ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" грудня 2020 р.м. ХарківСправа № 910/12399/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
при секретарі судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Є.Ґедройця, буд. 5) в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Закор М, ЛТД" (61052, м. Харків, пл. Привокзальна, 1) про стягнення 339299,13 грн. за участю представників:
позивача - Алексенко В.Ю., ордер серії КВ №421236 від 25.08.2020
відповідача - не з`явився
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2020 р. Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Закор М, ЛТД" (відповідача) заборгованості в розмірі 339299,13 грн., з яких: 312068,90 грн. - основний борг, 2026,61 грн. - інфляційні втрати, 12797,55 грн. - три проценти річних, 12406,07 грн. - неустойка, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором нерухомого майна, що належить до державної власності, від 15 грудня 2009 року № 4732.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.08.2020 по справі № 910/12399/20 позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Закор М, ЛТД" про стягнення 339 299,13 грн. з доданими до неї матеріалами передано за підсудністю до Господарського суду Харківської області.
21.09.2020 позовні матеріали Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Закор М, ЛТД" про стягнення 339 299,13 грн. за вх. № 3023/20 надійшли до Господарського суду Харківської області.
Автоматизованим розподілом судової справи між суддями для розгляду справи визначено головуючого суддю (суддю-доповідача): Сальнікову Г.І., про що керівником апарату суду складено та підписано відповідний Протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2020.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 20.10.2020 об 11:30.
Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 20.10.2020 відкладено підготовче засідання на 24.11.2020 об 11:30.
Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 24.11.2020 відкладено підготовче засідання на 30.11.2020 о 12:30.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.12.2020 на 10:40.
Позивач в судове засідання 14.12.2020 з`явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на свою користь 312068,90 грн основного боргу, 2026,61 грн інфляційних втрат, 12797,55 грн 3 % річних та 12406,07 грн неустойки. В обґрунтування позовних вимог, представником позивача наголошено про неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором нерухомого майна, що належить до державної власності, від 15 грудня 2009 року № 4732.
Відповідач в судове засідання 14.12.2020 не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, натомість усі ухвали суду, які направлялися відповідачу на адресу, яка зазначена у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з ЄДРПОУ щодо відповідача, повернулися на адресу суду без вручення адресату, з довідками відділення поштового зв`язку: " адресат відсутній за вказаною адресою".
При цьому, необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвали господарського суду Харківської області у справі № 910/12399/20 були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Закор М, ЛТД" мало можливість ознайомитися з текстом цих ухвал.
Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.
Сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною для багаторазового відкладення розгляду даної справи, яке в подальшому може призвести до порушення процесуальних строків для розгляду апеляційної скарги, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторін щодо отримання кореспонденції, яка надходила на їх адресу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №910/23064/17.
При цьому суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постановах від 07.06.2018 у справі №910/17797/17, від 11.07.2018 у справі №916/2525/13.
Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 14.12.2020 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, суд встановив наступне.
15.12.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційна фірма Закор М,ЛТД (орендар) було укладено договір оренди №4732 від 15.12.2009 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір) (т.с. 1 а.с. 14-16), а саме частини площі на Приміському вокзалі біля 1-ї колони будівлі вокзалу, що знаходиться за адресою: м. Київ, площа Вокзальна, 1 загальною площею - 28,00 кв. м. та перебуває на балансі Державного територіально - галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця".
Відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" №4442-VІ від 23.02.2013 р. та Постанови Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" утворено ПАТ "Укрзалізниця", яке розпочало свою фінансово-господарську діяльність з 01.12.2015 р.
Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" №4442-VI від 23.02.2012 та ч.2 загальних положень Статуту ПАТ "Укрзалізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №735 від 02.09.2015 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 р. № 938), Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
Із обставин справи слідує, що положеннями ст. 21 Статуту ПАТ "Укрзалізниця" передбачено, що Товариство має у власності майно, що внесене до його статутного капіталу, також, за приписами пунктів 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на базі Державно адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1, було утворено Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", статутний капітал якого сформовано шляхом внесення до нього, зокрема, майна підприємств, зазначених у додатку 1, крім майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", та іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу.
