Рішення

від 22.12.2020 по справі 917/846/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2020 Справа № 917/846/20

м.Полтава

за позовною заявою Фізичної особи-підприємця Осінського Євгена Григоровича, АДРЕСА_1

до Українського інституту експертизи сортів рослин в особі відокремленого підрозділу - Полтавського обласного державного центру експертиз сортів рослин, вул. Героїв Дніпра, 89, смт.Градизьк, Глобинський район, Полтавська область,39070

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Кукобівську сільську раду, с.Кукобівка, Решетилівський район, Полтавська область, 38415 код 21044036

про усунення перешкод у користуванні майном, заборону вчиняти дії

Суддя Кльопов І.Г.

Секретар судового засідання Назаренко Я.А.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи: Розглядається позовна заява Фізичної особи-підприємця Осінського Євгенія Григоровича до Українського інституту експертизи сортів рослин в особі відокремленого підрозділу - Полтавського обласного державного центру експертизи сортів рослин, в якій просить суд:

- заборонити Українському інституту експертизи сортів рослин (код ЄДРПОУ 00488332, Україна, м.Київ, вул.Генерала Родімцева,15, 03041) в особі відокремленого підрозділу - Полтавської філії Українського інституту експертизи сортів рослин (код ЄДРПОУ 38375790, Полтавська область, Глобинський район, селище Градизьк, вул.Героїв Дніпра,89, 39070) використовувати у будь-який спосіб земельні ділянки кадастровий номер 5324281400:00:006:0031 площею 84,7583 га. та кадастровий номер 5324281400:00:006:0032 площею 42,2414 га.

- зобов`язати Український інститут експертизи сортів рослин (код ЄДРПОУ 00488332, Україна, м.Київ, вул.Генерала Родімцева,15, 03041) в особі відокремленого підрозділу - Полтавської філії Українського інституту експертизи сортів рослин (код ЄДРПОУ 38375790, Полтавська область, Глобинський район, селище Градизьк, вул.Героїв Дніпра,89, 39070) усунути і не чинити Фізичній особі-підприємцю Осінському Євгену Григоровичу (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) перешкоди у користуванні земельними ділянками кадастровий номер 5324281400:00:006:0031 площею 84,7583 га. та кадастровий номер 5324281400:00:006:0032 площею 42,2414 га. з урахуванням заяви від 08.10.2020 (вхід. №11207)

Ухвалою суду від 13.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Кукобівську сільську раду.

Ухвалою від 17.07.2020 року суд виправити описку в ухвалі господарського суду Полтавської області від 13.07.2020 по справі №917/846/20, вказавши дату наступного судового засідання на 30.07.2020 на 9:30 год.

07.08.2020 за вхід. №8509 від відповідача надійшов відзив на позов. Відповідач проти позову заперечує.

Відповідач у позові зазначає, що згідно з розпорядженням голови Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області № 562 від 26.12.2007 року Решетилівській державній сортодослідній станції Полтавської області (Полтавська обл., Решетилівський район, с. Жовтневе) передано в постійне користування:

- земельну ділянку площею 84,76 га (державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, серія та номер: ЯЯ 225773, виданий 06.02.2008 року, видави Решетилівська районна державна адміністрація Полтавської області).

- земельну ділянку площею 42,24 га (державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, серія та номер: ЯЯ 225774, виданий 06.02.2008 року, видавник: Решетилівська районна державна адміністрація Полтавської області).

В подальшому, відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольстві України № 73 від 14.02.2018 року (Наказ № 73), Решетилівську держави сортодослідну станцію реорганізовано шляхом приєднання до Українського інституту експертизи сортів рослин

Наказом № 73 визначено правонаступника особи, яка припиняється (Решетилівська державна сортодослідна станція) щодо права постійного користування земельними ділянками площами 84,76 га та 42,24 га - Український інститут експертизи сортів рослин.

02.11.2018 року, на виконання Наказу № 73, за Українським інститутом експерти сортів рослин зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно :

- інше речове право (право постійного користування) на земельну ділянку площею 84,75 гектарів, кадастровий номер 5324281400:00:006:0031, для ведення дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, для ведення сільського господарства, яка розташована на території Кукобівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області (розташованої за межами населених пунктів), про що вчинено запис за № 28779240 і 02.11.2018 року;

- інше речове право (право постійного користування) за Українським інститутом експерті сортів рослин (код ЄДРПОУ 00488332) на земельну ділянку площею 42,2414 га. кадастровий номер 5324281400:00:006:0032, для ведення дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, для ведення сільського господарства, яка розташована території Кукобівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, розташованої за межами населених пунктів), про що вчинено запис за № 28779235 від 02.11.2018 року.

Отже, позивач зазначає, що власником вищезазначених земельних ділянок є держава Україна, в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України (правонаступником якого стало Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України), яке передало державній установі - Українському інституту експертизи сортів рослин зазначені земельні ділянки в постійне користування для ведення дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, для ведення сільського господарства, а тому, відповідно до норм Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України, Український інститут експертизи сортів рослин є належним володільцем та користувачем вищезазначених земельних ділянок, які перебувають у державній власності.

Так, прийняте Кукобівською сільською радою Решетилівського району Полтавської області рішення 37 сесії 7 скликання від 17 жовтня 2019 року Про посвідчення права комунальної власності на земельні ділянки , рішення 38 сесії 7 скликання Кукобівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області Про передачу в оренду земельних ділянок комунальної власності від 21 листопада 2019 року та укладення договорів оренди відбулось з порушенням вимог земельного законодавства та прав Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Українського інституту експертизи сортів рослин

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 12.11.2020 суд відмовив у задоволенні клопотання Українського інституту експертизи сортів рослин в особі відокремленого підрозділу - Полтавського обласного державного центру експертиз сортів рослин про зупинення провадження у справі та про передачу справи до іншого суду за територіальною підсудністю та відклав розгляд справи на 26.11.2020

26.11.2020 за вхід. №13162 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Надані докази залучено судом до матеріалів справи .

26.11.2020 за вхід. №13163 від відповідача надійшло клопотання про врегулювання спору за участю судді.

26.11.2020 за вхід. №13161 від відповідача надійшло клопотання про виклик і допит свідків.

У судовому засіданні 26.11.2020 оголошено перерву у розгляді справи до 01.12.2020.

01.12.2020 за вхід. №133374 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Надані докази залучено судом до матеріалів справи .

01.02.2020 за вхід. №13375 від позивача надійшла заява про відмову у задоволенні клопотань відповідача про виклик та допит свідків та про врегулювання спору за участі судді.

Ухвалою від 01.12.2020 суд відмовив Українському інституту експертизи сортів рослин в особі відокремленого підрозділу - Полтавського обласного державного центру експертиз сортів рослин у задоволенні клопотання про виклик і допит свідків та у клопотанні про врегулювання спору за участю судді, закрив підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 22.12.2020.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно рішення 38 сесії 7 скликання Кукобівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області від 21.11.2019 Про передачу в оренду земель комунальної власності Фізичній особі-підприємцю Осінському Є.Г. передано в оренду земельні ділянки кадастровий номер 5324281400:00:006:0031 площею 84,7583 га. та кадастровий номер 5324281400:00:006:0032 площею 42,2414 га. терміном на 49 років.

У подальшому, на виконання зазначеного рішення Кукобівської сільської ради, між Кукобівською сільською радою та Фізичною особою-підприємцем Осінським Євгеном Григоровичем 21.11.2019 укладено договір оренди земельних ділянок кадастровий номер 5324281400:00:006:0031 площею 84,7583 га. та кадастровий номер 5324281400:00:006:0032 площею 42,2414 га. терміном на 49 років до 20.11.2068.

Орендна плата за користування даними земельними ділянками складає 305 663грн. за один рік користування.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"

З огляду на зазначені вимоги закону, 22.10.2019 державним реєстратором Виконавчого комітету Решетилівської міської ради до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи №№ 33801759, 33801613 про право власності Кукобівської сільської ради на земельні ділянки з кадастровими номерами 5324281400:00:006:0031 та 5324281400:00:006:0032.

Також, 27.12.2019 державним реєстратором Виконавчого комітету Решетилівської міської ради до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи №34911893 та №34912068 про реєстрацію договору оренди від 21.11.2019 та права оренди ФОП Осінського Є.Г. на земельні ділянки кадастровий номер 5324281400:00:006:0031 площею 84,7583 га. та кадастровий номер 5324281400:00:006:0032 площею 42,2414 га. терміном на 49 років до 20.11.2068.

Отже, спірні земельні ділянки за кадастровими номерами 5324281400:00:006:0031 та 5324281400:00:006:0032 знаходиться на законних підставах у користуванні позивача ФОП Осінського Є.Г. на правах оренди.

Позивач зазначає, що після отримання на законних підставах права оренди на спірні земельні ділянки, ФОП Осінський Є.Г. фактично не може ними користуватися за цільовим призначенням - для ведення сільського господарства, зокрема шляхом проведення весняно-польових робіт, оскільки відповідачем чиняться перешкоди у користуванні майном - спірними земельними ділянками та здійснюється користування ними. Так, 16.01.20220 при спробі розпочати обстеження наданих земельних ділянок з метою визначення обсягу, необхідного для проведення весняно-польових робіт на земельних ділянках з кадастровими номерами 5324281400:00:006:0031 та 5324281400:00:006:0032, представники та службові особи Полтавської філії Українського інституту експертизи сортів рослин чинили перешкоди ФОП Осінському Є.Г. та не допустили до спірних земельних ділянок.

У подальшому, при спробі розпочати проведення весняно-польових робіт на спірних земельних ділянках, представниками та службовими особами Полтавської філії Українського інституту експертизи сортів рослин знову чинилися перешкоди шляхом блокування сільськогосподарської техніки позивача чим знову не допустили позивача до спірних земельних ділянок.

Про зазначені обставини уповноваженими представниками Кукобівської сільської ради складено акт про нераціональне використання земельної ділянки від 01.04.2020. Водночас, згідно зазначеного акта встановлено, що вчинення перешкод у використанні позивачем спірних земельних ділянок пов`язано із тим, що відповідач - Український інститут експертизи сортів рослин в особі відокремленого підрозділу Полтавської філії Українського інституту експертиз сортів рослин самостійно ними користується без будь-яких правовстановлюючих документів.

Враховуючи, що ФОП Осінський Є.Г. є єдиними законним користувачем спірних земельних ділянок, він повторно спробував 13.04.2020 реалізувати свої права орендатора на спірні земельні ділянки. Однак, службовими особами Українського інституту експертизи сортів рослин в особі відокремленого підрозділу Полтавської філії Українського інституту експертизи сортів рослин знову чинилися перешкоди шляхом блокування проведення ФОП Осінським Є.Г. весняно-польових робіт. Про зазначене складено акт від 13.04.2020.

Позивач вважає дії відповідача незаконними, що і стало підставою для його звернення до суду з даним позовом.

Проаналізувавши обставини справи та надаючи їм правову оцінку, суд виходить з наступного.

Види речових прав на чуже майно визначені статтею 395 ЦК України, у якій також передбачено, що законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

За змістом статті 396 цього ж Кодексу особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Відповідно до статті 95 Земельного кодексу України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об`єднаннями та організаціями.

Тобто, орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності.

За приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною другою статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Предметом спору у цій справі є усунення перешкод у користуванні майном - земельними ділянками наданими в оренду позивачу, зокрема на підставі статті 391 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні положень наведеної норми право власності може бути також порушено без вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає користуванню та розпорядженню ним своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є чинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне чинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 915/1279/17, від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, від 17.04.2018 у справі №914/1521/17.

Із доданих до позову доказів, зокрема актів Кукобівської сільської ради, вбачається, що окрім того, що працівниками відповідача чиняться перешкоди у користуванні спірними земельними ділянками, Український інститут експертизи сортів рослин в особі відокремленого підрозділу Полтавської філії Українського інституту експертиз сортів рослин здійснено їх фактичне часткове зайняття шляхом вирощування зернових культур соняшника та кукурудзи.

Згідно з ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Аналогічні положення містяться у ч. З ст. 152 ЗК України.

Враховуючи, що згідно з ч. 1 ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, заборона користуватися спірними земельними ділянками відповідачем є належним способом захисту, оскільки матиме наслідком відновлення порушеного права, про яке заявив позивач.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І цієї Конвенції.

