Рішення

від 21.12.2020 по справі 916/2740/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" грудня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2740/20

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

При секретарі судового засідання Прижбило О.В.,

Розглядаючи справу №916/2740/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стемакс" (вулиця Тургенєвська, будинок 38, місто Київ, 01054, код ЄДРПОУ 40212649)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Белгіфт" (вулиця Маршала Говорова, будинок 18 А, офіс 22/1, місто Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 39990831)

про стягнення 3395,09 грн.

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стемакс" звернулось із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Белгіфт" про стягнення 3395,09 грн., з яких 2864,34 грн. боргу, 43,54 грн. відсотків річних, 34,41 грн. інфляційних втрат, 452,80 грн. пені.

Ухвалою від 02.10.2020 позовну заяву було залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків. Заявою від 19.10.2020 позивач усунув недоліки позову.

Ухвалою від 26.10.2020 відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання призначено на 25.11.2020.

Судове засідання, призначене на 25.11.2020, не відбулося у зв`язку із перебуванням судді на лікарняному. Надалі судове засідання було призначено на 09.12.2020. 09.12.2020 представники сторін у судове засідання не з`явились, розгляд справи було відкладено на 21.12.2020.

21.12.2020 представники сторін не з`явились, судом складено вступну та резолютивну частини рішення.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що протягом березня-квітня 2020 року на підставі усного договору поставки, позивачем було здійснено поставку товару відповідачеві на загальну суму 2864,34 грн., що підтверджується видатковими накладними, однак відповідач товар не оплатив. 10.07.2019 позивачем направлялась претензія, яка залишилась без задоволення. Просить стягнути пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у сумі 452,80 грн., відсотки річних у розмірі 43,54 грн., інфляційні втрати у сумі 34,41 грн.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, представника у судове засідання не направляв, жодних заяв чи клопотань від відповідача не надходило. Про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч.ч.3,7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

П.4 ч.6 ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з ч.1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.

За письмовою заявою відправника/адресата строк зберігання поштових відправлень, внутрішніх поштових переказів може бути продовжений за додаткову плату до двох місяців з дня надходження до об`єкта поштового зв`язку місця призначення.

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

П.1 ст.202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як підтверджується матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю СМК ДІРЕКТ СІСТЕМ (код ЄДРПОУ 40212649), яким надалі було змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю Стемакс , як постачальником (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Белгіфт як покупцем (відповідач) було укладено усний договір поставки. На підтвердження виконання даного договору позивачем надано копії видаткових накладних.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивачем було поставлено товар на загальну суму 2864,34 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані сторонами:

- №39515 від 27.06.2018 на суму 2111,88 грн.;

- №40006 від 03.07.2018 на суму 203,16 грн.;

- №41387 від 07.07.2018 на суму 549,30 грн.

За приписами ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Суд констатує той факт, що видаткова накладна є первинним документом бухгалтерського обліку, який засвідчує факт поставки товару.

Відповідно до положень ст. 44.1 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Положеннями ст. 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, з огляду на ст. 44.1 Податкового кодексу України та ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" саме первинний документ, який містить особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та відомості про господарську операцію і може підтвердити її реальне (фактичне) здійснення, - є належним та допустимим доказом здійснення господарської операції.

Таким чином, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , і яка згідно названого Закону (ст. 1, ч.ч. 2-3 ст. 9) і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, фіксує факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Отже, судом встановлено, що відповідачем було отримано товар за вищевказаними видатковими накладними, втім, доказів оплати за поставлений товар матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки між сторонами відсутня домовленість щодо інших строків оплати, зокрема, відсутні відповідні відомості у видаткових накладних, обов`язок покупця оплатити товар виник після підписання видаткових накладних.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача 2864,34 грн. основної заборгованості.

Позивач просить стягнути з відповідача 452,80 грн. пені. Щодо цього суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умову про договірну неустойку має бути зазначено в договорі.

Так, відповідно до положень ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Стосовно позадоговірної неустойки відповідно до ч. 1 ст. 231 ГКУ законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Наприклад, норми ч. 2 ст. 231 ГКУ установлюють: якщо порушено господарське зобов`язання, у якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, або порушення пов`язано з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі 20 % вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня в розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

При цьому, відповідно до ч.4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Оскільки між сторонами відсутня письмова угода, якою передбачено нарахування та розмір пені, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог позивача щодо стягнення пені.

Щодо вимог про стягнення 43,54 грн. відсотків річних та 34,41 грн. інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок відсотків річних та інфляційних втрат у межах заявленого періоду нарахування з 27.07.2019 по 27.01.2020, суд встановив його правильність, а тому прийшов до висновку про задоволення вимог про стягнення 43,54 грн. відсотків річних та 34,41 грн. інфляційних втрат.

Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 175, 193, 230, 231 ГК України, ст.ст. 11, 15, 16, 202, 525, 526, 547, 549, 610, 611, 625, 655, 692, 712 ЦК України, ст. 44.1 Податкового кодексу України, ст.ст. 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ст.ст. 73, 74, 75, 77, 79, 86, 91, 98, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Стемакс" (вулиця Тургенєвська, будинок 38, місто Київ, 01054, код ЄДРПОУ 40212649) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Белгіфт" (вулиця Маршала Говорова, будинок 18 А, офіс 22/1, місто Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 39990831) про стягнення 3395,09 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Белгіфт" (вулиця Маршала Говорова, будинок 18 А, офіс 22/1, місто Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 39990831) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стемакс" (вулиця Тургенєвська, будинок 38, місто Київ, 01054, код ЄДРПОУ 40212649) 2864,34 грн. заборгованості, 43,54 грн. відсотків річних, 34,41 грн. інфляційних втрат, 1821,59 грн. витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частина рішення складені в судовому засіданні 16.12.2020р. Повний текст рішення складений та підписаний 28 грудня 2020 р.

Суддя Р.В. Волков