Так, передавальним актом Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" від 31.07.2015, затвердженим Міністерством інфраструктурі України 18.08.2015, підтверджується вартість і склад активів та зобов`язань Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця", правонаступництво щодо яких після його реорганізації перейшло до ПАТ "Укрзалізниця".
Разом з тим, як вбачається із переліку майна Державного територіального-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця", що вноситься до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця", будівля Приміського вокзалу та Привокзальна площа, що знаходяться за адресою: м. Київ, площа Вокзальна, 1, було включено до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця".
Таким чином, орендоване нерухоме майно за договором оренди №4732 від 15.12.2009, а саме частини площі на Приміському вокзалі біля 1-ї колони будівлі вокзалу, площею 28,0 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, площа Вокзальна, 1, було включено до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця".
Відповідно до ст. 85 Господарського кодексу України, ст. 115 Цивільного кодексу України господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.
Згідно з ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов`язки за договором оренди.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, ПАТ "Укрзалізниця" набуло статусу орендодавця, на підставі чого, між сторонами було укладено відповідний Додатковий договір від 05.02.2016 до договору оренди нерухомого майна №4732 від 15.12.2009, якими внесено зміни в Договір оренді щодо орендодавця, балансоутримувача, предмету, орендної плати та терміну дії договору (т.с. 1 а.с. 36-37).
Передача орендованого майна відповідачу підтверджується наявним у матеріалах справи належним чином засвідченою копією акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 05.02.2016 (т.с. 1 а.с. 39-40).
Окрім того, із обставин справи убачається, що Додатковим договором від 05.02.2016 сторонами було продовжено термін дії договору оренди нерухомого майна до 31.03.2016.
Так, із матеріалів справи убачається, що у подальшому термін дії договору неодноразово продовжувався додатковими договорами, зокрема: додатковим договором від 13.04.2016 (термін дії договору оренди з 01.04.2016 по 30.06.2016); додатковим договором від 15.07.2016 (термін дії договору оренди з 01.07.2016 по 31.07.2016); додатковим договором від 30.09.2016 (термін дії договору оренди з 01.08.2016 по 31.10.2017); додатковим договором від 13.12.2016 (термін дії договору оренди з 01.11.2016 по 31.03.2017);
Таким чином, термін дії Договору №1 визначений строком дії у 5 місяців.
Відповідно до умов п. 10.4 Договору оренди, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору.
З урахуванням наведеного, термін дії Договору оренди було пролонговано з 01.04.2017 до 31.08.2017 на тих самих умовах.
Відповідно до умов п. 10.9 Договору оренди, у разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу.
Пунктом 10.10 Договору оренди передбачено, що майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання - передавання.
Відповідно до умов п. 3.1. Договору оренди орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, за базовий місяць розрахунку - листопад 2015 року становить 6588,16 грн. без ПДВ. Орендна плата за перший місяць оренди - грудень 2015 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс(и) інфляції за наступний місяць.
Пунктом 3.6. Договору оренди передбачено, що перерахування 100% орендної плати здійснюється орендарем не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним.
Відповідно до умов п 5.3. Договору оренди орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Згідно з положеннями п. 3.11 Договору оренди, уразі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.
Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що у зв`язку з невиконанням ТОВ "Комерційна фірма "Закор М,ЛТД" взятих на себе зобов`язань за Договором оренди, щодо повернення майна після закінчення терміну дії договору та сплати орендної плати, АТ "Укрзалізниця" звернулась із відповідною позовною заявою до Господарського суду м. Києва. В свою чергу ТОВ "Комерційна фірма "Закор М,ЛТД" звернулось до суду із зустрічною позовною заявою про визнання недійсним положення речення першого пункту 3.11 Договору оренди № 4732 від 15.12.2009.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.02.2020 у справі №910/4969/19 позовні вимоги АТ "Укрзалізниця" задоволено та стягнуто з ТОВ "Комерційна фірма "Закор М,ЛТД" на користь АТ "Укрзалізниця" заборгованість з орендної плати за період з грудня 2016 по серпень 2017 у розмірі 70844,29 грн., неустойки за період з вересня 2017 по березень 2019 у розмірі 18800,80 грн. та зобов`язано повернути нерухоме майно. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено (т.с. 1 а.с. 66-80).
Так, судовим рішенням Господарського суду м. Києва від 24.02.2020 у справі №910/4969/19., що набрало законної сили, було встановлено: Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору та додаткових угод до нього. Договори не заперечні сторонами, не визнані недійсними за рішенням суду, не розірвані в установленому порядку чи за згодою сторін на момент судового розгляду.
Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарський процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Накази Господарського суду м. Києва від 22.04.2020 про примусове виконання рішення у справі №910/4969/19 від 24.02.2020, супровідними заявами від 18.05.2020, направлено до державної виконавчої служби м. Харкова.
Позивач у позові зазначає про те, що станом на час звернення з цим позовом до суду, вищезазначене рішення суду ТОВ Комерційна фірма Закор М,ЛТД не виконано, заборгованість не сплатило, та майно за актом приймання-передачі (повернення) майна відповідач позивачу не повернув.
Разом з тим, у відповідача існує обов`язок за сплати орендної плати до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно, а закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від такого обов`язку (відповідно до п. 3.11 Договору оренди).
Так, заборгованість відповідача по орендній платі за Договором оренди перед позивачем за період з вересня 2017 р. по березень 2020 р. складає 312068,90 грн.
За розрахунком позивача, заборгованість відповідача у розмірі 312068,90 грн. за спірний період складається із наступного: вересень 2017 р. - 9168,27 грн; жовтень 2017 р. - 9278,29 грн; листопад 2017 р. - 9361,79 грн; грудень 2017 р. - 9455,41 грн; січень 2018 р. - 9597,24 грн; лютий 2018 р. - 9683,62 грн; березень 2018 р. - 9790,14 грн; квітень 2018 р. - 9868,46 грн; травень 2018 р. - 9868,46 грн; червень 2018 р. - 9868,46 грн; липень 2018 р. - 9799,38 грн; серпень 2018 р. - 9799,38 грн; вересень 2018 р. - 9985,57 грн; жовтень 2018 р. - 10155,32 грн; листопад 2018 р. - 10297,49 грн; грудень 2018 р. - 10379,87 грн; січень 2019 р. - 10483,77 грн; лютий 2019 р. - 10536,19 грн; березень 2019 р. - 10631,01 грн; квітень 2019 р. - 10737,32 грн; травень 2019 р. - 10812,48 грн; червень 2019 р. - 10758,42 грн; липень 2019 р. - 10693,97 грн; серпень 2019 р. - 10661,79 грн; вересень 2019 р. - 10736,42 грн; жовтень 2019 р. - 10811,57 грн; листопад 2019 р. -10822,38 грн; грудень 2019 р. - 10800,73 грн; січень 2020 р. - 10822,33 грн; лютий 2020 р. -10789,86 грн; березень 2020 р. - 5613,51 грн.
Відповідно до умов пункту 10.11 Договору оренди сторони передбачили та встановили, що якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі 10% за користування майном за час прострочення.
За розрахунком позивача, сума неустойки за Договором оренди за період з квітня 2019 р. по березень 2020 р. складає 12406,07 грн.
З урахуванням наведеного, позивачем наголошено про те, що орендовані приміщення відповідачем не звільнено та позивачу не повернуто, заборгованість з орендної плати за період з вересня 2017 р. по березень 2020 р. у розмірі 312068,90 грн. та неустойку за період з квітня 2019 р. по березень 2020 р. у розмірі 12406,07 грн. позивачу не сплачено.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.