Особи, які зазнають порушення права мирного володіння майном, повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі. Право особи на ефективний засіб правового захисту закріплено у статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно з якою кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Ефективність національного засобу правового захисту за змістом статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не залежить від упевненості в сприятливому результаті провадження. Ефективність має оцінюватися за можливістю виправлення порушення права, гарантованого Конвенцією, через поєднання наявних засобів правового захисту.

Щоб вважатися ефективним і в такий спосіб відповідати статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, внутрішній засіб правового захисту повинен надати змогу компетентному національному органу як розглянути суть відповідної скарги за Конвенцією, так і забезпечити належний захист (рішення Європейського суду з прав людини від 27 вересня 1999 року у справі Єміт і Ґрейді проти Сполученого Королівства , заяви № 33985/96 і № 33986/96; рішення ЄСПЛ від 18 грудня 1996 року у справі Аксой проти Туреччини , заява № 21987/93).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 15 Цивільного кодексу України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає та обгрунтовує у позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, а також чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Таким чином, відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення,

Зважаючи на зазначене, саме такі способи захисту - усунення перешкод у користуванні нерухомим майном та заборона у користуванні відповідачем спірними земельними ділянками призведе до реального поновлення порушених прав ФОП Осінського Є.Г. без необхідності повторного звернення до суду за захистом своїх прав на спірні земельні ділянки від незаконних дій відповідача.

Відповідно до ч.3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частина 1 ст. 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. ст. 76-79 ГПК України)

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Водночас, посилання відповідача щодо того, що Український інститут експертизи сортів рослин є належним володільцем та користувачем вищезазначених земельних ділянок, які перебувають у державній власності, оскільки Решетилівську державну сортодослідну станцію Полтавської області реорганізовано шляхом приєднання до Український інститут експертизи сортів рослин, а отже до нього перейшло і право постійного користування земельними ділянками, суд зазначає наступне

Решетилівська державна сортодослідна станція код ЄДРПОУ 34170973, яка знаходилася за адресою: Полтавська область, Решетилівський район, с.Жовтневе відповідно до інформації із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 02.02.2012 року перебуває в процес і припинення.

Відповідно до п. "в" ч.1 ст.141 Земельного кодексу України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій. Так, в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) юридична особа припиняється, з огляду на припинення реорганізованої юридичної особи - набувача права постійного користування, таке право теж припиняється.

З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України» , рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Відповідно до статті 129 господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233,237-238 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Заборонити Українському інституту експертизи сортів рослин (код ЄДРПОУ 00488332, Україна, м.Київ, вул.Генерала Родімцева,15, 03041) в особі відокремленого підрозділу - Полтавської філії Українського інституту експертизи сортів рослин (код ЄДРПОУ 38375790, Полтавська область, Глобинський район, селище Градизьк, вул.Героїв Дніпра,89, 39070) використовувати у будь-який спосіб земельні ділянки кадастровий номер 5324281400:00:006:0031 площею 84,7583 га. та кадастровий номер 5324281400:00:006:0032 площею 42,2414 га.

3. Зобов`язати Український інститут експертизи сортів рослин (код ЄДРПОУ 00488332, Україна, м.Київ, вул.Генерала Родімцева,15, 03041) в особі відокремленого підрозділу - Полтавської філії Українського інституту експертизи сортів рослин (код ЄДРПОУ 38375790, Полтавська область, Глобинський район, селище Градизьк, вул.Героїв Дніпра,89, 39070) усунути і не чинити Фізичній особі-підприємцю Осінському Євгену Григоровичу (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) перешкоди у користуванні земельними ділянками кадастровий номер 5324281400:00:006:0031 площею 84,7583 га. та кадастровий номер 5324281400:00:006:0032 площею 42,2414 га.

4. Стягнути з Українського інституту експертизи сортів рослин в особі відокремленого підрозділу - Полтавського обласного державного центру експертиз сортів рослин (вул. Героїв Дніпра, 89, смт.Градизьк, Глобинський район, Полтавська область,39070, код ЄДРПОУ 38375790) на користь Фізичної особи-підприємця Осінського Євгена Григоровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 4204,00грн. судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено: 28.12.2020

Суддя Кльопов І.Г.