Рішення

від 28.12.2020 по справі 917/1675/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2020 Справа № 917/1675/20

Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю БІОТЕХІМПУЛЬС , 40009, Сумська область, м. Суми, вул. Білопільський шлях, буд. 30/3, код ЄДРПОУ 36778933

до Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМІНЬ-ПРИВАТ , 37661, Полтавська обл.. Миргородський р-н, с. Білики, Код ЄДРПОУ 34419226

про стягнення 145 728,98 грн.

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю БІОТЕХІМПУЛЬС звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМІНЬ-ПРИВАТ про стягнення заборгованості по договору поставки №180913-1 від 13.09.2018 року у загальній сумі 145 728,98 грн., у тому числі: основний борг у сумі 119 218,09 грн., інфляційні втрати у сумі 1 788,23 грн., проценти річних у сумі 24 722,66 грн.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що оплату за поставлений Товар Відповідач не здійснив, відповідно не виконав зобов`язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2020р. даний позов був переданий на розгляд судді Киричуку О.А.

Ухвалою від 26.10.2020р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін (без проведення судового засідання), запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

Сторони були належним чином та завчасно повідомлені про покладені на них обов`язки, про що свідчать матеріали справи.

Ухвала суду від 26.10.2020, яка направлялися за адресою місцезнаходження Відповідача згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отримана ним 11.11.20, що підтверджується підписом на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Станом на 28.12.2020 року відповідач відзиву на позов, будь-яких заяв чи клопотань не подав.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Згідно ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано, що за ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розпочав розгляд справи по суті в установлені строки.

В зв`язку з установленням карантину на усій території України, для забезпечення процесуальних прав сторін, прийняття рішення судом відкладалося.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

13.09.2018 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки № 180913-1 (далі - Договір), відповідно до якого постачальник (позивач) Зобов`язується передати у власність покупцеві (відповідач) фільтруючі елементи, засоби гігієни та дезінфекційні засоби (далі - Товар), а покупець (відповідач) зобов`язується прийняти та оплатити Товар.

Відповідно до п.2.1. Договору передача Товару Покупцю здійснюється партіями відповідно до Видаткових накладних, які є невід`ємною складовою цього Договору.

Відповідно до п.2.3. Договору загальна ціна Договору становить суму всіх видаткових накладних на Товар.

Відповідно до п.3.2. Договору оплата за Товар відбувається у розмірі 100% (сто) відсоткової оплати вартості Товару протягом 14 днів з моменту отримання товару.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2021 року, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань (п.6.4.).

Як зазначає позивач, згідно з умовами договору було поставлено відповідачеві і прийнято відповідачем товар на загальну суму 149 218,09 грн. відповідно до видаткових накладних №265 від 27.01.20 на суму 137 722,13 грн., №266 від 27.01.20 на суму 2 996,00 грн., №270 від 27.01.20 на суму 6 499,99 грн., №278 від 27.01.20 на суму 1 999,97 грн., однак Відповідач своїх зобов`язань щодо своєчасного повного розрахунку за поставлений товар не виконав.

Так, за даними позивача, відповідачем частково оплачено товар, зокрема, 10 000,00 грн. 06.02.20 та 20 000,00 грн. 17.02.20, всього сплачено 30 000,00 грн. Станом на момент звернення з позовом сума боргу за договором становить 119 218,09 грн.

З огляду на те, що відповідач повністю не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по договору поставки №180913-1 від 13.09.2018 року у загальній сумі 145 728,98 грн., у тому числі: основний борг у сумі 119 218,09 грн., інфляційні втрати у сумі 1 788,23 грн., проценти річних у сумі 24 722,66 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні норм ст. 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт поставки позивачем товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та факт прийняття товару відповідачем, про що свідчать підписи його представника та відтиски печатки відповідача на видаткових накладних, що відповідачем при розгляді справи не заперечується.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення 3.2 оплата за Товар відбувається у розмірі 100% (сто) відсоткової оплати вартості Товару протягом 14 днів з моменту отримання товару.

Таким чином, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав по закінченню 14 днів з моменту отримання товару по кожній видатковій накладній окремо.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Твердження позивача про те, що у Відповідач своїх зобов`язань щодо своєчасного повного розрахунку за поставлений товар не виконав, станом на момент звернення з позовом сума боргу відповідача перед позивачем за договором становить 119 218,09 грн з врахуванням часткової оплати, відповідач при розгляді справи не спростовував.

З огляду на викладене, оскільки невиконання зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідач не надав, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 119 218,09 грн. основного боргу визнаються судом обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлені до стягнення з відповідача інфляційні втрати у сумі 1 788,23 грн., проценти річних у сумі 24 722,66 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Факт прострочення відповідачем виконання зобов`язань з оплати отриманого товару підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується.

Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України надає право позивачу на нарахування 3% річних та інфляційних за таке прострочення.

При цьому, судом враховано, що п.6.2. Договору сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі тридцяти відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару до дня повної оплати.

Згідно з позовною заявою, позивачем нараховано до стягнення річні за загальний період прострочення з 11.02.2020 по 20.10.2020, а також інфляційні за загальний період прострочення з лютого 2020 по вересень 2020.

Перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню 30 % річних та інфляційних, суд встановив, що розраховані позивачем 30 % річних та інфляційні не перевищують розрахованих судом сум, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 30 % річних у розмірі 24 722,66 грн. та інфляційних у розмірі 1 788,32 грн. також є обґрунтованими.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано, контррозрахунку заявлених до стягнення з нього сум не надано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають основний борг у сумі 119 218,09 грн., інфляційні втрати у сумі 1 788,23 грн., проценти річних у сумі 24 722,66 грн.

Судовий збір у розмірі 2185,93 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМІНЬ-ПРИВАТ , 37661, Полтавська обл.. Миргородський р-н, с. Білики, Код ЄДРПОУ 34419226 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БІОТЕХІМПУЛЬС , 40009, Сумська область, м. Суми, вул. Білопільський шлях, буд. 30/3, код ЄДРПОУ 36778933 основний борг у сумі 119 218,09 грн., інфляційні втрати у сумі 1 788,23 грн., проценти річних у сумі 24 722,66 грн., а також 2 185,93 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.12.2020р.

Суддя Киричук О.А.