клопотання не вбачається підстав, передбачених ч. 2 ст. 202 ГПК України, для відкладення розгляду справи. Представником відповідача-1 не наведено вагомих причин, які б свідчили про неможливість проведення даного судового засідання у зв`язку з його відсутністю. Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Львівська вугільна компанія обґрунтовані тим, що 10.06.2019 р. між Державним підприємством Львіввугілля , Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Економконсалтинг та Публічним акціонерним товариством Львівська вугільна компанія укладено договір про відступлення права вимоги № 01-19. Позивач стверджує, що під час укладення зазначеного договору, сторонами грубо порушено вимоги закону щодо вчинення такого правочину, зокрема, у сторін відсутні оригінали договору, не проведена оплата компенсації за вказаним договором, бухгалтерський облік сторін не приведено до умов договору, вчинення оспорюваного правочину не погоджено з Уповноваженим органом управління підприємства (ДП Львіввугілля ). Крім того, позивач зазначає, що оспорюваний договір підписаний зі сторони ДП Львіввугілля головою комісії з реорганізації Троць С. Я., який фактично не приступив до виконання своїх повноважень на підприємстві. Позивач стверджує, що під час вчинення спірного правочину порушено вимогу щодо добровільного волевиявлення учасника правочину, оскільки ДП Львіввугілля заперечує проти такого правочину, що випливає із відзиву ДП Львіввугілля від 13.11.2019 р. № 7/1788 на апеляційну скаргу арбітражного керуючого Постоленка В.О. на ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.09.2019 р. у справі № 914/2441/15. Також позивач вказує, що в супереч п. 4.1. договору, такий не скріплений печатками підприємств.

Міністерство енергетики та захисту довкілля України як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2, надано пояснення щодо позову. У зазначених поясненнях третя особа заперечує проти оспорюваного правочину, вважає його незаконним та протиправним. Третя особа стверджує, що оспорюваний договір відступлення права вимоги фактично є правочином щодо відчуження державного майна і повинен був бути узгоджений з Міністерством енергетики та захисту довкілля України як Уповноваженим органом управління, однак до Міністерства енергетики та захисту довкілля України не надходив для погодження такий договір, тому ОСОБА_1 як голова з реорганізації та посадова особа ДП Львіввугілля при підписанні спірного договору діяв з перевищенням повноважень та всупереч закону. Також третя особа стверджує, що при укладанні спірного договору була порушена процедура щодо внутрішнього та зовнішнього погодження проекту документа, передбачена правилами організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 р. № 1000/5.

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Економконсалтинг (відповідач-1), у письмових пояснення щодо позовної заяви, заперечує позовні вимоги та просить суд відмовити в задоволені позову. Заперечення обґрунтовує, зокрема тим, що ОСОБА_1 призначений головою комісії з реорганізації ДП Львіввугілля наказом Міненерговугілля від 28.05.2019 р. № 233, а отже мав повноваження на підписання спірного договору. Керуючий санаціє ПАТ Львівська вугільна компанія арбітражний керуючий Степаненко І. Є. не є представником ДП Львіввугілля та не має правових підстав стверджувати, що відповідач-2 не визнає спірний договір. Також відповідач-1 зазначає, що відбиток печатки підприємства не може бути обов`язковим реквізитом будь-якого документа. Відповідач-1 стверджує, що ним подано до Господарського суду Львівської області у справу № 914/2441/15 про банкрутство ПАТ Львівська вугільна компанія заяву про заміну кредитора - ДП Львіввугілля правонаступником - ТзОВ Компанія Економконсалтинг у зв`язку з укладенням договору про відступлення права вимоги від 10.06.2019 р. № 01-19, що свідчить про те, що оспорюваний договір вчинений сторонами з наміром створення правових наслідків, а саме заміни кредитора правонаступником у справі № 914/2441/15. На думку відповідача-1, ані статутом ДП Львіввугілля , ані чинним законодавством не передбачено погодження таких правочинів з органом управління, оскільки предметом спірного договору не було відчуження основних фондів (засобів) та такий не відповідає критеріям зобов`язання з заінтересованістю, згідно приписів ст. 73 1 ГК України. Крім того, відповідач-1 вважає, що копія статуту ДП Львіввугілля , засвідчена керуючим санацією Степаненко І. Є., не є допустимим доказом, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на представництво останньою інтересів ДП Львіввугілля , а також не зазначено правових підстав для отримання позивачем копії статуту відповідача-2.

Державне підприємство Львіввугілля (відповідач-2) відзиву на позовну заяву не подало. В судовому засіданні представник відповідача-2 усно заперечив дійсність спірного договору.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд встановив наступне:

В провадження Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/2441/15 за заявою Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк про банкрутство Публічного акціонерного товариства Львівська вугільна компанія .

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.02.2016 р. у справі № 914/2441/15 визнано грошові вимоги Державного підприємства Львіввугілля до Публічного акціонерного товариства Львівська вугільна компанія на суму 64064871,18 грн.(з яких: 2267,02 грн. - витрати по сплаті судового збору, 64062604,16 грн. - основний борг).

Частиною першою статті 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги)

10.06.2019 р. між Державним підприємством Львіввугілля (Первісний кредитор, відповідач-2 у справі) в особі голови комісії з реорганізації Троцько Сергія Ярославовича, Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Економконсалтинг (Новий кредитор, відповідач-1 у справі) в особі директора Хрищановича Костянтина Леонідовича та Публічним акціонерним товариством Львівська вугільна компанія (Боржник, позивач у справі) в особі керуючого санацією арбітражного керуючого Постоленка Володимира Олексійовича, укладено договір про відступлення права вимоги № 01-19 (надалі - Договір № 01-19).

Відповідно до умов Договору № 01-19, Первісний кредитор передає Новому кредитору належне йому право вимоги грошових коштів до ПАТ Львівська вугільна компанія на суму 64062604 грн. 16 коп., що визнано ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.02.2016 р. у справі № 914/2441/15 (п. 1.1. Договору). Новий кредитор сплачує Первісному кредитору суму компенсації, розмір якої дорівнює сумі переданого права вимоги, а саме: 64062604,16 грн. Сторони погодили, що виконання Новим кредитором компенсації можливе у інший спосіб, не заборонений чинним законодавством України, зокрема зарахуванням взаємних грошових вимог (п. 1.2. Договору). Правовим наслідком за цим Договором є те, що Новий кредитор займає місце Первісного кредитора у зобов`язаннях на загальну суму 64062604,16 грн., яка визнана ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.02.2016 р. у справі № 914/2441/15 (п. 1.3. Договору). Право вимоги грошових коштів переходить до Нового кредитора з дати укладання цього Договору (п. 1.4. Договору). Протягом одного календарного дня з дати підписання цього договору, Новий кредитор зобов`язаний компенсувати Первісному кредитору за відступлення права вимоги згідно даного Договору суму у розмірі 64062604,16 грн. в спосіб, не заборонений чинним законодавством України, але за умови досягнення згоди обох Сторін стосовно такого способу, зокрема зарахуванням взаємних грошових вимог (п. 2.1. Договору). Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами (та скріплення печатками сторін - за наявності) та діє до повного виконання Сторонами свої зобов`язань за цим Договором (п. 4.1. Договору).

Відповідно до наказу Мінекоенерго від 27.12.2019 р. № 564 Про затвердження Переліків державних підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Мінекоенерго, господарських товариств, щодо яких Мінекоенерго здійснює повноваження з управління корпоративними правами держави та господарських структур, контроль за діяльністю яких здійснює Мінекоенерго , ДП Львіввугілля належить до сфери управління Міністерства енергетики та захисту довкілля України.

Статутом ДП Львіввугілля передбачено, що підприємство засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства енергетики та захисту довкілля України (Уповноважений орган управління). Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Майно підприємства становлять виробничі і невиробничі запаси, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства, зокрема, є доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності підприємства. Контроль за ефективністю використання та збереження закріпленого за підприємством майна здійснює Уповноважений орган управління. Відчуження підприємством майнових об`єктів, що належать до основних засобів, здійснюється виключно на конкурентних засадах за погодженням з Уповноваженим органом управління. Управління підприємством здійснюється його керівником, який підзвітний Уповноваженому органу управління. Керівник підприємства призначається на посаду та звільняється з посади Уповноваженим органом управління.

Дебіторська заборгованість (а отже, і право вимоги як еквівалент поняття дебіторська заборгованість) у бухгалтерському обліку визнається різновидом оборотних активів, тобто товаром. При укладанні договору відступлення права вимоги, новий кредитор за плату купує свого роду товар (дебіторську заборгованість).

Частиною третьою статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, право вимоги у розумінні оборотного акту ДП Львіввугілля є майном підприємства, а тому договір відступлення права вимоги був фактично правочином щодо відчуження державного майна і повинен був бути узгоджений з Міністерством енергетики та захисту довкілля України як Уповноваженим органом управління.

Зазначене спростовує твердження відповідача-1 про відсутність в ДП Львіввугілля обов`язку погоджувати з Уповноваженим органом управління правочин щодо відступлення права вимоги.

В матеріалах справи відсутні докази погодження Міністерством енергетики та захисту довкілля України договору про відступлення права вимоги від 10.06.2019 р. № 01-19.

ОСОБА_1 , який підписав спірний договір від ДП Львіввугілля , був призначений головою комісії з реорганізації ДП Львіввугілля наказом Міненерговугілля від 28.05.2019 р. № 233 Про внесення змін до наказу Міненерговугілля від 07.11.2018 № 559 , а тому виступав посадовою особою керівництва ДП Львіввугілля .

Зазначене спростовує твердження позивача про те, що ОСОБА_1 не приймався на роботу ДП Львіввугілля .

Однією з вимог для чинності правочину, встановлених ст. 203 ЦК України, є те, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Так, у відповідності до п. 1.2. та п. 2.1. Договору про відступлення права вимоги від 10.06.2019 р. № 01-19 сторони дійшли згоди, що Новий кредитор протягом одного календарного дня сплачує Первісному кредитору суму компенсації, розмір якої дорівнює сумі переданого права вимоги, а саме: 64062604,16 грн., оплата по цьому договору може бути проведена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Однак, в матеріалах справи відсутні докази здійснення оплати за договором, а також відсутні докази на підтвердження того, що ДП Львіввугілля та ТзОВ Компанія Економконсалтинг є контрагентами на підтвердження можливості зарахування зустрічних однорідних вимог.

Реальне настання правових наслідків за договором відступлення права вимоги (реальність виконання такого договору) є саме здійснення плати за таким договором, оскільки Первісний кредитор, відступаючи своє право вимоги, очікує отримання від Нового кредитора компенсації за відступлене право вимоги.

Зазначене спростовує твердження відповідача-1, що оспорюваний договір вчинений сторонами з наміром створення правових наслідків, а саме: заміни кредитора правонаступником у справі № 914/2441/15.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження погодження укладання оспорюваного договору з Міністерством енергетики та захисту довкілля України, а також відсутні докази, що оспорюваний правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, позов Публічного акціонерного товариства Львівська вугільна компанія про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 10.06.2019 р. № 01-19 підлягає задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд вважає, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

У зв`язку із задоволенням позову, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 2102,00 грн., сплачений позивачем за подання позовної заяви, слід покласти на відповідачів.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 3, 7, 11, 42, 46, 73, 74, 80, 86, 123, 129, 183, 194, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати недійсним з моменту укладення договір про відступлення права вимоги від 10.06.2019 р. № 01-19, укладений між Державним підприємством Львіввугілля , Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Економконсалтинг та Публічним акціонерним товариством Львівська вугільна компанія .

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Економконсалтинг (вул. Леонтовича, буд. 7, м. Київ, 01030; ідентифікаційний код 42230413) на користь Публічного акціонерного товариства Львівська вугільна компанія (с. Сілець, Сокальський район, Львівська область, 80086; ідентифікаційний код 35879807) 1050 грн. 00 коп. судового збору.

4. Стягнути з Державного підприємства Львіввугілля (вул. Б. Хмельницького, буд. 26, м. Сокаль, Львівська область, 80000; ідентифікаційний код 32323256) на користь Публічного акціонерного товариства Львівська вугільна компанія (с. Сілець, Сокальський район, Львівська область, 80086; ідентифікаційний код 35879807) 1050 грн. 00 коп. судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28 грудня 2020 року.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.І. Цікало