Згідно з вимогами ст.11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків між сторонами зобов`язання.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1 та 2 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Згідно з ч. 3 ст. 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути, серед іншого, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.
Відповідно до ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди.
Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст. 765 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджено наявну заборгованість відповідача, яка утворилась за період з вересня 2017 р. по березень 2020 р. та яка становить 312068,90 грн.
При цьому, під час розгляду даної справи відповідачем, згідно з вимогами ст. 74 ГПК України, не подано належних та допустимих доказів належної та своєчасної оплати вказаної заборгованості, як і не подано доказів, які б ставили під сумнів чи спростовували її наявність.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Враховуючи вищенаведене, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем порушені права позивача та вищезазначені вимоги законодавства, позивачем вірно обраний спосіб захисту порушеного права, а тому вимога про стягнення заборгованості за період з вересня 2017 р. по березень 2020 р. у розмірі 312068,90 грн є правомірною, обґрунтованою, така, що відповідачем не спростована, тому підлягає задоволенню.
Щодо заявленої до стягнення неустойки за Договором оренди за період з квітня 2019 р. по березень 2020 р. у розмірі 12406,07 грн, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 785 та частини 2 статті 795 ЦК у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Крім того, слід враховувати, що передбачені статтею 785 ЦК України наслідки пов`язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
У даному разі відповідачем не звільнено орендовані приміщення і не повернути їх позивачу, та не підписано направлений на адресу відповідача акту приймання-передачі.
Тобто, в матеріалах справи відсутній двосторонній підписаний акт приймання-передачі орендованих приміщень.
Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
При цьому, сторони положеннями пункту 10.11 Договору оренди передбачили, що якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі 10% за користування майном за час прострочення.
За розрахунком позивача, сума неустойки за Договором оренди за період з квітня 2019 р. по березень 2020 р. складає 12406,07 грн.
Перевіривши розрахунок позивача, суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства та узгоджується з умовами договору, а тому позовні вимоги в частині заявлених до стягнення неустойки у розмірі 12406,07 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також, у зв`язку із неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати заборгованості, позивачем заявлено до стягнення індекс інфляції за період з вересня 2017 р. по березень 2020 р. у розмірі 2026,61 грн та 3 % річних у розмірі 12797,55 грн.
В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За розрахунком позивача, індекс інфляції за період з вересня 2017 р. по березень 2020 р. становить 2026,61 грн, 3 % річних від простроченної суми за Договором оренди становить 12797,55 грн.
Перевіривши розрахунок позивача в частині інфляційних нарахувань та 3% річних, суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства та умовам договору, нарахований вірно, тому, виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги в частині заявлених до стягнення суми інфляційних у розмірі 2026,61 грн та 3 % річних у розмірі 12797,55 грн підлягають до задоволення.
За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, інфляційних нарахувань, 3 % річних та суми неустойки, що надані позивачем, суд задовольняє позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" у повному обсязі, ухвалює рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Закор М, ЛТД" 312068,90 грн основного боргу, 2026,61 грн інфляційних втрат, 12797,55 грн 3 % річних та 12406,07 грн неустойки.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача у розмірі 5089,49 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, ст. 1, 13, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Закор М, ЛТД" (61052, м. Харків, пл. Привокзальна, 1, код ЄДРПОУ 30290139) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Є. Ґедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 40081221) - 312068,90 грн. основного боргу; 2026,61 грн. інфляційних втрат; 12797,55 грн. 3 % річних; 12406,07 грн. неустойки та 5089,49 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "24" грудня 2020 р.
Суддя Г.І. Сальнікова
Суд | Господарський суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 14.12.2020 |
Оприлюднено | 30.12.2020 |
Номер документу | 93856353 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Харківської області
Сальнікова Г.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні